МИСТЕЦТВО ДО­МОВ­ЛЯ­ТИ­СЯ

ЯК ЗАЛАГОДИТИ КОНФЛІКТ І НЕ ЗАШКОДИТИ РЕ­ПУ­ТА­ЦІЇ КОМ­ПА­НІЇ? ЗВЕР­НУ­ТИ­СЯ НЕ ДО СУ­ДУ, А ДО МЕДІАТОРА

Landlord - - ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА МЕДІАЦІЯ - ТЕКСТ: НА­ТА­ЛІЯ ГНАТЮК, АДВО­КАТ, КЕРУЮЧИЙ ПАР­ТНЕР ЮРИДИЧНОЇ КОМ­ПА­НІЇ LAW NET

Кон­флі­кти в бі­зне­сі ви­ни­ка­ють то­му, що лю­ди одне одно­го не чу­ють. Ко­жен ду­має про се­бе, про свій ін­те­рес і вва­жає, що кра­ще знає по­тре­би опо­нен­та. Усе це мо­же при­зве­сти до ско­ро­че­н­ня при­бу­тку, а в агро­бі­зне­сі ще й до зни­же­н­ня вро­жаю.

Кон­флі­кти бу­ва­ють де­кіль­кох ви­дів. Най­ча­сті­ше во­ни за­чі­па­ють тру­до­ві від­но­си­ни. Хтось ко­гось не­за­кон­но звіль­няє, хтось не за­до­во­ле­ний за­ро­бі­тною пла­тою. Не так дав­но на пів­дні кра­ї­ни одна ком­па­нія ви­рі­ши­ла про­ве­сти ре­ор­га­ні­за­цію та ско­ро­ти­ла ча­сти­ну спів­ро­бі­тни­ків. А во­ни зі­бра­ли­ся від­сто­ю­ва­ти своє пра­во на пра­цю в су­ді. Гу­чний скан­дал, без­умов­но, не­га­тив­но впли­нув би на ре­пу­та­цію ком­па­нії. Але су­до­во­го роз­гля­ду вда­ло­ся уни­кну­ти зав­дя­ки ме­ді­а­ції.

Крім тру­до­вих спо­рів кон­флі­кти в агро­се­кто­рі сто­су­ю­ться вза­є­мин з па­йо­ви­ка­ми. Остан­ні ни­ні ста­ли не бай­ду­жи­ми і осві­че­ни­ми. Тіль­ки щось не так, об’єд­ну­ю­ться і починають шан­та­жу­ва­ти орен­да­ря ро­зір­ва­н­ням до­го­во­рів оренди на зем­лю. Ні­хто не за­ми­слю­є­ться, що без агро­хол­дин­гу не бу­де ро­бо­ти, не бу­де се­ла, ні­чо­го очі­ку­ва­ти по­да­тків. Не­га­тив­ні емо­ції ви­хо­дять на пер­ший план. По­чи­на­є­ться конфлікт, і па­йо­ви­ки бі­жать роз­ри­ва­ти до­го­во­ри оренди за прин­ци­пом: зго­рів са­рай, го­ри і ха­та. І тут ду­же ва­жли­во не да­ти уча­сни­кам кон­флі­кту пе­ре­сту­пи­ти ме­жу, звід­ки не­мо­жли­во бу­де по­вер­ну­ти­ся на­зад. Ще один рі­зно­вид кон­флі­ктів — сі­мей­ні су­пе­ре­чки, ко­ли осо­би­сті вза­є­ми­ни пе­ре­но­ся­ться у пло­щи­ну бізнесу. Агро­бі­знес, ча­сто бу­ду­чи сі­мей­ним, ря­сніє яскра­ви­ми при­кла­да­ми. Вла­сник одні­єї ком­па­нії силь­но обра­жав­ся на

