«Гар­мо­нія ви­шу­ка­но­го від­по­чин­ку»

Ди­ре­ктор го­те­лю «Но­бі­ліс» — про якість справ­жно­сті

Marshrut №1 - - Зміст - Дми­тро ПЛАХТА, «День», Львів Фо­то на­да­но адмі­ні­стра­ці­єю го­те­лю «Nobilis»

ПРО ФІЛОСОФІЮ РО­БО­ТИ

— Наш го­лов­ний де­віз: «Но­бі­ліс» — гар­мо­нія ва­шо­го ви­шу­ка­но­го від­по­чин­ку». Наш гість хо­че не про­сто від­по­чи­ти й пе­ре­но­чу­ва­ти, а зро­би­ти це ви­шу­ка­но, із за­до­во­ле­н­ням.

Ми про­хо­ди­ли рі­зні ета­пи. Спо­ча­тку був етап ста­нов­ле­н­ня, ко­ли ми зму­ше­ні бу­ли до­во­ди­ти, що «Но­бі­ліс», який мо­же справ­ля­ти пом­пе­зне вра­же­н­ня, ство­рю­вав­ся не для то­го, щоб по­хи­зу­ва­ти­ся, а для то­го, щоб бу­ло справді ком­фор­тно. Те, що за­раз ми ре­гу­ляр­но ма­є­мо хо­ро­ше за­ван­та­же­н­ня та по­стій­них го­стей, під­твер­джує, що нам це вда­ло­ся до­ве­сти.

Основ­на ідея — пер­со­на­лі­зо­ва­ний сер­віс. Для будь-яко­го го­стя, який при­їхав у «Но­бі­ліс», ма­ють бу­ти до­сту­пни­ми за­ти­шок, чем­на ува­ги, ма­кси­мум ви­ко­на­н­ня по­ба­жань ба на­віть біль­ше. Усіх го­стей на­ма­га­є­мо­ся зав­жди впі­зна­ва­ти. У го­те­лі мо­жуть бу­ти одно­ча­сно 100 лю­дей. Для ко­гось це про­сто ста­ти­сти­ка, а для нас — це не 100 лю­дей, а 100 осо­би­сто­стей, з яки­ми ми спіл­ку­є­мо­ся та яким до­по­ма­га­є­мо. За цим лю­ди їдуть й го­то­ві допла­ти­ти. «Но­бі­ліс» — для тих, хто го­то­вий ви­тра­ти­ти пев­ну кіль­кість ко­штів на від­по­від­ний рі­вень ком­фор­ту. Для єв­ро­пей­ських і за­о­ке­ан­ських го­стей — це се­ре­дньо­ста­ти­сти­чний ці­но­вий по­ріг. Для укра­їн­ців та су­сі­дів із Схі­дної Єв­ро­пи — це де­що до­рож­чий го­тель. Вар­тість об­ґрун­то­ва­на люд­ським фа­кто­ром — тим, чо­го не за­мі­ниш. Ка­жуть, що за­раз вік ав­то­ма­ти­за­ції — мов­ляв, вста­вив кар­тку і пе­ре­но­чу­вав. Ми йде­мо всу­пе­реч цьо­му прин­ци­пу. А по­спіл­ку­ва­ти­ся? А по­си­ді­ти в ком­фор­ті? А по­слу­ха­ти жи­ву му­зи­ку, яка у нас що­ве­чо­ра? Це ті ре­чі, які з кар­тки не спи­са­ти.

Го­лов­ний прин­цип — справ­жність у всьо­му. Там, де шкі­ра, — це справ­жня шкі­ра; там, де де­ре­во, — це справ­жнє де­ре­во, а не імі­та­ція. І

ма­те­рі­а­ли, і оздо­бле­н­ня, і ко­му­ні­ка­ції, і те­хно­ло­гії ми бра­ли най­кра­щі, най­більш які­сні та су­ча­сні на мо­мент бу­дів­ни­цтва. І за­ку­по­ву­ва­ли ре­чі не ма­со­ві й сут­тє­во до­рож­чі за се­ре­дньо­ста­ти­сти­чні. Однак у процесі екс­плу­а­та­ції во­ни від­пра­цьо­ву­ють свою на­дли­шко­ву вар­тість.

