Кі­не­ць зуб­ри­лам

Фінсь­ка шко­ла, яку в світі вже встиг­ли охре­сти­ти освіт­нім ди­вом, впро­ва­д­жує най­ра­ди­каль­ні­шу пе­да­го­гіч­ну ре­фор­му Оль­га Дух­ніч

Novoe vremya - Karta Novogo Vremeny - - ФІНЛЯНДІЯ -

У2016 ро­ку Фін­лян­дія роз­по­ча­ла чер­го­вий де­мон­таж на­ціо­наль­ної шкіль­ної освіти. На­сам­пе­ред фінсь­кі освітя­ни про­ща­ють­ся з тра­ди­цій­ною струк­ту­рою ви­кла­дан­ня на­ук. Пред­мет­на си­сте­ма, як-от урок фі­зи­ки, хі­мії, гео­гра­фії та історії, ска­со­вуєть­ся. Себ­то за­мість то­го, щоб, при­міром, на пер­шо­му уро­ці зуб­ри­ти ал­геб­раїч­ні фор­му­ли, на дру­го­му — іме­на ге­роїв Грюн­вальдсь­кої бит­ви, а на третьо­му звіту­ва­ти пе­ред вчи­те­лем біо­ло­гії про ви­дат­ну роль ма­точ­ки та ти­чин­ки у сім’яно­му роз­мно­жен­ні квіт­ко­вих, фінсь­кі діти вчи­ти­му­ть­ся прак­тич­ним вза­є­мо­зв’яз­кам на­у­ки з ре­аль­ним жит­тям.

При­міром, те­ма збе­ре­жен­ня лі­су од­но­час­но за­лу­чає еле­мен­ти знань з хі­мії, фі­зи­ки, ма­те­ма­ти­ки, пра­ва, рід­ної мо­ви то­що. Ре­зуль­тат уро­ку — прак­тичне за­в­дан­ня — збе­ре­жен­ня лісів. Які, до речі, по­кри­ва­ють 70% краї­ни. Тоб­то це є аб­со­лют­но оче­вид­ною те­мою для шко­лярів. Та­ка кон­цеп­ція впро­ва­д­жуєть­ся і в по­чат­ко­вій школі. “Зви­чай­но, це по­тре­бує прин­ци­по­во ін­шої ко­муніка­ції між ви­кла­да­ча­ми-пред­мет­ни­ка­ми,— ка­же Хол­ма-Хри­сти­ла Пав­лю, шкіль­ний вчи­тель з Тур­ку (пів­ден­но-за­хідне мі­сто Фін­лян­дії).— Я і мої ко­ле­ги нав­чає­мось цьо­му, і це ду­же ці­ка­вий до­свід”.

Про ре­зуль­та­тив­ність но­ва­торсь­ко­го під­хо­ду фінів до шкіль­ної освіти світ за­го­во­рив ще на по­чат­ку цьо­го ти­ся­чоліт­тя. У 2002 ро­ці Ор­гані­за­ція еко­но­міч­но­го спів­робіт­ництва та роз­вит­ку (ОЕСР) впер­ше про­ве­ла оцін­ку рів­ня осві­че­но­сті 15-річ­них шко­лярів різ­них країн світу за трьо­ма кри­терія­ми — чи­тан­ня, ма­те­ма­ти­ка та при­ро­до­знав­чі на­у­ки. За до­слід­жен­ня­ми тієї ж ОЕСР, Фін­лян­дія по­сі­дає дру­ге піс­ля Японії міс­це в світі за рів­нем освіти до­рос­лих.

Втім, навіть в цій діж­ці ме­ду знай­ш­ло­ся міс­це для ма­лень­кої ло­жеч­ки дьог­тю. Світо­ва фі­нан­со­ва кри­за 2008–2009 ро­ків за­в­да­ла уда­ру по фінсь­кій освіті. Від­то­ді уряд був зму­ше­ний ско­ро­чу­ва­ти кіль­кість пед­пра­ців­ни­ків та пе­ре­во­ди­ти ба­гатьох з них на тимча­со­ві кон­трак­ти. “Це істот­но впли­ває на якість освіти, вчи­телі ма­ють біль­ше ро­бо­ти, а їх со­ціаль­на за­хи­щеність зни­жуєть­ся”,— по­яс­нює Полі­на Ко­пи­ло­ва, ма­ти фінсь­ко­го шко­ля­ра та жур­наліст, що пра­ц­ює з пи­тан­ня­ми освіти.

