Не­ви­чер­пний скарб

Хо­ро­шої сла­ви мі­сту зде­біль­шо­го на­да­ють лю­ди, які жить у ньо­му, — ді­яль­ні й та­ла­но­ви­ті. У цьо­му ма­лень­кий і за­ти­шний Володимир-Во­лин­ський — не ви­ня­ток

Marshrut №1 - - Новини -

ЛЮ­ДИ НА­У­КИ

Се­ред най­ві­до­мі­ших уро­джен­ців мі­сте­чка — Ага­тан­гел КРИМСЬКИЙ, уче­ний-мо­во­зна­вець, по­лі­глот (знав близь­ко 60 іно­зем­них мов), істо­рик, фоль­кло­рист, по­ет, пе­ре­кла­дач. Ни­ні пе­да­го­гі­чне учи­ли­ще на ву­ли­ці Усти­лузь­кій на­зва­не на йо­го честь, а ко­лись йо­го ба­тько ви­кла­дав там істо­рію та гео­гра­фію.

Ага­тан­гел на­вчав­ся в Острозь­кій гім­на­зії, ко­ле­гії Пав­ла Га­ла­га­на у Ки­є­ві, Ла­за­рев­сько­му ін­сти­ту­ті схі­дних мов та Мо­сков­сько­му уні­вер­си­те­ті. Став осно­во­по­ло­жни­ком укра­їн­сько­го схо­до­знав­ства, пі­зні­ше очо­лив Ін­сти­тут укра­їн­ської на­у­ко­вої мо­ви і до­лу­чив­ся до укра­їн­ської Ака­де­мії на­ук. Не див­но, що основ­ним жит­тє­вим кре­до вче­но­го бу­ли сло­ва: «Вчи­ти і зна­ти!»

1942 ро­ку був ре­пре­со­ва­ний і за­ги­нув у тюр­мі в Ка­зах­ста­ні, по­смер­тно ре­а­бі­лі­то­ва­ний. Ім’я Ага­тан­ге­ла Крим­сько­го вне­се­но у пе­ре­лік ви­да­тних ді­я­чів сві­ту Ге­не­раль­ної Асам­блеї ЮНЕСКО.

Ці­ка­вість до істо­рії та кра­є­знав­ства ві­до­мий до­слі­дник Оле­ксандр ЦИНКАЛОВСЬКИЙ пе­ре­йняв від сво­го ді­да по ма­те­рі Пав­ла Ні­те­цько­го, ві­до­мо­го ко­ле­кціо­не­ра ста­ро­жи­тно­стей. На­вчав­ся у Ко­вель­ській та Ка­зан­ській гім­на­зі­ях, сту­ді­ю­вав бо­го­слов’я у Вар­шав­сько­му уні­вер­си­те­ті. За­ймав­ся ви­кла­да­цькою ді­яль­ні­стю в се­лах Во­ли­ні, був актив­ним ді­я­чем во­ло­ди­мир­ської «Про­сві­ти».

Пра­цю­ю­чи у Вар­шав­сько­му дер­жав­но­му ар­хе­о­ло­гі­чно­му му­зеї, Цинкаловський актив­но під­три­му­вав укра­їн­ську му­зей­ну спра­ву, брав участь у роз­ко­пках Зим­нен­сько­го го­ро­ди­ща на Во­ли­ні. На­пе­ре­до­дні Дру­гої сві­то­вої вій­ни очо­лю­вав Во­лин­ський му­зей при Кре­ме­не­цько­му лі­цеї. По­над 30 ро­ків пра­цю­вав над упо­ряд­ку­ва­н­ням кра­є­знав­чо­го слов­ни­ка «Ста­ра Во­линь і Во­лин­ське По­ліс­ся», який мі­стить до­від­ку про 1442 на­се­ле­них пун­кти Во­ли­ні та По­ліс­ся.

