Одна вдя­гну­ла свою на ти­ждень ра­ні­ше. По­дру­га з нею 50 ро­ків не роз­мов­ля­ла

ПІСЛЯВОЄННІ СОРОЧКИ МА­ЮТЬ БІДНІШУ ВИШИВКУ

Krayina - - ПОДОРОЖ І -

1978 РО­КУ ПОБУВАЛА НА ФЕСТИВАЛІ ”ЗО­ЛО­ТА ОСІНЬ” У БОРЩЕВІ НА ТЕР­НО­ПІЛЬ­ЩИ­НІ.

З усіх ре­спу­блік Ра­дян­сько­го Со­ю­зу при­їха­ли ан­сам­блі й хо­ро­ві ко­ле­кти­ви. Українці з Бор­щів­сько­го і За­лі­щи­цько­го ра­йо­нів бу­ли в чор­них стро­ях. За ле­ген­дою, ви­ши­ва­ти бав­ною (ни­тка з вов­ни чор­них ягнят. – Кра­ї­на) по­ча­ли у XVII сто­літ­ті. То­ді та­та­ри вби­ли усіх чо­ло­ві­ків із мі­сце­во­сті нав­ко­ло Бор­ще­ва, а жін­ки ви­рі­ши­ли упро­довж се­ми по­ко­лінь вби­ра­ти­ся ли­ше у ви­ши­ті чор­ним сорочки – на знак тра­у­ру. Но­си­ли та­кий одяг до 1930 ро­ків. Мене це вра­зи­ло. То­ді й по­ча­ла зби­ра­ти ко­ле­кцію.

У 1990-Х СОРОЧКИ, ЩО МА­ЛИ ПО 100 РО­КІВ, ПРОДАВАЛИ НА ВУЛИЧНИХ РИНКАХ. Во­ни бу­ли бру­дні, пор­ва­ні. Ви­ши­ван­ки то­ді ма­со­во пе­ре­прав­ля­ли в Ка­на­ду. Від­да­ва­ли лю­ди їх за­де­ше­во. Те­пер та­кі ко­шту­ють від ти­ся­чі до­ла­рів.

ЗНАХОДИЛА СОРОЧКИ НА СІЛЬСЬКИХ БАЗАРАХ, БРАЛА В ПОСТАЧАЛЬНИКІВ, ЯКІ ЇХ СКУПОВУВАЛИ ПО СЕ­ЛАХ. На­віть не знаю, де бу­ли при­дба­ні де­які ек­зем­пля­ри. Ча­сто лю­ди не хо­ті­ли при­зна­ва­ти­ся, ко­му на­ле­жа­ло вбра­н­ня. Че­рез брак гро­шей по­тай­ки мо­гли за­бра­ти сорочки з ба­би­ної скри­ні.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.