До­сі про­шу Бо­га да­ти ме­ні ру­ки й но­ги

Krayina - - УКРА ЇНА -

бла­го­дій­ної акції. Ор­га­ні­за­то­ри про­сять під­хо­ди­ти ли­ше лю­дей з обме­же­ни­ми мо­жли­во­стя­ми. На ав­то­бу­сах при­ве­зли ви­хо­ван­ців ре­а­бі­лі­та­цій­но­го цен­тру, ба­га­то лю­дей у вій­сько­вій фор­мі, в ін­ва­лі­дних віз­ках.

– 100 від­со­тків фо­тка з Ні­ком на­бе­ре пів­ти­ся­чі лай­ків, – бі­ля­ва дів­чи­на в ху­тря­ній жи­ле­тці про­ско­чи­ла до зір­ко­во­го го­стя по­пе­ред віз­ків. – Йо­му по­ща­сти­ло. На­ро­див­ся б в Укра­ї­ні – був би в ін­тер­на­ті.

А в Аме­ри­ці – і стра­хов­ка, і ме­ди­чне об­слу­го­ву­ва­н­ня є. Он по­мі­чник за ньо­го все ро­бить, – ка­же лі­тній чо­ло­вік у віз­ку до то­ва­ри­ша.

У обох не­має ніг. Че­ка­ють у чер­зі. – Моя ві­ра силь­на. Я до­сі про­шу Бо­га да­ти ме­ні ру­ки й но­ги.

І маю для цього в ко­мір­чи­ні па­ру че­ре­ви­ків, – ка­же Вуй­чич.

– Моя ві­ра теж силь­на. П’ять ро­ків про­шу мі­ську вла­ду ви­ді­ли­ти ме­ні гро­ші на про­те­зи, – ка­же чо­ло­вік без ніг.

– Іва­не, поб’ємо­ся об за­клад, у ко­го пер­шо­го но­ги з’яв­ля­ться? Якщо в те­бе – ку­плю то­бі че­ре­ви­ки, – ка­же йо­го на­пар­ник. – Якщо ж у Ні­ка – ти ста­виш пи­во.

– Що з то­бою спо­ри­ти? За твою пен­сію по ін­ва­лі­дно­сті ти ме­ні на­віть одно­го че­ре­ви­ка не ку­пиш. По­їха­ли, на­ша чер­га

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.