«При­лу­ки по­да­ру­ва­ли стіль­ки та­ла­но­ви­тих лю­дей!» ......................................................

Сві­тла­на ПРУС, актри­са На­ціо­наль­но­го ака­де­мі­чно­го дра­ма­ти­чно­го те­а­тру ім. І. Фран­ка, кі­но­актри­са:

Marshrut №1 - - News -

— Ли­ше не­що­дав­но я зро­зумі­ла, який існує мі­цний зв’язок із тим мі­стом, де ти на­ро­див­ся, до яко­го при­їздиш у будь-яко­му ві­ці й від­чу­ва­єш се­бе там ди­ти­ною. Зви­чай­но, в спо­га­дах ди­тин­ства, юно­сті При­лу­ки жи­вуть зі мною да­лі, ні­би па­ра­лель­ним жи­т­тям. Але та­ке трем­тли­ве по­чу­т­тя до рі­дно­го мі­ста ви­ни­кло в ме­не пі­сля со­ро­ка ро­ків. І, ска­жу мо­вою су­ча­сної мо­ло­ді, ме­не про­сто «на­кри­ло», ко­ли я по­їха­ла на зу­стріч одно­кла­сни­ків. Ми ба­га­то ро­ків не ба­чи­ли­ся, але зу­стрі­ли­ся, як рі­дні. Ми пов’яза­ні одни­ми й ти­ми ж спо­га­да­ми.

До ре­чі, я по­їха­ла не за кер­мом, а мар­шру­ткою, як то­ді, ко­ли бу­ла сту­ден­ткою. Ти­ми ж шля­ха­ми. Ви­йшла з мар­шру­тки, а це якраз бу­ло лі­то, і від­чу­ла, що по­ві­тря в рі­дно­му мі­сті зов­сім іна­кше — та­ко­го ні­де не­ма. Ні­де не­має та­ко­го чи­сто­го не­ба. На­віть кві­ти, які ро­стуть у ме­не на да­чі під Ки­є­вом, у При­лу­ках бу­ли кра­си­ві­ші й за­па­шні­ші. І я зга­да­ла фра­зу з філь­му «Кар­на­вал»: «У мі­сті ди­тин­ства най­яскра­ві­ші зір­ки». Це справ­ді так. Це я вже від­чу­ла на со­бі...

Ко­ли я на­вча­ла­ся в шко­лі, то па­ра­лель­но шість ро­ків хо­ди­ла до ху­до­жньої шко­ли Па­ла­цу куль­ту­ри за­во­ду «Удай». При­га­дую, як ми ма­лю­ва­ли пан­но, на яко­му був обрам­ле­ний кві­та­ми на­пис: «При­лу­кам — 900»! Я їх стіль­ки пе­ре­ма­лю­ва­ла, що ця да­та ду­же за­кар­бу­ва­ла­ся. Те­пер При­лу­кам десь 933 ро­ки — над­зви­чай­не істо­ри­чне мі­сце.

До ре­чі, я стра­шен­но пи­ша­ю­ся на­шим зем­ля­ком Ві­кто­ром Кі­ктє­вим, ві­до­мим як Ві­ктор Кі (аме­ри­кан­ський жон­глер-екві­лі­брист укра­їн­сько­го по­хо­дже­н­ня, со­ліст цир­ку Cirque du Soleil. — Ред.). По­ряд з мо­єю ху­до­жньою шко­лою за­ймав­ся цир­ко­вий ко­ле­ктив «Удай». І я бу­ла стра­шен­но за­ко­ха­на у Ві­кто­ра Кі! Ми на май­дан­чи­ку ма­лю­ва­ли етю­ди, а во­ни там теж бі­га­ли ту­ди-сю­ди. Я пам’ятаю йо­го очі — здо­ро­вен­ні, гли­бо­кі, ка­рі... За­раз Ві­ктор Кі про­слав­ляє Укра­ї­ну, При­лу­ки у США і всьо­му сві­ті. І так са­мо я чи­таю стат­ті про те, що він вкла­дає ко­шти в цир­ко­ву спра­ву, за­сну­вав бла­го­дій­ний фонд... Ві­ктор Кі — це справ­ді ве­ли­ка на­ша гор­дість.

Вза­га­лі При­лу­ки по­да­ру­ва­ли сві­то­ві стіль­ки та­ла­но­ви­тих лю­дей! Той же Ми­ко­ла Яков­чен­ко. За­раз я пра­цюю в те­а­трі Фран­ка, де йо­го ду­же ча­сто зга­ду­ють... І ме­ні ду­же при­єм­но, що на­ші те­а­три ду­же по­ді­бні ар­хі­те­ктур­но.

Ду­же ва­жли­вий мо­мент: хоч я при­їжджаю в При­лу­ки на пів­дня, але, зви­чай­но, не мо­жу не зай­ти до Бу­дин­ку куль­ту­ри (істо­ри­чна на­зва — те­атр Брод­сько­го. —

Ред.). Це мі­сце для ме­не, ма­буть, най­до­рож­че. То­му що це мій пер­ший те­атр. Най­улю­бле­ні­ша сце­на. З цим те­а­тром пов’яза­не най­більш со­кро­вен­не. І пер­ший мій ре­жи­сер — це Ві­ктор Мор­гун, цар­ство йо­му не­бе­сне, який ду­же ба­га­то зро­бив для ці­єї сце­ни, цьо­го те­а­тру, для при­лу­чан.

До ре­чі, в на­шо­го Бу­дин­ку куль­ту­ри не­ймо­вір­на істо­рія. Мо­же, тут є якась час­тка ле­ген­ди, але по­кій­ний Ві­ктор Мор­гун роз­по­від­ав, що по­бу­ду­вав цей те­атр ду­же ба­га­тий вла­сник. Але пі­сля ре­во­лю­ції «чер­во­ні» йо­го ві­ді­бра­ли. Вла­сник хо­див нав­ко­ло те­а­тру три дні, вре­шті збо­же­во­лів і по­мер. І я зав­жди, ко­ли гра­ла на цій сце­ні, уяв­ля­ла со­бі цю лю­ди­ну, ко­тра збу­ду­ва­ла цей те­атр, і яким ви­явив­ся фі­нал її жи­т­тя... У цьо­му те­а­трі пра­цю­ва­ли і пра­цю­ють ба­га­то до­стой­них лю­дей. Зокре­ма, Ана­то­лій Іва­но­вич Ки­зим, ке­рів­ник на­ро­дно­го те­а­тру «Рам­па», в яко­му я ко­лись по­чи­на­ла і який пра­цює й за­раз.

Тож При­лу­ки — в мо­є­му сер­ці, в тих лю­дях, з яки­ми я спіл­ку­ю­ся. Це най­до­рож­че мі­сто мо­го жи­т­тя.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.