Узго­дже­ність су­до­вої пра­кти­ки в кон­текс­ті до­сві­ду кра­їн ЄС

Pravoviy tyzhden - - ГОЛОВНА СТОРІНКА -

20 ли­сто­па­да 2014 р. у Клов­сько­му па­ла­ці обго­во­ри­ли пи­та­н­ня гар­мо­ні­за­ції су­до­вої пра­кти­ки в кон­текс­ті до­сві­ду су­до­чин­ства єв­ро­пей­ських кра­їн та Су­ду Єв­ро­пей­сько­го Со­ю­зу

За­хід ор­га­ні­зо­ва­но Вер­хов­ним Су­дом Укра­ї­ни та Ки­їв­ським на­ціо­наль­ним уні­вер­си­те­том ім. Та­ра­са Шев­чен­ка спіль­но з про­е­ктом Єв­ро­пей­сько­го Со­ю­зу «Під­трим­ка ре­форм у сфе­рі юсти­ції в Укра­ї­ні» і ко­ор­ди­на­то­ром про­е­ктів ОБСЄ в Укра­ї­ні.

Уча­сни­ків зі­бра­н­ня при­ві­та­ли та ви­сло­ви­ли свої дум­ки що­до за­про­по­но­ва­ної для обго­во­ре­н­ня те­ми на­ро­дні де­пу­та- ти Укра­ї­ни На­та­лія Ага­фо­но­ва та Ле­о­нід Ємець, се­кре­тар Ра­ди з пи­тань су­до­вої ре­фор­ми при Пре­зи­ден­то­ві Укра­ї­ни Ко­стян­тин Красовський, кан­ди­дат у на­ро­дні депутати Укра­ї­ни Окса­на Си­ро­їд, ке­рів­ник гру­пи екс­пер­тів про­е­кту ЄС «Під­трим­ка ре­форм у сфе­рі юсти­ції в Укра­ї­ні» Вір­гі­лі­юс Ва­лан­чюс та По­сол, ко­ор­ди­на­тор про­е­ктів ОБСЄ в Укра­ї­ні Вай­до­тас Вер­ба.

До­по­відь на те­му «Гар­мо­ні­за­ція су­до­вої пра­кти­ки: тру­дно­щі в Укра­ї­ні» пред­ста­вив го­ло­ва Вер­хов­но­го Су­ду Укра­ї­ни Яро­слав Романюк, який ра­зом із Вір­гі­лі­ю­сом Ва­лан­чю­сом ви­сту­пив мо­де­ра­то­ром першого ро­бо­чо­го за­сі­да­н­ня.

У то­му, що про­бле­ма гар­мо­ні­за­ції су­до­вої пра­кти­ки, за­без­пе­че­н­ня єд­но­сті її за­сто­су­ва­н­ня всі­ма су­да­ми Укра­ї­ни є над­зви­чай­но ва­жли­вою для всього укра­їн­сько­го су­спіль­ства, уже ні­ко­го пе­ре­ко­ну­ва­ти не по­трі­бно, за­ува­жив пан Романюк. Однак чи до­ста­тньо не­об­хі­дно­го ін­стру­мен­та­рію у най­ви­що­го су­до­во­го ор­га­ну кра­ї­ни для ви­ко­на­н­ня цьо­го зав­да­н­ня? Оче­ви­дно, що ні, кон­ста­ту­вав до­по­від­ач. І це оче­ви­дно не ли­ше су­д­дям Вер­хов­но­го Су­ду Укра­ї­ни, а й усім, хто сти­ка­є­ться в су­дах з не­о­дна­ко­вим за­сто­су­ва­н­ням за­ко­ну. Про­бле­ма ускла­дню­є­ться тим, на­го­ло­сив Яро­слав Романюк, що на­ра­зі всі три ви­щі спе­ці­а­лі­зо­ва­ні су­ди на­ді­ле­ні пов­но­ва­же­н­ня­ми на­да­ва­ти су­дам від­по­від­ні роз’ясне­н­ня пле­ну­мів, а по­зи­ції що­до одна­ко­во­го за­сто­су­ва­н­ня пев­ної нор­ми за­ко­ну на­віть у цих су­до­вих ін­стан­ці­ях не зав­жди спів­па­да­ють.

