У РОСІЯН Є ”РУС­СКИЙ МИР”. У НАС МАЄ БУТИ – УКРА­ЇН­СЬКИЙ

ГОЛОВНЕ ЗАВ­ДА­Н­НЯ РО­СІЇ ПРОТЯГОМ 300 РО­КІВ – ЗНИЩИТИ УКРАЇНСЬКУ ЦИВІЛІЗАЦІЮ, – КА­ЖЕ ЖУРНАЛІСТ ВІКТОР САВІНОВ

Krayina - - ГОЛОВНА СТОРІНКА - текст: Сер­гій ДЕМЧУК, Ан­ге­лі­на КОВАНДА, фо­то: Та­рас ПОДОЛЯН

Ро­сія го­ту­є­ться бло­ку­ва­ти укра­їн­ські пор­ти, за­яви­ли у Держ­при­кор­дон­слу­жбі. Що мо­же­мо про­ти­ста­ви­ти?

– Одна з при­чин, чо­му Укра­ї­на до­сі не сфор­му­ва­ла­ся як держава, – це від­су­тність кон­це­пції фло­ту. Він потрібен не тіль­ки для па­ну­ва­н­ня в мо­рі, а й для збе­ре­же­н­ня влади у сво­їх те­ри­то­рі­аль­них во­дах. На Ми­ко­ла­їв­сько­му су­дно­бу­дів­но­му за­во­ді сто­їть уже гни­лий крей­сер ”Укра­ї­на”. Дру­гий по во­гня­ній си­лі ко­ра­бель, який ство­ри­ло люд­ство. 27 ро­ків то­му він нам ді­став­ся в го­тов­но­сті 94 від­со­тки. Поряд був крей­сер ”Мо­сква” – 85 про­цен­тів го­тов­но­сті. За­раз це – фла­гман Чор­но­мор­сько­го фло­ту РФ. А ми та­кий са­мий не змо­гли пра­виль­но ви­ко­ри­ста­ти, бо не ма­ли кон­це­пції фло­ту. Як­би крей­сер ”Укра­ї­на” за­раз ви­плив з Оде­си, пи­та­н­ня від­па­ли б са­мі со­бою.

США про­по­ну­ють нам ку­пи­ти фре­га­ти ”Олі­вер Пер­рі”. Для Чор­но­го мо­ря во­ни хо­ро­ші. Озбро­є­ні гар­пу­на­ми, які стрі­ля­ють на 140 кі­ло­ме­трів. Але одна ракета ко­штує пів­то­ра мільйона до­ла­рів, а сам фрегат – 200 міль­йо­нів. Ми не мо­же­мо со­бі це до­зво­ли­ти.

Ро­сі­я­ни ма­ють 27 ко­ра­блів. Ми мо­же­мо про­ти­ста­ви­ти ли­ше крей­сер ”При­лу­ки”, який має на бор­ту дві ра­ке­ти й одну зла­ма­ну пу­ско­ву уста­нов­ку. Тоб­то весь укра­їн­ський флот зда­тен пу­сти­ти одну ра­ке­ту. Ма­ю­чи ви­хо­ди у дві во­до­йми, ми ні­ко­ли їх не кон­тро­лю­ва­ли. Тим ча­сом Туреччина не пла­нує во­ю­ва­ти з Бол­га­рі­єю. Однак має 34 ко­ра­блі в Чор­но­му мо­рі.

Які змі­ни не­об­хі­дні для роз­ви­тку дер­жа­ви на­сам­пе­ред: еко­но­мі­чні, мен­таль­ні?

– Існує та­ке по­ня­т­тя, як про­е­кту­ва­н­ня дер­жа­ви. Українці не ро­зу­мі­ють, що хо­чуть по­бу­ду­ва­ти. Весь ди­скурс на­ла­што­ва­ний на те, щоб до­ве­сти існу­ва­н­ня кра­ї­ни як та­кої.

На­при­клад, го­во­ри­мо, що Укра­ї­на має отри­ма­ти то­мос. Але це оче­ви­дно. Бу­дья­ка держава, де пе­ре­ва­жає пра­во­слав’я, по­вин­на ма­ти свою по­мі­сну цер­кву. Ко­ли на­ро­джу­є­ться ди­ти­на, ні ба­тько, ні ма­тір не дис­ку­ту­ють, що її тре­ба за­ре­є­стру­ва­ти в дер­жав­них ор­га­нах.

