«Про­по­ну­ва­ти най­кра­ще — основ­не пра­ви­ло»

Ан­на Сє­валь­нє­ва — про від­да­ність тра­ди­ці­ям та ви­со­кі стан­дар­ти як орі­єн­ти­ри у жит­ті

Marshrut №1 - - Зміст -

Сти­лем фран­цу­зів за­хо­плю­є­ться увесь світ, і не тіль­ки то­му, що Па­риж — це сто­ли­ця мо­ди. Адже смак в одя­зі під­крі­плю­є­ться осо­бли­вим на­бо­ром рис ха­ра­кте­ру та став­ле­н­ням до жи­т­тя. У чо­му се­крет ча­рів­но­сті лю­дей ці­єї кра­ї­ни та не­ймо­вір­ної по­пу­ляр­но­сті фран­цузь­ких брен­дів на між­на­ро­дних рин­ках? Яки­ми при­йо­ма­ми мо­жуть ско­ри­ста­ти­ся укра­їн­ці? Про це го­во­ри­мо з Ан­ною СЄВАЛЬНЄВОЮ, екс­клю­зив­ним аген­том ба­га­тьох фран­цузь­ких брен­дів в Укра­ї­ні.

«ФРАНЦУЗИ ВМІЮТЬ НА­СО­ЛО­ДЖУ­ВА­ТИ­СЯ КРАСОЮ»

— Ви дав­но пра­цю­є­те із брен­да­ми Фран­ції, тож ма­ли мо­жли­вість глиб­ше ви­вчи­ти куль­ту­ру ці­єї кра­ї­ни. Яке у них став­ле­н­ня до кра­си?

— Французи ото­чу­ють се­бе красою та вміють на­со­ло­джу­ва­ти­ся нею, на­си­чу­ють нею на­віть ру­тин­ні

ре­чі. На­при­клад, сні­да­ють на те­ра­сі, за ве­ли­ким сто­лом. вкри­тим кра­си­вою ска­тер­ти­ною та сер­ві­ро­ва­ним ви­тон­че­ним по­су­дом. Це мо­же бу­ти і ве­че­ря при сві­чках із ке­ли­хом шам­пан­сько­го під улю­бле­ну пла­тів­ку.

— А як що­до бі­зне­су? Чи на­стіль­ки ж кра­си­вий «ко­декс че­сті» фран­цузь­ких під­при­єм­ців?

— Су­ча­сні фран­цузь­кі ком­па­нії є спад­ко­єм­ця­ми про­ми­сло­вої куль­ту­ри, де якість роз­гля­да­є­ться як мо­раль­на ви­мо­га. Та­кі під­при­єм­ства об’єд­на­ні в так зва­ний Ко­мі­тет Коль­бе­ра. Основ­ни­ми с во­ї­ми зав­да­н­ня­ми ComitØ Colbert вва­жає по­пу­ля­ри­за­цію art de vivre la fran aise, тоб­то фран­цузь­ко­го ми­сте­цтва жи­т­тя, та об’єд­на­н­ня «ка­пі­та­лі­стів з уявою», зда­тних зав­дя­ки ви­со­ким стан­дар­там яко­сті сво­їх про­ду­ктів змі­ню­ва­ти якість жи­т­тя спо­жи­ва­чів.

Ме­ні зда­є­ться, що са­ме від­да­ність тра­ди­ці­ям є силь­ною сто­ро­ною фран­цу­зів та одні­єю з при­чин успі­ху їхніх брен­дів за кор­до­ном. Ба­га­то фран­цузь­ких ком­па­ній до­три­му­ю­ться не­змін­ної яко­сті та не­по­ру­шних прин­ци­пів і є ду­же ви­мо­гли­ви­ми до се­бе. Про­по­ну­ва­ти най­кра­ще — ось їхнє основ­не пра­ви­ло.

«НОСИТИ БАБУСИНІ ВИШИВАНКИ — ЦЕ СПРАВДІ БЛАГОРОДНО»

— У чо­му, на ва­шу дум­ку, ви­яв­ля­є­ться шля­хе­тність у су­ча­сно­му укра­їн­сько­му су­спіль­стві? Чи схо­жі ми у чо­мусь із фран­цу­за­ми?

— Укра­їн­ці, як і французи, лю­блять сма­чно по­їсти, лю­блять го­ту­ва­ти і хо­ди­ти в ре­сто­ра­ни. І ті, й ін­ші лю­блять три­ва­лі за­сті­л­ля, хо­ча й ор­га­ні­зу­ють їх по-рі­зно­му. Це ча­сти­на куль­ту­ри, пев­ні ри­ту­а­ли, яких до­три­му­ю­ться.