Отже, пе­ре­ко­на­ний го­ло­ва ВСУ, має бу­ти єди­ний ор­ган у дер­жа­ві, на­ді­ле­ний пов­но­тою пов­но­ва­жень у ви­рі­шен­ні ці­єї про­бле­ми, і та­ким ор­га­ном від­по­від­но до єв­ро­пей­ської пра­кти­ки має бу­ти Вер­хов­ний Суд. І від­бу­ва­ти­ся це по­вин­но не ли­ше шля­хом ви­вче­н­ня су­до­вої пра­кти­ки та на­да­н­ня пев­них ре­ко­мен­да­цій су­дам, за­зна­чив до­по­від­ач, а й на­сам­пе­ред шля­хом су­до­во­го роз­гля­ду скар­ги у Вер­хов­но­му Су­ді із ви­тре­бу­ва­н­ням спра­ви з пер­шої чи апе­ля­цій­ної ін­стан­цій, ре­ві­зії цих рі­шень та пра­вом по­ста­нов­ля­ти вла­сні. Го­ло­ва Вер­хов­но­го Су­ду на­га­дав при­су­тнім, що від­по­від­ні за­ко­но­про­е­кти по­да­но до укра­їн­сько­го пар­ла­мен­ту, тож сло­во – за за­ко­но­дав­цем.

Ін­шою сто­ро­ною обго­во­рю­ва­ної про­бле­ми є те, що за ни­ні­шньої си­ту­а­ції Вер­хов­ний Суд Укра­ї­ни че­рез пра­во­ві ви­снов­ки, які, до ре­чі, ма­ють ва­го­му пра­во­ву си­лу, мо­же ви­прав­ля­ти по­мил­ки у су­до­вій пра­кти­ці, які вже від­бу­ли­ся. А чи не ефе­ктив­ні­шим бу­ло б вда­ва­ти­ся до пре­вен­тив­них ме­то­дів – на за­по­бі­га­н­ня мо­жли­вим по­мил­кам і спря­му­ва­н­ня су­до­вої пра­кти­ки в пра­виль­не ру­сло ще на ста­дії роз­гля­ду су­до­вої спра­ви? На дум­ку Яро­сла­ва Ро­ма­ню­ка, та­кий під­хід бу­де про­ду­ктив­ні­шим і для суд­дів, і для гро­ма­дян, які очі­ку­ють за­кон­но­го й спра­ве­дли­во­го рі­ше­н­ня су­ду. Пра­кти­ка ба­га­тьох кра­їн Європи, які йдуть шля­хом на­да­н­ня су­д­дям ниж­чих ін­стан­цій під час роз­гля­ду ни­ми кон­кре­тної спра­ви і ви­ни­кне­н­ня тру­дно­щів із за­сто­су­ва­н­ням пев­ної нор­ми пра­ва кон­суль­та­цій­них ви­снов­ків-роз’яснень най­ви­щої су­до­вої ін­стан­ції, свід­чить про ефе­ктив­ність та­ко­го ме­ха­ні­зму, за­зна­чив го­ло­ва ВСУ. Він по­дя­ку­вав усім при­су­тнім за участь у зі­бран­ні і за ба­жа­н­ня по­ді­ли­ти­ся сво­їм до­сві­дом та ба­че­н­ням ви­рі­ше­н­ня ці­єї ва­жли­вої про­бле­ми в Укра­ї­ні.

