ОВ­РУ­ЦЬКИЙ ЕЛЕ­ВА­ТОР

ЩО СЬО­ГО­ДНІ ЯВ­ЛЯЄ СО­БОЮ ПРО­ЕКТ, У ЯКИЙ ШІСТЬ РО­КІВ ТО­МУ НІ­ХТО НЕ ВІ­РИВ

Landlord - - ЗМІСТ - ТЕКСТ: МА­РИ­НА БРИ­КИ­МО­ВА

Що сьо­го­дні яв­ляє со­бою про­ект, у який шість ро­ків то­му ні­хто не ві­рив

За­хо­дя­чи на По­ліс­ся, ке­рів­ни­цтво гру­пи ком­па­ній Ukrlandfarming одра­зу ви­рі­ши­ло бу­ду­ва­ти еле­ва­тор, що пра­цює за схе­мою «по­ле — еле­ва­тор — порт». Під Ов­ру­чем у се­лі Рад­чи­ці зна­йшли зру­чне мі­сце — за­не­дба­ний ще у 1990-ті ком­бі­кор­мо­вий за­вод, роз­та­шо­ва­ний по­бли­зу за­лі­зни­ці. Ви­ку­пи­ли йо­го та по­бу­ду­ва­ли ко­лію, що по­єд­на­ла еле­ва­тор із за­лі­зни­чною ма­гі­стра­л­лю. Пе­ре­о­бла­дна­ли скла­ди, вста­но­ви­ли дві зер­но­су­шар­ки Cimbria AEG-40 по­ту­жні­стю до 24 т на го­ди­ну. У ли­сто­па­ді 2012 ро­ку вже прийня­ли пер­шу ку­ку­ру­дзу. По­сту­по­во до­бу­ду­ва­ли 13 си­ло­сів, при­дба­ли по­ту­жну су­шар­ку GSI. «Екс­пер­ти вва­жа­ли, що бу­ду­ва­ти еле­ва­тор в Ов­ру­чі на 100 000 тонн ду­же ри­зи­ко­ва­но, він се­бе не оку­пить», — зга­дує опе­ра­цій­ний ди­ре­ктор Ukrlandfarming Га­ли­на Ков­ток. Але ком­па­нію це не ля­ка­ло, оскіль­ки бу­ду­ва­ли йо­го у вла­сно­му кла­сте­рі, от­же, перш за все роз­ра­хо­ву­ва­ли на свої куль­ту­ри. До то­го ж під­тя­гли­ся сто­рон­ні фер­ме­ри. Що­ро­ку во­ни за­пов­ню­ють 40% збе­рі­га­ю­чих по­ту­жно­стей під­при­єм­ства. За сло­ва­ми ди­ре­кто­ра еле­ва­то­ра Лю­дми­ли Ті­тар­чук, за­ле­жно від об­ся­гу зі­бра­но­го вро­жаю ті­єї чи ін­шої куль­ту­ри (на­при­клад, цьо­го ро­ку в ком­па­нії очі­ку­ють ви­со­кий уро­жай со­ня­шни­ка та ку­ку­ру­дзи), час­тка вла­сно­го зер­на на еле­ва­то­рі мо­же збіль­шу­ва­ти­ся.

Аби до­прав­ля­ти вро­жай з по­ля до еле­ва­то­ра без втрат, в Ukrlandfarming роз­ро­би­ли та вста­но­ви­ли на ком­бай­ни си­сте­му, що роз­пі­знає во­ді­їв ван­та­жі­вок за прин­ци­пом «свій/чу­жий». До­ки во­дій не бу­де іден­ти­фі­ко­ва­ний, ви­ван­та­же­н­ня зер­на з бун­ке­ра ком­бай­на не роз­по­чне­ться. Від­так у ком­па­нії то­чно зна­ють, хто, скіль­ки тонн і ку­ди ве­зе. До вста­нов­ле­н­ня си­сте­ми осо­бли­во за­пов­зя­тли­ві во­дії іно­ді гу­би­ли до­ро­гою по де­кіль­ка тонн пше­ни­ці. Див­ля­чись в очі, зни­зу­ва­ли пле­чи­ма та ви­прав­до­ву­ва­ли­ся: утру­си­ло­ся! На­ван­та­же­на ма­ши­на ста­ва­ла лег­шою, а ком­па­нія не­сла зби­тки. Пі­сля вста­нов­ле­н­ня іден­ти­фі­ка­то­рів уро­жай по­чав по­тра­пля­ти на еле­ва­тор у пов­но­му об­ся­зі.

