То­чка на­тхне­н­ня ....................................................................................................................

Як ма­є­ток, яким во­ло­ді­ло кіль­ка ві­до­мих ро­дів, пе­ре­тво­рив­ся на дру­жній до від­ві­ду­ва­чів му­зей­ний об’єкт

Marshrut №1 - - News - Оле­на КУРЕНКОВА

Істо­рія ство­ре­н­ня ба­га­тьох зна­них ми­сте­цьких ше­дев­рів ті­сно пов’яза­на з Ка­ча­нів­кою — пре­кра­сним ма­є­тком Тар­нов­ських на Чер­ні­гів­щи­ні. Ка­ча­нів­ський парк — один із най­біль­ших пей­за­жних са­дів Єв­ро­пи, а са­ма па­ла­цо­ва бу­дів­ля — се­ред най­кра­ще збе­ре­же­них пам’яток в Укра­ї­ні. За­по­ру­кою цьо­го став дух ро­дин­но­го за­ти­шку й го­стин­но­сті, який зав­жди па­ну­вав у цих сті­нах.

ДРУЖНЯ АТМОСФЕРА

За­по­ча­тку­вав па­ла­цо­во-пар­ко­вий ком­плекс у Ка­ча­нів­ці ге­не­рал-гу­бер­на­тор Пе­тро Рум’ян­цев-За­ду­най­ський у 1770-х ро­ках. На­зва «Ка­ча­нів­ка» з’яви­ла­ся ще в 1740-х, ко­ли зем­лею во­ло­ді­ли Ка­че­нів­ські. На по­ча­тку ХІХ сто­лі­т­тя ма­є­ток при­дбав по­мі­щик Гри­го­рій По­че­ка, який пе­ре­бу­ду­вав па­лац у сти­лі кла­си­ци­зму. За на­сту­пни­ми вла­сни­ка­ми, ро­ди­ною Тар­нов­ських, па­лац за­ли­шав­ся по­над сім­де­сят ро­ків. Це й був пе­рі­од най-

біль­шо­го роз­кві­ту ма­є­тку. Пе­ред­усім го­спо­да­рі за­йма­ли­ся пе­ре­бу­до­ва­ми та оздо­бле­н­ням, а ще збу­ду­ва­ли на те­ри­то­рії обій­стя цер­кву свя­то­го Ге­ор­гія Хо­зе­ві­та.

Про на­си­че­ність куль­тур­но­го жи­т­тя в Ка­ча­нів­ці свід­чить го­стьо­ва кни­га ма­є­тку з 608 ав­то­гра­фа­ми по­че­сних го­стей. До Ва­си­ля Тар­нов­сько­го-стар­шо­го при­їжджав йо­го друг Ми­ко­ла Го­голь, що­би впер­ше за­чи­та­ти «Та­ра­са Буль­бу». Ху­до­жни­ка Ва­си­ля Штерн­бер­га до­сі пам’ятає так зва­на «кім­на­та-лі­хта­рик», в якій він зу­пи­няв­ся. Тут же, ка­жуть, упер­ше по­ба­чи­ли кар­ти­ну Шев­чен­ка «Ка­те­ри­на». У Ка­ча­нів­ці Та­рас Гри­го­ро­вич зна­йшов не ли­ше сла­ву, а й ко­ха­н­ня — На­дію Тар­нов­ську. 1838 ро­ку Глін­ка пра­цю­вав тут над опе­рою «Ру­слан і Лю­дми­ла». У пар­ку до­сі мо­жна по­ба­чи­ти аль­тан­ку, де сто­я­ло фор­те­пі­а­но ком­по­зи­то­ра.

Ва­силь Тар­нов­ський-мо­лод­ший ко­ле­кціо­ну­вав укра­їн­ські ста­ро­жи­тно­сті. Це бу­ли зде­біль­шо­го ко­за­цькі ре­лі­квії — ша­бля Бо­г­да­на Хмель­ни­цько­го та осо­би­сті ре­чі кіль­кох геть­ма­нів, ко­за­цькі клей­но­ди та уні­вер­са­ли. Сла­ва ці­єї ко­ле­кції при­ва­би­ла до Ка­ча­нів­ки і ху­до­жни­ка Іл­лю Рє­пі­на, який са­ме пра­цю­вав над по­ло­тном «Ко­за­ки пи­шуть ли­ста ту­ре­цько­му сул­та­ну» і міг у ма­є­тку зма­льо­ву­ва­ти ко­за­цьку атри­бу­ти­ку з ре­аль­них пре­дме­тів. Уче­ний се­кре­тар НІКЗ «Ка­ча­нів­ка» Ін­на

ШЕВЧЕНКО роз­по­від­ає, що сво­їм за­по­ві­том Тар­нов­ський­мо­лод­ший по­да­ру­вав ко­ле­кцію з май­же 9 ти­сяч пам’яток Чер­ні­го­ву. Вна­слі­док цьо­го в мі­сті з’явив­ся Му­зей укра­їн­ських ста­ро­жи­тно­стей — пер­ший і єди­ний у Ро­сій­ській ім­пе­рії му­зей укра­їн­ської істо­рії. Те­пер це Чер­ні­гів­ський обла­сний істо­ри­чний му­зей іме­ні Ва­си­ля Тар­нов­сько­го.

