Укра­їн­ські зе­мель­ні від­но­си­ни крізь при­зму аме­ри­кан­сько­го до­сві­ду

Pravoviy tyzhden - - ГОЛОВНА СТОРІНКА - Ма­ксим НАЗАРЕНКО На­ціо­наль­ний прес-клуб з аграр­них та зе­мель­них пи­тань

Не­що­дав­но зі США по­вер­ну­ла­ся гру­па укра­їн­ських екс­пер­тів, яка ви­вча­ла аме­ри­кан­ський до­свід ро­бо­ти у зе­мель­ній сфе­рі. Про те, як мо­жна вдо­ско­на­ли­ти зе­мель­ні від­но­си­ни в на­шій кра­ї­ні з ура­ху­ва­н­ням за­ру­бі­жно­го до­сві­ду, го­во­ри­мо з ди­ре­кто­ром Ре­сур­сно­го цен­тру з прав на зем­лю Про­е­кту USAID «Агро­Ін­вест», пре­зи­ден­том Асо­ці­а­ції «Зе­мель­на спіл­ка Укра­ї­ни» Ан­дрі­єм КОШИЛЕМ.

– На­скіль­ки про­ду­ктив­ною ви­яви­ла­ся по­їзд­ка до США?

– Ду­же про­ду­ктив­ною. Ми змо­гли озна­йо­ми­ти­ся з пе­ре­до­вим до­сві­дом зе­мель­них від­но­син Спо­лу­че­них Шта­тів. Нам ви­да­ла­ся на­го­да по­ди­ви­ти­ся на це як на фе­де­раль­но­му рів­ні, так і на рів­ні окре­мих шта­тів. Ми зу­стрі­ча­ли­ся з мі­сце­вою вла­дою, фер­ме­ра­ми, пред­став­ни­ка­ми ком­па­ній, які про­во­дять зе­мель­ні ау­кціо­ни, юри­ди­чних ком­па­ній, оцін­щи­ка­ми. Це для нас – не­оці­нен­ний до­свід.

– В яких шта­тах ви по­бу­ва­ли?

– За­га­лом на­ша по­їзд­ка три­ва­ла 3 ти­жні. За цей час ми всти­гли по­бу­ва­ти в 16 шта­тах, зокре­ма в Ме­рі­лен­ді, Вір­джи­нії, Нью-Йор­ку, Не­бра­сці, Не­ва­ді, Ва­йо­мін­гу, Ма­са­чу­се­тсі. Тож про­їха­ли кра­ї­ну від її схо­ду до за­хо­ду. І, зві­сно, по­бу­ва­ли у Ва­шинг­то­ні. Чо­му я так де­таль­но про все роз­по­від­аю? Та то­му, що США – це не­о­дно­рі­дна кра­ї­на. Ко­жен штат має свої осо­бли­во­сті. Час­тко­во во­ни зу­мов­лю­ю­ться клі­ма­ти­чни­ми умо­ва­ми, ре­льє­фом мі­сце­во­сті. Усе це сут­тє­во по­зна­ча­є­ться на сіль­сько­му го­спо­дар­стві, на то­му, як го­спо­да­рю­ють на зем­лі.

Що нас зди­ву­ва­ло, так це те, що за та­кої ре­гіо­наль­ної спе­ци­фі­ки в Аме­ри­ці діє ці­лі­сна аграр­на по­лі­ти­ка. При­чо­му во­на пра­цює по­ту­жно. Ні­хто не ста­вить під сум­нів її ефе­ктив­ність. Там су­во­ро до­три­му­ю­ться за­ко­нів. Не так, як у нас – не всти­гли ухва­ли­ти якийсь зе­мель­ний за­кон, а нав­здо­гін йо­му го­ту­ють но­вий, який мо­же пе­ре­кре­сли­ти всі по­пе­ре­дні на­пра­цю­ва­н­ня.

Зга­дай­мо, як скла­да­ла­ся до­ля За­ко­ну «Про ри­нок зе­мель». Тіль­ки й чу­ло­ся, що ось-ось Вер­хов­на Ра­да йо­го ухва­лить. І во­на на­віть на­ма­га­ла­ся це зро­би­ти. Аж не­вдов­зі з’явив­ся за­ко­но­про­ект «Про обіг зе­мель сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня». Остан­нім ча­сом Дер­жзе­м­агент­ство за­про­по­ну­ва­ло гро­мад­сько­сті на обго­во­ре­н­ня но­ву іні­ці­а­ти­ву – за­ко­но­про­ект «Про вне­се­н­ня змін до де­яких за­ко­но­дав­чих актів Укра­ї­ни що­до вдо­ско­на­ле­н­ня по­ряд­ку про­да­жу пра­ва орен­ди на зе­мель­ні ді­лян­ки сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня». Він до­ко­рін­но змі­нює під­хо­ди до фор­му­ва­н­ня зе­мель­но­го рин­ку в на­шій кра­ї­ні.

У США та­кої не­по­слі­дов­но­сті в зе­мель­них пи­та­н­нях не­має. При­найм­ні, нам на це ні­хто не жа­лів­ся. На­зи­ва­ли рі­зні про­бле­ми, але та­кої се­ред них не бу­ло.

– Хто ор­га­ні­зу­вав цю по­їзд­ку?