Ма­є­мо сфор­му­ва­ти гу­ма­ні­тар­ну кон­це­пцію. Які ста­ви­мо ці­лі й зав­да­н­ня пе­ред дер­жа­вою? Укра­ї­на цього не зро­би­ла. А на­ма­га­є­ться за­йма­ти­ся еко­но­мі­кою. Ко­ли про­си­те 50 ти­сяч до­ла­рів, спо­ча­тку тре­ба по­ясни­ти – на­що во­ни вам.

На чо­му мо­же ба­зу­ва­ти­ся на­ша кон­це­пція?

– Це пи­та­н­ня по­бу­то­вої на­ціо­наль­ної іден­ти­фі­ка­ції. Не тре­ба на­ма­га­ти­ся фор­му­ва­ти це шту­чно. Сло­ва­ки чи нім­ці чу­до­во ро­зу­мі­ють, що є сло­ва­цьким і ні­ме­цьким. Хо­ча во­ни до­сить ко­смо­по­лі­ти­чні на­ції. Ми теж це зро­зу­мі­є­мо з ча­сом. 833 ро­ку Словацька держава припинила існувати. Мо­рав­ський князь Мой­мир ви­гнав сло­ва­цько­го кня­зя Прі­бі­ну. Від­то­ді сло­ва­ки не ма­ли дер­жав­но­сті до 1938-го. Та й то бу­ла Че­хо­сло­вач­чи­на. Але ні в ко­го не ви­ни­кає пи­та­н­ня: хто та­кі сло­ва­ки? Ми ро­зу­мі­є­мо їхню на­ціо­наль­ну куль­ту­ру. У сло­ва­цько­му ре­сто­ра­ні все за­ли­ва­ють ма­йо­не­зом, а в че­сько­му – ма­слом. За 1100 ро­ків лю­ди не при­пи­ни­ли бути сло­ва­ка­ми.

Я був одру­же­ний із ма­дяр­кою. Там був культ усьо­го угор­сько­го. Якщо в бу­дин­ку не­має ле­чо (кла­си­чна стра­ва угор­ської ку­хні. – Кра­ї­на) – то не Угор­щи­на. Її ба­тько пи­шав­ся, що йо­го пра­дід клав си­ре м’ясо під сі­дло ко­ня. Тоб­то був справ­жнім ма­дя­ром.

ОДНА РАКЕТА КО­ШТУЄ ПІВ­ТО­РА МІЛЬЙОНА ДО­ЛА­РІВ, А ФРЕГАТ – 200

833 РО­КУ СЛОВАЦЬКА ДЕРЖАВА ПРИПИНИЛА ІСНУВАТИ

Укра­їн­цям мен­шою мі­рою вда­ло­ся збе­рег­ти іден­ти­чність?

– У ХІХ сто­літ­ті у схі­дно­єв­ро­пей­ських кра­ї­нах спо­сте­рі­га­ла­ся тен­ден­ція – під­ня­т­тя на­ціо­наль­ної сві­до­мо­сті. Ім­пер­ство по­ча­ли за­су­джу­ва­ти. Цар­ської Ро­сії це не тор­кну­ло­ся. Але бу­ло по­мі­тним в Ав­стро-Угор­щи­ні. Однак цього ви­я­ви­ло­ся не­до­ста­тньо. Ми не змо­гли по­вто­ри­ти так зва­ну угор­ську ра­псо­дію (сплеск угор­сько­го на­ціо­на­лі­зму у дру­гій по­ло­ви­ні ХІХ сто­лі­т­тя. – Кра­ї­на). У нас не бу­ло лі­де­ра, який міг би ста­ти не тіль­ки мо­раль­ним ав­то­ри­те­том, а й гі­дним по­лі­ти­чним управ­лін­цем. За ро­сій­ської ім­пе­ра­три­ці Єли­за­ве­ти Пе­трів­ни ма­ли Оле­ксія Ро­зу­мов­сько­го (ге­не­рал-фель­дмар­шал укра­їн­сько­го по­хо­дже­н­ня, Єли­за­ве­та 1742 ро­ку та­єм­но по­він­ча­ла­ся з ним. – Кра­ї­на). Він на­ма­гав­ся по­кра­щи­ти ста­но­ви­ще Укра­ї­ни у скла­ді Ро­сій­ської імперії. Але по­тім до влади при­йшла нім­ке­ня Ка­те­ри­на ІІ і по­са­ди­ла Укра­ї­ну на лан­цюг.

