Чи­та­н­ня з ко­ро­лів­ським роз­ма­хом

Чи­ма­ло зна­ме­ни­тих бі­бліо­тек за­сно­ва­но за до­по­мо­гою мо­нар­хів. «Мар­шрут №1» ді­знав­ся істо­рію де­яких із них

Marshrut №1 - - Зміст -

Ко­ро­ле­ва Єли­за­ве­та ІІ у сво­їх книж­ко­вих упо­до­ба­н­нях вір­на бри­тан­цям. У ста­т­тях про зви­чки мо­нар­хи­ні мо­жна про­чи­та­ти, що най­біль­ше во­на по­лю­бляє де­те­кти­ви Ага­ти Крі­сті, Ді­ка Френ­сі­са та Філ­ліс До­ро­ті Джеймс. Утім, ін­те­ре­си бри­тан­ських ко­ро­лів ши­ро­кі, во­ни ма­ють вла­сні бі­бліо­те­ки й ін­ко­ли да­ру­ють їх дер­жа­ві. Так, 1753 ро­ку, ко­ли ство­рю­ва­ла­ся кни­го­збір­ня Бри­тан­сько­го му­зею, ко­роль Ге­орг II по­да­ру­вав му­зею ко­ро­лів­ську бі­бліо­те­ку, яку по­чав зби­ра­ти Еду­ард IV — ще в дру­гій по­ло­ви­ні XV сто­лі­т­тя. Че­рез 70 ро­ків ця кни­го­збір­ня, яка зго­дом ста­ла ча­сти­ною Бри­тан­ської бі­бліо­те­ки, по­пов­ни­лась бі­бліо­те­кою Ге­ор­га III. Вза­га­лі ба­га­то по­ту­жних єв­ро­пей­ських бі­бліо­тек по­ста­ли з ко­ро­лів­ської во­лі. Ми роз­по­від­а­є­мо про най­ві­до­мі­ші при­кла­ди.

1 ВЕЛИЧНИЙ ЕСКОРІАЛ

Ця бі­блі­о­те­ка роз­та­шо­ва­на на те­ри­то­рії мо­на­сти­ря Ескоріал по­бли­зу іспан­сько­го Ма­дри­да. Іні­ці­ю­вав її ство­ре­н­ня ко­роль Фі­ліпп ІІ. По­ча­ло­ся все 1556 ро­ку, ко­ли він ви­рі­шив пе­ре­да­ти мо­на­сти­рю вла­сне зі­бра­н­ня. Але про­цес за­тя­гнув­ся, як ді­зна­є­мо­ся з ін­тер­не­ту, пер­ші над­хо­дже­н­ня до бі­бліо­те­ки да­то­ва­ні 1565 ро­ком.

Ко­роль мав ам­бі­цію ство­ри­ти пре­сти­жну бі­бліо­те­ку, кіль­ка ра­зів звер­тав­ся що­до цьо­го до ра­дни­ків. Крім то­го, кни­ги для зі­бра­н­ня ку­пу­ва­ли за кор­до­ном. У пер­шо­му ка­та­ло­зі кни­го­збір­ні, ство­ре­но­му 1576 ро­ку, на­лі­чу­ва­лось май­же 2000 ру­ко­пи­сів і 2500 дру­ко­ва­них ви­дань. Щоб під­си­ли­ти уні­каль­ність бі­бліо­те­ки Еско­рі­а­ла, до її фон­дів до­да­ли ро­бо­ти сла­ве­тних ху­до­жни­ків, зокре­ма Мі­ке­лан­дже­ло Бу­о­нар­ро­ті та йо­го учнів, Ти­ці­а­на, Ра­фа­е­ля Сан­ті, Аль­бре­хта Дю­ре­ра та ін­ших ми­тців.

Те, що бі­блі­о­те­ка бу­ла одно­ча­сно і ко­ро­лів­ською, і мо­на­стир­ською, по­зба­ви­ло її кон­тро­лю з бо­ку ін­кві­зи­ції. То­му до Еско­рі­а­ла пе­ре­да­ва­ли ви­да­н­ня, за­бо­ро­не­ні для ін­ших бі­бліо­тек. Сьо­го­дні Ескоріал (а до цьо­го ком­пле­ксу, крім мо­на­сти­ря та бі­бліо­те­ки, на­ле­жать та­кож го­спі­таль, уси­паль­ни­ця іспан­ських ко­ро­лів і мо­нар­ша ре­зи­ден­ція) є ча­сти­ною Все­сві­тньої спад­щи­ни ЮНЕСКО та одним із най­більш від­ві­ду­ва­них ви­зна­чних місць Іспа­нії.

