Сло­венсь­кий ха­рак­тер

Гол­кі­пер мад­ридсь­ко­го Ат­ле­ти­ко Ян Об­лак до­сяг нечу­ва­них ви­сот у ве­ли­ко­му фут­болі. До­по­мог­ла йо­му в цьо­му од­на ду­же важ­ли­ва на­ціо­наль­на ри­са. Яка? Від­по­відь — в кін­ці ма­теріа­лу Ан­дрій Си­нявсь­кий

Novoe vremya - Karta Novogo Vremeny - - СЛОВЕНІЯ -

Ма­д­рид. 15 бе­рез­ня. Три­ває матч 1/8 Лі­ги чем­піонів Ат­ле­ти­ко (Ма­д­рид, Іс­панія)—Бай­єр (Ле­вер­ку­зен, ФРН). Нім­цям кон­че по­тріб­на пе­ре­мога, при­чо­му міні­мум в три м’ячі. В ін­шо­му ви­пад­ку в 1/4 про­хо­дить їх­ній ві­за­ві. Бай­єр тисне. Здаєть­ся їм ось-ось вдасть­ся зла­ма­ти обо­ро­ну Ат­ле­ти­ко. Але яки­мось ди­вом м’яч не лі­зе в во­ро­та. Це ди­во зветь­ся Ян Об­лак, сло­венсь­кий во­ро­тар і зір­ка єв­ро­пейсь­ко­го рів­ня з ма­лень­кої бал­кансь­кої краї­ни. На 67-й хви­лині цьо­го важ­ли­во­го для йо­го ко­ман­ди поє­дин­ку він про­де­мон­стру­вав світо­ві, за що в Сло­венії два ро­ки по­спіль йо­го на­зи­ва­ли кра­щим спортс­ме­ном краї­ни і най­до­рож­чим во­ро­та­рем в іс­пансь­кій Ла Лізі... Спо­чат­ку він від­бив по­стріл ні­ме­ць­ко­го пі­вза­хис­ни­ка Юліа­на Бранд­та, по­тім вско­чив на но­ги і ви­тяг й удар впри­тул від на­пад­ни­ка Бає­ру Кеві­на Фол­лан­да. Той б’є ще раз. І дар­ма. Ст­раж воріт Ат­ле­ти­ко Ян Об­лак у той вечір, як і за­вжди, був непе­ре­вер­ше­ним. “Нас вря­ту­вав Об­лак,— ска­зав піс­ля мат­чу фран­цузь­ка зір­ка, ле­гіо­нер Ат­ле­ти­ко Ан­ту­ан Гріз­манн, — який до­вів, чо­му ми вва­жаєм йо­го кра­щим во­ро­та­рем пла­не­ти”. Що­прав­да той матч — це ли­ше епізод, але й йо­го до­стат­ньо для то- го, щоб зро­зу­міти, яко­го рів­ня гра­ве­ць за­раз пре­зен­тує Сло­венію у най­пре­стиж­ні­шій пер­шо­сті кон­ти­нен­ту.

За­яв­ку на те, щоб ста­ти кра­щим в історії од­но­го з най­силь­ні­ших єв­ро­пейсь­ких клубів, Об­лак зро­бив, ще ко­ли ми­ну­ло­го се­зо­ну вста­но­вив ре­корд Ат­ле­ти­ко, від­сто­яв­ши на нуль 23 з 28 мат­чів Ла Лі­ги. Над­на­дій­ним гол­кі­пе­ром він про­явив се­бе і в Лізі чем­піонів, де су­про­тив­ни­ки клу­бу не змог­ли за­би­ти йо­му жод­но­го м’яча в дев’яти з 13 мат­чів. Не­див­но, що фут­боліст вже став пред­ме­том по­лю­ван­ня для за­мож­них клубів Єв­ро­пи.

Пер­ший но­мер

Об­ла­ку ли­ше 24 ро­ки. Шлях мо­ло­до­го сло­вен­ця до визнан­ня не був лег­ким та стрім­ким. В 10 ро­ків він за­ли­шив ко­ман­ду Ло­чан зі сво­го рід­но­го мі­ста Шкоф’я Ло­ка і пої­хав до сто­ли­ці, у Люб­ля­ну. Це не­да­ле­ко — бук­валь­но 20 км. Втім, до­стат­ньо для то­го, щоб звід­ти по­тра­пи­ти у ве­ли­кий фут­бол. Що­прав­да, че­рез тер­ни. Декіль­ка ро­ків на­пру­же­ної ро­бо­ти — і вже у 16 він де­бю­тант пер­шої ко­ман­ди міс­це­во­го клу­бу Олім­пія. На той мо­мент ко­лек­тив очо­лю­вав од­но­фа­міле­ць май­бут­ньої зір­ки Бран­ко Об­лак — ле­ген­да юго­славсь­ко­го фут­бо­лу. Тре­нер не по­бо­яв­ся ви­пу­сти­ти на гру зов­сім юно­го гол­кі­пе­ра у прин­ци­по­во­му мат­чі про­ти ФК Марі­бор.

