Зе­ле­ний скарб Чер­ні­гів­щи­ни ...............................................................................................

Ден­дро­парк в ур­очи­щі Не­ску­чне, що на око­ли­ці се­ли­ща Тро­стя­нець, має до­сить дав­ню істо­рію, ці­ка­ві ро­слин­ні ком­бі­на­ції та ру­ї­ни з ле­ген­да­ми

Marshrut №1 - - News - Пі­дго­ту­ва­ла Оле­на КУРЕНКОВА

КОНСТРУКТОР БОТАНІЧНОГО СА­ДУ

Ство­ре­н­ня та­ко­го мас­шта­бно­го ден­дро­пар­ку бу­ло «іде­єю фікс» Іва­на Ско­ро­пад­сько­го — ді­да май­бу­тньо­го геть­ма­на Укра­їн­ської дер­жа­ви Пав­ла Ско­ро­пад­сько­го. Щоб її ре­а­лі­зу­ва­ти, він пе­ред­ча­сно звіль­нив­ся з вій­сько­вої слу­жби і по­їхав при­во­ди­ти до ла­ду ма­є­ток на бе­ре­зі сте­по­вої рі­чки Тро­стя­нець. Ско­ро­пад­сько­го не зу­пи­ни­ло на­віть те, що йо­го дру­жи­на Єли­за­ве­та Тар­нов­ська «не ба­жа­ла жи­ти в цій глу­ши­ні».

Ство­ре­н­ня пар­ку роз­по­ча­ло­ся 1833 ро­ку. У пла­ну­ван­ні Ско­ро­пад­сько­му до­по­ма­га­ли уче­ний-са­дів­ник Карл Шлін­глоф та мі­сце­вий са­дів­ник Кру­по­де­рі. Го­спо­дар осо­би­сто кон­тро­лю­вав обла­шту­ва­н­ня шту­чних озер, спо­ру­дже­н­ня аль­та­нок та мо­стів, по­сад­ку ро­слин, при­ве­зе­них з усіх ча­стин сві­ту.

Ма­є­ток за­знав де­яких змін у 1850-х ро­ках, ко­ли Іван Ми­хай­ло­вич по­вер­нув­ся з по­до­ро­жі Фран­ці­єю, вра­же­ний там­те­шні­ми пар­ка­ми, осо­бли­во тво­рі­н­ням Джейм­са Ро­тшиль­да. Са­ме за йо­го зраз­ком у Тро­стян­ці бу­ло спо­ру­дже­но шту­чні го­ри зав­ви­шки до 35 м — імі­та­цію ланд­ша­фту швей­цар­ських Альп. Уті­ле­н­ня ідеї ко­шту­ва­ло со­тню кар­бо­ван­ців і три­ва­ло трид­цять ро­ків — не­де­ше­во на той час як для есте­ти­чної за­ба­ган­ки кре­а­тив­но­го го­спо­да­ря.

Крім ав­тен­ти­чної ро­слин­но­сті — бе­рез, лип, кле­нів, ду­бів, до пар­ку за­во­зять де­ре­ва із Пе­тер­гоф­сько­го, Ні­кіт­сько­го та Ризь­ко­го бо­та­ні­чних са­дів. По пе­ри­ме­тру йо­го об­са­джу­ють лі­со­сму­га­ми та га­я­ми, що­би сте­по­вий клі­мат з йо­го су­хо­ві­я­ми не впли­нув на ро­слин­ність пар­ку. Пер­ші за­ве­зе­ні ро­сли­ни при­жи­ва­ли­ся по­га­но, то­му Ско­ро­пад­ський за­сну­вав вла­сний роз­са­дник на те­ри­то­рії ма­є­тку в бал­ці Бо­гів­щи­на. Зав­дя­ки те­хно­ло­гії ще­пле­н­ня на мі­сце­ві ви­ди вда­ло­ся зба­га­ти­ти пар­ко­ві на­са­дже­н­ня ори­гі­наль­ни­ми де­ко­ра­тив­ни­ми фор­ма­ми.

Тро­стя­нець менш зна­ний, аніж Оле­ксан­дрія або Со­фі­їв­ка, про­те та­кож — один із най­ці­ка­ві­ших об’єктів са­до­во-пар­ко­во­го ми­сте­цтва в Укра­ї­ні. Ра­ні­ше тут бу­ла гар­но обла­што­ва­на са­ди­ба з жи­тло­ви­ми та го­спо­дар­ськи­ми спо­ру­да­ми, втім, ни­ні во­ни май­же всі зруй­но­ва­ні. Тож від­ві­ду­ва­че­ві за­ли­ша­є­ться ми­лу­ва­ти­ся не­по­втор­ни­ми ланд­ша­фта­ми, трьо­ма ма­льов­ни­чи­ми во­до­йма­ми та окре­ми­ми збе­ре­же­ни­ми пам’ятка­ми. Із 1980-х ро­ків ця мі­сце­вість під­по­ряд­ко­ва­на Ака­де­мії на­ук, від­по­від­но, є за­по­від­ною та до­слі­дною зо­ною, а уні­каль­ну ко­ле­кцію ро­слин пар­ку 2004 ро­ку про­го­ло­ше­но «На­ціо­наль­ним на­дба­н­ням Укра­ї­ни».

