За­хо­пи­ти Ба­ту­рин до­по­міг зра­дник

Krayina - - ДАТИ - під­го­ту­ва­ла Оль­га ШВЕД

”ПЕРЕБИЛИ І СТАРИХ, І МАЛИХ, НЕ ОГЛЯДАЮЧИСЬ НА СТАТЬ ТА ВІК.

Жі­нок ви­кра­ли й ви­ве­ли до во­я­ків. Взя­ли 40 гар­мат. Спа­ли­ли мі­сто і 30 мли­нів на рі­чці Сейм. Усе по­гра­бу­ва­ли і по-вар­вар­ськи сплюн­дру­ва­ли за на­ка­зом ца­ря”, – за­но­ту­вав у що­ден­ни­ку ра­дник швед­сько­го ко­ро­ля Кар­ла XII Гу­став Адлер­фельд про на­пад військ Мо­сков­сько­го цар­ства на укра­їн­ське мі­сто Ба­ту­рин 13 ли­сто­па­да 1708 ро­ку.

За­раз во­но роз­та­шо­ва­не в Ба­хма­цько­му ра­йо­ні Чер­ні­гів­ської обла­сті. То­ді це бу­ла укрі­пле­на де­рев’яно-зем­ля­на фор­те­ця з ре­зи­ден­ці­єю геть­ма­на Іва­на Ма­зе­пи. Ото­че­на ро­вом, ма­ла шість веж-ба­стіо­нів, на му­рах бу­ло 70 гар­мат. Там пе­ре­бу­ва­ли 8 тис. вій­сько­вих. Мі­ські скла­ди бу­ли за­пов­не­ні зер­ном та по­ро­хом. У Ба­ту­ри­ні про­цві­та­ло зо­ло­тар­ство, юве­лір­не ви­ро­бни­цтво. У геть­ман­сько­му ма­є­тку збе­рі- га­ла­ся ко­ле­кція хо­ло­дної зброї з усьо­го сві­ту. У мі­сті по­стій­но жи­ли майже 4 тис. ре­мі­сни­ків, тор­гов­ців і зем­ле­ро­бів. Мо­сков­ське вій­сько під ке­рів­ни­цтвом кня­зя Оле­ксан­дра Мен­ши­ко­ва іде на сто­ли­цю Ге­тьман­щи­ни за на­ка­зом ца­ря Пе­тра І. Той роз­по­ря­джа­є­ться зруй­ну­ва­ти її – щоб пом­сти­ти­ся геть­ма­ну Іва­ну Ма­зе­пі за пе­ре­хід на бік швед­сько­го ко­ро­ля. Між Шве­ці­єю та Мо­сков­ським цар­ством во­сьмий рік три­ває вій­на за па­ну­ва­н­ня на Бал­ти­ці. Карл XII про­по­нує Ма­зе­пі всту­пи­ти в ко­а­лі­цію. За до­по­мо­гою ко­за­ків роз­ра­хо­вує пе­ре­мог­ти Мо­сков­ську дер­жа­ву. За це обі­цяє су­ве­ре­ні­тет для Ге­тьман­щи­ни. Ма­зе­па по­го­джу­є­ться і за­про­шує швед­ське вій­сько на зи­мів­лю до Ба­ту­ри­на. Сам із 3-ти­ся­чною ар­мі­єю ви­хо­дить на­зу­стріч ко­ро­лю до Нов­го­ро­да-Сі­вер­сько­го. Близь­ко 8 тис. ко­за­ків за­ли­ша­ю­ться в сто­ли­ці. Пе­тро І ді­зна­є­ться про це й по­си­лає 20-ти­ся­чну ар­мію до Ба­ту­ри­на. Во­на під­хо­дить до фор­те­ці 11 ли­сто­па­да. Обо­ро­ну очо­лює пол­ков­ник Дми­тро Че­чель. Він ко­ман­дує сер­дю­ка­ми – осо­би­стою гвар­ді­єю геть­ма­на. На­ка­зує за­си­па­ти зем­лею мі­ські во­ро­та. Меншиков кіль­ка ра­зів про­бує штур­му­ва­ти фор­те­цю. Ко­за­ки від­стрі­лю­ю­ться з гар­мат і ру­шниць.