Є чи­ма­ло го­те­лів, які ли­ше ство­рю­ють ілю­зію чо­гось, а є та­кі го­те­лі, в яких при­су­тнє справ­жнє. Лю­ди­на від­чу­ває, що хо­че ту­ди по­вер­та­ти­ся. Ко­ли це бі­знес не за­ра­ди гро­шей, а за­для вну­трі­шньо­го за­до­во­ле­н­ня, то ре­зуль­тат бу­де са­ме та­кий.

ПРО ІДЕЮ СТВО­РЕ­Н­НЯ

— Кон­це­пція ви­ни­кла у вла­сни­ків, які ви­яви­ли­ся ду­хов­но го­то­ви­ми від­кри­ти го­тель. Це ба­га­то ва­жить, бо є го­те­лі, які ство­рю­ють про­сто за­для бі­зне­су та при­бу­тку. А на про­ти­ва­гу ін­ве­сто­ри «Но­бі­лі­са» справді хо­ті­ли від­кри­ти го­тель, при­йма­ти го­стей і на­да­ва­ти ви­со­кий рі­вень сер­ві­су. Са­ме та­кі го­те­лі збе­рі­га­ють у со­бі са­му ідею го­стин­но­сті. Де­я­кі го­те­льє­ри ка­жуть, що в них є клі­єн­ти, а в нас — го­сті. Ме­та — не про­сто на­да­ти ліж­ко-мі­сце та сні­да­нок. До нас при­їжджа­ють лю­ди, з яки­ми ми пра­гне­мо спіл­ку­ва­ти­ся, ви­бу­ду­ва­ти пев­ні вза­є­ми­ни, від­дав­ши їм ча­стин­ку се­бе...

Спо­ча­тку за­ду­му­вав­ся три­зір­ко­вий го­тель, але з ча­сом вла­сни­ки упо­до­ба­ли спра­ву. Па­ра­ле­лі про­во­ди­ли­ся з ан­глій­ським го­те­лем The Ritz Carlton. По­сту­по­во «Но­бі­ліс» до­сяг рів­ня сво­єї на­зви, яка сим­во­лі­зує щось шля­хе­тне і зна­тне. Но­бі­лі­тет — це зав­жди лю­ди, які на­ле­жать до ви­щих верств су­спіль­ства. Йде­ться про цвіт су­спіль­ства, який по­дає при­клад, як по­трі­бно жи­ти. І на на­ших зем­лях бу­ли ча­си, ко­ли ви­щі вер­стви жи­ли для су­спіль­ства. Ми пра­гне­мо до цьо­го по­вер­ну­ти­ся, але по­ки це не вда­ло­ся. На­ші су­ча­сні «ви­щі вер­стви» ча­сто, нав­па­ки, жи­вуть за ра­ху­нок су­спіль­ства.

ПРО МАЙ­ЖЕ ШЕСТИРІЧНУ ІСТО­РІЮ

— Спіль­но зі Льво­вом ми пе­ре­жи­ли та­ку пом­пе­зну по­дію, як Єв­ро2012. Та­кож спіль­но що­ро­ку ми пе­ре­жи­ва­є­мо та­кі по­дії, як джа­зо­вий фе­сти­валь у Льво­ві, який ста­вить пев­ну план­ку. Тут ми зу­стрі­ча­є­мо най­більш ви­шу­ка­них і пре­тен­зій­них го­стей. Це пе­рі­од не ли­ше пі­ко­вих цін, а й ви­мог. Ко­ли до Льво­ва ма­со­во з’їжджа­ю­ться на ту чи ін­шу по­дію, до нас ба­жа­ють по­тра­пи­ти най­більш яскра­ві осо­би­сто­сті: ві­до­мі по­лі­ти­ки, лі­де­ри сво­їх кра­їн, ми­тці та ін.

Ма­є­мо чи­ма­ло до­ся­гнень, як го­тель. Ми пер­ши­ми у Льво­ві уві­йшли до Five Star Alliance — спіл­ки п’яти­зір­ко­вих го­те­лів. Здо­бу­ли від­зна­ку «Зо­ло­та це­гли­на» за ар­хі­те­кту­ру го­те­лю. Що­ро­ку отри­му­є­мо най­ви­щі оцін­ки від рі­зно­ма­ні­тних ін­тер­нет-ре­сур­сів за якість на­да­н­ня по­слуг. Утім, най­біль­шим до­ся­гне­н­ням зав­жди є те, що чер­го­вий мі­сяць ми про­жи­ли успі­шно та че­сно.

