На місці укра­їн­ської влади поставив би стріми на лінії фронту і вивів у Брюссель

Krayina - - ДАТИ - текст: Оле­на ПАВЛОВА

Із 13 но­вел про жи­т­тя на оку­по­ва­но­му Дон­ба­сі скла­да­є­ться фільм Сер­гія Ло­зни­ці ”Дон­бас”. Кар­ти­ну від­зна­чи­ли у Кан­нах за ре­жи­сер­ську ро­бо­ту й ви­су­ну­ли від Укра­ї­ни на ”Оскар”. 18 жов­тня стрі­чка ви­йшла в укра­їн­ський про­кат. У Ки­є­ві Сер­гій Ло­зни­ця зу­стрів­ся з гля­да­ча­ми у кі­но­те­а­трі ”Жов­тень” та про­вів два май­стер-кла­си у ”Дов­жен­ко­цен­трі”. Дру­ку­є­мо най­ці­ка­ві­ше з ви­сту­пів ре­жи­се­ра

НАД СТРІЧКОЮ ”ДОН­БАС” ЩОДНЯ ПРАЦЮ

ВАЛИ БЛИЗЬ­КО 150 ОСІБ. За весь фільм бу­ло при­бли­зно дві ти­ся­чі уча­сни­ків ма­со­вих сцен, майже 100 акто­рів, із них 60 – не­про­фе­сій­них.

ШУКАВ МІ­СТО, ПОДІБНЕ ДО ДО­НЕ­ЦЬКА. Зні­ма­ли у Кри­во­му Ро­зі на Дні­про­пе­тров­щи­ні. Там – ана­ло­гі­чні ло­ка­ції і лю­ди на­га­ду­ють до­неч­чан.

КАСТИНГУ НЕ ПРОВОДИЛИ. За два мі­ся­ці до при­їзду від­пра­вив ту­ди аси­стен­та Ґе­дрю­са Та­мо­ше­ві­чю­са. Він мав зав­да­н­ня хо­ди­ти ву­ли­ця­ми. Шукав лю­дей, зу­пи­няв, фо­то­гра­фу­вав, роз­мов­ляв із ни­ми й ви­ві­шу­вав у на­шу ба­зу да­них. Ро­бив по­зна­чку: скіль­ки ро­ків, чи мо­же за­пам’ято­ву­ва­ти сло­ва. Ме­ні ва­жли­ві ав­тен­ти­чні облич­чя. АКТОРИ МАСОВКИ ВСТАВАЛИ О П’ЯТІЙ РАНКУ, щоб о шостій бути на майданчику і в 7:00 – по­ча­ти.

ПРОГРАЮ ЕПІЗОДИ В УЯВІ, про­го­во­рюю всі текс­ти. Де­які знаю на­пам’ять.

ВДРУГЕ ЗНІМАЮ ”СПІВАЮЧОГО ДАЛЕКОБІЙ

НИКА” ВАДИМА ДУБОВСЬКОГО. Він за­кін­чив Київську кон­сер­ва­то­рію по во­ка­лу. Во­дить ван­та­жів­ку з Чи­ка­го до Сан-Фран­ци­ско, спів­ає. Пе­ре­спі­вав весь ра­дян­ський ре­пер­ту­ар. ПОТРІБЕН БУВ БАРИТОН ДЛЯ ФІЛЬМУ ”ЛАГІДНА” (стрі­чка за мо­ти­ва­ми опо­віда­н­ня Фе­до­ра До­сто­єв­сько­го. – Кра­ї­на). За­те­ле­фо­ну­вав, а Ду­бов­ський ка­же: ”Як­би за­про­по­ну­ва­ли ба­ло­ту­ва­ти­ся на гу­бер­на­то­ра Аля­ски, зди­ву­вав­ся б мен­ше”. По­ду­мав: ”О, на­ша лю­ди­на”. Дзво­ню про­дю­се­рам: до нас із Чи­ка­го при­їде чо­ло­вік на ре­пе­ти­цію. Ті по­чу­ха­ли го­ло­ву, за­пи­та­ли: ”То­чно?” Ка­жу: ”Впев­не­ний”. По­про­си­ли з’єд­на­ти йо­го зні­маль­ні дні, щоб не пла­ти­ти дві­чі за пе­ре­літ із Чи­ка­го. Вдруге зняв Вадима у ро­лі ”на­чаль­ни­ка Но­во­ро­сії”. У ньо­го не­про­бив­ний ви­раз облич­чя.

ПЕ­ТРО ПАНЧУК – АКТОР КИЇВСЬКОГО ТЕ­А­ТРУ

ФРАНКА. Ко­ли про­чи­тав свою роль, ска­зав мо­є­му аси­стен­то­ві: ”На­пев­но, ні”. – ”Чо­му?” – ”Ну, я за­слу­же­ний ар­тист, а тут дві сто­рі­но­чки”. Та я по­про­сив йо­го все-та­ки при­їха­ти.

АКТОРИ МАСОВКИ ВСТАВАЛИ О П’ЯТІЙ РАНКУ, ЩОБ О ШОСТІЙ БУТИ НА МАЙДАНЧИКУ

На ре­пе­ти­ції по­го­во­ри­ли, пі­шли в під­вал (у філь­мі – бом­бо­схо­ви­ще, де ме­шка­ють лю­ди, чиї жи­тла зруй­ну­ва­ли. – Кра­ї­на). Він по­ди­вив­ся на де­ко­ра­ції. Ка­жу: ”Му­си­те прой­ти від цих две­рей до тих і роз­ка­за­ти тра­ге­дію сво­го жи­т­тя. Ви го­то­ві?” Він по­про­сив пів­го­ди­ни і по­тім зро­бив це бли­ску­че. Пі­сля то­го ска­зав: ”Сер­гію, я зро­зу­мів. Зні­ма­ю­ся”.