Ге­не­раль­ний адво­кат Су­ду ЄС Ніі­ло Яскі­нен озна­йо­мив уча­сни­ків кру­гло­го сто­лу з фун­кціо­ну­ва­н­ням ме­ха­ні­зму пре­ю­ди­ці­аль­но­го за­пи­ту в Су­ді Єв­ро­пей­сько­го Со­ю­зу. За­сто­су­ва­н­ня та­ко­го ме­ха­ні­зму за­без­пе­чує одна­ко­ву ін­тер­пре­та­цію єв­ро­пей­сько­го за­ко­но­дав­ства на рів­ні фун­кціо­ну­ва­н­ня на­ціо­наль­них су­до­вих си­стем, на­го­ло­сив Ніі­ло Яскі­нен. До­по­від­ач роз­по­вів про стру­кту­ру Су­ду спра­ве­дли­во­сті та опи­сав про­це­ду­ру роз­гля­ду пре­ю­ди­ці­аль­но­го за­пи­ту, на­го­ло­сив­ши на то­му, що пре­ю­ди­ці­аль­не рі­ше­н­ня сто­су­є­ться ли­ше тлу­ма­че­н­ня нор­ми за­ко­ну, а фа­кти має роз­гля­да­ти на­ціо­наль­ний суд. Та­кож ге­не­раль­ний адво­кат Су­ду ЄС по­ві­до­мив, що з пре­ю­ди­ці­аль­ним за­пи­том до Су­ду спра­ве­дли­во­сті мо­же звер­ну­ти­ся суд будь-якої ін­стан­ції дер­жа­ви – чле­на Єв­ро­пей­сько­го Со­ю­зу, а пре­ю­ди­ці­аль­не рі­ше­н­ня є обов’яз­ко­вим для ви­ко­на­н­ня.

Свій ви­ступ стар­ший юрист се­кре­та­рі­а­ту Єв­ро­пей­сько­го су­ду з прав лю­ди­ни Мі­хал Ку­че­ра при­свя­тив роз­гля­ду спроб ім­пле­мен­та­ції пра­кти­ки Єв­ро­пей­сько­го су­ду з прав лю­ди­ни на рів­ні на­ціо­наль­них су­дів че­рез Про­то­кол 16. У цьо­му сен­сі, уто­чнив до­по­від­ач, Про­то­кол 16 на­зи­ва­ють «про­то­ко­лом діа­ло­гу» між Єв­ро­пей­ським су­дом і ви­щи­ми на­ціо­наль­ни­ми су­да­ми дер­жав – чле­нів Ра­ди Європи. Оскіль­ки пра­кти­чно­го до­сві­ду за­сто­су­ва­н­ня Про­то­ко- лу 16 не­має, Мі­хал Ку­че­ра ви­зна­чив низ­ку про­блем­них пи­тань, які ви­ни­ка­ють у на­ціо­наль­них су­до­вих си­сте­мах при йо­го ім­пле­мен­та­ції. Зокре­ма, це не­ви­зна­че­ність пи­тань, яка уста­но­ва по­вин­на звер­та­ти­ся до ЄСПЛ, яки­ми бу­дуть про­це­ду­ра роз­гля­ду звер­не­н­ня, зміст та ефект за­сто­су­ва­н­ня на­да­но­го су­дом ви­снов­ку, ме­жі йо­го ви­ко­ри­ста­н­ня то­що. Про­то­кол 16 є чер­го­вою ві­хою у про­це­сі ре­фор­му­ва­н­ня су­до­вої си­сте­ми Європи, він від­кри­тий для під­пи­са­н­ня і ра­ти­фі­ка­ції, по­ві­до­мив до­по­від­ач, і на­го­ло­сив на то­му, що до­ку­мент на­дає на­ціо­наль­ним су­дам ряд ін­стру­мен­тів для ім­пле­мен­та­ції Кон­вен­ції про за­хист прав лю­ди­ни і осно­во­по­ло­жних свобод.