Як по­тім визнав настав­ник Олім­пії, той ви­бір обій­шов­ся йо­му втра­тою ро­бо­ти. “Ми про­гра­ли Марі­бо­ру,— роз­по­ві­дає Бран­ко Об­лак.— Пре­зи­дент звіль­нив мене че­рез те, що я по­ста­вив на во­ро­та ди­ти­ну. Але я вже то­ді ба­чив, що Ян — над­зви­чай­ний гол­кі­пер. І був пра­вий, ко­ли за рік йо­го про­да­ли у Бен­фіку (Пор­ту­галія) за €1,8 млн”.

Незва­жа­ю­чи на те, що Об­лак став най­до­рож­чим во­ро­та­рем Сло­венії, в Пор­ту­галії він на­тра­пив на серй­оз­ні ви­про­бу­ван­ня. Ми­ну­ло по­над три ро­ки, по­ки юний гол-

кі­пер зі­грав в ос­нов­но­му скла­ді лі­са­бонсь­ко­го гран­ду. За цей час він був зму­ше­ний по­невіря­ти­ся по орен­дам в най­скром­ні­ших ко­ман­дах Пор­ту­галії. Але не втра­чав ві­ру в свої та­лан­ти, про­до­в­жу­ю­чи важ­ко пра­ц­ю­ва­ти. Жоао То­маш, ко­лиш­ній тре­нер во­ро­тарів Бей­ра Мар, де грав Об­лак, ка­же, що до­сяг­ти про­гре­су йо­го під­лег­ло­му до­по­мог­ла пра­це­люб­ність. “Він один з тих гол­кі­пе­рів, хто лю­бить пра­ц­ю­ва­ти. Хто при­хо­дить на тре­ну­ван­ня для то­го, щоб дізна­ва­ти­ся біль­ше і ста­ва­ти кра­щим”.

Та­кож сло­венсь­ко­го во­ро­та­ря ви­різ­няє здат­ність швид­ко вхо­пи­ти­ся обо­ма ру­ка­ми за свій істо­рич­ний шанс. Та­кий шанс ви­пав на йо­го до­лю під час мат­чу клу­бу Ріо Аве, за який він грав, про­ти Бен­фіки, до яко­го він на­ле­жав. Об­лак зро­бив все, щоб за­сму­ти­ти клуб, який все ще збері­гав на ньо­го пра­ва. У той час, як парт­не­ри мог­ли ор­гані­зу­ва­ти гол в во­ро­та Бен­фіки, він не за­ли­шив жод­но­го шан­су лі­са­бон­цям на м’яч у від­по­відь. Від­то­ді єв­ро­пейсь­ка кар’єра мо­ло­до­го сло­вен­ця пі­ш­ла вго­ру. В груд­ні 2013-го Об­лак ви­сту­пив у скла­ді Бен­фіки, за­мі­нив­ши трав­мо­ва­но­го во­ро­та­ря Ар­ту­ра. Від­то­ді він не від­дав своє міс­це кон­ку­рен­ту, про­пу­стив­ши ли­ше шість поє­дин­ків у 24 мат­чах. Ус­піш­на гра сло­вен­ця доз­во­ли­ла йо­го ко­ман­ді ви­гра­ти всі три пор­ту­гальсь­ких тро­феї, а та­кож вий­ти до фі­на­лу Лі­ги Ев­ро­пи-2014.

За­ко­но­мір­но, що са­ме у сло­венсь­ко­му фут­болісті мад­ридсь­кий Ат­ле­ти­ко по­мітив гід­ну за­мі­ну для сво­го пер­шо­го но­ме­ра Ті­бо Кур­туа, ко­ли той пе­рей­шов до лон­донсь­ко­го Чел­сі. За Яна Об­ла­ка іс­пан­ці ви­кла­ли ре­корд­ні для во­ро­та­ря €16 млн. І по­ки настав­ник мад­ридсь­ко­го клу­бу Діє­го Сі­меоне до­віряв гра­ти пер­шим но­ме­ром ко­ман­ди Мі­ге­лю Мойю, Об­лак за­ли­шав­ся вір­ним своїй тра­ди­ції — тяж­ко пра­ц­ю­ва­ти, про­яв­ля­ти сло­венсь­кий но­ров та очіку­ва­ти на свій шанс.

