Ці­на сво­бо­ди

У 2017 ро­ці Фін­лян­дія го­туєть­ся до най­важ­ливі­шо­го ювілею. Впер­ше у своїй історії фі­ни про­ве­ли ці­ле століт­тя віль­ни­ми та щас­ли­ви­ми, звіль­нив­шись спо­чат­ку від опіки Сток­голь­му, по­тім від па­ну­ван­ня Моск­ви Олек­сандр Пас­хо­вер

Novoe vremya - Karta Novogo Vremeny - - ФІНЛЯНДІЯ -

Май­же 600 ро­ків Фін­лян­дія бу­ла ко­лонією Шве­ції. По­тім ще 108 ро­ків Ве­ли­ке князів­ство Фін­ляндсь­ке вхо­ди­ло до скла­ду Російсь­кої ім­пе­рії, аж по­ки та ім­пе­рія не впа­ла у 1917 ро­ці. Те­пер Фін­лян­дія 99 ро­ків як неза­леж­на дер­жа­ва і на­при­кін­ці 2017-го гуч­но від­зна­чить свій пер­ший ві­ко­вий ювілей.

Ко­лись фі­нам, як нині україн­цям, за­ки­да­ли, що во­ни ні­би­то не ма­ють до­сві­ду дер­жав­но­сті і під да­хом ве­ли­кої ім­пе­рії їм бу­де на­ба­га­то кра­ще. Втім, про­тя­гом століть Фін­лян­дія роз­ви­ва­ла­ся на за­хід­но­єв­ро­пейсь­ких цін­но­стях. Суспіль­ні, релі­гій­ні, політич­ні сво­бо­ди, за­хист прав лю­ди­ни бу­ли ос­но­вою дер­жаво­тво­рен­ня. Не ви­ста­ча­ло тіль­ки су­ве­рені­те­ту. Шлях до ньо­го ви­дав­ся три­ва­лим.

У XVI століт­ті на ве­ли­кій те­ри­торії Фін­лян­дії про­жи­ва­ло близь­ко 300 тис. лю­дей. По­ло­ви­на з них го­ду­ва­ла­ся за ра­ху­нок зем­ле­роб­ства та ри­баль­ства, дру­га по­ло­ви­на зай­ма­лась тва­рин­ниц­твом та ми­сли­вством. Навіть для тих ча-

сів ран­ньо­го Ре­не­сан­су, епо­хи Ве­ли­ких гео­гра­фіч­них від­крит­тів та роз­квіту транс­на­ціо­наль­ної тор­гів­лі та­кий гос­по­дарсь­кий устрій вигля­дав від­носно при­мітив­ним.

Більш то­го, цей аг­рар­ний край став бу­фер­ною зо­ною між дво­ма во­ро­гу­ю­чи­ми ім­пе­рія­ми — Шве­цією та Мос­ко­вією. У 1703 ро­ці російсь­кий цар Пет­ро I за­сну­вав на схід­но­му бе­резі Фінсь­кої за­то­ки мі­сто Санкт-Пе­тер­бург, і бо­роть­ба за кон­троль над Фін­лян­дією пе­рей­ш­ла у га­ря­чу ста­дію, став­ши навіть ча­сти­ною Пів­ніч­ної вій­ни (1700–1721).

Ось так Схід та Захід схре­сти­ли зброю над го­ло­ва­ми фінів. У ве­рес­ні 1809 ро­ці Фін­лян­дія на пра­вах ав­то­но­мії ста­ла ча­сти­ною Російсь­кої ім­пе­рії. Але фі­ни збе­рег­ли свою куль­тур­ну, релі­гій­ну, на­ціо­наль­ну іден­тич­ність. В країні па­ну­ва­ла лю­те­рансь­ка церк­ва та ад­міністра­тив­ні тра­ди­ції, за­по­зи­чені у Шве­ції. Крім то­го, фі­ни збе­рег­ли всі тор­гівель­ні та еко­но­міч­ні зв’яз­ки зі своєю ко­лиш­ньою мет­ро­полією у Сток­голь­мі, що спри­я­ло все­біч­но­му роз­вит­ку цієї аг­рар­ної про­він­ції Російсь­кої ім­пе­рії.

У XIX століт­ті Єв­ро­пою про­ко­ти­ла­ся хви­ля виз­воль­них ре­во­лю­цій. Ця ін­фек­ція по­тра­пи­ла й у фінсь­ке се­ре­до­ви­ще. На­се­лен­ня Фін­лян­дії хут­ко зрос­та­ло й на­пе­ре­до­дні про­го­ло­шен­ня неза­леж­но­сті налі­чу­ва­ло вже 3 млн чо­ло­вік. У 1906 ро­ці фі­ни от­ри­ма­ли пра­во оби­ра­ти пар­ла­мент. А у 1917 ро­ці фінсь­кий пар­ла­мент ско­ри­став­ся оста­точ­ним роз­ва­лом Російсь­кої ім­пе­рії і мит­тєво про­го­ло­сив неза­леж­ність своєї краї­ни.