У 1920-х ро­ках ко­ле­кція роз­по­ро­ши­лась і по­тра­пи­ла до ін­ших му­зе­їв. На­при­клад, шев­чен­ків­ська ко­ле­кція ста­ла осно­вою На­ціо­наль­но­го му­зею Та­ра­са Шев­чен­ка в Ки­є­ві. Ча­сти­на ма­те­рі­а­лів опи­ни­ла­ся в Чер­ні­гів­сько­му лі­те­ра­тур­но-ме­мо­рі­аль­но­му му­зеї Ми­хай­ла Ко­цю­бин­сько­го та в Ін­сти­ту­ті лі­те­ра­ту­ри Ака­де­мії на­ук. Є ін­фор­ма­ція, що ча­сти­на ко­ле­кції опи­ни­ла­ся в му­зе­ях Ро­сії (Мо­сков­ський Істо­ри­чний му­зей та Ер­мі­таж).

МУЗИ НАВ­КО­ЛО ТЕ­БЕ

На­при­кін­ці ХІХ сто­лі­т­тя пі­сля бан­крут­ства Ва­си­ля Тар­нов­сько­го-мо­лод­шо­го са­ди­ба пе­ре­хо­дить до рук укра­їн­сько­го ме­це­на­та й цукро­за­вод­чи­ка-міль­йо­не­ра Пав­ла Ха­ри­то­нен­ка. Є ле­ген­да, що під час ве­сі­л­ля до­чки Ха­ри­то­нен­ка 400-ме­тро­ву алею пар­ку бу­ло вси­па­но цукром, що­би, мов­ляв, жи­т­тя в шлю­бі бу­ло со­лод­ким. Пі­сля пе­ре­бу­дов ма­є­ток на­бу­ває су­ча­сно­го ви­гля­ду.

ХХ сто­лі­т­тя для Ка­ча­нів­ки — не над­то вті­шне, це пе­рі­од руй­на­ції, по­гра­бу­ва­н­ня та за­не­дба­н­ня. Із 1918-го до 1981 ро­ку тут пе­ре­бу­ває Чер­ні­гів­ський гу­берн­ський від­діл на­ро­дної осві­ти, по­тім ліс­госп, пі­зні­ше — ди­тя­че мі­сте­чко іме­ні Во­ров­сько­го, нев­ро­ло­гі­чний ку­рорт для кол­го­спни­ків, ту­бер­ку­льо­зний са­на­то­рій. Ли­ше з на­да­н­ням са­ди­бі ста­ту­су Дер­жав­но­го істо­ри­ко-куль­тур­но­го за­по­від­ни­ка 1981 ро­ку по­ча­ло­ся її від­нов­ле­н­ня.

Пі­сля низ­ки ре­став­ра­цій ма­є­ток пе­ре­бу­ває в на­ле­жно­му ста­ні: збе­ре­же­ні ав­тен­ти­чні ін­тер’єри па­ла­цу, від­нов­ле­но біль­шість го­спо­дар­ських спо­руд, до­гля­ну­тий гран­діо­зний парк пло­щею у 600 га. На­щад­ки ро­ду Тар­нов­ських, які ни­ні за кор­до­ном, за­сну­ва­ли бла­го­дій­ний фонд «Дру­зі Ка­ча­нів­ки», який, втім, ді­яв не дов­го. То­му 7 лю­то­го 2018 ро­ку з’яви­ла­ся но­ва бла­го­дій­на іні­ці­а­ти­ва — «Фонд ві­дро­дже­н­ня Ка­ча­нів­ки».

Тра­ди­цію ма­є­тку як куль­тур­но­го осе­ред­ку Чер­ні­гів­щи­ни умі­ло під­три­му­ють. Що­ве­ре­сня з 2004 ро­ку тут від­бу­ва­є­ться лі­те­ра­тур­но-ми­сте­цький фе­сти­валь «Ка­ча­нів­ські музи», а в за­лах па­ла­цу ді­ють по­стій­ні ви­став­ки рі­зно­ма­ні­тної те­ма­ти­ки. Крім то­го, до Дня Не­за­ле­жно­сті що­ро­ку про­во­дя­ться за­бі­ги пар­ко­ви­ми до­ріж­ка­ми Ка­ча­нів­ки. Ху­до­жни­ки-ама­то­ри при­їжджа­ють сю­ди на лі­тньо-осін­ній ми­сте­цький пле­нер. Ни­ні па­лац — ще й один із най­більш де­мо­кра­ти­чних му­зей­них об’єктів Укра­ї­ни. Тут за по­пе­ре­днім за­мов­ле­н­ням мо­жна пе­ре­хо­пи­ти чо­гось у па­ла­цо­во­му ка­фе «Ле­ген­ди Ка­ча­нів­ки» і на­віть за­но­чу­ва­ти в одно­му з бо­ко­вих флі­ге­лів чи в бу­ди­но­чку са­дів­ни­ка.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.