На яких прин­ци­пах тре­ба бу­ду­ва­ти кра­ї­ну?

– Є прин­цип Спо­лу­че­них Шта­тів: ”Ми по­ки­ну­ли на­ші ба­тьків­щи­ни, щоб у цьо­му бла­го­сло­вен­но­му місці ство­ри­ти свя­щен­ний ся­ю­чий дім на па­гор­бі”. Ми по­ді­бної фра­зи не ма­є­мо.

Наш на­ціо­на­лізм – це ре­а­кція на тро­лінг із бо­ку Ро­сії. Ма­є­мо при­пи­ни­ти ко­мусь щось до­во­ди­ти. Якщо в умов­но­го єв­ро­пей­ця спи­та­ти, хто та­кі українці, він від­по­вість: ”Древ­ній на­род, що жи­ве по рі­чці Дні­про. Має свою мо­ву та куль­ту­ру”. Пи­та­н­ня, чи існу­ють українці, не ви­ни­кає.

Тоб­то про­ти­ді­я­ти цьо­му не тре­ба?

– Не­по­трі­бно. Пе­ре­тво­ри­ти укра­їн­ців на росіян не­мо­жли­во. У нас є на­ціо­наль­ний одяг, на­ціо­наль­на їжа, своя те­ри­то­рія й сим­во­ли. Всі чу­до­во ро­зу­мі­ють, як ви­гля­дає укра­їн­ка: чор­ня­ва, з тон­кою та­лі­єю, пи­шни­ми гру­дьми та ка­ри­ми очи­ма. Це не вда­сться знищити. Мо­їй ба­бу­сі Зої Гай­дай (спів­а­чка, на­ро­дна ар­тис­тка УРСР і СРСР. На­ро­ди­ла­ся у Там­бо­ві в Ро­сії. – Кра­ї­на) про­по­ну­ва­ли роль На­тал­ки Пол­тав­ки у філь­мі Іва­на Ка­ва­ле­рі­дзе. Во­на хоч і не укра­їн­ка за по­хо­дже­н­ням, але від­по­від­а­ла всім ха­ра­кте­ри­сти­кам. Остан­ню ти­ся­чу ро­ків на­ро­ди вже не роз­чи­ня­ю­ться. Однак Укра­ї­на про­дов­жує бо­я­ти­ся.

Якщо ви ска­же­те, що я – мар­сі­а­нин, не бу­ду до­во­ди­ти зво­ро­тне. Тре­ба при­пи­ни­ти ре­а­гу­ва­ти на тро­лів.

У бе­ре­зні в Укра­ї­ні прой­дуть пре­зи­дент­ські ви­бо­ри. Який кан­ди­дат вам ім­по­нує найбільше?

– Ба­че­н­ня кра­ї­ни не­має в жодного. Во­ни всі дав­но в по­лі­ти­ці. У ша­хах є по­ня­т­тя ”за­ли­шко­во­го яви­ща”. Це ко­ли фі­гу­ра сто­я­ла на одно­му місці, по­тім пе­ре­йшла на ін­ше. Але су­про­тив­ни­ку зда­є­ться, що во­на все ще на по­пе­ре­дньо­му.

Жо­ден кан­ди­дат на­віть не на­ма­га­є­ться від­мо­та­ти Укра­ї­ну до мо­мен­ту не­за­ле­жно­сті. Й по­ча­ти ство­рю­ва­ти нор­маль­ну дер­жа­ву. Скла­да­є­ться вра­же­н­ня, що усі політики народилися тут і за­раз і від цього ”тут і за­раз” формують свою програму.

Во­ни го­во­рять: ”Укра­їн­ська на­ція ви­ни­кла 2014 ро­ку”. Ну що за дур­ня? Як чо­ти­ри ро­ки то­му міг з’яви­ти­ся на­род, який був уже в ІХ сто­літ­ті? Ця ри­то­ри­ка має зни­кну­ти.

Но­вий су­спіль­ний до­го­вір, який обі­цяє Юлія Ти­мо­шен­ко, мо­же бути ві­зі­єю май­бу­тньо­го кра­ї­ни?

