Про­філь Дні­стра

Шість фа­ктів про одну з най­більш ма­льов­ни­чих укра­їн­ських рі­чок

Marshrut №1 - - Тема Випуску: Галич -

Га­лич — мі­сто з істо­рі­єю, якій по­над ти­ся­чу ро­ків. Спо­лу­чна ни­тка для тих, хто жив тут у Х, XV сто­лі­т­тях, для тих, хто жи­ве сьо­го­дні, — Дні­стер, тре­тя за дов­жи­ною рі­ка в Укра­ї­ні. На її бе­ре­гах роз­мі­сти­ли­ся за­па­мо­ро­чли­ві пам’ятки і по­ту­жні за­во­ди, нею кур­сує уні­каль­ний ко­ра­бель і вла­што­ву­ють спла­ви. «Мар­шрут №1» за­ну­рив­ся в ін­тер­нет-дже­ре­ла, щоб біль­ше ді­зна­ти­ся про ми­ну­ле і сьо­го­де­н­ня Дні­стра.

ТОПОНІМ

Як зав­жди, ко­ли йде­ться про щось ве­ли­ке і дав­но ві­до­ме, не­має то­чної вер­сії, звід­ки пі­шла на­зва «Дні­стер». У від­кри­тих дже­ре­лах ді­зна­є­мо­ся, що рі­чку впер­ше зга­да­но Ге­ро­до­том ще в V сто­літ­ті до н. е. під на­звою Tyras, Ті­рас.

У IV сто­літ­ті н. е Ам­мі­ан Мар­цел­лін впер­ше вжи­ває слово Danastius. А гот­ський істо­рик VІ сто­лі­т­тя Йор­дан на­зи­ває рі­чку Danaster. Схо­же Danastris роз­гля­да­є­ться як на­зва, що скла­да­є­ться з двох слів, «дан» і «стрий». У ни­жній те­чії рі­чку на­зи­ва­ли До­ном у зна­чен­ні «во­да», «рі­чка», а у верх­ній — Стри­єм, що озна­чає «швид­кий». Са­ме це тлу­ма­че­н­ня під­три­мує біль­шість до­слі­дни­ків.

СУ­ДНО­ПЛАВ­СТВО

Три ро­ки то­му в Га­ли­чі від­кри­ли пам’ятний знак на честь су­дно­плав­ства на Дні­стрі. Вста­но­ви­ли йо­го бі­ля ста­ро­го ме­та­ле­во­го мо­сту на пра­во­му бе­ре­зі рі­чки. Пам’ятний знак є ком­по­зи­ці­єю зі скель­них ка­ме­нів із вмон­то­ва­ною та­бли­цею та за­крі­пле­ним яко­рем, під­ня­тим зо дна рі­чки.

Лю­ди пла­ва­ли ці­єю рі­чкою з дав­ніх ча­сів, зокре­ма та­ким во­дним шля­хом ко­ри­сту­ва­ли­ся бі­лі хо­рва­ти, плем’я, яке жи­ло в VI — X сто­лі­т­тях. У від­кри­тих дже­ре­лах чи­та­є­мо, що офі­цій­но по­ча­ток су­дно­плав­ства на Дні­стрі да­то­ва­но 1862 ро­ком. За Ав­стро-Угор­ської ім­пе­рії бу­ли ор­га­ні­зо­ва­ні ван­та­жні та па­са­жир­ські пе­ре­ве­зе­н­ня рі­чкою, а в Га­ли­чі збу­ду­ва­ли порт з при­ча­ла­ми і ву­гіль­ним скла­дом, під­ве­ли до ньо­го за­лі­зни­чну гіл­ку. 1936 ро­ку у вла­сно­сті Гро­мад­сько­го во­дно­го об’єд­на­н­ня у Ста­ні­сла­во­ві пе­ре­бу­ва­ло 528 дні­стров­ських су­ден, най­біль­ше — ри­баль­ських, 383.