Про осо­бли­во­сті ви­ко­ри­ста­н­ня про­це­ду­ри пре­ю­ди­ці­аль­но­го за­пи­ту у Фран­ції йшло­ся у до­по­віді суд­ді Ка­са­цій­но­го Су­ду Фран­ції До­мі­ні­ка Ха­ше­ра. Він роз­по­вів про роль і зав­да­н­ня Ка­са­цій­но­го Су­ду, зокре­ма, про те, що суд­ді цьо­го су­ду не роз­гля­да­ють спра­ви по су­ті, а ви­зна­ча- ють пра­виль­ність за­сто­су­ва­н­ня норм пра­ва. До­по­від­ач по­ві­до­мив, що про­це­ду­ра пре­ю­ди­ці­аль­но­го за­пи­ту за­сто­со­ву­є­ться у ци­віль­но­му та, з де­яки­ми осо­бли­во­стя­ми, у кри­мі­наль­но­му пра­ві. До­мі­нік Ха­шер на­звав умо­ви подання пре­ю­ди­ці­аль­но­го за­пи­ту та роз­по­вів про ви­мо­ги, які ставляться до ньо­го. Та­кож су­д­дя Ка­са­цій­но­го Су­ду Фран­ції про­ана­лі­зу­вав, які фор­ми та ме­ха­ні­зми кон­суль­та­цій­них ви­снов­ків існу­ють в ін­ших дер­жа­вах Єв­ро­пей­сько­го Со­ю­зу.

Пра­кти­ка за­сто­су­ва­н­ня про­це­ду­ри пре­ю­ди­ці­аль­но­го за­пи­ту в Мол­до­ві не та­ка три­ва­ла, по­ві­до­мив су­д­дя Вер­хов­но­го Су­ду ці­єї дер­жа­ви Олег Стер­ні­о­а­ла, і та­ка фор­ма ви­ко­ри­сто­ву­є­ться тіль­ки у ци­віль­но­му пра­ві. До­по­від­ач оха­ра­кте­ри­зу­вав від­мін­но­сті пре­ю­ди­ці­аль­но­го за­пи­ту, який ви­ко­ри­сто­ву­є­ться у су­до­чин­стві Ре­спу­блі­ки Мол­до­ва, із за­пи­том у Єв­ро­пей­сько­му су­ді спра­ве­дли­во­сті. Су­д­дя Вер­хов­но­го Су­ду Мол­до­ви по­ін­фор­му­вав та­кож, що крім обов’яз­ко­во­го для ви­ко­на­н­ня пре­ю­ди­ці­аль­но­го ви­снов­ку у су­до­чин­стві Мол­до­ви за­сто­со­ву­є­ться ін­сти­тут ре­ко­мен- да­цій, які не обов’яз­ко­ві для ви­ко­на­н­ня, а ли­ше допомагають сто­ро­нам при­бли­зно уяви­ти ха­ра­ктер май­бу­тньо­го су­до­во­го рі­ше­н­ня.

Ін­ший по­гляд на за­сто­су­ва­н­ня пре­ю­ди­ці­аль­но­го за­пи­ту опри­лю­днив су­д­дя Вер­хов­но­го Су­ду Ли­тви, про­фе­сор Уні­вер­си­те­ту Мі­ко­ла­са Ро­ме­рі­са Рім­ви­дас Нор­кус. Він по­ві­до­мив, що по­ді­бна фор­ма вза­га­лі не ви­ко­ри­сто­ву­є­ться у су­до­чин­стві Ли­тви, а єди­ну су­до­ву пра­кти­ку фор­мує Вер­хов­ний Суд. Остан­нім ча­сом, кон­ста­ту­вав Рім­ви­дас Нор­кус, від­бу­ва­є­ться на­бли­же­н­ня си­стем ци­віль­но­го і за­галь­но­го пра­ва та все біль­шо­го зна­че­н­ня на­бу­ває ін­сти­тут су­до­во­го пре­це­ден­ту. З 2007 р. Кон­сти­ту­цій­ний Суд Ре­спу­блі­ки Ли­тва за­ко­но­дав­чо вста­но­вив, що су­до­вий прецедент є джерелом пра­ва, по­ін­фор­му­вав до­по­від­ач. Та­кож су­д­дя Вер­хов­но­го Су­ду Ли­тви ви­окре­мив про­бле­ми, які ви­ни­ка­ють у су­до­чин­стві при за­сто­су­ван­ні ін­стру­мен­ту су­до­во­го пре­це­ден­ту, та шля­хи їх ви­рі­ше­н­ня.

