Ко­ли ди­зайн від­по­чи­ває

Сло­венія — центр кре­а­тив­них рі­шень про­ми­сло­вої Єв­ро­пи. На цей ре­зуль­тат во­на пра­ц­ю­ва­ла з се­ре­ди­ни 1960-х. І ось що з цьо­го ви­хо­дить Олек­сандр Пас­хо­вер

Novoe vremya - Karta Novogo Vremeny - - СЛОВЕНИЯ -

Знай­ом­тесь, це Ро­берт Леш­ник. Від ньо­го за­ле­жить, як бу­де вигля­да­ти ваш ав­то­мо­біль. Як­що, звіс­но, ви на­дає­те пе­ре­ва­гу Volkswagen або Kia, а ще кра­ще — Mercedes. Са­ме цей сло­венсь­кий ди­зай­нер при­чет­ний до мо­де­лю­ван­ня ек­с­тер’єру та ін­тер’єру ба­гатьох мо­де­лей ні­ме­ць­ко­го та ко­рейсь­ко­го кон­цер­нів.

До 2006-го він вісім ро­ків ке­ру­вав ро­бо­та­ми Volkswagen і та­ким чи­ном до­по­міг ви­кри­сталі­зу­ва­ти­ся об­лич­чю де­я­ких по­пу­ляр­них лег­ко­ви­ків VW, як от ка­бріо­лет VW Eos. Але те­пер мар­но шу­ка­ти слід Леш­ни­ка в на­род­но­му ав­то­мо­білі або на­віть в ком­панії Кia Motors, де він пра­ц­ю­вав близь­ко ро­ку. З 2009-го­він — про­від­ний ін­тер’єр­щик в ком­панії Mercedes-Benz, а від­не­дав­на від­по­ві­дає і за ек­с­тер’єр, тоб­то за фор­ми та про­пор­ції усіх лег­ко­ви­ків — класів від А до S.

Свою лю­бов до форм, а вже по­тім до змісту 45-річ­ний сло­венсь­кий ав­то­ди­зай­нер по­яс­нив в ін­терв’ю ко­рот­ким ек­с­кур­сом у при­ват­ну історію. “Ще юна­ком я мав ста­рень­ку і жах­ли­ву ма­ши­ну — Yugo 55. Але во­на бу­ла моя. І я був щас­ли­вий ми­ти її ру­ка­ми”. Леш­ник від­чув, що він не один. Чи­ма­ло та­ких ав­то­мо­біль­них фа­натів хо­чуть ма­ца­ти свою тач­ку, роз­гля­да­ти її за­ко­ха­ни­ми очи­ма. Інак­ше ка­жу­чи, ав­то­мо­біль — це роз­кіш, що по­тре­бує гар­ної огран­ки.

А ось дру­гий ге­рой сло­венсь­ко­го ди­зай­ну — чарів­на Ніка Зу­панц. Во­на знає все про він­таж­ний ін­тер’єр меб­лів у сти­лі а-ля 50-ті з еро­тич­ним пер­чи­ком су­час­но­сті. Дев’ять ро­ків то­му Ніка ро­з­ро­би­ла на­стіль­ну лам­пу Lolita для ні­дер­ландсь­ко­го брен­ду Moooi. Це був вда­лий де­бют ди­зай­нер­ки. Ау­ди­торії спо­до­ба­лась фри­воль­на “лям­па” з аба­жу­ром, що на­га­дує діво­чий че­пе­ць. Од­на з реплік лам­пи Lolita те­пер кра­суєть­ся в пе­ред­місті Цюрі­ха (Швей- ца­рія), в но­во­му го­телі Autograph Collection ме­ре­жі Marriott з каз­ко­вим ін­тер’єром.

Зу­панц та­кож ро­з­ро­би­ла чу­до­ві меб­лі — кріс­ла, стіль­ці, ди­ва­ни з серії Stay, Sé, що те­пер до­пов­ню­ють па­ризь­кі ін­тер’єри кла­су luxury. У 2015 ро­ці ке­ра­міч­ний ма­люк Oh, baby від сло­вен­ки Зу­панц став екс­по­на­том ви­став­ки ANIMAlità в Му­зеї ди­зай­ну Трієн­налє (Мілан, Італія).

