Фі­ни не зда­ють­ся

Фінсь­кі ком­панії на­ма­га­ють­ся за­крі­пи­ти­ся на тра­ди­цій­но­му по­стра­дянсь­ко­му рин­ку. Але в Україні їм за­ва­жа­ють зви­чаї цьо­го рин­ку — ко­руп­ція та без­глуз­да еко­но­міч­на політи­ка. Фі­ни скаржать­ся, але не йдуть Олек­сандр Пас­хо­вер

Novoe vremya - Karta Novogo Vremeny - - ФІНЛЯНДІЯ -

18 ве­рес­ня 1964 ро­ку. З Моск­ви до Гель­сін­кі з див­ною місією ви­літає го­ло­ва пре­зидії Вер­хов­ної ра­ди СРСР Ана­стас Міко­ян. В фінсь­кій сто­ли­ці ста­рий біль­шо­вик вру­чає пре­зи­ден­ту ка­піталі­стич­ної краї­ни Урк­хо Кек­ко­не­ну од-

ну за най­ви­щих на­го­род соц­та­бо­ру — ор­ден Лені­на. Це пер­ший і остан­ній ви­па­док в історії, ко­ли ЦК КПРС так ви­со­ко вша­ну­вав політич­но­го лі­де­ра за­хід­ної де­мо­кратії.

Але в то­му же­сті бу­ло визнан­ня Фін­лян­дії як стра­те­гіч­но­го, так і еко­но­міч­но­го парт­не­ра, що ла­ден йти на еко­но­міч­ні, а по­де­ку­ди й на політич­ні по­ступ­ки. На бать­ків- щині Кек­ко­не­на за цю гу­та­пер­че­ву гео­політи­ку і ць­ку­ва­ли, і ша­ну­ва­ли. Хай там як, але за ра­ху­нок вза­єм­них ком­про­місів (від­мо­ва Фін­лян­дії від спіль­ної з США участі у від­нов­лен­ні Єв­ро­пи по так зва­но­му пла­ну Мар­шал­ла, всту­пу до НАТО та на­далі до Єв­ро­со­ю­зу) фі­ни от­ри­ма­ли віль­ний до­ступ до ра­дянсь­ко­го рин­ку. Дві тре­ти­ни фінсь­ко­го екс­пор­ту елек­тро­тех­ніч­ної про­ми­сло­во­сті, суд­но- та ма­ши­но­бу­ду­ван­ня при­хо­ди­лось на СРСР. Тре­ти­на фінсь­ко­го си­ро­вин­но­го ім­пор­ту — made in USSR. У від­по­відь на кри­ти­ку Кек­ко­нен від­по­ві­дав, що пе­ре­тво­рив Фін­лян­дію на міст між За­хо­дом та Схо­дом. У 1991-му СРСР по­мер. Міст, що бу­ду­вав фінсь­кий пре­зи­дент, за­вис­нув у по­вітрі.

Пріо­ри­те­ти хут­ко змі­ни­ли­ся. У 1995 ро­ці Фін­лян­дія всту­пи­ла до ЄС і ось те­пер під невдо­во­ле­ний гур­кіт Моск­ви го­туєть­ся ста­ти чле­ном НАТО. “Ін­те­гра­ція з пів­ніч­ноєв­ро­пейсь­ки­ми краї­на­ми й дер­жа­ва­ми ЄС є наріж­ним ка­ме­нем на­шої зов­ніш­ньої політи­ки”,— ка­же по­сол Фін­лян­дії в Україні Юга Вір­та­нен.

Вод­но­час фі­ни доб­ре пам’ята­ють всі зис­ки, які їм нес­ла спів­пра­ця з ра­дянсь­ким рин­ком, і то­му усі­ма си­ла­ми на­ма­га­ють­ся за­крі­пи­ти­ся тут. Вік­тор Пуш­карьов, го­ло­ва пред­став­ництва в краї­нах СНД фінсь­кої фарм­ком­панії Оріон, розділює цю ді­ло­ву ак­тив­ність на дві хви­лі: пер­ша — по­ча­ток 1990-х, ко­ли біз­нес Фін­лян­дії на­ма­гаєть­ся за­крі­пи­ти­ся на спо­жив­чих рин­ках, зо­кре­ма в ме­дич­ній га­лузі. Дру­га, во­на ж і остан­ня,— від­крит­тя офісів транс­на­ціо­наль­них кор­по­ра­цій, ка­піталь­ні ін­ве­сти­ції, спіль­ні ви­роб­ництва то­що.