Та вже 1940-го, ко­ли до Га­ли­чи­ни при­йшла ра­дян­ська вла­да, біль­шість дні­стров­ських пла­валь­них за­со­бів ви­ве­зли на Вол­гу. Що­прав­да, пі­сля Дру­гої сві­то­вої вій­ни су­дно­плав­ство на Дні­стрі зно­ву по­ча­ло роз­ви­ва­ти­ся. І знов за­не­па­ло — «під кі­нець» Ра­дян­сько­го Со­ю­зу. Сьо­го­дні, за­зна­ча­ють в ін­тер­не­ті, в кіль­кох мі­сцях ді­ють по­ром­ні пе­ре­пра­ви, не­ве­ли­кі те­пло­хо­ди мо­жна по­ба­чи­ти на те­ри­то­рії Мол­до­ви.

ЛЮ­ДИ

Зру­чно жи­ти бі­ля ве­ли­кої во­ди, тож не див­но, що на бе­ре­гах Дні­стра чи­ма­ло міст, ще й із фа­бри­ка­ми та за­во­да­ми. В ме­жах ба­сей­ну рі­чки ме­шкає по­над 10-міль­йон­не на­се­ле­н­ня.

На бе­ре­гах при­то­ку Дні­стра роз­та­шо­ва­ні та­кі про­ми­сло­ві гі­ган­ти, як Дро­го­би­цький і На­двір­нян­ський на­фто­пе­ре­ро­бні за­во­ди, Сте­бни­цький ка­лій­ний ком­бі­нат, Ка-

лу­ський хі­мі­чний кон­церн «Хлор­ві­ніл», Жи­да­чів­ський це­лю­ло­зно-па­пе­ро­вий ком­бі­нат, є ве­ли­кі цукро­вар­ні та м’ясо­ком­бі­на­ти. З укра­їн­ських ве­ли­ких міст на бе­ре­гах Дні­стра — Но­вий Ро­зділ, За­лі­щи­ки, Мо­ги­лів-По­діль­ський. Си­ту­а­ція з очи­сни­ми спо­ру­да­ми та які­стю во­ди там скла­дна.

ТУ­РИЗМ

Дні­стер при­бе­ріг ба­га­то ді­ля­нок з ди­кою чи май­же ди­кою при­ро­дою. Чи­ма­ло ту­ри­стів, зокре­ма із Поль­щі, вла­што­ву­ють спла­ви рі­чкою, за­зви­чай на ка­та­ма­ра­нах або ка­я­ках. Біль­шість мар­шру­тів роз­по­чи­на­є­ться якраз бі­ля Га­ли­ча, про­ля­га­ю­чи Дні­стров­ським кань­йо­ном — одним із най­біль­ших у Єв­ро­пі, ви­зна­ним у все­укра­їн­сько­му ін­тер­нет-опи­ту­ван­ні 2008 ро­ку одним із се­ми при­ро­дних чу­дес кра­ї­ни.

Ве­ли­кий плюс спла­вів Дні­стром — на та­ко­му мар­шру­ті ви по­ба­чи­те ба­га­то ці­ка­вих пам’яток, як при­ро­дних, так і ру­ко­твор­них. Це й мі­сця три­піль­ських по­се­лень, і во­до­спа­ди, і гро­ти від­лю­дни­ків та язи­чни­цькі ка­пи­ща, а ще — ко­ло­нії сі­рих ча­пель, ре­лі­кто­ві лі­си, за­ли­шки зам­ків і фор­тець.

Вза­га­лі вздовж Дні­стра роз­та­шо­ва­но чи­ма­ло за­по­від­них зон. Най­біль­ши­ми є зга­да­ний Дні­стров­ський кань­йон, ре­гіо­наль­ний ланд­ша­фтний парк «Вер­хньо­дні­стров­ські Бе­ски­ди», Га­ли­цький на­ціо­наль­ний при­ро­дний парк, Хо­тин­ський на­цпарк, Ни­жньо­дні­пров­ський на­ціо­наль­ний при­ро­дний парк.

