У пер­шій сто­ли­ці Маль­ти жи­вуть близь­ко 300 лю­дей

В’ЇЖДЖАТИ В МІ­СТО МАШИНОЮ МО­ЖУТЬ ТІЛЬ­КИ ВО­НИ

Krayina - - ПОДОРОЖ І - текст: Ган­на БУРЛАКА

ВІДВІДАЛА МАЛЬТУ ВОСЕНИ І РАДЖУ ЇХАТИ ТУ­ДИ СА­МЕ

У МІЖСЕЗОННЯ. Влі­тку на остро­ві спе­ко­тно, за плюс 30. Пра­кти­чно не буває до­щів. На­то­мість – ба­га­то ту­ри­стів. Ве­сною ж і восени весь час три­ма­є­ться по­мір­на тем­пе­ра­ту­ра. Іноді дме з мо­ря, то­му вар­то ма­ти ві­трів­ку. Ці­ни ниж­чі. Про­те в бу­дин­ках, як усю­ди на пів­дні Єв­ро­пи, не­має опа­ле­н­ня. У го­тель­но­му но­ме­рі весь час хо­ті­ло­ся те­пло вдя­гну­ти­ся.

СЛІДИ ДАВНЬОЇ ІСТОРІЇ ОСТРОВА ПОМІТНІ В ДЕТАЛЯХ. На­при- клад, го­тель, у який я за­се­ля­ла­ся у сто­ли­ці Ва­лет­ті, ви­явив­ся ста­ро­вин­ною кам’яни­цею. При вхо­ді – ма­сив­ний двер­ний мо­ло­ток у фор­мі лева. Йо­го сту­ком го­сті спо­ві-

ща­ли про ві­зит. На ни­жньо­му по­вер­сі обла­дун­ки ли­ца­ря зі спи­сом на­га­ду­ють, ко­му міг на­ле­жа­ти бу­ди­нок 500 ро­ків то­му. На да­ху – сад із кві­та­ми й ки­па­ри­са­ми. З ньо­го ви­дно ча­сти­ну мі­ста й за­то­ку з яхта­ми.

ВУЗЬ­КІ ВУ­ЛИ­ЦІ ВАЛЕТТИ ПЕРЕТИНАЮТЬ СТАРЕ МІ­СТО

ВЗДОВЖ І ВПОПЕРЕК. Ча­сти­на – пі­шо­хі­дні. Мі­сто по­бу­до­ва­не на па­гор­бах, то­му ча­сом до­ро­ги пе­ре­тво­рю­ю­ться на схо­ди. На ро­зі ву­лиць на фа­са­дах бу­дин­ків тра­пля­ю­ться ста­туї з бі­блій­них або лі­те­ра­тур­них сю­же­тів. Маль­та – во­сьма в рей­тин­гу най­щіль­ні­ше за­се­ле­них країн. Бу­дин­ки зве­де­ні впри­тул один до одно­го. Всі – з жов­то­го пі­ща­но­го ка­ме­ню з де­рев’яни­ми бал­ко­на­ми рі­зно­го ко­льо­ру.

У СЕРЕДНЬОВІЧЧІ ВАЛЛЕТТА БУ­ЛА ОДНІ­ЄЮ З НАЙПОТУЖ- На остро­ві Маль­та роз­та­шо­ва­но сім свя­тинь-ме­га­лі­тів – до­істо­ри­чних спо­руд із ве­ли­че­зних кам’яних бло­ків

НІШИХ У ЄВРОПІ МОРСЬКИХ

ФОРТЕЦЬ І ПОРТОМ. Тов­сті му­ри до­сі обрам­ля­ють мі­сто. З обох бо­ків сто­ли­ці – за­то­ки, за­пов­не­ні яхта­ми й ка­те­ра­ми, що кур­су­ють мо­рем як гро­мад­ський транс­порт. Це – пер­ше спро­е­кто­ва­не мі­сто в Європі. Тоб­то мало на­кре­сле­ний ар­хі­те­ктур­ний план пе­ред по­ча­тком бу­дів­ни­цтва у XVI сто­літ­ті. НАВ­ПРО­ТИ ВАЛЛЕТТИ РОЗ­ТА­ШО­ВА­НЕ МІ­СТО СЛІМА. Су­ча­сні­ше й не та­ке ці­ка­ве. До Слі­ми зру­чно доби­ра­ти­ся ка­те­ром. Це швид­ше, ніж ав­то­бу­сом. Ка­тер кур­сує ко­жні 15 хви­лин від Валлетти й пе­ре­ти­нає за­то­ку, що роз­ді­ляє два мі­ста.