Я ду­маю, що в осно­ві укра­їн­ської шля­хе­тно­сті ле­жить під­трим­ка тра­ди­цій, по­ша­на до ми­ну­ло­го. Те са­ме при­та­ман­но і фран­цу­зам. Це справді благородно — носити бабусині вишиванки, пи­ти чай зі ста­ро­го пор­це­ля­но­во­го чай­ни­ка. Осо­бли­во якщо лю­ди ці­кав­ля­ться істо­рі­єю цих ре­чей, обе­ре­жно та осми­сле­но ко­ри­сту­ю­ться ни­ми, а не хо­ва­ють у даль­ні ку­тки шаф чи у скри­ні, від­хре­щу­ю­чись та­ким чи­ном від вла­сно­го ми­ну­ло­го, або — що ще гір­ше — ро­блять це ви­клю­чно де­мон­стра­тив­но.

— Які по­зи­тив­ні ри­си укра­їн­ці мо­гли б пе­ре­йня­ти у фран­цу­зів, зокре­ма у під­хо­дах до бі­зне­су?

— Ме­ні іно­ді зда­є­ться, що в Укра­ї­ні шля­хе­тність плу­та­ють із роз­кіш­шю, акцен­ту­ють ува­гу на зов­ні­шніх атри­бу­тах жи­т­тя. Лю­ди же­ну­ться за до­ро­ги­ми ре­ча­ми, ча­сто за­бу­ва­ю­чи при цьо­му про со­ці­аль­ну від­по­від­аль­ність та дій­сно шля­хе­тні вчин­ки. Не усі ро­зу­мі­ють, що при­дба­н­ня фран­цузь­кої аро­ма­лам­пи або сер­ві­зу не обла­го­ро­дять лю­ди­ну. А ось вмі­н­ня від­чу­ти, що в кра­си­вій ча­шці ка­ва сма­чні­ша, — мо­же.

На жаль, сьо­го­дні пра­кти­чно не­мо­жли­во зна­йти укра­їн­ську пор­це­ля­ну, скло або текс­тиль фа­бри­чно­го ви­ро­бни­цтва та­ко­го рів­ня, як у Фран­ції. При­чи­на — ве­ли­ке про­ва­л­ля у на­сту­пно­сті.

В Укра­ї­ні цьо­го по­ки не­має. То­му укра­їн­ці про­дов­жу­ють при­кра­ша­ти свої ві­таль­ні та їдаль­ні фран­цузь­ким по­су­дом, де­ко­ром і ме­бля­ми, свої спаль­ні — фран­цузь­ки­ми по­стіль­ною бі­ли­зною і аро­ма­та­ми, ди­тя­чі кім­на­ти — фран­цузь­ки­ми ігра­шка­ми, а ван­ні — фран­цузь­ки­ми пар­фу­ма­ми.

Для ме­не як для пред­став­ни­ка фран­цузь­ких фа­брик, це ра­ді­сно, а як для укра­їн­ки — при­від спо­ді­ва­ти­ся, що укра­їн­ська шля­хе­тність від­ро­ди­ться, узяв­ши кра­ще у сво­їх єв­ро­пей­ських су­сі­дів, але при цьо­му збе­ре­же свою ін­ди­ві­ду­аль­ність, свій лейбл Made in Ukraine.

Ор­га­ні­за­ція на­зва­на на честь фран­цузь­ко­го мі­ні­стра фі­нан­сів Жа­на-Ба­ти­ста Коль­бе­ра, який уві­йшов в істо­рію як тво­рець ко­ро­лів­ських ма­ну­фа­ктур і га­ря­чий при­хиль­ник з’єд­на­н­ня еко­но­мі­ки з до­ся­гне­н­ня­ми на­ціо­наль­ної куль­ту­ри. У Фран­ції на дер­жав­но­му рів­ні ве­ли­че­зна ува­га при­ді­ля­є­ться пе­ре­да­чі від по­ко­лі­н­ня до по­ко­лі­н­ня се­кре­тів май­стер­но­сті, ар­хі­ву­ван­ню де­ко­рів, онов­лен­ню ви­ро­бни­чих по­ту­жно­стей, але при цьо­му є й ко­ло­саль­на ува­га до пра­ці люд­ських рук.

За­пи­са­ла Дар’я ТРАПЕЗНІКОВА, «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.