І так по всьо­му світу. Ну і для рів­но­ва­ги декіль­ка слів про третьо­го пер­со­на­жа зі світу сло­венсь­ко­го кре­а­ти­ву — Лу­ка Зай­ца. У 35-річ­но­го ди­зай­не­ра ви­шу­кане по­чут­тя гу­мо­ру, що ві­до­бра­жаєть­ся як в йо­го різ­но­маніт­них меб­ле­вих мо­де­лях, дитячих

іграш­ках і, без­пе­реч­но, в зраз­ках гра­фіч­но­го ди­зай­ну. Він ба­вить­ся не ли­ше фор­ма­ми та ко­льо­ра­ми, а й сло­ва­ми. “Під час нав­чан­ня я по­чув сло­во, на­пи­сане по­ма­ран­че­вим ко­льо­ром,— роз­по­ві­дає він про се­бе.— Вліт­ку 2008-го я зустрів ми­лу дів­чи­ну на май­стер-класі, яка ска­за­ла мені сло­ва, на­пи­сані синім ко­льо­ром”. Пев­но, тіль­ки та­кі ж за­хоплені мит­ці, як Зайц, мо­жуть зро­зу­міти цю гру слів. Але по­віри­мо йо­му на сло­во: на­ші сло­ва ко­льо­ро­ві, на­віть ті, що ми про­го­во­рює­мо, не ка­жу­чи вже про ті, що ми пи­ше­мо, ма­лює­мо.

До речі, звер­ніть ува­гу, яким ко­льо­ром ви роз­мо­в­ляє­те з дру­зя­ми, ро­ди­ною, ко­ле­га­ми по ро­бо­ті та офі­ціан­том в кав’яр­ні, що при­ніс хо­лодне ес­пре­со. Ось та­ке бар­ви­сте на­ше жит­тя.

Куз­ня кад­рів

До то­го як ста­ти гло­баль­ни­ми грав­ця­ми на кре­а­тив­них рин­ках світу, і Леш­ник, і Зу­панц, і Зайц про­хо­ди­ли свої пер­ші універ­си­те­ти в Ака­де­мії ху­дож­ньо­го ми­стецтва та ди­зай­ну у Люб­ляні. А це не про­сто та­ка собі дру­го­ряд­на на­у­ка, а унікаль­на фіш­ка сло­венсь­ко­го сти­лю, що вже по­над 50 ро­ків є магнітом для всьо­го кре­а­тив­но­го світу.

На­ціо­наль­ний му­зей ар­хі­тек­ту­ри та ди­зай­ну, що роз­мі­сти­вся у Люб­ляні, є од­ним з най­старі­ших подіб­них му­зеїв в Єв­ро­пі. Цьо­го ро­ку йо­му ви­пов­нюєть­ся 45. Му­зей зібрав ве­ли­кі ко­лек­ції об’єк­тів, ескізів, мо­де­лей спо­руд, меб­лів, ін­стру­мен­тів, пла­катів, фо­то­гра­фій, упа­ко­вок, при­мір­ни­ків річ­них звітів, ка­лен­дарів.

Ко­лек­ція з 9 тис. оди­ни­ць вся­кої вся­чи­ни. Тут зібрані май­же всі ви­дат­ні сло­венсь­кі ху­дож­ни­ки, ар­хі­тек­то­ри та ди­зай­не­ри XX століт­тя, а та­кож мит­ці близь­ко­го та да­ле­ко­го за­рубі­ж­жя. Му­зей пи­шаєть­ся ви­шу­ка­ни­ми мік­ро­фо­на­ми, магніто­фо­на­ми, на­віть ос­ци­ло­гра­фа­ми та ін­ши­ми елек­трон­ни­ми при­ла­да­ми, що бу­ли ро­з­роб­лені Мар­ком Тур­ком, ди­зай­не­ром в сфері елек­тро­аку­сти­ки.

В та­кій есте­ти­ці неваж­ко ви­пе­сту­ва­ти но­ве по­колін­ня про-

ми­слов­ців, ди­зай­нерів, ар­хі­тек­торів та ін­ших кре­а­тив­них лю­дей, що роб­лять світ та­ким, яким ми йо­го ба­чи­мо. Чи кра­ще ска­за­ти та­ким, яким йо­го ба­чать во­ни.

Але не ли­ше за до­по­мо­гою Му­зею ар­хі­тек­ту­ри та ди­зай­ну Сло­венія при­тя­гує до се­бе все кра­си­ве та жи­ве, що ви­ни­кає в світі кре­а­ти­ву. Є ще один люб­лянсь­кий магніт — Biennial of Industrial Design — (BIO; Біє­на­ле ін­ду­стріаль­но­го ди­зай­ну). В трав­ні цьо­го ро­ку від­бу­деть­ся чер­го­вий, 25-й тур за­хо­ду.

