Стеж­ка­ми до­слі­дни­ків та від­по­чи­валь­ни­ків

Marshrut №1 - - Зміст -

Де на­справ­ді за­кін­чу­є­ться лі­со­степ і по­чи­на­ю­ться кар­пат­ські лі­си? Тут ма­є­те на­го­ду по­ба­чи­ти цю ме­жу. Йо­го те­ри­то­рія про­стя­гла­ся на 14,7 тис га — не­ба­га­то як для при­ро­до­охо­рон­ної зо­ни. Але осо­бли­ва: по оби­два бо­ки Дні­стра роз­та­шу­ва­ли­ся дві рі­зні фі­зи­ко-гео­гра­фі­чні кра­ї­ни — Ру­ська рів­ни­на і Кар­па­ти, які нам зви­чні­ше на­зи­ва­ти лі­со­сте­пом і Пе­ред­кар­па­т­тям від­по­від­но. Ча­сом фа­хів­ці ви­окрем­лю­ють ще й тре­тю — Га­ли­цьку уло­го­ви­ну. Йде­ться не ли­ше про роз­ма­ї­т­тя ланд­ша­фтів, а й про фло­ру й фа­у­ну, які спів­і­сну­ють тут ду­же гар­мо­ній­но.

ДАНО: ПРИРОДНА УНІКАЛЬНІСТЬ

Ще одна «фі­шка» пар­ку в тім, що він єди­ний в Укра­ї­ні має близь­ко 150 окре­мих «кон­ту­рів» — та­ких со­бі ма­лень­ких еко­си­стем зі сво­ї­ми осо­бли­во­стя­ми: на­при­клад, 140 лі­со­вих «острів­ців» та 8 сте­по­вих. З остан­ніх най­біль­шою є «Ка­со­ва го­ра» пло­щею 130 га, ін­ші — зна­чно мен­ші, ли­ше 10—30 га. «А ще наш парк — єди­ний в Укра­ї­ні, Єв­ро­пі та, мо­же, на­віть у сві­ті ме­жує з та­кою ве­ли­кою кіль­кі­стю на­се­ле­них пун­ктів. Це ду­же гу­сто­на­се­ле­на те­ри­то­рія. По-пер­ше, її важ­ко обе­рі­га­ти, а по-дру­ге, від­чу­ва­є­ться зна­чний ан­тро­по­ген­ний вплив на всі при­ро­дні

Во­дний по­крив пар­ко­вої зо­ни скла­да­є­ться не ли­ше з Дні­стра, уздовж яко­го роз­мі­ще­ний Га­ли­цький парк, а ще й йо­го при­ток — Лім­ни­ці, Лу­кви та Гни­лої Ли­пи, бо­літ, Бур­штин­сько­го во­до­схо­ви­ща, ри­бо­роз­плі­дних став­ків. Та­ка кіль­кість во­ди ство­рює іде­аль­ні умо­ви для гі­дро­філь­них пта­хів — їх тут за­ре­є­стро­ва­но близь­ко 100 ви­дів: від ма­лень­ко­го ри­ба­ло­чки до ле­бе­дя-ши­пу­на. Тож не див­но, що остан­нім ча­сом по­пу­ляр­ним ви­дом до­зві­л­ля в при­ро­до­охо­рон­ній зо­ні став birdwatching — спо­сте­ре­же­н­ня за пта­ха­ми. Хре­бе­тних тва­рин у пар­ку 370 ви­дів (від оле­ня шля­хе­тно­го до під­ков­ка ма­ло­го), ро­слин — по­над 1000 (від очи­тка за­ста­рі­ло­го до тра­ун­штей­не­ри ку­ля­стої), чи­ма­ло з них — у Чер­во­ній кни­зі Укра­ї­ни. На те­ри­то­рії пар­ку ви­яв­ле­но 80 ви­дів ро­слин і 47 ви­дів тва­рин, що є пред­став­ни­ка­ми Чер­во­ної кни­ги Укра­ї­ни, 4 і 9 від­по­від­но — Єв­ро­пей­сько­го Чер­во­но­го спи­ску. 6 ви­дів ро­слин і 158 ви­дів тва­рин під охо­ро­ною Берн­ської кон­вен­ції. Аб­со­лю­тно уні­каль­ний ек­зем­пляр — Ко­стри­ця Га­ли­цька — ро­сли­на, яку кіль­ка ро­ків то­му від­кри­ли в пар­ку: цей вид не зу­стрі­ча­є­ться біль­ше ні­де у сві­ті. А ще парк мо­же по­хи­зу­ва­ти­ся май­же 12 тис. ви­да­ми ко­мах.