Фінсь­ка еко­но­міка над­то успіш­на та ін­но­ва­цій­на, щоб нех­ту­ва­ти її мож­ли­во­стя­ми. Але україн­ці ма­ють та­лант. Та­лант нех­ту­ва­ти та галь­му­ва­ти. Тим не менш фі­ни де­мон­стру­ють свій істо­рич­ний геній бу­ду­ва­ти мо­сти між За­хо­дом і Схо­дом.

Дивіть­ся, хто прий­шов

Вже кіль­ка ро­ків по­спіль Фін­лян­дія не по­ли­шає вер­ши­ни різ­но­маніт­них рей­тин­гів, які свід­чать, що ця краї­на — од­на з най­тех­но­ло­гіч­ні­ших та най­ро­зви­нуті­ших у світі. Згід­но до­кла­ду Гло­баль­ний ін­но­ва­цій­ний ін­декс 2016, який бу­ло опри­люд­не­но у серп­ні ми­ну­ло­го ро­ку Кор­нель­ским універ­си­те­том, шко­лою біз­не­су INSEAD та Все­світ­ньою ор­гані­за­цією ін­те­лек­ту­аль­ної влас­но­сті, фі­ни за­ми­ка­ють п’ятір­ку кра­щих в світі се­ред най­і­но­ва­цій­ні­ших країн пла­не­ти. По­пе­ре­ду Фін­лян­дії ли­ше Швей­ца­рія, Шве­ція, Ве­ли­ко­бри­танія та США. Але фінсь­кий ри­нок над­то ма­лий, щоб пе­ре­ва­ри­ти свою над­лиш­ко­ву про­дук­тив­ність.

То­му во­ни є од­ни­ми з най­ак­тив­ні­ших шу­ка­чів но­вих рин­ків, ку­ди мож­на спря­му­ва­ти свої то­ва­ри, по­слу­ги, ка­пітал, ін­но­ва­ції, ви­роб­ниц­тво то­що. Пуш­карьов — один з тих, хто вже по­над 20 ро­ків опікуєть­ся фінсь­ким пи­тан­ням в Україні. Він очо­лює Фінсь­ку біз­нес-групу, яка лобі­ює ін­те­ре­си та­мош­ньо­го ді­ло­во­го світу.

“В Фін­лян­дії є Асо­ціа­ція зов­ніш­ньої тор­гів­лі, що ак­тив­но до­по­ма­гає ком­паніям за­хо­ди­ти на но­ві рин­ки,— ка­же він.— Ми ра­зом на­ма­гає­мось зро­би­ти го­лос фінсь­ких ком­паній по­міт­ним”.

За да­ни­ми фінсь­кої ам­ба­са­ди в Україні, за пер­ші де­сять мі­ся­ців ми­ну­ло­го ро­ку Фін­лян­дія ін­ве­сту­ва­ла в українсь­ку еко­но­міку тро­хи біль­ше $112 млн, то­ді як за весь 2015-й — тро­хи мен­ше $90 млн. Здебіль­шо­го ці ін’єк­ції спря­мо­вані в на­ступ­ні сфе­ри: тор­гів­ля, ре­монт ав­то­транс­порт­них за­собів і мо­то­цик­лів (69,7%), про­ми­сло­вість (18%), ад­міністра­тив­ні по­слу­ги (10,6%), про­фесій­ні, на­у­ко­ві і тех­ніч­ні по­слу­ги (0,3%), ін­фор­ма­ція та те­ле­ко­муніка­ції (0,3%). Ця ста­ти­сти­ка вигля­дає до­волі скром­но на тлі мож­ли­во­стей фінсь­кої еко­но­міки та по­тен­ціа­лу Украї­ни. До­те­пер в Україні пра­ц­ює 45 ком­паній із фінсь­ки­ми ін­ве­сти­ція­ми. Се­ред них елек­тро­тех­ніч­ні, будівель­ні та фар­ма­ко­ло­гіч­ні гі­ган­ти Ен­сто, Коне, Аб­лой, Хон­ка, Оріон-Фар­ма, Ко­не­крейнс, Тел­ко.

