Ко­жен за­хо­дить у кон­цта­бір і оці­нює: як би я тут жив?

Krayina - - КУЛЬТУРА -

Із май­стер-кла­су Сер­гія Ло­зни­ці про ”Ау­стер­ліц” – чор­но-бі­лий до­ку­мен­таль­ний фільм про ту­ри­стів у му­зе­ях на те­ри­то­рії ко­ли­шніх на­цист­ських кон­цта­бо­рів

До­слі­джую, що та­ке лю­ди­на, чо­му чинить са­ме так. Це пре­ці­ка­ва істо­та.

На­ві­що лю­ди фо­то­гра­фу­ю­ться в та­бо­рах? Ба­га­то хто чинить так то­му, що так ро­блять ін­ші. Але чо­му ін­ші це ро­блять?

Ко­жен за­хо­дить у кон­цта­бір і оці­нює: як би я тут жив?

”Ось із цього мі­сця від­кри­ва­є­ться пре­кра­сний вид

на та­бір”, – ка­жуть екс­кур­со­во­ди. Beautiful view – на кон­цта­бір. Як та­ке мо­жна сказати?

Ко­ли від­ві­ду­ва­чі за­ли­ша­ють та­бір, їх по­тік на­га­дує ко­ро­тко­ме­траж­ку ”Ви­хід ро­бі­тни­ків із фа­бри­ки” бра­тів Люм’єрів 1895 ро­ку. Кон­цта­бо­ри – теж фа­бри­ки, тіль­ки з ін­шим ухи­лом.

Є ТОЧКА, ВІД ЯКОЇ РОЗХОДЯТЬСЯ, НАЧЕ ПРОМЕНІ, ЛІНІЇ ДО БАРАКІВ

Вра­зи­ло, як ре­тель­но про­ду­му­ва­ли не ли­ше пра­кти­чний, а й есте­ти­чний бік кон­цта­бо­ру. Іде­аль­на кон­стру­кція – Да­хау, Бу­хен­вальд. Мі­сто Сон­ця – є точка, від якої розходяться, наче промені, лінії до бараків.

Не знаю, що та­ке пост­ра­дян­ська лю­ди­на. Як від­рі­зни­ти її від ра­дян­ської? Ні­чо­го в ній не змі­ни­ло­ся. Як не вмі­ли роз­мов­ля­ти одне з одним, так і не на­вчи­ли­ся.

Майже ні­чо­го не бу­ло зня­то про ГУЛАГ. Аме­ри­кан­ка Енн Епл­ба­ум на­пи­са­ла книж­ку про та­бо­ри. Там ре­тель­на кла­си­фі­ка­ція: звід­ки при­йшли ці лю­ди, хто охо­ро­няв. Є тво­ри Сол­же­ні­ци­на, Ша­ла­мо­ва. Але ана­лі­зу бра­кує.

Звід­ки бе­ру­ться ідеї зни­ще­н­ня? Про­стір Ро­сій­ської імперії ви­ро­бив та­ку си­лу і та­ку по­пу­ля­цію, що час­тко­во са­мо­зни­щи­ла­ся. Якщо за­бе­ре­мо іде­о­ло­гію – отри­ма­є­мо, що лю­ди на цій те­ри­то­рії вби­ва­ли се­бе. Та­ких же, з ці­єї ж зем­лі, які роз­мов­ля­ють одні­єю мо­вою і ма­ють спіль­ні куль­тур­ні ко­ди. Що ле­жа­ло в осно­ві? Не про­сто ж не­на­висть – щось іще. Про­цес бра­то­вбив­ства чи са­мо­вбив­ства, са­мо­зни­ще­н­ня – не зу­пи­нив­ся.

Ко­ли у швей­цар­сько­го пси­хо­ло­га Кар­ла Юн­га за­пи­та­ли, що ро­би­ти з Ні­меч­чи­ною пі­сля кра­ху Тре­тьо­го Рей­ху, він ска­зав: біль­шу ча­сти­ну на­се­ле­н­ня тре­ба лі­ку­ва­ти. Він ви­зна­чав жи­т­тя як де­що, не пов’яза­не зі зни­ще­н­ням ін­ших. Ні­меч­чи­ну від­нов­лю­ва­ли за умо­ви де­на­ци­фі­ка­ції. Ко­ли по­ва­лив­ся Ра­дян­ський Со­юз, не бу­ло та­кої умо­ви, хоч ре­жим там був кри­ва­вий. То­му в Ро­сії Ста­лін зно­ву ве­ли­кий, йо­го ци­та­ти ви­сять у Мо­скві.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.