ДО­ДА­ТИ: ТРО­ХИ КРЕАТИВУ

Зві­сно, для пе­ре­сі­чної лю­ди­ни всі ці уні­каль­ні при­на­ди з на­у­ко­ви­ми най­ме­ну­ва­н­ня­ми зву­чать де­що аб­стра­ктно. Ін­ша річ — за­ві­та­ти до пар­ку не про­сто, щоб від­по­чи­ти на сві­жо­му по­ві­трі, а й щоб ді­зна­ти­ся щось но­ве. То­му в най­ці­ка­ві­ших мі­сцях пар­ку є ту­ри­сти­чні мар­шру­ти та еко­ло­го-пі­зна­валь­ні стеж­ки, яки­ми на­у­ко­ві спів­ро­бі­тни­ки про­во­дять екс­кур­сії. Та­кож на те­ри­то­рії го­лов­ної са­ди­би пар­ку діє му­зей «При­ро­да зем­лі га­ли­цької». Це мов­би при­ро­дний парк у мі­ні­а­тю­рі, тіль­ки за­мість ве­ли­че­зних при­ро­дних угідь — ком­па­ктні діо­ра­ми, які де­мон­стру­ють усі ви­ди пар­ко­вих еко­си­стем. Му­зей­ні «ге­рої», що­прав­да, уже не юні: де­яким екс­по­на­там по пів­то­ра сто­лі­т­тя.

Для ді­тей не­уря­до­ва ор­га­ні­за­ція «Еко-Га­лич» ви­га­да­ла ці­лий квест, що­би ма­лю­ки не ли­ше озна­йо­ми­ли­ся з пар­ком, а й спро­бу­ва­ли се­бе в ро­лі до­слі­дни­ків. Про­ект на­зва­ли «В го­стях у каз­ки» і ви­гля­дає він при­бли­зно так: пе­ред тим, як ді­ста­ти­ся до «ха­тин­ки Ча­клун­ки» (ймо­вір­но, Ба­би-Яги), ді­ти про­хо­дять ви­про­бу­ва­н­ня — пі­зна­ють ди­ких тва­рин за слі­да­ми, від­га­ду­ють на­зви ви­дів за шер­стю або ви­зна­ча­ють, які з гри­бів їстів­ні, а які ні. Сло­вом, ори­гі­наль­ний під­хід до по­да­чі ін­фор­ма­ції — ді­тям ра-

дість та ко­ристь. На дум­ку іні­ці­а­то­рів дій­ства, ідей­ним на­тхнен­ни­ком яко­го став са­ме Во­ло­ди­мир Бу­чко, дбай­ли­ве став­ле­н­ня до при­ро­ди ви­ро­стає з ці­ка­во­сті й лю­бо­ві до дов­ко­ли­шньо­го сві­ту.

РЕ­ЗУЛЬ­ТАТ: ПАРК,

ЯКИЙ ХОЧЕТЬСЯ ВІД­ВІ­ДА­ТИ

Зві­сно, пра­ців­ни­ки пар­ку пра­цю­ють над по­лі­пше­н­ням по­ка­зни­ків від­ві­ду­ва­но­сті, але й по­то­чні ре­зуль­та­ти свід­чать про те, що охо­чих не бра­кує. Во­ло­ди­мир роз­по­від­ає: «Ми­ну­ло­го ро­ку в нас бу­ло 16,5 ти­ся­чі від­ві­ду­ва­чів, цьо­го ро­ку спо­ді­ва­є­мо­ся на 20 ти­сяч. Це лю­ди, які при­їжджа­ють і ку­пу­ють кви­ток. Але ще по­над п’ять на­зби­ра­є­ться тих, хто за вхід не спла­чує, тоб­то піль­го­ві ка­те­го­рії на­се­ле­н­ня. За­га­лом до 25 ти­сяч від­ві­ду­ва­чів що­ро­ку».

Улю­бле­ним ту­ри­сти­чним мі­сцем у пар­ку Во­ло­ди­мир без ва­гань на­зи­ває Центр ре­а­бі­лі­та­ції ди­ких тва­рин. На від­мі­ну від по­ді­бних за­кла­дів в Укра­ї­ні, сю­ди на лі­ку­ва­н­ня, від­го­до­ву­ва­н­ня та ре­а­бі­лі­та­цію по­тра­пля­ють тва­ри­ни аб­со­лю­тно рі­зних ви­дів. Ко­гось із них вря­то­ва­но з ка­пка­нів, ко­гось за­бра­ли від ми­слив­ців. Де­хто з них, як-от пта­ше­ня­та со­ко­лів чи ле­лек, по­тім по­вер­та­ю­ться в ди­ку при­ро­ду. А де­хто, як ве­дме­ді, за­ли­ша­ю­ться на до­ві­чно­му утри­ман­ні, оскіль­ки за­над­то зви­кли до но­вих «до­ма­шніх» умов і біль­ше не зда­тні ада­пту­ва­ти­ся до жи­т­тя на во­лі. Умо­ви пе­ре­бу­ва­н­ня в цен­трі ма­кси­маль­но на­бли­же­ні до при­ро­дних, на до­да­чу — аб­со­лю­тна без­пе­ка. Ку­рорт, одним сло­вом.

Зви­чай­но, при­ро­до­охо­рон­ні те­ри­то­рії в тра­ди­цій­но­му ро­зу­мін­ні їхньо­го при­зна­че­н­ня ду­же по­трі­бні. Але осо­бли­во ті­шить, що Га­ли­цький на­ціо­наль­ний при­ро­дний парк сьо­го­дні — це не про­сто мі­сце, де за­хи­ща­ють унікальність краю. Це й пла­тфор­ма від­кри­тих іні­ці­а­тив, що до­по­ма­га­ють лю­ди­ні кра­ще зро­зу­мі­ти цін­ність се­ре­до­ви­ща, в яко­му во­на ме­шкає.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.