Пуш­карьов до­дає до спис­ку дві но­ви­ни: як за­вжди, од­на по­га­на, дру­га добра. От­же, пер­ша — за остан­ні кіль­ка ро­ків він не пам’ятає при­кла­дів, ко­ли якась фінсь­ка ком­панія зай­ш­ла в Украї­ну. По­ві­дом­лен­ня №2 — ніх­то й не пі­шов з на­шо­го рин­ку.

Під­при­є­ме­ць пов’язує цю ста­біль­ність з фінсь­ким ха­рак­те­ром. “Во­ни нав­чи­лись че­ка­ти, роб­ля­чи гли­бо­кий аналіз,— по­яс­нює він.— Во­ни зна­ють, що в краї­нах ко­лиш­ньо­го СРСР є пев­на цик­ліч­ність”. То­му фінсь­кий біз­нес не об­ли­шає на­дію роз­ши­ри­ти свою при­сут­ність в Україні.

При­міром є ком­панія Тел­ко, що спе­ціалі­зуєть­ся на хі­міч­ній про­дук­ції, пра­ц­ює в Україні з 2004 ро­ку. За­раз її річ­ний обіг скла­дає 1 млрд грн, але Тел­ко шу­кає но­ві пло­щад­ки для ло­гі­стич­но­го цен­тру. В ли­сто­па­ді ме­не­дже­ри групи звер­ну­ли­ся до керів­ництва Рів­ненсь­кої об­ласті, аби ті від­най­шли

про­ми­сло­ву пло­щад­ку, що від­по­ві­дає всім нор­мам для роз­гор­тан­ня та­ко­го ву­з­ла з на­лив­ни­ми тер­мі­на­ла­ми.

Пуш­карьов до­дає, що ця та ін­ші парт­нерсь­кі про­по­зи­ції озву­чені і в ін­ших ре­гіо­нах краї­ни. Де­я­кі вже ре­алі­зо­ву­ють­ся. Він на­во­дить при­клад своєї ком­панії Оріон, яка по­за­торік пе­ре­нес­ла з Фін­лян­дії ча­сти­ну двох ви­со­ко­тех­но­ло­гіч­них фарм­про­дук­тів на українсь­ке під­при­єм­ство Ку­сум-Фарм, що розта­шо­ване у Су­мах. “Це при­зве­ло до транс­фе­ру тех­но­ло­гій, ді­ло­вої куль­ту­ри, фар­ма­ко­ло­гіч­них стан­дар­тів.

Втім сут­тєво роз­ши­рю­ва­ти свою при­сут­ність фінсь­кі фар­ма­цев­ти та їх ко­ле­ги з ін­ших біз­несів по­ки що не пла­ну­ють. Не то­му що не мо­жуть або не хо­чуть. Про­сто страш­но. Українсь­ке ді­ло­ве се­ре­до­ви­ще все ще хво­ре що­най­менш на три неду­ги: 1. кво­лий ри­нок; 2. то­таль­на ко­руп­ція; 3. нее­фек­тив­на еко­но­міч­на політи­ка. М’яко ка­жу­чи, Украї­на — то не Фін­лян­дія, хо­ча ма­ла би бу­ти не гір­шою.

