Пра­во на рі­ше­н­ня

Ми­ну­ло­го ро­ку Га­лич від­зна­чив 650-річ­чя із ча­су на­да­н­ня мі­сту Ма­где­бурзь­ко­го пра­ва

Marshrut №1 - - Тема Випуску: Галич -

Най­ча­сті­ше істо­ри­ки від­но­сять цю по­дію до 1367 ро­ку, про­те в де­яких пра­цях на­ве­де­но ін­ші да­ти. Це не див­но, адже в на­ших зна­н­нях про той пе­рі­од у жит­ті мі­ста над Дні­стром та Га­ли­чи­ни за­га­лом є чи­ма­ло бі­лих плям.

Мо­жли­во, Га­лич жив за по­ді­бни­ми пра­ви­ла­ми са­мов­ря­ду­ва­н­ня ще за кіль­ка де­ся­ти­літь до офі­цій­ної гра­мо­ти. До­да­тко­вий ар­гу­мент на ко­ристь ці­єї дум­ки — ма­со­ве ви­ко­ри­ста­н­ня цих прин­ци­пів у мі­стах-су­сі­дах. Так, зав­дя­ки остан­ньо­му га­ли­цько­му кня­зе­ві Бо­ле­сла­во­ві­Юрію ІІ 1339 ро­ку це пра­во одер­жав Ся­нок. 1356 ро­ку поль­ський ко­роль під­твер­див на­да­н­ня Ма­где­бурзь­ко­го пра­ва Льво­ву, ще ра­ні­ше йо­го бу­ло за­про­ва­дже­но в Пе­ре­ми­шлі. Ти­чин та Су­до­ва Ви­шня здо­бу­ли свої гра­мо­ти 1368 ро­ку.

Єди­ні ви­ня­тки — ми­то, яке мі­сто спла­чу­ва­ло дер­жа­ві, та ар­мія: мі­ща­ни ма­ли ви­став­ля­ти во­ї­нів до ар­мії, утри­му­ва­ти їх на по­стої й на­да­ва­ти хар­чу­ва­н­ня. Пра­во та­кож ре­гу­лю­ва­ло пи­та­н­ня успад­ку­ва­н­ня май­на та опі­ки, а та­кож по­ка­ра­н­ня за рі­зні зло­чи­ни.

У мі­стах із ма­где­бурзь­кою гра­мо­тою бу­ду­ва­ли­ся ра­ту­ші з го­дин­ни­ка­ми, крам­ни­ці, гро­мад­ські ба­ні та ку­хні. Ра­ту­ші (пі­зні­ше — ма­гі­стра­ти) ста­ва­ли цен­тра­ми су­спіль­но­го жи­т­тя то­го­ча­сних міст, адже ча­сто ни­жні по­вер­хи пе­ре­тво­рю­ва­ли на від­кри­ті ар­ко­ві га­ле­реї та при­мі­ще­н­ня, при­зна­че­ні для тор­гів­лі. До ре­чі, згі­дно з Ма­где­бурзь­ким пра­вом ку­пці з ін­ших міст мо­гли про­да­ва­ти свій то­вар тіль­ки оптом. Для за­їжджих тор­гов­ців бу­ло та­кож збу­до­ва­но го­стин­ний двір.

Спів­ро­бі­тник На­ціо­наль­но­го за­по­від­ни­ка «Дав­ній Га­лич» Іван Драб­чук пи­ше у сво­їй стат­ті, що га­ли­цька ра­ту­ша спо­ча­тку бу­ла де­рев’яною і хре­сто­по­ді­бною в осно­ві. Де­які до­слі­дни­ки ви­су­ва­ли гі­по­те­зи, що до цьо­го на її мі­сці сто­я­ла ста­ро­дав­ня цер­ква чи кон­вент (мо­на­стир­ський бу­ди­нок). Упро­довж сто­літь ра­ту­ша кіль­ка ра­зів пе­ре­бу­до­ву­ва­ла­ся і на по­ча­тку ХХ сто­лі­т­тя ма­ла ви­гляд до­сить ве­ли­кої бу­дів­лі з огля­до­вою ве­жею. На жаль, во­на зго­рі­ла під час Пер­шої сві­то­вої вій­ни, а на по­ча­тку 1920-х її ру­ї­ни бу­ло ро­зі­бра­но.

Су­ча­сний герб Га­ли­ча мі­стить згад­ку про Ма­где­бурзь­ке пра­во у ви­гля­ді му­ро­ва­ної ве­жі. До юві­лею бу­ло по­га­ше­но два кон­вер­ти з те­ма­ти­чни­ми зо­бра­же­н­ня­ми та по­што­ву мар­ку. На пер­шо­му, мен­шо­му, кон­вер­ті зо­бра­же­но га­ли­цьку ра­ту­шу, а на дру­го­му, біль­шо­му, — пе­ча­тку кня­зя Вла­ди­сла­ва Ополь­чи­ка і гра­вю­ру з кра­є­ви­дом мі­ста Га­ли­ча, а та­кож ста­ро­дав­ній герб мі­ста — чор­ну гал­ку на щи­ті. На мар­ці ж мі­сти­ться зо­бра­же­н­ня Шля­хет­ської ве­жі Га­ли­цько­го зам­ку з бі­чною га­ле­ре­єю до ка­пли­ці св. Ка­те­ри­ни.

Га­ли­цький за­мок. Гра­вю­ра Баль­та­за­ра Га­ке­та, 1794 р.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.