2 АЛЬБЕРТІНА НА ГОРІ МИСТЕЦТВ

Ко­ро­лів­ська бі­блі­о­те­ка Бель­гії має ста­тус на­ціо­наль­ної на­у­ко­вої бі­бліо­те­ки кра­ї­ни. Кни­го­збір­ня ві­до­ма під не­о­фі­цій­ною на­звою Альбертіна і роз­та­шо­ва­на у Брюс­се­лі, в мі­сці з по­е­ти­чною на­звою Го­ра мистецтв. Істо­рія ці­єї книж­ко­вої ко­ле­кції, як чи­та­є­мо в ме­ре­жі, по­чи­на­є­ться у XV сто­літ­ті, ко­ли бур­гунд­ські гер­цо­ги ста­ли зби­ра­ти ма­ну­скри­пти. 1559 ро­ку за на­ка­зом уже зга­да­но­го ко­ро­ля Фі­ліп­па II, який та­кож пра­вив Флан­дрі­єю, ці ма­ну­скри­пти пе­ре­не­сли до брюс­сель­сько­го па­ла­цу Ка­у­ден­берг. 1731 ро­ку па­лац зго­рів, але біль­шу ча­сти­ну кни­го­збір­ні вря­ту­ва­ли.

19 черв­ня 1837 ро­ку за ука­зом бель­гій­сько­го уря­ду бу­ло ство­ре­но Ко­ро­лів­ську бі­бліо­те­ку Бель­гії. Спо­ча­тку в її осно­ві бу­ла збір­ка бі­бліо­фі­ла із Ген­та Кар­ла Ван Гул­те­ма — а це, за від­кри­ти­ми дже­ре­ла­ми, май­же 70 000 книг. За п’ять ро­ків до скла­ду Ко­ро­лів­ської бі­бліо­те­ки вклю­чи­ли ко­ле­кцію, за­по­ча­тко­ва­ну бур­гунд­ськи­ми гер­цо­га­ми. Ла­ко­ні­чну бу­дів­лю, де сьо­го­дні роз­та­шо­ва­на уста­но­ва, від­кри­ли 1969 ро­ку. Ро­змі­ри вра­жа­ють: де­сять над­зем­них та шість під­зем­них по­вер­хів, 150 кі­ло­ме­трів книж­ко­вих по­лиць... В основ­ній ко­ле­кції бі­бліо­те­ки мі­сти­ться ві­сім міль­йо­нів кни­жок, де­ся­тки ти­сяч га­зет та жур­на­лів. Та­кож бі­блі­о­те­ка має шість осо­бли­вих ко­ле­кцій — з цін­ни­ми ви­да­н­ня­ми, ма­па­ми і пла­на­ми, ау­діо­за­пи­са­ми, ма­люн­ка­ми, ру­ко­пи­са­ми, мо­не­та­ми й пам’ятни­ми ме­да­ля­ми.

3 ХІД КОРОЛЕМ

У Га­а­зі мі­сти­ться Ко­ро­лів­ська бі­блі­о­те­ка Ні­дер­лан­дів. Її за­сну­ва­ли 1798 ро­ку на ба­зі при­ва­тної збір­ки Віль­гель­ма V Оран­сько­го. На той час ми­ну­ло пів­сто­лі­т­тя пі­сля смер­ті мо­нар­ха-ви­гнан­ця. А 1806 ро­ку кни­го­збір­ні при­сво­ї­ли на­зву «Ко­ро­лів­ська бі­блі­о­те­ка».

Як ді­зна­є­мось в ін­тер­не­ті, з 1993 ро­ку бі­блі­о­те­ка є са­мо­стій­ною уста­но­вою, яка фі­нан­су­є­ться мі­ні­стер­ством осві­ти, куль­ту­ри і на­у­ки Ні­дер­лан­дів (між ін­шим, її бю­джет — це де­ся­тки міль­йо­нів єв­ро). Фонд ста­нов­лять близь­ко 3,5 міль­йо­на оди­ниць збе­рі­га­н­ня, з яких 2,5 міль­йо­на — це книж­ки. Ко­ро­лів­ська бі­блі­о­те­ка Ні­дер­лан­дів має най­біль­шу в Єв­ро­пі ко­ле­кцію лі­те­ра­ту­ри про ша­хи — май­же 40 000 то­мів. Се­ред скар­бів кни­го­збір­ні — Егмон­дів­ське Єван­ге­ліє, ство­ре­не близь­ко 850 ро­ку, «Дзер­ка­ло істо­рії» Яко­ба ван Мер­лан­та (ру­ко­пис по­ча­тку XIV сто­лі­т­тя), Ні­дер­ланд­ська істо­ри­чна Бі­блія 1443 ро­ку та Отен­ський псал­тир дру­гої по­ло­ви­ни XV сто­лі­т­тя.