То­ді на­ка­зний пол­ков­ник (тим­ча­со­вий ви­ко­ну­вач обов’яз­ків пол­ков­ни­ка. – Кра­ї­на) Іван Ніс че­рез сво­го со­тни­ка Со­ло­ма­ху пе­ре­дає во­ро­гам ін­фор­ма­цію про та­єм­ні хо­ди. 13 ли­сто­па­да на сві­тан­ку мо­сков­ські сол­да­ти за­хо­дять у мі­сто че­рез ту­нель. Ко­за­ки зри­ва­ю­ться зі сну. Дві го­ди­ни від­би­ва­ю­ться – зни­щу­ють близь­ко 3 тис. дра­гу­нів. ”Сер­дю­ки бу­ли ча­сти­ною ви­рі­за­ні, ча­сти­ною пов’яза­ні в одну юр­бу мо­туз­ка­ми. Щоб пом­сти­ти­ся за не­вда­лі штур­ми, Меншиков до­ру­чив ка­там уби­ти їх рі­зни­ми стра­та­ми, – пи­ше істо­рик Ми­ко­ла Мар­ке­вич. – Вій­сько, скрізь і зав­жди го­то­ве до гра­бун­ку, роз­сі­я­лось по до­мів­ках. Не роз­би­ра­ю­чи не­вин­них від вин­них, ви­ни­щи­ло мир­них гро­ма­дян, не по­ща­див­ши ні жі­нок, ні ді­тей. Зви­чай­на смерть – жи­вих че­твер­ту­ва­ли, ко­ле­су­ва­ли і са­ди­ли на па­лю. Да­лі ви­га­да­ні бу­ли но­ві ро­ди мук, які уяву в жах при­во­дять”. Меншиков за­би­рає ар­хів і скар­би Ма­зе­пи. Мі­сто під­па­лю­ють. У во­гні ги­нуть лю­ди, які по­хо­ва­ли­ся. Ря­ту­ю­ться близь­ко ти­ся­чі ме­шкан­ців, які вте­кли не­ві­до­ми­ми на­па­дни­кам хо­да­ми. Ті­ла ко­за­ків роз­пи­на­ють на пло­тах і пу­ска­ють по Се­йму – щоб за­ля­ка­ти лю­дей. У всіх мі­стах ви­ві­шу­ють цар­ські ука­зи під­ко­ри­ти­ся, а поряд – го­ло­ви ко­за­ків. ”При­хиль­ни­ків Ма­зе­пи че­ка­ли ка­ри, за­сла­н­ня, кон­фі­ска­ція май­на, яка по­ши­рю­ва­ла­ся і на їхніх ро­ди­чів, – пи­ше істо­рик На­та­лія По­лян­ська-Ва­си­лен­ко. – До­но­щи­ків на­го­ро­джу­ва­ли ві­ді­бра­ни­ми в жертв чи­на­ми та ма­є­тка­ми”.

”Жін­ки й ді­ти на ві­стрях ша­бель”, – та­кий за­го­ло­вок стат­ті про Ба­ту­рин роз­мі­сти­ла Gazette de France. ”Ціла Укра­ї­на купається в кро­ві. Меншиков чинить варварство”, – пи­ше ін­ше фран­цузь­ке ви­да­н­ня Clef du Cabinet. Ма­зе­па по­вер­та­є­ться в Ба­ту­рин че­рез ві­сім днів. Оче­ви­дець пи­сав у ”Чер­ні­гів­сько­му лі­то­пи­сі”: ”Рев­но пла­кав по Ба­ту­ри­ну Ма­зе­па, спо­сте­рі­га­ю­чи, скіль­ки в мі­сті і пе­ред­мі­сті бу­ло ка­люж кро­ві люд­ської”.

ЦІЛА УКРА­Ї­НА КУПАЄТЬСЯ В КРО­ВІ. МЕНШИКОВ ЧИНИТЬ ВАРВАРСТВО

Мо­сков­ські сол­да­ти увір­ва­ли­ся в Ба­ту­рин че­рез та­єм­ні хо­ди. Їх бу­ло втри­чі більше від ко­за­ків. Всі обо­рон­ці та біль­шість ме­шкан­ців мі­ста за­ги­ну­ли. Їхні остан­ки, зна­йде­ні ар­хе­о­ло­га­ми, 14 ли­сто­па­да 2008 ро­ку пе­ре­по­хо­ва­ли у від­бу­до­ва­ній Зам­ко­вій цер­кві Во­скре­сі­н­ня Го­спо­дньо­го

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.