Зе­ле­ний ко­ник

Krylati - - Зоопарк -

Ко­ни­ки жи­вуть у се­лах і пе­ред­мі­стях. Їм по­до­ба­ю­ться са­ди й ча­га­рі, го­ри й бо­ло­та та най­біль­ше – лу­ки і по­ля.

Зе­ле­ні ко­ни­ки, як і справ­жні ко­ні, лю­блять їсти тра­ву та со­ко­ви­ті сте­бла. А ще їдять ко­мах.

Цвір­ча­н­ня ко­ни­ків мо­жна по­чу­ти з ве­чо­ра до тре­тьої го­ди­ни но­чі.

Ко­ник спів­ає не ро­том, як пта­шка, а сво­ї­ми криль­ця­ми, по­ти­ра­ю­чи їх об жи­во­тик, мов на скри­по­чці грає.

Уті­ка­ю­чи від не­без­пе­ки, ко­ник-стри­бу­нець ли­шає во­ро­го­ві ніж­ки, як ящір­ка – сво­го хво­ста.

Це не всі ди­ва! Слу­хає ко­ник-цвір­ку­нець но­га­ми. Ву­шка в ньо­го не та­кі, як у нас, а кри­хі­тні ді­ро­чки.

Ко­ни­ки ви­лу­плю­ю­ться з яє­чок, які ма­ма від­кла­дає не в гні­здо, а в зем­лю. Там во­ни зи­му­ють. На­ве­сні, ко­ли при­гріє со­не­чко, з’яв­ля­ю­ться ді­тки.

Ко­ни­ко­ві ді­тки на­ро­джу­ю­ться без крил, тож по­ки не ви­ро­стуть, на скри­по­чках гра­ти не мо­жуть.

До­ки ко­ник-ма­люк ви­ро­сте, він 7-8 ра­зів ли­няє – ски­дає мі­цний по­крив, який що­ра­зу стає йо­му ті­сним.

У зе­ле­но­го ко­ни­ка ба­га­то ро­ди­чів. Один з них – цвір­кун.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.