си­на, який за­мо­ло­ду не по­слу­хав­ся йо­го. На­ма­гав­ся на­віть на шко­ду бізнесу мсти­ти си­но­ві. До­бре, що спра­ва не ді­йшла до су­ду і за­лу­че­но­му ме­ді­а­то­ро­ві вда­ло­ся ви­яви­ти ін­те­ре­си та при­чи­ни по­ве­дін­ки ко­жно­го з уча­сни­ків кон­флі­кту і зве­сти їх роз­бі­жно­сті до ну­ля. Най­ча­сті­ше, йду­чи на по­во­ді у вла­сно­го гні­ву, ді­ло­ві лю­ди, які зви­кли ді­я­ти, ві­дра­зу бі­жать до су­ду. Та суд не зав­жди дає ре­зуль­та­ти — за ста­ти­сти­кою, тіль­ки 3% всіх ви­не­се­них в Укра­ї­ні су­до­вих рі­шень ви­ко­ну­ю­ться. Ко­ли по­чи­на­є­ться конфлікт, ні­хто не ду­має про на­слід­ки. Сто­ро­ни ви­тра­ча­ють ве­ли­че­зні гроші, щоб до­ве­сти свою пра­во­ту. Лю­ди­на пе­ре­бу­ває в та­ко­му емо­цій­но­му ста­ні, який заважає їй ми­сли­ти ло­гі­чно. Ме­ді­а­ція до­зво­ляє зга­си­ти при­стра­сті, зни­зи­ти емо­цій­ний гра­дус, по­вер­ну­ти сто­ро­ни до здо­ро­во­го глу­зду та окрім вре­гу­лю­ва­н­ня кон­флі­кту збе­рег­ти здо­ро­ві сто­сун­ки. Мистецтво медіатора по­ля­гає в то­му, щоб при­бра­ти кон­флі­кто­ге­ни, по­са­ди­ти сто­ро­ни за стіл пе­ре­го­во­рів. Ви­слу­хав­ши ко­жно­го, став­ля­чи за­пи­та­н­ня, під­ве­сти їх до опти­маль­но­го ви­хо­ду із си­ту­а­ції, що скла­ла­ся.

Ко­ли уча­сни­ки кон­флі­кту йдуть до су­ду, тре­тя осо­ба, тоб­то су­д­дя, оці­нює їх докази та при­ймає рішення. Ме­ді­а­ція до­зво­ляє сто­ро­нам прийня­ти рішення са­мо­стій­но. Зав­дя­ки про­фе­сіо­на­лі­зму по­се­ре­дни­ка, ли­ша­ю­чи у ми­ну­ло­му емо­ції, кон­флі­кту­ю­чі починають го­во­ри­ти про те, що для них ва­жли­во і яким чи­ном цього до­сяг­ти. І зна­хо­дять рішення, яке вла­што­вує всіх. Рішення су­ду і рішення, зна­йде­не без­по­се­ре­дньо уча­сни­ка­ми кон­флі­кту, — як ка­жуть, дві ве­ли­кі рі­зни­ці. Су­д­дя ви­но­сить рішення на ко­ристь ли­ше одні­єї сто­ро­ни. Від­по­від­но у сто­рін не­має ані най­мен­шо­го ба­жа­н­ня йо­го ви­ко­ну­ва­ти. А якщо сто­ро­ни са­мі ді­йшли ви­снов­ку, все швид­ко ви­ко­ну­є­ться. Бі­знес збе­ре­же­но. Конфлікт ви­чер­па­но. Сто­ро­ни про­дов­жу­ють нор­маль­но спіл­ку­ва­ти­ся. Ве­ли­че­зною пе­ре­ва­гою ме­ді­а­ції є кон­фі­ден­цій­ність — конфлікт не пе­ре­хо­дить у пу­блі­чну пло­щи­ну, що до­зво­ляє сто­ро­нам збе­рег­ти ре­пу­та­цію. Спів­ро­бі­тник одні­єї ком­па­нії во­ло­дів кон­фі­ден­цій­ною ін­фор­ма­ці­єю. Пі­сля ви­ни­кне­н­ня кон­флі­кту він мав на­мір ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти її для шан­та­жу вла­сни­ків, ви­ма­гав гро­шей. Як­би спра­ва ді­йшла до су­ду, ін­фор­ма­ція бу­ла б опри­лю­дне­на, і крім фі­нан­со­вих ком­па­нія за­зна­ла б ще й ре­пу­та­цій­них втрат. Ме­ді­а­ція до­зво­ли­ла сі­сти за стіл пе­ре­го­во­рів, обго­во­ри­ти: хто чо­го хо­че, зна­йти то­чки до­ти­ку і ви­рі­ши­ти конфлікт ін­те­ре­сів.