І він йо­го от­ри­мав 17 бе­рез­ня 2015 ро­ку у грі Лі­ги чем­піонів про­ти все то­го ж ні­ме­ць­ко­го Бай­є­ру — за два ро­ки до поє­дин­ку, в яко­му гол­кі­пер вря­ту­вав влас­ні во­ро­та від по­трій­но­го за­зі­хан­ня ні­ме­ць­кої атаки.

То­ді Мойа в пер­шо­му тай­мі був трав­мо­ва­ний. Сло­венсь­кий фут­боліст не про­сто віді­грав матч на нуль, а ще й вит­ри­мав піс­ля­мат­че­ву серію пе­наль­ті. Ат­ле­ти­ко пе­ре­міг. “Не­мож­на зу­пи­ня­ти­ся в ро­бо­ті, ад­же од­но­го ра­зу тобі зна­до­бить­ся зі­гра­ти у важ­ли­во­му мат­чі”,— так про­ко­мен­ту­вав за­ко­но­мір­ний успіх сво­го під­лег­ло­го Сі­меоне.

Свій ста­тус пер­шо­го но­ме­ра в Ат­ле­ти­ко Об­лак збері­гає й до­сі. А май­стер­ність від­би­ва­ти пе­наль­ті за­ли­шаєть­ся од­ним з най­го­лов­ні­ших ко­зи­рів гол­кі­пе­ра. За рік піс­ля успі­ху 2015 ро­ку пе­ре­гра­ти Об­ла­ка у 11-мет­ро­вій ло­те­реї не зу­мі­ли грав­ці ні­дер­ландсь­ко­го ПСВ на ста­дії 1/8 фі­на­лу Лі­ги чем­піонів.

В по­лу­фі­налі єв­ро­тур­ні­ру то­го ж се­зо­ну сло­венсь­ка зір­ка від­би­ла пе­наль­ті від То­ма­са Мюл­ле­ра з най­силь­ні­шо­го клу­бу Ні­меч­чи­ни, мюн­хенсь­кої Ба­варії. Це вже звичне для Об­ла­ка ди­во доз­во­ли­ло мад­рид­цям прой­ти далі, а Ба­варії — зу­пи­ни­ти­ся в бо­роть­бі за го­лов­ний тро­фей клуб­но­го фут­бо­лу Єв­ро­пи. Без­си­ли­ми про­ти чар Об­ла­ка за­ли­ша­ли­ся зір­ки різ­но­го каліб­ру. І на­віть та­кий май­стер, як Ліо­нель Мес­сі з ФК Бар­се­ло­на, був без­по­рад­ним, ко­ли про­би­вав пе­наль­ті в во­ро­та, де сто­яв Об­лак.

У 2016 ро­ці сло­венсь­ка спор­тив­на пре­са на­зва­ла мо­ло­до­го співвіт­чиз­ни­ка най­к­ра­щим фут­болі­стом се­зо­ну. Це визнан­ня прий­шло до Об­ла­ка ли­ше в 22 ро­ки. Але най­важ­ливі­ше у бал­кансь­ко­го спортс­ме­на по­пе­ре­ду.

Цьо­го се­зо­ну Ат­ле­ти­ко зно­ву штур­мує неско­ре­ну вер­ши­ну — Ку­бок Лі­ги чем­піонів. І по­ки в во­ро­тах іс­пан­ців стоїть Об­лак, шан­си Ат­ле­ти­ко за­хмар­ні. Але сло­вен­ця вже по­міти­ли й ін­ші єв­ро­пейсь­кі гран­ди. Зо­кре­ма, з ан­глійсь­кої прем’єр-лі­ги. “У ньо­го є все, що по­тріб­но су­час­но­му гол­кі­пе­ру,— від­зна­чає екс-тре­нер сло­венсь­кої Олім­пії Яни Па­те.— Я за­вжди був зди­во­ва­ний йо­го зрілістю. На­віть ко­ли він був ду­же мо­ло­дим, але грав у пер­шій ко­ман­ді, Ян при­слу­хав­ся до по­рад і слі­ду­вав вказів­кам”.

Бран­ко Об­лак шу­кає від­по­відь на пи­тан­ня, в чо­му се­крет генія йо­го од­но­фа­міль­ця. Шу­кає і зна­хо­дить в на­ціо­наль­них ри­сах Яна: “Це лю­ди­на, яка пер­шою при­хо­дить на тре­ну­ван­ня та за­ли­шає йо­го остан­нім. Ти­по­вий сло­ве­не­ць, що ти­хо пра­ц­ює в га­ра­жі”.

Newspapers in Russian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.