Скар­ги та про­по­зи­ції

У 2005 ро­ці фінсь­кий транс­на­ціо­наль­ний гі­гант Konecranes, світо­вий лі­дер кран­обу­ду­ван­ня (578 під­при­ємств у 46 краї­нах світу, річ­ний обіг по­над $ 2 млрд) ви­ку­пив ста­рий ра­дянсь­кий за­вод За­поріж­кран, що ко­лись був най­по­туж­ні­шим під­при­єм­ством га­лузі на всьо­му про­сторі СРСР. В ре­кон­струк­цію при­мі­щень та ін­фра­струк­ту­ру ін­ве­сто­ва­но € 30 млн. Від­то­ді ста­ло мож­ли­во екс­пор­ту­ва­ти про­дук­цію за­во­ду на Захід. Ант­ті Ван­ха­та­ло, ві­це-пре­зи­дент з роз­вит­ку біз­не­су Konecranes, до­дає, що йо­го ком­панія хо­ті­ла б про­да­ва­ти тех­ніку як в Україні, так і в Росії, але ці рин­ки над- то слаб­кі. “По­тен­ціал за­во­ду до­сі ви­ко­ри­сто­вуєть­ся не в по­вній мірі,— бід­каєть­ся фінсь­кий топ-ме­не­джер.— Ба­га­то хто з іно­зем­них клієн­тів про­сто бо­ять­ся за­мо­в­ля­ти кра­ни в Україні”.

І цей страх про­дик­то­ва­ний не ли­ше вій­ною на сході краї­ни та політич­ної кри­зою в зв’яз­ку з анексією Кри­му. Ван­ха­та­ло роз­по­ві­дає, що За­поріж­кран має чу­до­ву ін­фра­струк­ту­ру, квалі­фі­ко­ва­ну ро­бо­чу си­лу, під­при­єм­ство зна­хо­дить­ся близь­ко до ви­роб­ни­ків сталі. Але фі­нам цьо­го за­ма­ло. Ван­ха­та­ло по­яс­нює, чо­го ще не ви­ста­чає Україні, щоб зустріти си­тість: кон­троль над рів­нем ін­фля­ції, по­кра­щен­ня за­ко­но­дав­ства у га­лузі ім­пор­ту та екс­пор­ту та удос­ко­на­лен­ня по­дат­ко­вої си­сте­ми. “На жаль, сьо­год­ні фінсь­кі ком­панії не за­ці­кав­лені ін­ве­сту­ва­ти в Украї­ну,— ре­зю­мує пів­ніч­но-за­хід­ний сусід,— є над­то ве­ли­кі ри­зи­ки. По­слаб­лен­ня грив­ні при­ва­б­ли­ве, але той зиск збе­ре­жеть­ся ли­ше на ко­рот­кий тер­мін че­рез ви­со­кий темп ін­фля­ції”.

Сер­гій Шо­мін, ди­рек­тор фінсь­кої ком­панії Тел­ко-Украї­на, вит­ра­тив мен­ше ча­су на під­бір ди­пло­ма­тич­них ви­разів, ніж Ван­ха­та­ло, і то­му більш яс­кра­во по­яс­нив, що ж не так в на­шо­му ко­ролів­стві кри­вих дзер­кал.

Він ка­же, що остан­ні два ро­ки фінсь­кий біз­нес пра­ц­ює в ре­жи­мі кри­зис­но­го ме­недж­мен­ту. Се­ред го­лов­них про­блем — об­ме­жен­ня Нац­бан­ку та по­дат­ко­вий тиск.

Мо­ва йде про те, що ком­панії не мо­жуть в один день від­пра­ви­ти ва­лю­ту на ад­ре­су іно­зем­но­го контр­аген­та. Згід­но з ви­мо­га­ми НБУ, про­цес зай­має що­най­мен­ше два дні. Роз­мір мак­си­маль­ної пе­ред­пла­ти, яку мож­на від­пра­ви­ти на ад­ре­су од­но­го контр­аген­та, не мо­же пе­ре­ви­щу­ва­ти $1 млн. Для ви­хо­ду на між­бан­ківсь­ку ва- лют­ну бір­жу необ­хід­но поз­ба­ви­ти­ся всієї ва­лю­ти, як­що на ра­хун­ках у ком­панії є по­над $25 тис. Крім то­го, за до­по­мо­гою роз­по­ряд­жен­ня НБУ ком­панії при­му­шу­ють про­да­ва­ти 60% екс­порт­ної ва­лют­ної ви­руч­ки. Всі ці об­ме­жен­ня штуч­но галь­му­ють транс­на­ціо­наль­ний біз­нес і ви­кли­ка­ють у фінсь­ких під­при­єм­ців, що пра­ц­ю­ють на са­мих різ­них рин­ках світу, ли­ше одне пи­тан­ня — на­ві­що. Тоб­то на­ві­що дер­жа­ва ста­вить штуч­ні пре­по­ни для ін­ве­сти­цій? На­ві­що їм ін­ве­сту­ва­ти в Украї­ну, ко­ли за ці мі­льяр­ди кон­ку­ру­ють сусі­ди з більш-менш про­гно­зо­ва­ним за­ко­но­дав­ством?