У ко­жно­го медіатора свої під­хо­ди та се­кре­ти, як при­бра­ти кон­флі­кто­ге­ни. Десь спра­цьо­вує осо­би­ста сим­па­тія, десь шок. Спо­ча­тку ме­ді­а­тор ви­слу­хо­вує ко­жну сто­ро­ну, отри­мує за­галь­ну кар­ти­ну, зна­хо­дить ка­мінь спо­ти­ка­н­ня, фор­мує ро­зу­мі­н­ня, ко­ли сто­ро­ни вже го­то­ві йти на пе­ре­го­во­ри.

Одне з йо­го го­лов­них зав­дань — за­без­пе­чи­ти уча­сни­кам кон­флі­кту чі­ткість та по­ета­пність ме­ді­а­цій­ної про­це­ду­ри, ре­зуль­та­том якої мо­же стати ме­ді­а­цій­на уго­да. Ме­ді­а­то­ру по­трі­бно не без­по­се­ре­дньо ви­не­сти рішення, а під­ве­сти до ньо­го кон­флі­кту­ю­чих, на­пра­ви­ти їх до ви­хо­ду. По­ста­ви­ти обом сто­ро­нам пра­виль­ні за­пи­та­н­ня, по­ка­за­ти си­ту­а­цію, що скла­ла­ся, під ін­шим ку­том.

На­при­клад, при роз­лу­чен­ні дру­жи­на на­стіль­ки бу­ла обра­же­на на чо­ло­ві­ка, що не­о­дмін­но хо­ті­ла по­ру­ши­ти про­ти ньо­го кри­мі­наль­ну справу. Їй це пра­кти­чно вда­ло­ся. Зна­ю­чи пев­ні ню­ан­си йо­го бізнесу в агро­се­кто­рі, во­на на­пи­са­ла за­яву і зби­ра­ла­ся по­да­ва­ти її до пра­во­охо­рон­них ор­га­нів. Ме­ді­а­тор по­ста­вив єди­не за­пи­та­н­ня: «Ви дій­сно хо­че­те, щоб ба­тька ва­шої ди­ти­ни ви­зна­ли зло­чин­цем?» Жін­ка від­клю­чи­ла емо­ції та зро­зумі­ла, що ба­тько її си­на бу­де си­ді­ти в тюр­мі й це клей­мо по­тім усе жи­т­тя бу­де пе­ре­слі­ду­ва­ти не тіль­ки чо­ло­ві­ка, але і ди­ти­ну. Зви­чай­но, во­на за­бра­ла за­яву. Су­до­ві роз­гля­ди мо­жуть три­ва­ти ро­ка­ми. Про­йшов­ши три ін­стан­ції, спра­ва мо­же по­вер­ну­ти­ся до пер­шої на по­втор­ний роз­гляд. І про­цес по­чне­ться зно­ву. На ньо­го важ­ко впли­ва­ти. До то­го ж в Укра­ї­ні окре­ма істо­рія з ви­ко­на­н­ням су­до­вих рі­шень.