ПРО ПЛАНИ

— Фі­зи­чні ме­жі го­те­лю, зви­чай­но, за­ли­ша­ти­му­ться та­ки­ми, як є. Го­лов­не зав­да­н­ня — три­ма­ти ви­со­ку план­ку й ро­би­ти го­тель ще кра­щим. Час і те­хно­ло­гії не сто­ять на мі­сці. Що­дня пра­цю­є­мо над тим, аби вдо­ско­на­лю­ва­ти­ся. Якщо за­раз ми вхо­ди­мо у пе­ре­лік най­кра­щих го­те­лів Укра­ї­ни та Льво­ва, то та­ки­ми хо­ті­ли б за­ли­ша­ти­ся і на­да­лі. Хо­че­мо, аби го­сті при­їжджа­ли до нас зно­ву і зно­ву й ре­ко­мен­ду­ва­ли «Но­бі­ліс» сво­їм дру­зям, зна­йо­мим та ро­ди­чам. Ми пра­гне­мо здо­бу­ти ста­тус чо­гось до­бре ви­три­ма­но­го, до чо­го зав­жди хо­че­ться по­вер­та­ти­ся.

ПРО ВНУТРІШНЮ КУЛЬ­ТУ­РУ ТА АУРУ

— Шля­хе­тність — це ви­шу­ка­ність у по­ве­дін­ці та ді­ях. Це зов­ні­шня і вну­трі­шня кра­са. Це пев­не на­пов­не­н­ня, ма­не­ри, став­ле­н­ня до сві­ту за­га­лом. Це або є, або йо­го не­має.

Атмо­сфе­ра Льво­ва фор­му­ва­ла­ся сто­лі­т­тя­ми. Свою роль тут ві­ді­гра­ло роз­та­шу­ва­н­ня мі­ста, йо­го близь­кість до Єв­ро­пи. Осо­бли­вої ау­ри мі­сту до­дає ар­хі­те­кту­ра. Львів бу­ду­вав­ся не одним по­ко­лі­н­ням та рі­зни­ми на­ці­я­ми. По­ча­ло­ся все ще за Га­ли­цько-Во­лин­сько­го кня­зів­ства. Про­дов­жи­ло­ся в пі­зньо­му Се­ре­дньо­віч­чі. Цен­траль­на ча­сти­на мі­ста ці­ка­ва ав­стрій­ською та поль­ською за­бу­до­вою, які між со­бою вда­ло по­єд­на­ні. Су­ча­сним ар­хі­те­кто­рам вда­є­ться до­три­му­ва­ти­ся ці­єї кон­це­пції, що­прав­да, не без не­ве­ли­ких ля­пів.

Львів’яни під­тя­гу­ю­ться до атмо­сфе­ри мі­ста. Во­но спо­ну­кає їх до пев­ної ма­не­ри по­ве­дін­ки. Спо­ді­ва­ю­ся, що біль­шість на­ма­га­є­ться від­по­від­а­ти ви­со­кій мар­ці. То­ді ми шля­хе­тні й ці­ка­ві. Що­прав­да, де­я­кі львів’яни ча­сом се­бе на­віть пе­ре­оці­ню­ють, вва­жа­ю­чи те, що во­ни тут на­ро­ди­ли­ся, ро­бить їх осо­бли­ви­ми.

Тут зав­жди чи­ма­ло ту­ри­стів, від яких львів’яни та­кож щось за­по­зи­ча­ють. Ми спіл­ку­є­мо­ся з ни­ми, їде­мо до них у го­сті, на­бу­ва­є­мо но­во­го до­сві­ду. І зав­дя­ки цьо­му ста­є­мо кра­щи­ми.

«Nobilis» з ла­тин­ської пе­ре­кла­да­є­ться як «шля­хе­тний, зна­тний, бла­го­ро­дний». П’яти­зір­ко­вий го­тель са­ме з та­кою на­звою і та­ким на­пов­не­н­ням ось уже шість ро­ків при­ймає го­стей мі­ста Ле­ва. Про вті­ле­н­ня ви­со­ко­го кон­це­пту в го­те­лі «Но­бі­ліс» роз­по­від­ає йо­го...

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.