Су­ча­сни­ки опи­су­ють Оле­ксан­дра Цин­ка­лов­сько­го як ду­же че­сну лю­ди­ну, яка бо­лі­сно ре­а­гу­ва­ла на за­не­пад рі­дної куль­ту­ри і вла­сною пра­цею на­ма­га­ла­ся за­ра­ди­ти цьо­му. У ли­сті до се­стри, Оле­ни Гра­бар­чук уче­ний пи­сав: «Ні­хто тим не ці­ка­ви­ться, ні­ко­му сер­це не бо­лить, яка до­ля все те спі­ткає, що з то­го за­ли­ши­ться, а що на­ві­ки за­ги­не, як не одна пам’ятка на­ша за­ги­ну­ла, а наші лю­ди бу­дуть їсти, спа­ти, мов­ча­ти».

ЛЮ­ДИ ДУ­ХУ

Ві­до­мий лі­кар, ре­лі­гі­є­зна­вець та цер­ков­ний ді­яч Ар­сен

РІЧИНСЬКИЙ на­ро­див­ся не в са­мо­му Во­ло­ди­ми­рі-Во­лин­сько­му, а в се­лі Те­тиль­ків­ці Кре­ме­не­цько­го по­ві­ту Во­лин­ської гу­бер­нії. Про­те про­вів у мі­сті ва­жли­ві для се­бе ро­ки, пра­цю­ю­чи в 1920 — 1930-х ро­ках го­лов­ним лі­ка­рем Во­ло­ди­ми­рВо­лин­ської лі­кар­ні.

Са­ме тут Річинський пи­ше свій magnum opus «Про­бле­ми укра­їн­ської ре­лі­гій­ної сві­до­мо­сті». Крім цьо­го, він за­сну­вав у Володимир-Во­лин­сько­му по­ві­ті «Про­сві­ту» (яку очо­лю­вав у 1928 — 1929 рр.), «Пласт», «Со­юз укра­ї­нок». Із 1929 ро­ку Ар­сен був чле­ном Укра­їн­сько­го Во­лин­сько­го об’єд­на­н­ня та Ор­га­ні­за­ції українських на­ціо­на­лі­стів. Він був актив­ним по­бор­ни­ком здо­бу­т­тя Укра­їн­ською пра­во­слав­ною цер­квою ав­то­ке­фа­лії.

Ре­пре­со­ва­ний ра­дян­ською вла­дою і ви­се­ле­ний до Ка­зах­ста­ну, де по­мер 1956 ро­ку. На згад­ку про пе­ре­бу­ва­н­ня Рі­чин­сько­го у Во­ло­ди­ми­рі-Во­лин­сько­му на йо­го бу­дин­ку вста­нов­ле­но пам’ятну до­шку.

Цер­ков­ний та гро­мад­ський ді­яч Да­мі­ан ГЕРШТАНСЬКИЙ по­хо­див із ро­ди­ни свя­ще­ни­ків, за­кін­чив Кре­ме­не­цьке ду­хов­не учи­ли­ще та Во­лин­ську ду­хов­ну се­мі­на­рію. Пі­сля за­вер­ше­н­ня на­вча­н­ня був при­зна­че­ний на­сто­я­те­лем Ми­ко­ла­їв­ської цер­кви у Во­ло­ди­ми­рі-Во­лин­сько­му. По­над пів­сто­лі­т­тя отець Да­мі­ан був на­сто­я­те­лем Ва­си­лів­ської цер­кви.

Че­рез свою актив­ну гро­ма­дян­ську по­зи­цію та не­аби­який ав­то­ри­тет се­ред жи­те­лів Во­ло­ди­ми­ра-Во­лин­сько­го 1907 ро­ку обра­ний до ІІ Дер­жав­ної ду­ми. На по­ча­тку Першої сві­то­вої вій­ни отець став ка­пе­ла­ном у 320-му ру­хо­мо­му по­льо­во­му шпи­та­лі. Із 1922 ро­ку Герштанський у ро­лі се­на­то­ра Се­йму Ре­чі По­спо­ли­тої за­хи­щав ін­те­ре­си про­стих лю­дей.

Отець Да­мі­ан ві­ді­йшов у Ві­чність 1936 ро­ку, по­хо­ва­ний на Ло­до­мир­сько­му кла­до­ви­щі — одно­му з най­ста­рі­ших цвин­та­рів Во­ли­ні.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.