У Ве­ли­кій Бри­та­нії по­над 85% су­пе­ре­чок і кон­флі­ктів ви­рі­шу­ю­ться шляхом пе­ре­го­во­рів за уча­стю ме­ді­а­то­рів. Це до­зво­ляє при­ско­ри­ти про­цес. Якщо пи­та­н­ня складні, пе­ре­го­во­ри мо­жуть зайня­ти ти­ждень-два. До­свід по­ка­зує, що спо­ча­тку у кон­флі­кту­ю­чих йде від­тор­гне­н­ня. Але пе­ре­сту­пив­ши че­рез обра­зи, усу­нув­ши не­по­ро­зу­мі­н­ня, во­ни са­мі при­ско­рю­ю­ться, на­ма­га­ю­ться якнай­швид­ше вла­дна­ти су­пе­ре­чку. Бо всі — ді­ло­ві лю­ди, всі ці­ну­ють свій час та гроші. Чому сто­ро­ни не мо­жуть до­мо­ви­ти­ся са­мо­стій­но? На­ві­що їм фа­хі­вець? Як пра­ви­ло, во­ни не мо­жуть впо­ра­ти­ся з не­га­тив­ни­ми емо­ці­я­ми. А ко­ли емо­ції йдуть по­пе­ре­ду, конфлікт тіль­ки на­би­рає обер­тів. То­му лю­ди­на, яка до­по­мо­же по­ди­ви­ти­ся на про­бле­му під ін­шим ку­том, по­ка­за­ти ре­зуль­тат пев­них дій, вча­сно по­ста­ви­ти за­пи­та­н­ня: «а що бу­де, якщо…?», ду­же ва­жли­ва. Тож ко­ли уча­сни­ки кон­флі­кту починають ана­лі­зу­ва­ти те, що від­бу­ва­є­ться, на­ро­джу­є­ться опти­маль­не рішення.

Не всі ви­пад­ки під­ля­га­ють ме­ді­а­ції. Ба­га­то що за­ле­жить від уча­сни­ків кон­флі­кту, їх пси­хо­ло­гі­чно­го ста­ну. Бу­ває, одна зі сто­рін на­ма­га­є­ться ма­ні­пу­лю­ва­ти: вдає, що по­го­джу­є­ться на пев­ні рішення, а на­справ­ді тіль­ки за­тя­гує час. Але гра­мо­тний ме­ді­а­тор ві­дра­зу ба­чить не­че­сність гри. Прин­цип ме­ді­а­ції по­ля­гає в то­му, що будь-яка сто­ро­на в будь-який час до­бро­віль­но мо­же ви­йти з про­це­су. І та­ке тра­пля­є­ться.

Але мистецтво медіатора в то­му, щоб ство­ри­ти атмо­сфе­ру, за якої кон­флі­кту­ю­чі хотіли б роз­мов­ля­ти.

Ме­ді­а­ція не па­на­цея — це один зі спосо­бів аль­тер­на­тив­но­го ви­рі­ше­н­ня су­пе­ре­чки. Якщо сто­ро­ни не до­мо­ви­ли­ся, во­ни йдуть до су­ду, від­по­від­но до за­ко­нів про­хо­дять всю про­це­ду­ру та отри­му­ють рішення су­ду, яке бу­де при­му­со­во ви­ко­ну­ва­ти­ся згі­дно з на­шим за­ко­но­дав­ством.

Ве­ли­кі ком­па­нії все ча­сті­ше звер­та­ю­ться до по­слуг ме­ді­а­то­рів. Вла­сни­ки під­при­ємств, ба­ча­чи сер­йо­зні кон­флі­кти між спів­ро­бі­тни­ка­ми, від­прав­ля­ють їх на ме­ді­а­цію. Во­ни спо­ча­тку пру­ча­ю­ться, але до­сить швид­ко починають отри­му­ва­ти за­до­во­ле­н­ня від про­це­су. Роз­сла­бля­ю­ться, ви­слов­лю­ють свої пре­тен­зії — та йдуть ін­ши­ми лю­дьми і пра­цю­ють да­лі на­ба­га­то ефе­ктив­ні­ше, ніж до про­це­ду­ри ме­ді­а­ції. Ті ж, хто не зна­хо­дить то­чок до­ти­ку, як пра­ви­ло, звіль­ня­ю­ться. Та спро­бу­ва­ти все одно вар­то.

КОН­ФЛІ­КТИ В БІ­ЗНЕ­СІ ЗА­ЗВИ­ЧАЙ ВИ­НИ­КА­ЮТЬ ТО­МУ, ЩО ЛЮ­ДИ ВІДМОВЛЯЮТЬСЯ ЧУТИ ОДНЕ ОДНО­ГО

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.