На основ­них аспе­ктах за­ко­но­дав­чих змін що­до про­це­ду­ри пре­ю­ди­ці­аль­но­го за­пи­ту та фун­кцій Вер­хов­но­го Су­ду Укра­ї­ни у сво­є­му ви­сту­пі зу­пи­ни­ла­ся су­д­дя ВСУ Ма­ри­на Клі­мен­ко. До­по­від­ач звер­ну­ла ува­гу на те, що до ви­рі­ше­н­ня цьо­го пи­та­н­ня по­трі­бно пі­ді­йти украй зва­же­но, аби не припуститися мо­жли­вих по­ми­лок. Осо­бли­во це сто­су­є­ться кри­мі­наль­ної юсти­ції. То­му, на дум­ку суд­ді ВСУ, по­трі­бно ре­тель­но ви­вчи­ти до­свід кра­їн, у яких фун­кціо­нує ін­сти­тут пре­ю­ди­ці­аль­но­го за­пи­ту, ви­зна­чи­ти пе­ре­ва­ги та мо­жли­ві ризики при за­про­ва­джен­ні йо­го в Укра­ї­ні.

Су­д­дя ВСУ Олег Кри­вен­да за­ува­жив, що в адмі­ні­стра­тив­но­му су­до­чин­стві та­ка фор­ма кон­суль­та­цій­но­го за­пи­ту і від­по­від­но­го роз’ясне­н­ня най­ви­щої су­до­вої ін­стан­ції Укра­ї­ни над­зви­чай­но по­трі­бна й акту­аль­на. Це на­сам­пе­ред сто­су­є­ться так зва­них со­ці­аль­них спо­рів, ко­ли ти­ся­чі лю­дей ви­му­ше­ні че­рез су­ди до­ма­га­ти­ся га­ран­то­ва­них дер­жа­вою ви­плат.

Про­фе­сор ка­фе­дри ци­віль­но­го пра­ва Ки­їв­сько­го на­ціо­наль­но­го уні­вер­си­те­ту ім. Та­ра­са Шев­чен­ка, ака­де­мік На­ціо­наль­ної ака­де­мії пра­во­вих на­ук Укра­ї­ни На­та­лія Ку­знє­цо­ва на­го­ло­си­ла на то­му, що за умо­ви не­ста­біль­но­сті укра­їн­сько­го за­ко­но­дав­ства кон­суль­та­тив­ний ви­сно­вок ав­то­ри­те­тно­го су­до­во­го ор­га­ну для суд­дів ниж­чих ін­стан­цій є вкрай не­об­хі­дним. І це ні­яким чи­ном не по­збав­ляє суд­дю не­за­ле­жно­сті при прийнят­ті ним рі­ше­н­ня у спра­ві, пе­ре­ко­на­на на­у­ко­вець.

Сво­їм ба­че­н­ням мо­жли­во­сті за­сто­су­ва­н­ня пре­ю­ди­ці­аль­но­го за­пи­ту в Укра­ї­ні з при­су­тні­ми по­ді­лив­ся пред­став­ник суд­дів пер­шої ін­стан­ції го­ло­ва Шев­чен­ків­сько­го ра­йон­но­го су­ду м. Ки­є­ва Олег Са­ви­цький.

Пі­дби­ва­ю­чи підсумки за­сі­да­н­ня кру­гло­го сто­лу, го­ло­ва Вер­хов­но­го Су­ду Укра­ї­ни Яро­слав Романюк ви­сло­вив йо­го уча­сни­кам вдя­чність за плі­дну та кон­стру­ктив­ну дис­ку­сію. Во­на за­свід­чи­ла, на­го­ло­сив спів­ор­га­ні­за­тор за­хо­ду Вір­гі­лі­юс Ва­лан­чюс, що про­бле­ма за­без­пе­че­н­ня єд­но­сті су­до­вої пра­кти­ки – спіль­на для біль­шо­сті су­до­вих си­стем сві­ту, а то­му її обго­во­ре­н­ня є вкрай акту­аль­ним

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.