Пе­ред во­ро­та­ми чер­га з ван­та­жі­вок. Не­тер­пля­че гур­ко­чуть де­я­кі мо­то­ри, на­ма­га­ю­чись огор­ну­ти смо­ро­дом ви­хло­пів і спо­ру­ду адмі­ні­стра­тив­ної бу­дів­лі, і ве­ли­че­зні со­сни, і тро­ян­ди, що ро­стуть на те­ри­то­рії. Та упі­ймав­ши якийсь осо­бли­вий ритм ро­бо­ти, за­ве­де­ний на під­при­єм­стві, за­спо­ко­ю­ю­ться та да­лі вже не ква­пля­ться. Ко­жна з ван­та­жі­вок, по­тра­пля­ю­чи на те­ри­то­рію, перш за все їде на ав­то­ма­ти­чні ва­ги, роз­та­шо­ва­ні по­руч з ла­бо­ра­то­рі­єю. По­ки ма­ши­ну зва­жу­ють, з ку­зо­ва бе­ру­ться про­би зер­на. Ро­би­ться екс­прес-ана­ліз, вста­нов­лю­є­ться клас пше­ни­ці, вміст клей­ко­ви­ни, біл­ка, ана­лі­зу­є­ться во­ло­гість. «Зна­ю­чи во­ло­гість, ми ро­зу­мі­є­мо, ку­ди зер­но по­да­ва­ти, чи тре­ба йо­го су­ши­ти. Ко­ли во­ло­гість ста­но­вить 13,5–13,6%, вва­жа­є­ться, що пше­ни­ця су­ха», — за­зна­чає Ті­тар­чук. Су­хе зер­но ви­си­па­ють на яму, звід­ки йо­го по­да­ють на очи­сні ма­ши­ни та да­лі вже на си­лос за кла­сом.

«Про­би си­ро­го зер­на ми збе­рі­га­є­мо до­бу, пі­сля су­ші­н­ня — дві до­би, ко­ли від­прав­ля­є­мо пар­тії, зно­ву ана­лі­зу­є­мо стан. Про­би з ва­го­нів збе­рі­га­є­мо три мі­ся­ці, з авто — два», — про­дов­жує екс­кур­сію Ті­тар­чук. Во­на при­йшла пра­цю­ва­ти на еле­ва­тор ще у 2012-му на по­са­ду за­ві­ду­ва­ча ла­бо­ра­то­рі­єю, а вже че­рез рік очо­ли­ла під­при­єм­ство.

«Ма­буть, гар­но бу­ти ди­ре­кто­ром еле­ва­то­ра: влі­тку пра­цю­єш, взим­ку від­по­чи­ва­єш», — ка­же хтось із при­су­тніх. По­чув­ши це, Ті­тар­чук смі­є­ться. «Ли­ше зда­є­ться, що ди­ре­ктор еле­ва­то­ра — се­зон­на ро­бо­та. Тут пра­цю­єш увесь рік. Спо­ча­тку при­йма­єш вро­жай, по­тім до­пра­цьо­ву­єш. У сі­чні по­чи­на­є­мо у ве­ли­кій кіль­ко­сті від­ван­та­жу­ва­ти со­ня­шник і ку­ку­ру­дзу, — опи­сує во­на. — По­тім ре­мон­ту­є­мо обла­дна­н­ня. На це йде май­же три мі­ся­ці. А на­при­кін­ці черв­ня — на по­ча­тку ли­пня вже по­чи­на­є­мо зно­ву при­йма­ти зер­но».

Ов­ру­цький еле­ва­тор ком­па­нії Ukrlandfarming не ду­же ве­ли­кий, про­те має аж 13 си­ло­сів. За сло­ва­ми Ті­тар­чук, це до­зво­ляє ма­нев­ру­ва­ти: роз­кла­да­ти зер­но по кла­сах так, щоб бу­ло зру­чно не ли­ше ком­па­нії, а й сто­рон­нім фер­ме­рам.

Від еле­ва­то­ра до стан­ції ком­па­нія про­кла­ла 2,2 км вла­сно­го за­лі­зни­чно­го по­ло­тна та при­дба­ла ма­нев­ро­вий те­пло­воз, який має пра­во ви­їзди­ти на стан­цію. «Там на 12-й ко­лії для нас ли­ша­ють ва­го­ни. Чі­пля­є­мо їх, за­би­ра­є­мо сю­ди, тут зва­жу­є­мо на вла­сних за­лі­зни­чних ва­гах, за не­об­хі­дно­сті за­пі­ню­є­мо. Якщо ко­лія віль­на, нас по­пе­ре­джа­ють по ра­ції. То­ді від­ван­та­жу­є­мо пар­тію та ви­тя­га­є­мо на стан­цію. Одно­ча­сно мо­же­мо ван­та­жи­ти шість ва­го­нів», — роз­по­від­ає ди­ре­ктор еле­ва­то­ра, по­ка­зу­ю­чи на дов­же­ле­зний со­став, май­же го­то­вий до від­прав­ле­н­ня. «Ду­же до­ро­го ко­шту­ва­ла за­лі­зни­ця й усі пе­ре­хо­ди та сто­пи, які тре­ба бу­ло ста­ви­ти. До­ве­ло­ся ро­би­ти ве­ли­кі ка­пі­та­ло­вкла­де­н­ня до бу­дів­ни­цтва еле­ва­то­ра, — зга­дує Ков­ток. — Та во­дно­час у нас з’яв­ля­ла­ся мо­жли­вість вча­сно від­ван­та­жу­ва­ти. Це до­зво­ля­ло зро­би­ти еле­ва­тор опе­ра­тив­ним, мо­біль­ним, та­ким, що ро­бить біль­ше одно­го обер­ту. Ли­ше то­ді він за­ро­бляє й оку­пає вкла­де­ні ін­ве­сти­ції».