У ФІЛЬ­МІ ГРАЛИ ВІ­СІМ АКТО­РІВ ІЗ РО­СІЇ. На­ре­че­них у сце­ні весілля – по­друж­жя Сер­гій і Сві­тла­на Ко­ле­со­ви. Пі­сля десятої спроби Сер­гій ска­зав: ”Ще один дубль – і я розлучуся”.

ФІЛЬМ ЗРОБЛЕНИЙ ЗА СІМОМА ЗНЯТИМИ НА ДОН­БА­СІ РОЛИКАМИ З YOUTUBE. Мі­няв їхню стру­кту­ру, сце­на­рій, а мі­сця­ми ро­бив бу­ква в бу­кву. Був при­го­лом­ше­ний по­ба­че­ним. По­чав із ро­ли­ка, ко­ли укра­їн­сько­го вій­сько­во­го прив’яза­ли до стов­па. ХО­ЧУ СКАЗАТИ ЛЮ­ДЯМ, ЯКИХ ”ДОН­БАС” ОБУРИВ: ми ро­би­ли цю кар­ти­ну з ве­ли­ким спів­чу­т­тям і лю­бов’ю. Взяв­ся – щоб спро­бу­ва­ти ро­зі­бра­ти­ся.

НЕ ТРЕ­БА СЕ­БЕ ІДЕНТИФІКУВАТИ З ГЕРОЯМИ СТРІЧКИ. Жо­ден фільм не опи­сує об’єктив­ної кар­ти­ни. Це все одно, що Го­го­лю ви­су­ну­ти пре­тен­зію, що Ро­сія в се­ре­ди­ні ХІХ сто­річ­чя бу­ла не та­кою – адже в ”Мер­твих ду­шах” не­ма жо­дної нор­маль­ної лю­ди­ни.

КО­ЛИ КАЖЕМО ”ГЕРНІКА” (кар­ти­на Па­бло Пі­кас­со, на­пи­са­на на за­мов­ле­н­ня уря­ду Іспан­ської Ре­спу­блі­ки для па­віль­йо­ну на Все­сві­тній ви­став­ці в Па­ри­жі. Те­ма – бом­бар­ду­ва­н­ня ба­ск­сько­го мі­ста Герніка у кві­тні 1937-го ні­ме­цькою авіа­ці­єю. – Кра­ї­на) – го­во­ри­мо про вій­ну. Є си­ту­а­ції та мі­сця, які по­тім да­ють ви­зна­че­н­ня фе­но­ме­ну. На Дон­ба­сі він пов’яза­ний із кар­на­ва­лом, на тлі яко­го від­бу­ва­є­ться тра­ге­дія.

ПІ­СЛЯ ДЕСЯТОЇ СПРОБИ СКА­ЗАВ: ”ЩЕ ОДИН ДУБЛЬ – І Я РОЗЛУЧУСЯ”

НЕ БАЧИВ ЖОДНОГО ПЛАНУ ДЕОКУПАЦІЇ. Це ту­пик, з яко­го укра­їн­ська вла­да не знає, як ви­бра­ти­ся. Без під­трим­ки ін­ших країн зро­би­ти це бу­де над­зви­чай­но скла­дно.

Вій­на Ро­сії з Укра­ї­ною – це кон­флікт сві­то­с­прийня­т­тя. Укра­ї­на не хо­че жити в то­та­лі­тар­ній дер­жа­ві Ра­дян­ський Со­юз. Українці пра­гнуть за­ко­ну, по­ва­ги до осо­би­сто­сті й сво­бо­ди. А лю­ди з ін­шої сто­ро­ни не хо­чуть від­по­від­а­ти за вла­сну до­лю. ЧИ ПОТРІБНА ДИСТАНЦІЯ, ЩОБ ЗНІМАТИ ПРО ІСТОРИЧНІ ПОДІЇ? Ме­ні не потрібна. У нас не­має ча­су. Ко­ли при­йде усві­дом­ле­н­ня, бу­де пі­зно. ”До­ктор Жи­ва­го” Бо­ри­са Па­стер­на­ка му­сив з’яви­ти­ся в той час, ко­ли був на­пи­са­ний (у 1945–1955 ро­ках. – Кра­ї­на). То­ді йо­го чи­та­ли б по-ін­шо­му. А ви­да­ли 1988-го в жур­на­лі ”Но­вый мир”. Це зло­чин про­ти ми­сте­цтва. ПРО ВІЙ­НУ НА ДОН­БА­СІ ВАЖЛИВО ГОВОРИТИ. Адже це – Єв­ро­па. На місці укра­їн­ської влади поставив би стріми на лінії фронту і вивів у Брюссель (у сто­ли­ці Бель­гії Брюс­се­лі роз­та­шо­ва­ні основ­ні ор­га­ни влади Єв­ро­пей­сько­го Со­ю­зу. – Кра­ї­на).

Одна з но­вел кар­ти­ни Сер­гія Ло­зни­ці ”Дон­бас” по­ка­зує сце­ну весілля в оку­по­ва­но­му мі­сте­чку. Мо­ло­дя­та Іван Яі­шни­ця та Ан­же­ла Ку­пер­дя­гі­на ви­рі­шу­ють узя­ти спіль­не прі­зви­ще Яі­шни­ця. При­ві­та­ти їх при­йшли са­мі ва­таж­ки бо­йо­ви­ків. Па­ру зі­гра­ли ро­сій­ські актори Сер­гій і Сві­тла­на Ко­ле­со­ви, які в жит­ті є справ­жнім по­друж­жям. Пра­ців­ни­цю заг­су – оде­ська актор­ка На­та­лія Бузь­ко (лі­во­руч)

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.