«Лю­блю своє ста­ро­вин­не мі­сто» .........................................................................................

Marshrut №1 - - News -

Олег ЛЕНЬ,

укра­їн­ський фут­бо­ліст, чем­піон XV лі­тніх Па­ра­лім­пій­ських ігор з фут­бо­лу (7 x 7) в Ріо-де-Жа­ней­ро, май­стер спор­ту Укра­ї­ни між­на­ро­дно­го кла­су. 5 бе­ре­зня 2018 ро­ку Ле­ню Оле­го­ві Ва­ле­рі­йо­ви­чу при­сво­ї­ли зва­н­ня «Почесний громадянин мі­ста При­лу­ки». Я на­ро­див­ся і про­жи­ваю у При­лу­ках. Спор­том по­чав за­йма­ти­ся ще у ди­тин­стві. На жаль, ми не ма­є­мо до­ста­тньої кіль­ко­сті фут­боль­них по­лів. То­му де­хто зі спортс­ме­нів їде у ве­ли­кі мі­ста, я ж ви­рі­шив за­ли­ши­ти­ся тут, перш за все то­му, що лю­блю своє ста­ро­вин­не мі­сто.

У нас є що по­ка­за­ти го­стям, є чим пи­ша­ти­ся. На мою дум­ку, При­лу­ки при­ва­блю­ють не ли­ше сво­єю кра­сою і не­по­втор­ні­стю, а й істо­рі­єю. У мі­сті збе­ре­гли­ся ар­хі­те­ктур­ні та істо­ри­чні пам’ятки, які за­ли­ши­ли нам по­пе­ре­дні по­ко­лі­н­ня, зокре­ма Миколаївська церква-дзвіниця, пол­ко­ва скар­бни­ця Галагана. Одні­єю з окрас мі­ста є пам’ятник Та­ра­со­ві Шев­чен­ку, а ще фон­тан на Цен­траль­ній пло­щі. В істо­ри­чно­му цен­трі При­лук роз­та­шо­ва­ний пам’ятник Во­ло­ди­ми­ру Мо­но­ма­ху, який за­ли­шив пер­шу пи­сьмо­ву згад­ку про на­ше мі­сто.

Утім, попри та­кі ве­ли­кі «плю­си», ви­ста­чає й не­до­лі­ків. Пев­но, як і в біль­шо­сті про­він­цій­них міст Укра­ї­ни, у нас низь­ка якість до­ріг — на­віть на цен­траль­них ву­ли­цях. Для та­ко­го ма­лень­ко­го мі­сте­чка, як При­лу­ки, це не­при­пу­сти­мо. До ме­не ча­сто при­їжджа­ють зна­йо­мі, дру­зі, фут­бо­лі­сти з ін­ших ре­гіо­нів, і хо­ті­ло­ся б, щоб своє пер­ше вра­же­н­ня про мі­сто во­ни сфор­му­ва­ли від йо­го есте­ти­чно­го ви­гля­ду, історичних цін­но­стей та ар­хі­те­ктур­них пам’яток, а не від не­які­сних до­ріг. Тоб­то у При­лук має бу­ти імідж ста­ро­вин­но­го мі­ста, в яко­му ці­ну­ють тра­ди­ції та істо­рію.

Зві­сно, як ко­рін­но­му при­лу­ча­ни­ну, ме­ні хо­ті­ло­ся б де­що змі­ни­ти на кра­ще у сво­є­му мі­сті, зокре­ма від­но­ви­ти ста­діон, зро­би­ти йо­го більш су­ча­сним. У нас не­по­га­не фут­боль­не по­ле, але бі­го­вих до­рі­жок не­має, оскіль­ки во­ни вже за­ста­рі­ли і під час до­щу вкри­ва­ю­ться ка­лю­жа­ми, по яких не над­то при­єм­но бі­га­ти. Однак, попри все це, мі­сто жи­ве спор­том. Ба­га­то лю­дей ве­дуть здо­ро­вий спо­сіб жи­т­тя, за­йма­ю­ться лег­кою атле­ти­кою, ве­те­ра­ни гра­ють у фут­бол. Ме­не ду­же ра­дує те, що, на­віть за від­су­тно­сті ви­со­ко­які­сної ін­фра­стру­кту­ри, в мі­сті є ви­да­тні спортс­ме­ни, які про­сла­ви­ли Укра­ї­ну й При­лу­ки на сві­то­вій аре­ні.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.