– Будь-який со­ці­ум існує на ба­зі су­спіль­но­го до­го­во­ру. Чо­ло­ві­ки зви­кли, що ма­ють дру­жин і ді­тей, які що­ран­ку йдуть до шко­ли. Але в му­суль­ман­ській кра­ї­ні чо­ло­вік має га­рем й ін­ше ми­сле­н­ня. Це ін­ший су­спіль­ний до­го­вір – кон­ста­та­ція прин­ци­пів вза­є­мо­від­но­син у со­ці­у­мі, які скла­ли­ся під ді­єю пев­них чин­ни­ків.

Тре­ба гло­баль­но ро­зу­мі­ти, чо­му на­ше су­спіль­ство є та­ким, а не іна­кшим. Чо­му ми існу­є­мо са­ме в цих те­ри­то­рі­аль­них ме­жах? Чо­му ма­є­мо са­ме та­кий уклад еко­но­мі­ки й жи­т­тя?

Пе­тро По­ро­шен­ко акцен­тує на ”ар­мії, мо­ві, ві­рі”. Во­ни мо­жуть ста­ти осно­вою гу­ма­ні­тар­ної кон­це­пції?

– Це ні­чим не на­пов­не­ні те­зи. ”Ві­ра” – ши­ро­ке по­ня­т­тя. В Укра­ї­ні є ве­ли­ка кіль­кість гре­ко-ка­то­ли­ків, му­суль­ман, буд­ди­стів, про­те­стан­тів. Ми їх ви­кре­слю­є­мо? Правильна гуманітарна кон­це­пція – це не відштовхування суміжних груп, а притягування їх. Те­за ”ар­мія, мо­ва ві­ра” мо­же ста­ти гу­ма­ні­тар­ною кон­це­пці­єю, ко­ли її роз­ши­фру­ють. За­раз це – чер­не­тка.

Між ким три­ва­ти­ме го­лов­на бо­роть­ба на ви­бо­рах?

– У нас майже всі кан­ди­да­ти й пар­тії ма­ють одна­ко­ві про­гра­ми: ство­ре­н­ня олі­гар­хі­чної ре­спу­блі­ки. У гро­ма­дян є ілю­зія, що во­ни при­йма­ють якісь рі­ше­н­ня. На­справ­ді їх ухва­лює обме­же­не ко­ло лю­дей.

Вас роз­ча­ру­вав пар­ла­мент остан­ньо­го скли­ка­н­ня чи нав­па­ки? Яко­го онов­ле­н­ня він по­тре­бує?

– 50 від­со­тків теперішніх народних депутатів є профнепридатними. Ро­зви­ток кра­ї­ни без гу­ма­ні­тар­ної кон­це­пції при­зво­дить до то­го, що фор­му­є­ться від’єм­на се­ле­кція. Це ко­ли оби­ра­ють не ро­зум­них, а вір­них і на­дій­них. Пре­зи­дент ско­рі­ше при­зна­чить ке­рів­ни­ком фло­ту не до­свід­че­но­го ко­ман­ду­ю­чо­го, а сво­го ку­ма. Фа­ктор ком­пе­тен­тно­сті має бути ви­щим за осо­би­сті зв’яз­ки й сим­па­тії. Тен­ден­цій до та­ких змін не ба­чу. Тре­ба оби­ра­ти лю­дей, які зда­тні ро­би­ти кар­ди­наль­ні ре­фор­ми.

Як змі­ню­ва­ла­ся стра­те­гія й та­кти­ка Ро­сії за чо­ти­ри ро­ки вій­ни?

– Що­до Укра­ї­ни во­на існує 300 ро­ків. Її головне зав­да­н­ня – знищити іден­ти­чність укра­їн­ської ци­ві­лі­за­ції. Але якщо в них є ”рус­ский мир”, то да­вай­те сфор­му­лю­є­мо укра­їн­ський. За Лід­дел Гар­том, те­о­ре­ти­ком Дру­гої сві­то­вої вій­ни, є по­ня­т­тя стра­те­гії не­пря­мої дії. Не тре­ба во­ю­ва­ти під Ста­лін­гра­дом і то­пи­ти мі­сто в кро­ві. Кра­ще знищити кон­вой із Нью-Йор­ка в Мур­манськ, який ве­зе ме­тал для тан­ків, які від­прав­лять під Ста­лін­град. А ми ди­ву­є­мо­ся, що в росіян не­має на­ши­вок на фор­мі. Усі вій­ни з 1970-х бу­ли гі­бри­дні.

