«Пер­ша церква, пер­ше де­ре­во і пер­ше від­чу­т­тя ду­хов­но­сті» ........................................

Marshrut №1 - - News -

Ла­ри­са ГЕРАСЬКО, Ге­не­раль­ний кон­сул Укра­ї­ни в Чи­ка­го:

— Я ко­рін­на при­лу­чан­ка, але вже ба­га­то ро­ків жи­ву в Ки­є­ві. При­їжджаю в При­лу­ки не так ча­сто, як хо­ті­ло­ся б, але ду­же лю­блю своє мі­сто. Тут на­віть по­ві­тря має свій осо­бли­вий за­пах. У При­лу­ках жи­вуть мої ба­тьки, ро­ди­чі, дру­зі. А ще — це не­по­втор­ні пей­за­жі, кра­є­ви­ди, хра­ми... мі­сто пре­кра­сних спо­га­дів про ди­тин­ство та юність, істо­рії, ле­ген­ди...

З чим асо­ці­ю­ю­ться в ме­не При­лу­ки? Зві­сно, з мо­їм до­мом. Із за­ти­шним, спо­кій­ним, охай­ним на бе­ре­гах Удаю мі­стом із ба­га­тою май­же ти­ся­чо­лі­тньою істо­рі­єю. В При­лу­ках є ба­га­то кра­си­вих місць, де мо­жна від­по­чи­ти ду­шею, на­со­ло­джу­ю­чись роз­ма­ї­т­тям зе­ле­ні та бар­ва­ми рі­чки, лі­са­ми, де мо­жна по­гу­ля­ти, по­зби­ра­ти гри­бів.

Чи­ма­ло в на­шо­му мі­сті ар­хі­те­ктур­них пам’яток, які вар­ті ува­ги не тіль­ки істо­ри­ків, а й ту­ри­стів. Ме­ні най­ближ­чі ду­хов­ні пер­ли­ни — Спа­со-Пре­о­бра­жен­ський собор; собор Різдва Пре­свя­тої Бо­го­ро­ди­ці; Стрі­тен­ський собор, де ко­лись був кра­є­знав­чий му­зей; Со­ро­чин­ська церква, до якої впер­ше при­ве­ла ще моя пра­ба­бу­ся і до якої я хо­ди­ла зма­ле­чку; ко­ли­шній те­атр Брод­сько­го, в парк бі­ля яко­го ми в ди­тин­стві бі­га­ли на атра­кціо­ни.

При­лу­ки є уні­каль­ним мі­стом ко­за­цької сла­ви. При­лу­цький ко­за­цький полк про­існу­вав 133 ро­ки (1648—1781 рр.), він брав участь май­же в усіх би­твах, які ве­ла Укра­ї­на на той час. У мі­сті збе­ре­гло­ся ба­га­то спо­руд до­би Ге­тьман­щи­ни, які, на мою дум­ку, має від­ві­да­ти ко­жен укра­ї­нець за­для кра­що­го ро­зу­мі­н­ня на­шої істо­рії.

А ще я пам’ятаю ба­га­то ці­ка­вих і та­єм­ни­чих ле­генд дов­ко­ла При­лук, що­прав­да, так і не зна­йшла їм під­твер­дже­н­ня. Це і про існу­ва­н­ня під­зем­них хо­дів під ста­рим мі­стом, які бу­ли «за­кон­сер­во­ва­ні» пі­сля епі­де­мії чу­ми, і про мо­на­стир­ський хід під Уда­єм, який спо­лу­чу­вав Гу­стин­ський мо­на­стир і Ста­ре мі­сто, і про ши­ро­ке су­до­хі­дне ру­сло рі­чки Удай... Хто знає, мо­жли­во, це не тіль­ки ле­ген­ди...

Я ду­же ті­шу­ся, що мі­сто роз­ви­ва­є­ться. З’яви­ли­ся но­ві пам’ятки істо­рії, не­ймо­вір­на Те­а­траль­на пло­ща, ву­ли­ці при­кра­си­ли ста­ро­вин­ні лі­хта­рі та роз­кі­шні фон­та­ни. На­дзви­чай­но при­єм­но, що При­лу­ки по­ча­ли ре­а­лі­зу­ва­ти свій ту­ри­сти­чний по­тен­ці­ал.

До ре­чі, ко­ли я при­їха­ла до США — впер­ше спро­бу­ва­ла борщ із ча­шки! У нас в При­лу­ках го­ту­ють так, щоб лож­ка сто­я­ла. Тут і май­же скрізь в Укра­ї­ні ва­ре­ни­ки ва­рять у во­ді, у нас — на па­рі, бо іна­кше, як ка­зав мій брат, во­ни ху­ді. Тіль­ки в нас ро­блять ва­ре­ни­ки з шов­ко­ви­цею і з ма­ком!

Сма­куй­те! Це При­лу­ки!

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.