Чу­жо­му

П’ять україн­ців, які жи­ли, пра­ц­ю­ва­ли і пе­ре­бу­ва­ли у ро­бо­чо­му від­ряд­жен­ні у Шве­ції, роз­по­ві­да­ють про те, чим їх вра­зи­ла ця краї­на та що Україні вар­то пе­рей­ня­ти від шведів

Novoe vremya - Karta Novogo Vremeny - - ШВЕЦІЯ -

Шве­ція те­пер на­віть ку­пує сміт­тя у сусідів Олексій Ряб­чин, нар­деп від ВО Бать­ків­щи­на

Олексій Ряб­чин На­род­ний де­пу­тат від ВО Бать­ків­щи­на

Сток­гольм на 45% за­без­пе­че­ний елек­тро­е­нер­гією й теп­лом від спа­лю­ван­ня сміт­тя. Не­зва­жа­ю­чи на те, що сміт­тєс­па­лю­валь­ний за­вод при­ля­гає до мі­ста, Сток­гольм — од­на з най­чи­сті­ших сто­ли­ць Єв­ро­пи. Мене зди­ву­ва­ло, що від ньо­го не смер­дить і не ди­мить.

Пам’ятаю, як ще в мир­ні ча­си сміт­тєс­па­лю­валь­ний за­вод за шведсь­кою тех­но­ло­гією хо­ті­ли по­бу­ду­ва­ти під До­не­ць­ком.

Тоді ця іні­ціа­ти­ва зустрі­ла опір еко­ло­гів та міс­це­вих меш­кан­ців. Ніх­то уяви­ти не міг, що за­вод зі спа­лю­ван­ня сміт­тя при до­три­ман­ні всіх пра­вил мо­же пра­ц­ю­ва­ти так чи­сто.

Шве­ди зу­мі­ли не про­сто поз­ба­ви­тись від сміт­тя в своїй країні — во­ни пе­ре­тво­ри­ли йо­го на цін­ний ре­сурс. Сміт­тя немає, за­те є цін­на вто­рин­на си­ро­ви­на. Спа­люєть­ся тіль­ки та ча­сти­на від­ходів, яка не під­ля­гає пе­ре­роб­ці, а от­ри­ма­на при цьо­му енер­гія ви­ко­ри­сто­вуєть­ся меш­кан­ця­ми міст. Шве­ція те­пер на­віть ку­пує сміт­тя у сусідів, щоб за­во­ди не про­сто­ю­ва­ли, то­му що сво­го у них вже не ви­ста­чає.

За­до­во­лен­ня жи­ти в країні без сміт­тя ко­штує неде­ше­во.

Але ам­біт­ні шве­ди зби­ра­ють­ся до 2040 ро­ку ста­ти пер­шою в світі краї­ною, яка по­вністю від­мо­ви­лась від ви­ко­ри­стан­ня ви­коп­но­го па­ли­ва. І у мене немає жод­них сум­нівів, що шве­дам на 100% вдасть­ся за­без­пе­чи­ти се­бе “зе­ле­ною”енер­гією. Олег Ри­ба­чук Го­ло­ва гро­мадсь­кої ор­гані­за­ції Центр UA

Мене вра­зи­ло, що у шведсь­ких му­зе­ях збері­га­ють­ся на­ші ру­ко­пи­си й до­ку­мен­ти часів Іва­на Ма­зе­пи. З цьо­го при­во­ду я іноді жар­тую: як­би 300 ро­ків то­му Карл XII був від­по­ві­даль­ні­шим під Пол­та­вою, то Украї­на вже дав­но бу­ла б Ста­рою Єв­ро­пою.

Ра­зом з цим мене на­ди­хає, як Шве­ція змог­ла транс­фор­му­ва­ти своє ім­персь­ке ми­ну­ле й ви­бу­ду­ва­ти вкрай пра­вильне, шан­обли­ве й ефек­тивне іс­ну­ван­ня зі свої­ми сусі­да­ми. А ще — на­скіль­ки ефек­тив­но шве­ди відій­шли від стан­дар­тів со­ціал­де­мо­кратії та яко­го про­гре­су до­сяг­ли в роз­бу­до­ві де­мо­кратії.

Мож­ли­во, ви пам’ятає­те, як ще за ра­дянсь­ких часів екс­плу­а­ту­ва­ла­ся взір­це­ва мо­дель так зва­но­го шведсь­ко­го со­ціаліз­му. Зреш- тою це бу­ла най­більш со­ціаль­но за­без­пе­че­на краї­на. Дер­жа­ва да­ва­ла стіль­ки, що до­стат­ньо бу­ло про­сто на­ро­ди­ти­ся шве­дом, щоб жи­ти без­бід­но, ма­ти кра­щу освіту й най­ви­щі со­ціаль­ні стан­дар­ти.