МІ­СТО МАРСАШЛОКК ЗА­ПАМ’ЯТАЛОСЯ НЕДІЛЬНИМ РИБНИМ РИНКОМ. Це ри­ба­цьке

Усі бу­дин­ки – з жов­то­го пі­ща­но­го ка­ме­ню з де­рев’яни­ми бал­ко­на­ми рі­зно­го ко­льо­ру

по­се­ле­н­ня, у ньо­му – кра­си­ва бу­хта. Со­тні чов­нів сто­ять на яко­рях у за­то­ці. Вздовж бе­ре­га що­не­ді­лі тор­гу­ють ри­бою. На цей ри­нок при­їжджа­ють маль­тій­ці з усьо­го острова. Тут най­кра­щі ці­ни. Ре­сто­ра­ни про­по­ну­ють від 10 єв­ро за ме­ню: основ­ну стра­ву з гар­ні­ром, са­лат і ви­но.

Ко­жен дру­гий маль­ті­єць грає на му­зи­чно­му ін­стру­мен­ті, спів­ає в хо­рі або бе­ре участь у цер­ков­них спів­ах.

БЛИЗЬКІСТЬ ІТАЛІЇ ВПЛИНУЛА НА КУЛІНАРНІ ОСОБЛИВОСТІ – всю­ди є па­ста, ла­за­нья, ра­ві­о­лі, пі­ца. Маль­тій­ська тра­ди­цій­на стра­ва – за­пе­че­ний кро­лик, йо­го мо­жна ску­шту­ва­ти майже в ко­жно­му ре­сто­ра­ні. Ко­штує від 22 Ча­сто на цер­квах ви­сять два го­дин­ни­ки: один по­ка­зує пра­виль­ний час, а дру­гий – не­пра­виль­ний. Пер­ший – для ми­рян, щоб зна­ли, ко­ли слу­жба, а дру­гий – для ди­я­во­ла, щоб зби­ти з пан­те­ли­ку єв­ро. Для бю­дже­тних ту­ри­стів є за­кла­ди схі­дної та азій­ської ку­хні: мо­жна по­їсти за 5–7 єв­ро.

НА ПРОТИЛЕЖНОМУ БЕРЕЗІ БУХТИ В МАРСАШЛОККУ Є БАСЕЙН СВЯ­ТО­ГО ПЕ­ТРА – ОДНЕ З ПРИРОДНИХ ДИВ МАЛЬ­ТИ. Він ви­то­че­ний во­дою у кри­хко­му березі – мі­сце для лю­би­те­лів стри­ба­ти в мо­ре з ви­со­ких ви­сту­пів.

ПЕРША СТОЛИЦЯ МАЛЬ­ТИ, МДІНА, ЗАСНОВАНА майже чо­ти­ри ти­ся­чі ро­ків то­му. Збу­до­ва­на у ме­жах фор­те­ці з ви­со­ки­ми му­ра­ми. Тут жи­вуть до 300 лю­дей. В’їзд машиною до­зво­ле­ний тіль­ки їм. То­му мі­сто ду­же ти­хе. Чу­ти ли­ше ка­во­ма­ши­ну в кав’яр­ні й цо­ка­н­ня ко­ня, що ко­ли-не-ко­ли під­во­зить бри­чкою ту­ри­стів. Атмо­сфе­ра на­га­дує Се­ре­дньо­віч­чя.

На Маль­ті є ру­ї­ни хра­му Hagar Qim. Йо­му по­над п’ять ти­сяч ро­ків. Він стар­ший за єги­пет­ські пі­ра­мі­ди і Сто­ун­хендж у Ве­ли­кій Бри­та­нії.

КРА­Ї­НА МАЄ ТРИ ОСТРОВИ – Маль­та, Ко­мі­но й Ґо­зо. Між ни­ми хо­дять ка­те­ри й ту­ри­сти­чні су­дна, на яких мо­жна до­бра­ти­ся до пля­жів і ла­гун.

У кра­ї­ні не­має прі­сно­го дже­ре­ла, то­му всю пи­тну во­ду за­во­зять

ДВЕРНІ МОЛОТКИ В ТАКІЙ КІЛЬ­КО­СТІ ТРА­ПЛЯ­Ю­ТЬСЯ ЛИ­ШЕ НА МАЛЬ­ТІ. Во­ни є у фор­мі ле­вів, дель­фі­нів, пта­хів, рук, кі­лець. Є фі­гур­ки По­сей­до­на, брон­зо­во­го чи зо­ло­ти­сто­го ко­льо­ру. Є ма­га­зи­ни­май­стер­ні, де мо­жна ку­пи­ти дверні молотки.

Се­ло По­пая на Маль­ті зве­де­не 1979 ро­ку як де­ко­ра­ції для зйо­мок одно­ймен­но­го мю­зи­клу. Три­ва­лий час йо­го не ви­ко­ри­сто­ву­ва­ли, а зго­дом – ре­кон­стру­ю­ва­ли й обла­шту­ва­ли сі­мей­ний ком­плекс роз­ваг. Вхід ко­штує 10 єв­ро

Мо­за­ї­ка у ви­гля­ді пта­шки ко­лі­брі ви­кла­де­на у ре­сто­ра­ні біля Бла­ки­тно­го гро­ту в пів­ден­но-за­хі­дній ча­сти­ні Маль­ти

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.