Втра­че­ні свя­ти­ні

Кіль­ка сто­літь то­му у Во­ло­ди­ми­рі ді­я­ли 20 церков та 7 мо­на­сти­рів. Але, на жаль, да­ле­ко не всі хра­ми, зга­да­ні в лі­то­пи­сах та ін­ших до­ку­мен­тах, збереглися до на­шо­го ча­су. По­да­є­мо ко­ро­ткі но­та­тки про де­я­кі з них

Marshrut №1 - - Новини -

ХРАМ В УРОЧИЩІ «СТА­РА КАТЕДРА»

992 ро­ку Володимир Ве­ли­кий за­сну­вав у мі­сті єпис­коп­ську ка­фе­дру, яка, ві­ро­гі­дно, бу­ла роз­та­шо­ва­на са­ме в урочищі в се­лі Фе­до­рів­ка, що йо­го в на­ро­ді на­зи­ва­ють Ста­рою Ка­те­дрою. У дру­гій по­ло­ви­ні XII сто­лі­т­тя святиня бу­ла зруй­но­ва­на, від неї за­ли­ши­ли­ся ли­ше реш­тки фун­да­мен­ту. Ар­хе­о­ло­гі­чні роз­ко­пки за­свід­чу­ють на­віть існу­ва­н­ня кіль­кох хра­мів на цьо­му мі­сці.

ЦЕР­КВА СВЯ­ТО­ГО ДМИТРА (ХIII ст.)

Єди­на згад­ка про Дми­трів­ську цер­кву — в Іпа­ті­їв­сько­му лі­то­пи­сі від 1288 ро­ку. Ав­тор опо­від­ає про смерть кня­зя Во­ло­ди­ми­ра Ва­силь­ко­ви­ча та йо­го ще­дрі по­жер­тви хра­мам, се­ред яких зна­хо­ди­мо й цер­кву свя­то­го Дмитра. У XIV — XV ст. цер­ква зго­рі­ла під час одно­го з та­та­ро-мон­голь­ських на­шесть, ві­до­мо­стей про неї збе­ре­гло­ся ду­же ма­ло. За­раз важ­ко вста­но­ви­ти, де на­справ­ді во­на бу­ла роз­та­шо­ва­на, але де­я­кі до­слі­дни­ки вва­жа­ють, що ста­ро­дав­ній храм сто­яв на мі­сці зга­да­ної ви­ще Ста­рої Ка­те­дри або по­бли­зу. Ймо­вір­но, на її ру­ї­нах зго­дом збу­ду­ва­ли цер­кву Фе­до­ра Стра­ти­ла­та.

ЦЕР­КВА СВЯ­ТО­ГО ВЕЛИКОМУЧЕНИКА ФЕ­ДО­РА СТРА­ТИ­ЛА­ТА (XVI ст.)

Пер­ший спо­гад про Фе­до­рів­ську цер­кву зна­йде­ний у до­ку­мен­тах XVII ст. і да­то­ва­ний 1547 ро­ком. Про неї зга­да­но як про «ста­ро­дав­ню ка­фе­дру во­ло­ди­мир­ських єпис­ко­пів». Цер­ква бу­ла де­рев’яною і 1685 ро­ку бу­ла зруй­но­ва­на. На її мі­сці збу­ду­ва­ли ка­пли­цю свя­то­го Фе­до­ра Стра­ти­ла­та, яка ді­я­ла до 1815 ро­ку. Від на­зви ка­пли­ці бе­ре на­зву й се­ло Фе­до­рів­ка, яке роз­та­шо­ва­не по­руч.

ЦЕР­КВА ВВЕДЕННЯ ДО ХРАМУ ПРЕСВЯТОЇ ДІВИ МА­РІЇ (XIV ст.)