ЗАВ­ЖДИ ПІД НА­ГЛЯ­ДОМ

Хо­ча жи­тло­ві спо­ру­ди ча­сів Іва­на Ско­ро­пад­сько­го на те­ри­то­рії пар­ку не збе­ре­гли­ся, за­ли­ши­ли­ся ін­ші об’єкти, вар­ті ува­ги. Се­ред них — спо­ру­да упра­ви­те­ля Не­ску­чан­сько­го ма­є­тку 1911 ро­ку, мо­дер­на дво­по­вер­хо­ва бу­дів­ля з ба­штою та шпи­лем, і зве­де­ний ще на по­ча­тку ХІХ сто­лі­т­тя Грот німф. Є ле­ген­ди, що са­ме з йо­го за­гу­бле­них по­се­ред лі­су ру­їн під­зем­ні хо­ди ве­дуть аж до Охтир­ки (а це від­стань у 20 км!). А ще ка­жуть, що ко­лись мі­сце­ві за­ко­ха­ні на­чеб­то за­ли­ша­ли тут ли­сти одне одно­му...

Жор­сто­кі ре­а­лії пер­шої по­ло­ви­ни ХХ сто­лі­т­тя ско­ро­ти­ли роз­ма­ї­т­тя фло­ри пар­ку май­же вдві­чі — до 391 ви­ду по­рів­ня­но з 800. По­сту­по­вий за­не­пад пар­ку роз­по­чав­ся пі­сля смер­ті йо­го за­снов­ни­ка і по­кро­ви­те­ля 1887 ро­ку. 1918 ро­ку бу­ло зруй­но­ва­но бу­дів­лі ма­є­тку, а на те­ри­то­рії пар­ку ство­ри­ли тва­рин­ни­цький ра­дгосп. На ща­стя, 1940 ро­ку мі­сце­вість бу­ло ого­ло­ше­но дер­жав­ним за­по­від­ни­ком, а 1951-го пе­ре­да­но під від­по­від­аль­ність Ака­де­мії на­ук СРСР. З то­го ча­су тут про­во­дять до­слі­дни­цькі ро­бо­ти, зби­ра­ють май­же ти­ся­чну ко­ле­кцію де­рев­них ви­дів ро­слин. Зго­дом ден­дро­парк став го­лов­ним по­ста­чаль­ни­ком де­ко­ра­тив­них са­джан­ців для пів­ні­чних ре­гіо­нів Укра­ї­ни.

За май­же пів­то­ра сто­лі­т­тя пі­сля за­сну­ва­н­ня ви­гляд Тро­стя­не­цько­го ден­дро­пар­ку за­знав сут­тє­вих, не зав­жди по­зи­тив­них змін. Але ма­є­ток ні­би й до­сі пе­ре­бу­ває під пиль­ним на­гля­дом Іва­на Ми­хай­ло­ви­ча. Це ро­зу­мі­є­мо з на­пи­су на йо­го по­хо­ван­ні тут, на те­ри­то­рії пар­ку: «Лю­бе­зный про­хо­жий! Сад, в ко­то­ром ты гу­ля­е­шь, на­са­жден мною: он слу­жил мне уте­ше­ни­ем в мо­ей жи­зни; если ты за­ме­ти­шь бе­спо­ря­док, ве­ду­щий к уни­что­же­нию его, то ска­жи об этом хо­зяи­ну са­да, ты сде­ла­е­шь до­брое де­ло».

ПОЧЕСНИЙ ГРОМАДЯНИН

Зві­сно, Тро­стя­не­цький ден­дро­парк був не єди­ним до­ся­гне­н­ням Ско­ро­пад­сько­го. У 1850-х він був пре­дво­ди­те­лем пол­тав­сько­го дво­рян­ства і на­двір­ним ра­дни­ком. У 1860-х став го­ло­вою При­лу­цької по­ві­то­вої учи­ли­щної ра­ди і здій­снив сут­тє­вий внесок у роз­ви­ток по­ві­то­вої осві­ти. Він за­сну­вав у При­лу­ках пан­сіон для під­го­тов­ки на­ро­дних учи­те­лів із пред­став­ни­ків се­лян­ства, пі­зні­ше на йо­го осно­ві ви­ни­кло пер­ше в мі­сті жі­но­че по­ча­тко­ве учи­ли­ще. Вла­сний ве­ли­кий ма­є­ток у При­лу­ках Ско­ро­пад­ський про­дав за­ра­ди за­сну­ва­н­ня на цій ді­лян­ці чо­ло­ві­чої гім­на­зії. За свої до­ся­гне­н­ня він одер­жав на­ле­жну на­го­ро­ду — зва­н­ня По­че­сно­го гро­ма­дя­ни­на мі­ста.

Лю­бов до есте­ти­ки й ми­стецтв, ці­ка­вість до обда­ро­ва­них лю­дей то­го ча­су спо­ну­ка­ли Іва­на Ско­ро­пад­сько­го пе­ре­тво­ри­ти ма­є­ток у Тро­стян­ці на своє­рі­дний куль­тур­ний осе­ре­док. На­при­клад, тут ча­сто го­стю­вав ху­до­жник Ми­ко­ла Ге, при­їздив укра­їн­ський ком­по­зи­тор Вла­ди­слав За­рем­ба. Крім то­го, Ско­ро­пад­ський осо­бли­во лю­бив порт­ре­тний жи­во­пис: у йо­го ма­є­тку збе­рі­га­ли­ся порт­ре­ти геть­ма­нів, у то­му чи­слі ві­до­мий порт­рет Іва­на Ма­зе­пи. Пев­но, цю ша­ну до всьо­го укра­їн­сько­го пе­ре­хо­пи­ли і на­щад­ки Ско­ро­пад­сько­го, зокре­ма йо­го донь­ка Єли­за­ве­та Ми­ло­ра­до­вич. Жін­ка вла­сним ко­штом фі­нан­су­ва­ла укра­їн­ське кни­го­ви­да­н­ня і за­сну­ва­ла у Льво­ві На­у­ко­ве то­ва­ри­ство іме­ні Та­ра­са Шев­чен­ка.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.