На цьо­му фінсь­кі сльо­зи не ви­чер­пу­ють­ся. Шо­мін роз­по­ві­дає, що за ре­зуль­та­та­ми остан­ньої по­дат­ко­вої пе­ревір­ки ком­панія от­ри­ма­ла штраф та ін­ші фі­нан­со­ві обов’яз­ки на су­му 600 тис. грн. “Я вва­жаю, що то бу­ло зроб­ле­но для от­ри­ман­ня осо­би­стої ви­го­ди,— по­яс­нює Шо­мін.— У зв’яз­ку з різ­ким ско­ро­чен­ням чис­ла суд­дів суд не має ча­су на все­біч­ний роз­гляд цьо­го пи­тан­ня”.

Шо­мін до­дає вже не свою, а за­галь­ну оцін­ку: йо­го біз­нес-парт­не­ри, іс­ну­ю­чі та по­тен­цій­ні ін­ве­сто­ри, як і 12 ро­ків то­му, ко­ли ви­хо­ди­ли на українсь­кий ри­нок, споді­ва­ють­ся на ви­корі­нен­ня ко­руп­ції. “Ми, на жаль, бу­ли зму­шені призу­пи­ни­ти ін­ве­сти­цій­ну про­гра­му по будів­ництву ло­гі­стич­но­го тер­мі­на­лу в Україні”,— ре­зю­мує він.

Той факт, що скан­ди­на­вам важ­ко сприй­ма­ти українсь­ку дійс­ність, доб­ре ілюструє Ін­декс сприй­нят­тя ко­руп­ції, який що­ро­ку пуб­лікує Transparency International. Пер­ші три міс­ця най­чи­сті­ших в цьо­му сен­сі країн зай­ма­ють Данія, Фін­лян­дія, Шве­ція. Сусід­ня Но­р­ве­гія — на 5-му міс­ці. Та­ким чи­ном, фі­ни зна­хо­дять­ся в май­же сте­риль­но­му світі. На­то­мість Украї­на (130-е) по­ки що в то­му ж рей­тин­гу скла­дає ком­панію Ніка­ра­гуа, Па­раг­ваю та Ка­ме­ру­ну, знач­но від­стає від Гва­те­ма­ли, Зам­бії та Гон­ду­ра­су. І ті­шить­ся ли­ше тим, що за­ткну­ла за по­яс М’ян­му і Бу­рун­ді.

Як­що україн­цям не до впо­до­би та­ке сусід­ство, то їй про­сто слід до­слу­хати­ся до по­рад тих, хто очо­лює рей­тинг, навіть як­що то та­ка ма­лень­ка краї­на, як Фін­лян­дія.

“Нас­прав­ді Фін­лян­дія не та­ка вже й ма­лень­ка,— за­сту­паєть­ся за своїх друзів Пуш­карьов.— В ши­рині між Гель­сін­кі та Ут­сй­о­кі (пів­ніч­на точ­ка Фін­лян­дії) від­стань при­близ­но та­ка ж, як від Брюс­се­лю до Ри­му. Що є Єв­ро­па по­пе­рек. Так що Фін­лян­дія — то ве­ли­ка краї­на”.

МІСІЯ: Вік­тор Пуш­карьов, го­ло­ва пред­став­ництва в краї­нах СНД ком­панії Оріон, є од­ним із міс­це­вих лобістів фінсь­ко­го біз­не­су в Україні

ПО­ТЕН­ЦІАЛ: Ант­ті Ван­ха­та­ло, ві­це-пре­зи­дент з роз­вит­ку біз­не­су Konecranes, скар­жить­ся на той факт, що фінсь­кий ак­тив в Україні ви­ко­ри­сто­вуєть­ся не на по­в­ну

Newspapers in Russian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.