СКЛА­ДА­Є­ТЬСЯ ВРА­ЖЕ­Н­НЯ, ЩО ВСІ ПОЛІТИКИ НАРОДИЛИСЯ ТУТ І ЗА­РАЗ І ВІД ЦЬОГО ”ТУТ І ЗА­РАЗ” ФОРМУЮТЬ СВОЮ ПРОГРАМУ

ПРАВИЛЬНА ГУМАНІТАРНА КОН­ЦЕ­ПЦІЯ – ЦЕ НЕ ВІДШТОВХУВАННЯ СУМІЖНИХ ГРУП, А ПРИТЯГУВАННЯ ЇХ

Кон­флікт на Дон­ба­сі галь­мує ро­зви­ток Укра­ї­ни? Чи нав­па­ки?

– Вій­на не мо­же сти­му­лю­ва­ти Укра­ї­ну. У пси­хо­ана­лі­зі є по­ня­т­тя ”пра­гне­н­ня до смер­ті” і ”пра­гне­н­ня до жи­т­тя”. Пер­ше – це устрем­лі­н­ня до звер­шень, ба­наль­ний по­хід на ро­бо­ту. Дру­ге – від­по­чи­нок, ле­жа­н­ня на ди­ва­ні. Во­ни не­зда­тні існувати одне без ін­шо­го.

За­раз ба­га­то хто ка­же, що лю­ди на Дон­ба­сі змі­ни­ли­ся, їм про­ми­ли міз­ки. Але як тіль­ки за­ти­хне остан­ній по­стріл, ”пра­гне­н­ня до жи­т­тя” ві­зьме верх. По­чне­ться ера тво­ре­н­ня.

50 ВІД­СО­ТКІВ ТЕПЕРІШНІХ НАРОДНИХ ДЕПУТАТІВ Є ПРОФНЕПРИДАТНИМИ

Що мо­жна бу­де вва­жа­ти пе­ре­мо­гою в цій вій­ні?

– Най­про­сті­ший спо­сіб за­вер­ше­н­ня вій­ни на Дон­ба­сі – це силь­ний пре­зи­дент Укра­ї­ни, яко­го по­ва­жа­ти­муть. Він зміг би ви­рі­ши­ти пи­та­н­ня з ва­таж­ка­ми са­мо­про­го­ло­ше­них ре­спу­блік, ство­ри­ти по­трі­бний ди­скурс у су­спіль­стві. Це має бути лю­ди­на, яка на рів­них роз­мов­ля­ла б із Єв­ро­пою, Аме­ри­кою та Ро­сі­єю. За­вер­ши­ти вій­ну не вда­сться без зго­ди хо­ча б одні­єї з цих сто­рін.

Фран­ція не бачила, як ви­йти з Ве­ли­кої бур­жу­а­зної ре­во­лю­ції 1789 ро­ку, до­ки не з’явив­ся На­по­ле­он. Укра­ї­на пе­ре­бу­ває в скла­дно­му істо­ри­чно­му пе­рі­о­ді. Ми по­тре­бу­є­мо лі­де­ра. Однак фі­гу­ри та­ко­го мас­шта­бу на по­лі­ти­чній аре­ні не ви­дно.

Кра­ї­ні потрібна укра­ї­ні­за­ція?

– Мо­ва є ва­жли­вим фа­кто­ром іден­ти­чно­сті, але не клю­чо­вим. Яскра­вий при­клад – Іта­лія, яка спо­ча­тку ство­ри­ла дер­жа­ву та на­цію, а по­тім – мо­ву.