«ЮРІЙ»

Так на­зи­ва­є­ться уні­каль­ний ко­ра­бель, який хо­дить міл­ко­во­д­дям і з па­лу­би яко­го мо­жна по­ба­чи­ти Дні­стров­ський кань­йон. Йо­го роз­ро­би­ла ко­ман­да ен­ту­зі­а­стів на чо­лі з ви­на­хі­дни­ком Юрі­єм Шпі­це­ром. Це дво­па­лу­бне су­дно зав­довж­ки 14 ме­трів, зав­шир­шки близь­ко ше­сти ме­трів і ва­гою 12 тонн. Унікальність ко­ра­бля, як по­ясню­ють на те­ма­ти­чних сай­тах, у то­му, що зав­дя­ки лег­кій кон­стру­кції, пла­ско­му дни­щу та спе­ци­фі­ці гре­бно­го ко­ле­са він дає осад­ку всьо­го 30 сан­ти­ме­трів — вла­сне, це і дає мо­жли­вість про­хо­ди­ти міл­ко­во­д­дя. А ще мо­жна ру­ха­ти­ся як за те­чі­єю рі­чки, так і про­ти.

Су­дно ба­зу­є­ться у се­лі Ра­ко­вець Го­ро­ден­ків­сько­го ра­йо­ну Іва­но-Фран­ків­ської обла­сті. Іні­ці­а­то­ри про­е­кту ви­ку­пи­ли на бе­ре­зі Дні­стра ді­лян­ку зем­лі, яку на­зи­ва­ють пор­том «Ра­ко­вець», й обла­шту­ва­ли там мі­сце від­по­чин­ку для ту­ри­стів.

МІСТ У ГА­ЛИ­ЧІ

Се­ред ар­хі­те­ктур­них пам’яток Га­ли­ча ви­ді­ля­є­ться міст че­рез Дні­стер, спо­ру­дже­ний у 1910—1912 ро­ках. Йо­го дов­жи­на ста­но­вить 312 ме­трів, він скла­да­є­ться з ажур­них ме­та­ле­вих форм, скрі­пле­них за­кле­пка­ми, і сто­їть на чо­ти­рьох кам’яних стов­пах-пі­ло­нах.

Не­за­ба­ром пі­сля від­кри­т­тя, під час Пер­шої сві­то­вої вій­ни, міст бу­ло час­тко­во зруй­но­ва­но. 1921 ро­ку йо­го від­но­ви­ли, а вже з 1933-го до 1938 ро­ку знов ре­мон­ту­ва­ли ме­та­ле­ві кон­стру­кції че­рез їх ава­рій­ний стан. У Дру­гу сві­то­ву міст руй­ну­ва­ли і від­нов­лю­ва­ли дві­чі. Во­стан­нє ка­пі­таль­ний ре­монт міст пе­ре­жив 1953 ро­ку. Ко­ли 1984-го в Га­ли­чі від­кри­ли но­вий ав­то­мо­біль­ний міст, цей пе­ре­ро­би­ли на пі­шо­хі­дний.

На по­ча­тку 2000-х ста­ло зро­зумі­ло, що міст зно­ву по­трі­бно ре­мон­ту­ва­ти. Ко­штів на це не ви­ста­ча­ло, й 2007-го мі­сце­ва вла­да ви­рі­ши­ла за­кри­ти про­хід по ньо­му че­рез ава­рій­ний стан кон­стру­кцій. 2016 ро­ку міст на­ре­шті від­ре­мон­ту­ва­ли, і те­пер ви теж мо­же­те ним про­гу­ля­ти­ся.

В одно­му мі­сці Дні­стер ро­бить ве­ли­кий ви­гин, утво­рю­ю­чи ме­андр, по­се­ре­ди­ні яко­го ле­жать За­лі­щи­ки

Фо­то Іго­ря Ме­лі­ка

Біль­шість мар­шру­тів для спла­вів Дні­стром роз­по­чи­на­ю­ться бі­ля Га­ли­ча і про­ля­га­ють

Фо­то Во­ло­ди­ми­ра Ді­ду­ха

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.