За­раз тут про­цвітає ген­дер­на рів­ність. Шве­ди не про­сто за ген­дер­ну рів­ність, во­ни її вже ма­ють і під­твер­джу­ють це політич­но. Ска­жі­мо, у Шве­ції — най­біль­ша кіль­кість жі­нок в пар­ла­мен­ті. Мені здаєть­ся, що шве­ди вза­галі лед­ве не пер­ші при­зна­чи­ли на по­са­ду мініст­ра обо­ро­ни жін­ку.

Ще впа­дає в око, що шведсь­ка ро­ди­на — це що­най­мен­ше троє ді­тей. А в дит­сад­ках на чо­ти­рип’ять ма­лень­ких шве­ди­ків обов’яз­ко­во при­хо­дить­ся од­на ня­ня.

І звіс­но, годі оми­ну­ти їх ней­мо­вір­ну гар­монію з дов­кіл­лям. Мене на­ди­хає, як шве­дам вдаєть­ся фак­тич­но вбу­до­ву­ва­ти ви­со­ко­тех­но­ло­гіч­ні речі в жи­ву при­ро­ду. Га­даю, са­ме за­в­дя­ки та­ко­му шан­об­ли­во­му став­лен­ню до дов­кіл­ля країні вда­ло­ся ста­ти од­нією з най­більш еко­ло­гіч­них країн у світі. Ай­ва­рас Абро­ма­ви­чус Не­за­леж­ний ди­рек­тор Спіл­ки українсь­ких під­при­єм­ців

Як лю­ди­на, що про­жи­ла в Шве­ції сім ро­ків, вва­жаю, що ін­но­ва­ції апріорі за­кла­дені в ДНК шведів.

І все це по­чи­наєть­ся з освіти. Зма­леч­ку шведів нав­ча­ють кре­а­тив­но­сті й кри­тич­но­му ми­слен­ню, а най­го­лов­ні­ше — їх вчать ко­манд­ній ро­бо­ті. А Сток­гольмсь­кий універ­си­тет вза­галі вва­жаєть­ся од­ним з 10 най­к­ра­щих тех­ніч­них універ­си­тетів Єв­ро­пи.

І от ко­ли до освіти до­даєш пе­ред­ба­чу­ване біз­нес-се­ре­до­ви­ще, до­лу­чаєш до­волі при­ва­б­ли­вий рівень опо­дат­ко­ву­ван­ня для кор­по­ра­цій (а не для при­ват­них осіб), при­ва­б­ли­ву ін­фра­струк­ту­ру, міц­ну юри­дич­ну си­сте­му й чу­до­ве во­лодін­ня ан­глійсь­кої мо­вою — це все ра­зом ство­рює унікаль­ну еко­си­сте­му для під­при­єм­ництва.

За­га­лом Шве­ція, як і

Із­раїль, сла­вить­ся свої­ми ду­же при­ва­б­ли­ви­ми умо­ва­ми для під­при­єм­ництва. Тут вза­галі ду­же ба­га­то стар­та­пів, і всі во­ни на ви­со­ко­му рів­ні. Не­дар­ма ж Сток­гольм вва­жа­ють ін­тер­нет­сто­ли­цею Єв­ро­пи. Ла­ри­са Де­ни­сен­ко Пись­мен­ни­ця, пра­во­за­хи­с­ни­ця, ве­ду­ча Гро­мадсь­ко­го ра­діо

Дер­жа­ва. Унікаль­ним є те, на­скіль­ки лю­ди­но­цен­трич­ною, гу­мані­стич­ною та пра­во­вою є політи­ка дер­жа­ви. Це та­кий різ­но­вид дер­жав­ної опіки, ко­ли ти від­чу­ваєш кри­ла, па­ра­соль­ку і в ру­ках твоїх кіль­ка ву­док. А ще це краї­на, ко­т­ра пер­ша на між­на­род­но­му рів­ні ста­ла ви­кла­да­ти со­ціаль­ну від­по­ві­даль­ність біз­не­су, між­на­род­них кор­по­ра­цій.

Сус­піль­ство. Дійс­но ба­зуєть­ся на гід­но­му став­лен­ні. Мене вра­зи­ло, що у Шве­ції ніко­ли не від­чуєш, що пе­ред то­бою — ве­ли­кий влад­ник або ж зна­чу­ща влад­ни­ця. Ні за ма­не­ра­ми, ні за ма­теріаль­ни­ми озна­ка­ми, ні за мо­в­лен­ням. Рів­ність — тут на­че дрес-код, ко­т­рий пе­рей­ня­ло все шведсь­ке сус­піль­ство.