BIO — це між­на­род­на плат­фор­ма в Люб­ляні, зас­но­ва­на в да­ле­ко­му 1964 ро­ці. Це пер­ший в Єв­ро­пі спе­ціалі­зо­ва­ний май­дан­чик ви­бу­хо­во­го ди­зай­ну. За ці 53 ро­ки на очах BIO в бук­валь­но­му сен­сі змі­ню­вав­ся ек­с­тер’єр світу. Учас­ни­ки біє­на­ле здебіль­шо­го йо­го і змі­ню­ва­ли. Ана Кун­таріч, піар-ме­не­джер Му­зею ар­хі­тек­ту­ри та ди­зай­ну, роз­по­ві­дає НВ, що спо­чат­ку кон­цепт BIO був у ві­зу­аль­но­му порів­нян­ні про­дук­тів ши­ро­ко­го вжит­ку Схід­ної та Захід­ної Єв­ро­пи. Ад­же в Юго­славії ще в ті ро­ки бу­ла унікаль­на мож­ливість ма­ти спіль­ну пло­щад­ку двох си­стем, між яки­ми сто­яв ідео­ло­гіч­ний, політич­ний мур роз­міром з Бер­лінсь­ку сті­ну.

У 1970-х, а ще біль­ше у 1980-х BIO по­чав зби­ра­ти взір­ці про­ми­сло­во­го ди­зай­ну світу. Від­то­ді тут з’яви­ли­ся та­кі гуч­ні іме­на, як японсь­кий ін­ду­стріаль­ний ди­зай­нер-міні­маліст На­о­то Фу­ка­са­ва, ро­з­роб­ник по­бу­то­вої тех­ніки італіє­ць Марк За­нус­сі. Porsche Design Studio, Siemens, Elektrolux, Zanotta, Pininfarina, IKEA — жод­на з цих ком­паній не прой­ш­ла по­вз сло­венсь­ку BIO.

Кун­таріч уточ­нює, що в 1990-х, з по­чат­ком роз­па­ду Юго­славії, ак­ту­аль­ність BIO відій­ш­ла на дру­гий план. Але вже з 2000-х, особ­ли­во піс­ля всту­пу Сло­венії до ЄС, біє­на­ле на­брав но­вої си­ли. Про­ми­сло­вий ди­зайн світу, при­найм­ні Ста­ро­го Світу, от­ри­мав свою Мек­ку.

В жо­втні 2006-го, під час BIO XX, тут бу­ло зібра­но по­над 350 екс­по­натів ди­зай­нерів з 17 країн, се­ред яких тре­ти­на — сло­венсь­кі здо­бут­ки. На BIO XXI вже бу­ло ви­став­ле­но 421 ро­бо­ти. До то­го ж впер­ше з’яви­лась мож­ливість про­во­ди­ти он­лайн-реєстра­цію.

У 2012-му BIO в пе­ред­чут­ті змін зро­бив акцент на ди­зай­нерсь­ких між­га­лу­зе­вих вза­є­ми­нах. Йдеть­ся про пе­ре­тин куль­тур з ко­мер­цією, дріб­но­го ре­міс­ництва з ве­ли­кою про­ми­сло­вістю, циф- ро­ви­ми тех­но­ло­гія­ми та гло­баль­ним світом. То­ді BIO пе­ре­мі­стив ува­гу з де­мон­стра­ції кін­це­во­го про­дук­ту на сам про­цес, есте­ти­ку, ме­ханіку йо­го ство­рен­ня.

Вже у 2014-му фор­мат BIO50 змі­ни­вся ще біль­ше. В кон­кур­сі взя­ли участь близь­ко 600 ди­зай­нерів з 56 країн. Ко­місія обра­ла 120 най­до­стой­ні­ших, що поді­ли­ли­ся на 11 груп: 1. До­ступне жит­тя; 2 Познай­ом­ся зі своєю їжею; 3. Суспіль­на во­да — сус­піль­ний про­стір; 4. Піш­ки мі­стом; 5. При­хо­вані ре­мес­ла; 6. Ін­ду­стрія мо­ди; 7. Злам по­бу­то­вої тех­ніки; 8. На­но­ту­ризм; 9. Бло­ки дви­гунів; 10. Спо­сте­ре­жен­ня за все­світом; 11. Про­ек­ту­ван­ня жит­тя. Чи­ма­ло про­ек­тів, за­ду­ма­них в BIO-50, пре­зен­ту­ють і під час чер­го­во­го біє­на­ле, що три- ва­ти­ме в Люб­ляні з 25 трав­ня по 29 жо­втня 2017 ро­ку.