4 «ЧОРНИЙ ДІАМАНТ»

Одні­єю з най­біль­ших бі­бліо­тек Скан­ди­на­вії є Ко­ро­лів­ська бі­блі­о­те­ка Да­нії. В її фон­дах збе­рі­га­ю­ться всі тво­ри, які бу­ли на­дру­ко­ва­ні у кра­ї­ні з XVII сто­лі­т­тя! Ни­ні бі­бліо­те­ці на­ле­жать чо­ти­ри бу­дів­лі: три — Ко­пен­га­ген­сько­го уні­вер­си­те­ту і го­лов­ний бу­ди­нок на остро­ві Сло­тсхоль­мен. Остан­ній скла­да­є­ться зі ста­рої та но­вої, су­мі­жної з ним, бу­дів­лі. Цю но­ву спо­ру­ду на­зи­ва­ють «Чорний діамант» — че­рез її пря­мо­ку­тні фор­ми із чор­но­го мар­му­ру та скла.

А істо­рія бі­бліо­те­ки по­чи­на­є­ться на­при­кін­ці 1640-х ро­ків. За­сну­вав її ко­роль Фре­де­рік III на ба­зі ве­ли­кої ко­ле­кції єв­ро­пей­ських тво­рів. Пу­блі­чний до­ступ до бі­бліо­те­ки від­кри­ли 1793 ро­ку. 1989-го її фон­ди бу­ло об’єд­на­но з фон­да­ми бі­бліо­те­ки Ко­пен­га­ген­сько­го уні­вер­си­те­ту, а 2005-го — з фон­да­ми Дан­ської на­ціо­наль­ної бі­бліо­те­ки при­ро­до­знав­ства і ме­ди­ци­ни. Із 1 сі­чня 2006 ро­ку уста­но­ва має офі­цій­ну на­зву «Ко­ро­лів­ська бі­блі­о­те­ка, На­ціо­наль­на бі­блі­о­те­ка та бі­блі­о­те­ка Ко­пен­га­ген­сько­го уні­вер­си­те­ту».

Ко­ро­лів­ська бі­блі­о­те­ка Да­нії усла­ви­ла­ся не тіль­ки ко­ле­кці­єю, а й мас­шта­бни­ми кра­діж­ка­ми кни­жок, які від­бу­ва­ли­ся з 1968-го до 1978 ро­ків. Як роз­по­від­а­ють у від­кри­тих дже­ре­лах, не­ві­до­мі вкра­ли близь­ко 3200 істо­ри­чних книг вар­ті­стю в май­же 50 міль­йо­нів до­ла­рів США. Се­ред вкра­де­но­го — ру­ко­пи­си Мар­ті­на Лю­те­ра, пер­ші ви­да­н­ня Ім­ма­ну­ї­ла Кан­та, То­ма­са Мо­ра та Джо­на Міл­то­на. Зни­кне­н­ня ви­яви­ли ли­ше 1975 ро­ку. У 1998 — 2002 ро­ках на рі­зних ау­кціо­нах по­тро­ху про­да­ва­ли вкра­де­ні ек­зем­пля­ри. І у ве­ре­сні 2003-го на­ре­шті вда­ло­ся від­сте­жи­ти ви­кра­да­ча — ним ви­явив­ся слу­жбо­вець бі­бліо­те­ки Фред Мел­лер-Крі­стен­сен, який по­мер за пів­ро­ку до цьо­го. Тор­гів­лю кра­де­ни­ми кни­га­ми про­дов­жу­ва­ли йо­го рі­дні. Під час об­шу­ку ви­яви­ли 1500 ви­кра­де­них при­мір­ни­ків, а не­за­ба­ром тор­гів­ців ра­ри­те­та­ми за­су­ди­ли. До ре­чі, тер­мі­ни во­ни отри­ма­ли не­ве­ли­кі: від 18 мі­ся­ців до трьох ро­ків.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.