Іта­лій­ська мо­лод­ша за українську. Во­на фор­му­ва­ла­ся пі­сля об’єд­на­н­ня кра­ї­ни у 1870-х. До то­го та бу­ла роз­дро­бле­на. Лю­ди з Га­ли­чи­ни й Пол­тав­щи­ни не ро­зу­мі­ють від­со­тків 20 слів одне одно­го. У ХІХ сто­літ­ті жи­те­лі То­ска­ни і П’ємон­та не ро­зумі­ли по­ло­ви­ну. То­ді зі­бра­ли­ся ро­зум­ні іта­лій­ці і створили кон­це­пцію дер­жа­ви. За осно­ву мови взя­ли то­скан­ський ді­а­лект. Там збе­ре­гла­ся го­вір­ка по­е­тів Дан­те й Пе­трар­ки. Сі­ли – і ви­рі­ши­ли. То­му не­має су­пе­ре­чок, скіль­ки іта­лій­ців за­ги­ну­ли в Тев­то­бурзь­ко­му лі­сі (бій у ве­ре­сні 9 ро­ку на­шої ери між гер­ман­ця­ми й рим­ською ар­мі­єю. – Кра­ї­на). А ми про­дов­жу­є­мо з’ясо­ву­ва­ти, якої кіль­ко­сті укра­їн­ців не ста­ло під час фор­су­ва­н­ня Дні­пра в 1943-му. Де­хто го­во­рить, що у нас за­раз жорс­тка укра­ї­ні­за­ція. Це – не­прав­да. Та­кою во­на бу­ла за Ра­дян­сько­го Со­ю­зу в 1923–1927 ро­ках. То­ді звільнили 60 ти­сяч лю­дей із ро­бо­ти че­рез незнання мови. Але жо­дна укра­ї­ні­за­ція не зда­тна да­ти швид­ко­го ре­зуль­та­ту. Не­мо­жли­во сім’ю, яка протягом 200 ро­ків бу­ла ро­сій­сько­мов­ною, ви­ве­сти в ін­ше мов­не се­ре­до­ви­ще за одне по­ко­лі­н­ня. За це не тре­ба на­віть бо­ро­ти­ся. По­трі­бно не від­штов­ху­ва­ти, а при­тя­гу­ва­ти рі­зні етні­чні гру­пи. То­му ва­жли­ве по­вер­не­н­ня крим­ських та­тар. Це ко­рін­ний на­род пів­остро­ва з ХІV сто­лі­т­тя. Тре­ба ство­ри­ти умо­ви, ко­ли чу­жі етно­си змо­жуть спо­кій­но роз­ви­ва­ти­ся в на­шо­му се­ре­до­ви­щі.

Які тво­ри укра­їн­ських пи­сьмен­ни­ків за­пам’ята­ли­ся остан­нім ча­сом? Ро­зви­ток куль­ту­ри в Укра­ї­ні мо­жна на­зва­ти ди­на­мі­чним?

– Ма­є­мо ба­га­то хо­ро­ших по­е­тів і про­за­ї­ків. Але пи­та­н­ня в по­пу­ля­ри­за­ції. Чо­му ні­хто не ста­вить за ме­ту роз­кру­ти­ти Сер­гія Жа­да­на до рів­ня Ан­то­на Че­хо­ва? Для про­від­них по­лі­ти­чних пар­тій ва­жли­ві­ше роз­ре­кла­му­ва­ти тре­тьо­го у сво­є­му спи­ску, який двох слів зв’яза­ти не мо­же.

У нас є лі­те­ра­ту­ра, му­зи­ка, жи­во­пис ви­со­ко­го рів­ня. Але во­ни майже не ма­ють зв’яз­ку із су­спіль­ством.

ПІД ЧАС УКРАЇНІЗАЦІЇ У 1923–1927 РО­КАХ ЗВІЛЬНИЛИ 60 ТИ­СЯЧ ЛЮ­ДЕЙ ІЗ РО­БО­ТИ – ЧЕ­РЕЗ НЕЗНАННЯ МОВИ

НА МІСЦІ УКРА­ЇН­СЬКОЇ ВЛАДИ ПОСТАВИВ БИ СТРІМИ НА ЛІНІЇ ФРОНТУ І ВИВІВ У БРЮССЕЛЬ У РЕСТОРАН НА ВЕСІЛЛЯ МО­ЖНА ЗАПРОСИТИ НЕ БІЛЬШ ЯК 150 ГО­СТЕЙ ДЕ­ЯКІ ПРИМІЩЕННЯ ПОКАЗАЛИ, А ДЕ­ЯКІ – НІ. СКА­ЗА­ЛИ: ”НЕТ БЛАГОСЛОВЕНИЯ” МАЧУХА ЗУСТРІЛАСЯ З ТАТОМ У ЛЬВОВІ. БІЛЬШЕ Я ЇХ НЕ БАЧИЛА У ПОВІТРІ ЗАВ­ЖДИ Є МО­МЕНТ СЕКСУ – В БУДЬ-ЯКОМУ ВІЦІ БІЛЯ ВДОВИ СТОЯЛО БА­ГА­ТО ПЕРЕОДЯГНЕНИХ КАГЕБІСТІВ. ФОТОГРАФУВАЛИ ВСІХ НА ПОХОРОНІ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.