Ре­фор­ма фор­ми та змісту

Пер­ші за­чат­ки фінсь­ко­го освіт­ньо­го ди­ва вар­то шу­ка­ти ще на­при­кін­ці 1970-х. То бу­ли ро­ки, ко­ли фі­ни го­ту­ва­ли свій істо­рич­ний стри­бок з ар­хаїч­ної аг­рар­ної дер­жа­ви до краї­ни з ви­со­ко­ро­зви­не­ною про­ми­сло­вою ба­зою. За під­т­рим­ки дер­жа­ви роз­ви­ва­ли­ся ма­ши­но- та суд­но­бу­ду­ван­ня, елек­тро­тех­ніка, де­ре­во­об­роб­ка. Роз­по­чи­нав­ся роз­квіт но­вих тех­но­ло­гій в ца­рині те­ле­ко­муніка­ції, роз­дер­жав­лен­ня те­ле­рин­ку, ра­діо­мо­но­полії та те­ле­фон­них ме­реж.

Ри­нок тер­мі­но­во по­тре­бу­вав ін­же­нерів, елек­трон­ни­ків, про­гра­містів, спе­ціалістів, здат­них мо­дер­ні­зу­ва­ти еко­но­міку. Про­те всі кра­щі кад­ри бу­ли за­то­чені на аг­ро­сек­тор. До тих кар­ко­лом­них часів по­над 40% на­се­лен­ня бу­ло за­дія­но у сільсь­ко­му гос­по­дар­стві (сьо­год­ні близь­ко 7%).

Та­кий освіт­ній пе­ре­кос плюс світо­ві еко­но­міч­на та енер­ге­тич­на кри­зи ста­ли ви­кли­ком для фінів. Краї­ну з на­се­лен­ням в 4,5 млн за­ли­ши­ло близь­ко

300 тис. лю­дей. Най­пер­ше, що зро­зу­мі­ли фі­ни: окрім еко­но­міч­них ре­форм (як-от лі­бе­ралі­за­ція фіскаль­но­го за­ко­но­дав­ства), необ­хід­но змі­ню­ва­ти освіт­ню си­сте­му.

Фі­ни ска­за­ли са­мі собі: нам по­тріб­ні не хо­дячі ен­цик­ло­пе­дії, цвя­хи си­сте­ми, а віль­ні, ком­пе­тент­ні, вмо­ти­во­вані лю­ди. “Су­час­но­му сус­піль­ству по­трі­бен ін­ший під­хід до освіти, щоб під­го­ту­ва­ти лю­дей до май­бут­ньої спе­ціаль­но­сті”,— по­яс­нює Пасі Сілан­дер, керів­ник де­пар­та­мен­ту з пи­тань місь­ко­го роз­вит­ку Гель­сін­кі. І фі­ни пі­шли на без­пре­це­дент­ний крок.

Пе­редусім во­ни поз­бу­ли­ся на­гля­до­вих ін­сти­тутів та ін­спек­ції. Їх за­мі­ни­ла шка­ла оці­ню­ван­ня, за ре­зуль­та­та­ми якої кож­на фінсь­ка шко­ла от­ри­мує ре­ко­мен­да­ції до по- кра­щен­ня своїх освіт­ніх по­слуг. Ко­шти, які дер­жа­ва рані­ше спря­мо­ву­ва­ла на утри­ман­ня кон­тро­лерів, пі­шли на пі­дви­щен­ня за­робіт­ної пла­ти та під­го­тов­ку вчи­телів.

“Вчи­тель — ша­но­ва­на про­фесія у Фін­лян­дії,— ка­же Ко­пи­ло­ва.— Він май­же за­вжди має гар­ний со­ціаль­ний за­хист, хо­ро­ші стат­ки. То­му кон­курс на одне міс­це пе­да­го­гіч­но­го фа­куль­те­ту щоріч­но пе­ре­ви­щує 10 лю­дей”.

Важ­ли­вим за­ли­шаєть­ся і прин­цип ав­то­но­мії шкіл. Стан­дар­ти за­галь­ної освіти єдині для всіх, про­те шко­ла са­ма фор­мує нав­чаль­ні пла­ни та визна­чаєть­ся з про­філем освіти. Тож на­ціо­нальне управ­лін­ня освіти визна­чає, що са­ме ма­ють зна­ти уч­ні. Як і яким чи­ном бу­де від­бу­ва­ти­ся про­цес нав­чан­ня, від­даєть­ся на роз­суд шко­ли. “До­ві­ра до вчи­те­ля — це од­на з цін­но­стей, що є за­по­ру­кою на­шої си­сте­ми”,— за­ува­жує Хол­ма-Хри­сти­ла Пав­лю.