Але без ве­ли­кої кро­ві не обій­ш­ло­ся. У трав­ні 1918-го неза­леж­ність до­ве­ло­ся обо­ро­ня­ти зі зброєю в ру­ках. Чи вар­то на­га­ду­ва­ти, що за про­тив­ни­ка­ми су­ве­рені­те­ту сто­я­ла Москва, яка озбро­ю­ва­ла та під­т­ри­му­ва­ла “опол­чен­ців”?

30 ли­сто­па­да 1939 ро­ку Чер­во­на ар­мія роз­по­ча­ла ши­ро­ко­мас­штаб­ний на­ступ на Фін­лян­дію. За ра­ху­нок яко­гось ди­ва та муж­но­сті на­ро­ду фінсь­ка ар­мія вит­ри­ма­ла цей тиск.

Із що­ден­ни­ка шведсь­кої дитя­чої пись­мен­ни­ці Астрід Лінд­грен, 7 груд­ня 1939 ро­ку: “Фін­лян­дія чи­нить спро­тив Росії без­пре­це­дент­но. Але росія­ни по­ча­ли вчо­ра за­сто­су­ва­ти га­зи. … У росіян ду­же по­гане спо­ряд­жен­ня, і в сні­го­вій хур­то­вині їм до­во­дить­ся тяж­ко. Во­ни несуть ве­ли­кі втра­ти, а весь світ в за­хоплен­ні від фінсь­кої обо­ро­ни. Цивіль­но­му на­се­лен­ню, що бі­жить на пів­но­чі че­рез шведсь­кий кор­дон, ду­же несо­лод­ко.

Але тут, у Шве­ції, на­род ди­ко хо­че до­по­ма­га­ти Фін­лян­дії”.

За ко­рот­кий час Дру­гої світо­вої СРСР та Фін­лян­дія три­чі схре­сти­ли зброю.

Оста­точ­ний мир між Моск­вою та Гель­сін­кі бу­ло за­кріп­ле­но Па­ризь­ки­ми уго­да­ми 1947 ро­ку. Що­прав­да, в об­мін на неза­леж­ність фі­ни бу­ли зму­шені під­пи­са­ти у 1948-му так зва­ний до­го­вір друж­би та доб­ро­сусід­ства між СРСР та Фін­лян­дією, що знач­но об­ме­жу­вав остан­ніх, зо­кре­ма у праві от­ри­ма­ти фі­нан­со­ву до­по­мо­гу від За­хо­ду в ме­жах пла­ну Мар­шал­ла — про­ек­ту по ре­ані­ма­ції Єв­ро­пи. З ін­шо­го бо­ку, Фін­лян­дія от­ри­ма­ла до­ступ до де­ше­вої си­ро­ви­ни СРСР та ве­ли­ко­го ра­дянсь­ко­го рин­ку для свої то­варів. З тих часів Фін­лян­дія зна­ла і па­дін­ня, і під­не­сен­ня. Але під­не­сень бу­ло біль­ше.

У 1991 ро­ці Ра­дянсь­кий Со­юз роз­пав­ся, і фінсь­ка еко­но­міка від­ре­а­гу­ва­ла па­дін­ням ВВП на 7%, пром­ви­роб­ництва — на 9%, ка­піта­лов­кла­день — на 23%. У 1992 ро­ці уряд по­ста­вив на ши­ро­ко­мас­штаб­ну єв­роін­те­гра­цію. Вже у 1993 ро­ці, пе­ре­орієн­ту­вав­ши еко­но­міку на но­ві рин­ки, фі­ни швид­ко збіль­ши­ли об­сяг екс­пор­ту та по­ча­ли ви­рів­ню­ва­ти си­ту­а­цію. У 1995-му Фін­лян­дія ста­ла чле­ном ЄС. До сво­го ве­ли­ко­го ювілею — 100 ро­ків неза­леж­но­сті — Фін­лян­дія підій­ш­ла од­нією з най­успіш­ні­ших еко­но­мік світу.

ЩАСЛИВА МИТЬ: У фінів є сот­ні при­чин по­ва­жа­ти свою ма­лень­ку краї­ну, і во­ни щи­ро де­мон­стру­ють це на всіх пуб­ліч­них за­хо­дах — від між­на­род­них спор­тив­них зма­гань до на­ціо­наль­них фе­сти­валів

Newspapers in Russian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.