Лю­ди. Пе­ре­важ­но ви­со­кі й доб­ро­зич­ливі. А ще іроніч­ні. Усві­дом­лю­ють, що та­ке при­ват­ний про­стір та осо­би­сті рам­ки.

Пред­мет. Ви­крут­ка для тю­би­ків з ікрою. Ікри­ста су­міш Kalles на­стіль­ки смач­на, що для неї обов”яз­ко­во ма­ла бу­ти ви­га­да­на ви­крут­ка, щоб ні ікрин­ки — по­вз. І шве­ди це зро­би­ли, з по­ва­гою до се­бе, ін­ших та ікри. Та­рас Бе­ре­зо­ве­ць Політ­кон­суль­тант, пре­зи­дент Фон­ду на­ціо­наль­них стра­те­гій

Був пе­ріод, ко­ли про­тя­гом трьох ро­ків я жив на дві краї­ни — Шве­цію та Украї­ну. Час, про­ве­де­ний у Сток­голь­мі, особ­ли­вий. Мені бу­ло ледь за 30, я жив на Кар­ла­ве­ген, у са­мо­му цен­трі мі­ста. Звід­ти ру­кою по­да­ти до Гам­ла­штан — най­дав­ні­шої ча­сти­ни Сток­голь­ма, де розта­шо­вані му­зеї та ко­ролівсь­кий па­лац.

У Шве­ції є кіль­ка ре­чей, які ди­ву­ють усіх іно­зем­ців. По­пер­ше, це су­хий за­кон — ви не мо­же­те при­дба­ти міц­ний ал­ко­голь піс­ля 19:00 та у вихід­ні.

По-дру­ге, сон­це май­же ніко­ли не мож­на по­ба­чи­ти на­пря­му, а ли­ше віддзер­ка­лене у воді. Шве­ція — краї­на з од­нією з най­мен­ших за кіль­кістю со­няч­них днів на рік.

По-третє, шве­ди — за­взяті ка­во­ма­ни, як і бра­зиль­ці. Ка­ва про­даєть­ся на кож­но­му кро­ці, і її п’ють геть усі. По-чет­вер­те, скрізь ду­же чи­ста во­да, її п’ють пря­мо з кра­на.

А ще Сток­гольм — мі­сто з най­біль­шою кіль­кістю му­зеїв. Їх там по­над 80 на будь-яку те­ма­ти­ку. Але немає жод­но­го нор­маль­но­го, при­свя­че­но­го вікін­гам. Я був щи­ро зди­во­ва­ний, ад­же це один із сим­волів краї­ни.

З осо­би­стих вра­жень про шведів ска­жу, що во­ни, звіс­но, стри­мані, як всі пів­ніч­ні на­ро­ди, не вмі­ють жар­ту­ва­ти й пу­сту­ва­ти.

А ще в них не най­кра­ща си­сте­ма дит­сад­ків, ді­тей тут мо­жуть го­ду­ва­ти чіп­са­ми чи цу­кер­ка­ми, і для бать­ків це здаєть­ся нор­маль­ним. Про­те за­галь­но­освіт­ня шко­ла — фан­та­стич­на та дає пре­крас­ну за­галь­ну освіту.

У шведів мож­на вчи­ти­ся став­лен­ню до здо­ров’я. Усі меш­кан­ці ду­же спор­тив­ні, бі­га­ють і їз­дять на ве­ло­си­пе­дах. А як­що й по­ба­чи­те огряд­ну лю­ди­ну — це точ­но не швед.

Ко­лись Шве­ція бу­ла great power, єв­ро­пейсь­кою над­дер­жа­вою. З тих країн, які во­на сво­го ча­су оку­пу­ва­ла — Ні­меч­чи­ну, Росію, По­льщу, Фін­лян­дію,— Шве­ція за­по­зи­чи­ла най­кра­ще, так би мо­ви­ти вчи­ла­ся у ін­ших.

У шведів ду­же ви­шу­ка­на біз­нес-куль­ту­ра. Як­що швед щось обі­цяє — зро­бить на 100%. Ще меш­кан­ці Шве­ції ду­же ощад­ливі — як з гро­ши­ма, так і з при­ро­дою та енер­ге­ти­кою, то­му тут роз­ви­ва­ють усе еко­ло­гічне.

А ще мені ду­же по­до­баєть­ся їх­нє став­лен­ня до ді­тей — як до рів­них, але в той же час ніжне і без сю­сю­кан­ня, нія­ко­го при­му­су, тіль­ки пе­ре­ко­ну­ван­ня.

Як­що по­ба­чи­те огряд­ну лю­ди­ну — це точ­но не швед Та­рас Бе­ре­зо­ве­ць, пре­зи­дент Фон­ду на­ціо­наль­них стра­те­гій

Newspapers in Russian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.