Но­вий по­во­рот

Ко­жен фінсь­кий учень має рів­ний до­ступ та пра­во на без­ко­штов­ну се­ред­ню освіту. Не іс­нує по­нят­тя еліт­них або дру­го­ряд­них шкіл, як не іс­нує еліт­ної ка­сти уч­нів, на яких шко­ла вит­ра­чає біль­ше ре­сур­сів і яки­ми звітує. “Силь­на шко­ла та, що підій­має слаб­ших уч­нів та се­ред­ня­ків на най­ви­щий мож­ли­вий для них освіт­ній рівень”,— впев­не­на Юк­ка Сар’яла, пре­зи­дент цен­траль­но­го сто­лич­но­го де­пар­та­мен­ту освіти.

Як­що ди­ти­на ви­яв­ляє хист до пев­но­го пред­ме­ту, во­на мо­же об­ра­ти клас з по­гли­б­ле­ним йо­го вив­чен­ням. Як­що учень по­тре­бує біль­ше ча­су на освоєн­ня ма­теріа­лу, цим пе­рей­ма­ють­ся вчи­тель та со­ціаль­ний пе­да­гог. “Ми за­без­пе­чує­мо ди­тині пра­во на ди­тин­ство”,— по­яс­нює Ан­на Харт, вчи­тель по­чат­ко­вих класів од­нієї із шкіл в Гель­сін­кі. За нор­ма­ти­ва- ми для всіх фінсь­ких шкіл, об­сяг ча­су на ви­ко­нан­ня до­маш­ньо­го за­в­дан­ня для ди­ти­ни до 7-го кла­су не має пе­ре­ви­щу­ва­ти го­ди­ну.

Втім, незва­жа­ю­чи на ось та­кі пе­ре­мож­ні ре­ля­ції, в остан­ні декіль­ка ро­ків по­каз­ни­ки фінсь­кої освіт­ньої си­сте­ми у між­на­род­но­му рей­тин­гу PISA по­сту­по­во зни­жу­ють­ся. На­ціо­наль­на шкіль­на освіта за­ли­шаєть­ся у п’ятір­ці най­к­ра­щих, але во­на по­сту­пи­ла­ся пер­ши­ми міс­ця­ми. Щось пі­шло не так.

“Дійс­но, кіль­кість шко­лярів, що по­ка­за­ли неза­до­віль­ні ре­зуль­та­ти, в остан­ні ро­ки збіль­ши­ла­ся втри­чі, при­чо­му біль­шість із них — це хлоп­чи­ки, які втра­ча­ють за­ці­кав­леність до чи­тан­ня та ма­те­ма­ти­ки, дів­чат це май­же не сто­суєть­ся”,— за­ува­жує Жа­нет Ко­ко­нен, сек­ре­тар з між­на­род­них від­но­син міністер­ства освіти та куль­турі Фін­лян­дії. Та до­дає, що зни­жен­ня мо­ти­ва­ції до освіти пов’язане із збіль­шен­ням на­ван­та­жен­ня на ди­ти­ну у світі су­час­них тех­но­ло­гій.

І ось з 2016 ро­ку фі­ни впро­ва­д­жу­ють дер­жав­ну про­гра­му — Но­ва ком­плекс­на шко­ла. В її ос­но­ві — мак­си­маль­на від­по­від­ність нав­чан­ня май­бут­нім жит­тєвим по­тре­бам шко­лярів. “Ми ма­лень­ка на­ція, і нам по­тріб­ний ко­жен учень,— по­яс­нює Сар’яла.— Ми не мо­же­мо доз­во­ли­ти собі без­на­дій­ні ви­пад­ки”.

Її ко­ле­га Хол­ма-Хри­сти­ла Пав­лю окреслює для НВ го­лов­ні пріо­ри­те­ти су­час­ної фінсь­кої шко­ли. От­же, пер­шість від­даєть­ся на­вич­кам з по­шу­ку ін­фор­ма­ції, ор­гані­за­ції по­всяк­ден­но­го жит­тя, вмін­ню оці­ню­ва­ти на­слід­ки, по­мил­ки та ре­зуль­та­ти влас­них справ. “За­ну­рені у світ га­д­жетів, діти ча­сто не всти­га­ють опа­ну­ва­ти по­всяк­ден­ні знан­ня — на­при­клад, як по­бу­ду­ва­ти діа­лог, ор­гані­зу­ва­ти влас­ний час, ви­яви­ти влас­ні по­мил­ки та нав­чи­ти­ся їх не по­вто­рю­ва­ти”,— ре­зю­мує вчи­тель­ка.

КЛАСНА РОБОТА: Вчи­тель мо­лод­ших класів в од­ній із шкіл фінсь­ко­го мі­ста Тур­ку про­во­дить чер­го­вий урок

Newspapers in Russian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.