Та сьо­го­дні біль­шість пе­ре­ваг, пов’яза­них з мо­біль­ні­стю, ні­ве­лює «Укр­за­лі­зни­ця», що не за­без­пе­чує агра­рі­їв то ва­го­на­ми, то тя­гою. «Ав­то­ма­ти­чний роз­по­діл не пра­цює. Про­бле­ма з тя­гою ша­ле­на. Але й про­бле­му з ва­го­на­ми ми та­кож, на жаль, від­чу­ва­є­мо. Се­ре­дній вік ба­га­тьох з них до­бі­гає 30 ро­ків. Во­ни ста­рі, з дір­ка­ми, — скар­жа­ться в Ukrlandfarming. — Але до­во­ди­ться ра­ді­ти то­му, що да­ють, бо свої ва­го­ни ку­пу­ва­ти еко­но­мі­чно не­до­ціль­но. Ве­ли­кий тер­мін оку­пно­сті — 14 ро­ків — не до­зво­ляє ро­би­ти та­кі ін­ве­сти­ції». Чи чу­ють в «Укр­за­лі­зни­ці» усі ці скар­ги? На­пев­но що так. Адже ра­дять агра­рі­ям із цен­тру Укра­ї­ни за­би­ра­ти зер­но ма­ши­на­ми. «Пе­ре­ве­зе­н­ня вро­жаю з Ума­ні на Ми­ко­ла­їв ван­та­жів­ка­ми збіль­шує вар­тість ко­жної тон­ни зер­на на 250 гри­вень. Нас як ви­ро­бни­ків це не вла­што­вує. Та іно­ді ін­шо­го ви­хо­ду про­сто не­має», — за­зна­чає Ков­ток. А ми­ну­ло­го ро­ку, на­при­клад, ком­па­нії до­ве­ло­ся во­зи­ти вро­жай у порт аж з Тер­но­по­ля, до­дає во­на.

На по­ча­тку ве­ре­сня на ов­ру­цько­му еле­ва­то­рі роз­по­ча­ли при­йма­ти со­ня­шник і бу­дуть при­йма­ти аж до пер­шої де­ка­ди жов­тня. Тро­хи пі­зні­ше пі­де ку­ку­ру­дза. За сло­ва­ми Ті­тар­чук, со­ня­шник у ро­бо­ті най­важ­чий, осо­бли­во в до­що­ві ро­ки, оскіль­ки в ньо­го во­ло­га не­зба­лан­со­ва­на, а пи­то­ма ва­га мен­ша. «По кіль­ко­сті при­йма­єш 800 тонн, а до­пра­цьо­ву­єш, як 1400–1600 тонн ін­шої куль­ту­ри: пше­ни­ці чи ку­ку­ру­дзи», — по­яснює во­на. За­зви­чай со­ня­шник су­шать у ма­лень­ких су­шар­ках, так са­мо, як про­со та льон. А от для пше­ни­ці та ку­ку­ру­дзи вми­ка­ють по­ту­жну GSI. Але на­віть во­на не зда­тна на ди­во. «Якщо ку­ку­ру­дза по­сту­пає з во­ло­гі­стю 28–30%, скіль­ки її не су­ши, во­на не ма­ти­ме то­вар­но­го ви­гля­ду. Зер­ни­на на­бу­де нев­ла­сти­во­го ко­льо­ру, по­чне ло­па­ти­ся. А при во­ло­го­сті у 36% при су­шін­ні вза­га­лі ро­зіб’ється вщент, — роз­по­від­ає Ті­тар­чук. — Та­кою во­ло­гою ку­ку­ру­дза стає ли­ше, якщо її зби­ра­ти взим­ку. От­же, то­му, хто хо­чеш ма­ти гар­ний вро­жай у ко­мо­рі, ра­джу по­ква­пи­ти­ся!»

ВІД ЕЛЕ­ВА­ТО­РА ДО СТАН­ЦІЇ КОМ­ПА­НІЯ ПРО­КЛА­ЛА 2,2 КМ ВЛА­СНО­ГО ЗА­ЛІ­ЗНИ­ЧНО­ГО ПО­ЛО­ТНА

осно­ву ов­ру­цько­го еле­ва­то­ра ста­нов­лять 13 си­ло­сів та ве­ли­ка су­шар­ка

Що­ро­ку фер­ме­ри за­пов­ню­ють 40% збе­рі­га­ю­чих по­ту­жно­стей під­при­єм­ства

13 до­зво­ля­ють роз­кла­да­ти си­ло­сів еле­ва­то­разер­но по кла­сах

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.