Тут мож­на бу­де зустріти і но­вин­ки, ка­же Кун­таріч. Во­на роз­по­ві­дає, що тренд су­час­но­сті по­ля­гає в то­му, що чи­ма­ло ди­зай­нерів по­ли­ша­ють ве­ли­кі мі­ста “для ін­ших кон­текстів та умов ро­бо­ти”. “Це аб­со­лют­но но­ве яви­ще,— ка­же Кун­таріч.— Мо­лоді, проін­фор­мо­вані віль­ні лю­ди, які ви­рос­ли в су­час­ній, місь­кій мо­делі, при­ве­зуть свої цін­но­сті в по­за­місь­кі про­сто­ри”.

Та­ким чи­ном, BIO-25 пре­зен­ту­ва­ти­ме ре­зуль­та­ти ро­з­ро­бок в се­ми різ­них ло­ка­ціях Сло­венії. Цьо­го ра­зу в ро­бо­тах ди­зай­нерів ін­тер’єрів, ек­с­тер’єрів, гра­фіки до­мі­ну­ва­ти­муть мо­ти­ви різ­но­барв­ної при­ро­ди Сло­венії — її пе­че­ри, го­ри, лі­си, по­ля, зруй­но­вані ча­сом зам­ки, фор­те­ці то­що. На­ди­ха­ти­муть мит­ців ма­льов­ни­чі ланд­шаф­ти Бал­кан. Чо­му са­ме сло­вен­ці сто­ять в аван­гар­ді ди­зай­нерсь­кої дум­ки? Чо­му са­ме Сло­венія стає куз­нею кад­рів для есте­тич­них та прак­тич­них рі­шень в різ­них ін­ду­стріях? Для цьо­го є чи­ма­ло при­чин.

Вже зга­да­на на по­чат­ку стат­ті Ніка Зу­панц ка­же, що ди­зайн — ін­тер­на­ціо­наль­на про­фесія, і неваж­ли­во, звід­ки ти. “Я мог­ла б жи­ти де зав­год­но і все од­но ро­би­ла б те, що роб­лю те­пер”. Це не 100% так. Чи­ма­лу роль у ви­пе­сту­ван­ні кре­а­тив­них ди­зай­нерів віді­г­ра­ють та­кі фак­то­ри, як осо­би­сті сво­бо­ди. В ат­мо­сфері політич­но­го, сус­піль­но­го ав­то­ри­та­риз­му на­род­жуєть­ся хі­ба що ди­зайн ку­ле­ме­ту. До­стат­ньо по­ди­ви­ти­ся на ра­дянсь­ку есте­ти­ку міст, сіл, автопрому, мо­ди то­що. Дру­га важ­ли­ва скла­до­ва — це есте­ти­ка, що ото­чує те­бе. У спаль- но­му рай­оні Маріу­по­ля чи Пол­та­ви кре­а­тив­на дум­ка роз­би­ваєть­ся о краєви­ди ір­жа­вих труб чи недо­бу­дов.

Не менш важ­ли­вий чин­ник для ство­рен­ня кре­а­тив­но­го ін­ку­ба­то­ра те, що ма­лень­ка Сло­венія шу­кає своє міс­це в гло­баль­но­му світі. І здаєть­ся, во­на йо­го знай­ш­ла. Ще од­на важ­ли­ва при­чи­на для вдос­ко­на­лен­ня ін­ду­стріаль­ної есте­ти­ки — це роз­ви­ток ін­ду­стрії, що ви­роб­ляє про­дук­цію з до­да­ною вар­тістю, а не за­до­воль­няєть­ся ли­ше си­ро­вин­ни­ми рин­ка­ми. В Сло­венії цим все — Сла­ва ка­піталіз­му. Ще декіль­ка важ­ли­вих чин­ни­ків для роз­вит­ку кре­а­тив­ної дум­ки на­зи­ває Ан­же Єреб, ви­ко­нав­чий кре­а­тив­ний ди­рек­тор BBDO Украї­на. Во­ни роз­гор­ну­то опи­сані на на­ступ­ній сторін­ці цьо­го до­дат­ку.

ДЛЯ ПРИКЛАДУ: Злі­ва ро­бо­та студії Лу­ки Зай­ца. Ко­льор мо­вить: "Тис­ни! На те­бе че­ка­ють га­рячі про­по­зи­ції". Пра­во­руч — со­ром’яз­ли­ва

Lolita від Ніки Зу­панц

СКУЛЬПТОР АВТОПРОМУ:

На­пев­но, так на­тх­нен­но ли­ше Піг­маліон ва­яв

як Ро­берт Леш­ник — свої Volkswagen та Mercedes Га­ла­тею,

ЙОХ, ПРОКА

ЧУ: Ескіз од­нієї з робіт ав­то­ди­зай­не­ра Ро­бер­та Леш­ни­ка

Newspapers in Russian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.