Не по­ве­зло

Krayina - - ПОДОРОЖ І - Во­ло­ди­мир ГРИСЮК

– Ва­лє­ра ж не­по­га­ний. То­рік мене про­ка­пав, то бі­га­ла все лі­то, як дє­во­чка, – ху­до­жни­ця 58-рі­чна Зоя ку­рить біля при­ймаль­но­го від­ді­ле­н­ня лу­цької лі­кар­ні. Ко­ло неї сто­їть мед­се­стра з по­зо­ло­че­ни­ми се­реж­ка­ми-бом­бо­чка­ми, яскра­вим ма­кі­я­жем і за­чі­скою в сти­лі 1980-х. На бі­ло­му ха­ла­ті на­пи­са­но ”Ві­кто­рія”. Ви­пу­скає клу­бок ди­му з ро­та, оці­ню­ю­чи мене по­гля­дом.

– Зай­чик, то­бі штамп по­ста­ви­ти тре­ба чи шо? – пи­тає. – У хі­рур­га, да? Ага, ну я по­ня­ла. То­бі не по­ве­зло, бо Ва­ле­рій Сте­па­но­вич зайня­тий.

Зоя не втри­му­є­ться і встав­ляє п’ять ко­пі­йок:

– Пі­шов у за­пой. Хо­ча як муж­чи­на він ду­же не­по­га­ний. Дай-но справ­ку, за­раз під­пи­шу.

Зоя зни­кає за две­ри­ма, я – за нею. – Ва­лє­ра! Чу­єш, Ва­лє­ра? Откри­вай! – Зоя га­тить ку­ла­ком у две­рі з та­бли­чкою ”43 ка­бі­нет. Хі­рург Ва­ле­рій Сте­па­но­вич”. Чу­тно не­пев­ні кро­ки, не­вда­лі спроби від­чи­ни­ти две­рі й два обер­ти зам­ка. Пі­сля ко­ро­ткої паузи зда­є­ться, ні­би сви­ня­чу ту­шу хля­пну­ли на шкі­ря­ний ди­ван. Зоя за­по­від­ає ме­ні ”ожи­да­ти”. Са­ма за­хо­дить. Ключ у замку ро­бить два обер­ти в протилежному на­прям­ку. При­ту­ля­ю­ся до щі­ли­ни две­рей біля за­віс в на­дії по­чу­ти хо­ро­ші но­ви­ни. Кра­єм ока з ці­ка­во­сті оці­нюю пу­блі­ку, що зі­бра­ла­ся на при­йом. Пра­во­руч – пен­сіо­нер­ка з на­чо­сом розв’язує кро­сворд. Злі­ва – огря­дний чо­ло­вік із пов­ним па­ке­том пре­па­ра­тів упо­ряд­ко­вує до­ма­шню бух­гал­те­рію. На­про­ти мене хлопець у грі на смар­тфо­ні вби­ває те­ро­ри­стів. А жін­ка ко­ло ньо­го ви­ма­льо­вує чор­ним бро­ви, за­гля­да­ю­чи в лю­стер­ко. – Ну, шо там?! – пи­тає.

Зни­зую пле­чи­ма.

Десь че­рез пів­го­ди­ни всіх у ко­ри­до­рі ля­кає стра­шний тріск, ні­би хтось не впи­сав­ся в сер­вант. За­мок у две­рях зно­ву обер­та­є­ться. З ка­бі­не­ту ви­хо­дить за­хме­лі­ла Зоя.

– Три­май, ко­ти­ку, – дає ме­ні до­від­ку з пе­ча­ткою й під­пи­сом під ре­зо­лю­ці­єю ”здо­ро­вий”.

– Зоя, ска­жи слє­ду­ю­ще­му, шо в мене обєд, – ви­гля­дає з-за двер­цят сер­ван­та Ва­ле­рій Сте­па­но­вич.

Зоя кіль­ка ра­зів бриз­кає на се­бе пар­фу­ма­ми з ро­же­во­го фла­кон­чи­ка. Ви­дно, в на­дії пе­ре­би­ти за­пах пор­твей­ну. І тяж­ко ви­ди­хає до при­су­тніх:

– Вам не по­ве­зло

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.