Во­на бу­ла роз­та­шо­ва­на на ву­ли­ці Лу­цькій — між зам­ком і Ва­си­лів­ською цер­квою, однак 1859 ро­ку зго­рі­ла. У спо­га­дах свя­ще­ни­ка Се­ва­сті­а­на Ко­со­ви­ча є згад­ка про те, що до цін­но­стей цьо­го храму на­ле­жав дво­хпу­до­вий дзвін, на яко­му бу­ла за­зна­че­на да­та — 1346 рік. Це дає змо­гу при­пу­сти­ти, що цер­ква ді­я­ла уже в пер­шій по­ло­ви­ні XIV сто­лі­т­тя. Уні­каль­ною свя­ти­нею храму бу­ла іко­на Бо­го­ро­ди­ця-Оди­ги­трія — це ім’я озна­чає по­ря­ту­нок або здоров’я.

ЦЕР­КВА СВЯ­ТО­ГО ПРОКОПІЯ (XVI ст.)

У пи­сьмо­вих до­ку­мен­тах зга­да­на на­при­кін­ці XVI ст. 1596 ро­ку на­сто­я­тель храму отець Ди­ми­трій прийняв унію, і храм став гре­ко-ка­то­ли­цьким. Однак пра­во­слав­ні мі­ща­ни обу­ри­ли­ся й за­бо­ро­ни­ли па­но­тце­ві обро­бля­ти цер­ков­ні зем­лі. Спра­ву до­ве­ли аж до су­до­во­го роз­гля­ду, але цер­ква бу­ла під вла­дою гре­ко-ка­то­ли­цької цер­кви до кін­ця XVII сто­лі­т­тя, до­ки її не ро­зі­бра­ли. ЦЕР­КВА СВЯТОЇ ПАРАСКЕВИ (XVI ст.)

Храм був роз­та­шо­ва­ний між Ми­ко­ла­їв­ською цер­квою та са­дом, який не збе­ріг­ся до на­шо­го ча­су. То­чно не­ві­до­мо, хто був за­снов­ни­ком свя­ти­ні, про­те во­на існу­ва­ла уже в пер­шій по­ло­ви­ні XV ст. Храм та П’ятни­цька бра­ма, яка упро­довж XVI — XVII ст. бу­ла во­ро­та­ми в мі­сто, да­ли на­зву пе­ред­мі­стю Зап’ятни­че. Ре­лі­кві­єю цьо­го храму був хрест-розп’ят­тя, з яко­го ні­би­то зі­йшла іскра на Іва­на Кун­це­ви­ча, що й ста­ло зна­ме­н­ням йо­го май­бу­тньо­го за­лу­че­н­ня до ли­ку свя­тих. Сьо­го­дні на цьо­му мі­сці вста­нов­ле­но обе­ліск із хре­стом. ЦЕР­КВА РІ­ЗДВА СВЯ­ТО­ГО ІВА­НА ХРЕ­СТИ­ТЕ­ЛЯ

То­чна да­та по­бу­до­ви ці­єї цер­кви не­ві­до­ма — най­імо­вір­ні­ше, це XV ст. Цер­ква бу­ла роз­та­шо­ва­на в урочищі Ло­зів­щи­на, не­по­да­лік від па­ла­цу шля­хти­чів За­го­ров­ських. Ва­силь За­го­ров­ський був ста­ро­стою мі­ста Во­ло­ди­ми­ра в XVI ст. і мар­шал­ком Во­лин­ським. Він був ду­же осві­че­ною лю­ди­ною та ме­це­на­том, під­три­му­вав осві­ту, дбав про на­вча­н­ня ді­тей і збе­ре­же­н­ня цер­ков­них шкіл. ЦЕР­КВА ТА МОНАСТИР СВЯ­ТО­ГО ІЛЛІ ( XVI ст.)

Вперше про цер­кву зга­да­но в до­ку­мен­тах дру­гої по­ло­ви­ни XVI ст. Із 1568 ро­ку во­на ста­ла вла­сні­стю Ва­си­ля За­го­ров­сько­го, який збу­ду­вав на цер­ков­них зем­лях млин. 1577 ро­ку За­го­ров­ський по­тра­пив у по­лон до крим­ських та­тар. Пе­ред смер­тю він склав за­по­віт, у яко­му за­по­вів дру­жи­ні дба­ти про цер­кву. До то­го ж, ві­до­мо, що при ній ді­я­ла шко­ла для пра­во­слав­ної мо­ло­ді.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.