– Нас за­про­сив аме­ри­кан­ський уряд в рам­ках про­гра­ми International Leadership. До скла­ду на­шої де­ле­га­ції уві­йшли фа­хів­ці із зе­мель­них пи­тань. Во­ни пред­став­ля­ли Вер­хов­ну Ра­ду, осві­тні за­кла­ди, не­дер­жав­ні ор­га­ні­за­ції і ор­га­ни мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня.

– Що в аме­ри­кан­ській си­сте­мі бу­ло осо­бли­во ці­ка­вим?

– По­над усе – це до­свід де­цен­тра­лі­за­ції зе­мель­них від­но­син. Ми пе­ре­ко­на­ли­ся, що у США на мі­сце­во­му рів­ні ви­рі­шу­є­ться ду­же ба­га­то зе­мель­них пи­тань. Це до­зво­ляє гну­чкі­ше під­хо­ди­ти до роз­ви­тку на­се­ле­них пун­ктів, до ство­ре­н­ня при­ва­бли­во­го ін­ве­сти­цій­но­го клі­ма­ту.

У нас ду­же ба­га­то вла­ди скон­цен­тро­ва­но на цен­траль­но­му рів­ні. Це по­ро­джує чи­ма­ло про­блем. Одна з них має пря­мий сто­су­нок до ко­ру­пції. То­му що пра­цює прин­цип: будь-яке рі­ше­н­ня ко­штує гро­шей. Зві­сно, не ле­галь­но спла­че­них, а тих, що йдуть до кишень чи­нов­ни­ків. На мі­сце­во­му рів­ні корупція так не бу­яє. За­зви­чай чле­ни гро­ма­ди ста­ють свід­ка­ми ухва­ле­н­ня рі­шень, у то­му чи­слі і в зе­мель­ній сфе­рі. Від­так, во­ни мо­жуть їх ре­гу­лю­ва­ти, впли­ва­ти на них.

То­му осо­бли­во ва­жли­во на­ші те­ри­то­рі­аль­ні гро­ма­ди на­ді­ли­ти біль­ши­ми пов­но­ва­же­н­ня­ми. Це те, що на­ма­га­ю­ться зро­би­ти ав­то­ри ві­тчи­зня­ної те­ри­то­рі­аль­но-адмі­ні­стра­тив­ної ре­фор­ми. Ви­вче­н­ня до­сві­ду США оста­то­чно пе­ре­ко­на­ло в то­му, що її тре­ба якнай­ско­рі­ше за­про­ва­джу­ва­ти.

– За­кри­тість зе­мель­них рі­шень в Укра­ї­ні – чи не най­го­лов­ні­ша про­бле­ма, з якою по­стій­но сти­ка­ю­ться зем­ле­вла­сни­ки і ті, хто пра­гне офор­ми­ти вла­сність на зем­лю, її орен­ду. Як це ви­гля­дає в США?

– Тут у зе­мель­них пи­та­н­нях спо­сте­рі­га­є­ться аб­со­лю­тна про­зо­рість. Зре­штою, щоб пе­ре­ко­на­ти­ся у цьо­му, не обов’яз­ко­во їха­ти до Спо­лу­че­них Шта­тів. До­ста­тньо увійти в Ін­тер­нет, і ви одер­жи­те всю не­об­хі­дну зе­мель­ну ін­фор­ма­цію. Во­на є до­сту­пною для ко­жно­го. Це зні­має на­пру­гу в ба­га­тьох зе­мель­них пи­та­н­нях.

Як у нас усе це ви­гля­дає, зна­ють усі: ін­фор­ма­ція про окре­мих вла­сни­ків зем­лі – це ма­ло не дер­жав­на та­єм­ни­ця. Не­по­да­лік Ки­є­ва у лі­сі ви­яви­ли ді­лян­ку пло­щею у 2 ге­кта­ри. Во­на ого­ро­дже­на пар­ка­ном зав­ви­шки у кіль­ка ме­трів. Ви­гля­дає, не­мов ци­та­дель. І ні­хто до­сте­мен­но не мо­же ска­за­ти, ко­му та зем­ля на­ле­жить. Тіль­ки на­тя­ка­ють, що чи­нов­ни­ку ду­же і ду­же ви­со­ко­го рів­ня. Мов­ляв, зрід­ка при­їздить сю­ди…

– Які ме­ха­ні­зми фун­кціо­ну­ва­н­ня зе­мель­но­го рин­ку ба­жа­но бу­ло б за­по­зи­чи­ти в аме­ри­кан­ців?

– Ми ду­же ви­со­ко оці­ни­ли там­те­шні під­хо­ди до кон­сер­ва­ції зе­мель. Во­ни до­зво­ля­ють збе­рег­ти зем­лі сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня, уне­мо­жлив­лю­ють їх без­під­став­не пе­ре­ве­де­н­ня до ін­ших ка­те­го­рій. То­му там зем­лю, на якій ви­ро­щу­ють хліб, не пе­ре­да­ють під жи­тло­ву за­бу­до­ву або, на­при­клад, під бу­дів­ни­цтво ав­то­за­пра­вок, як це ча­сто трапляється у нас.

Ці­ка­вий ін­стру­мент – це пе­ре­да­ча зе­мель у тра­сто­ве управ­лі­н­ня осві­тнім за­кла­дам. Від го­спо­да­рю­ва­н­ня на них во­ни отри­му­ють до­хо­ди і в та­кий спо­сіб фі­нан­су­ють влас- ну ді­яль­ність. Ми ба­чи­ли уні­вер­си­те­ти, які ма­ють до­ста­тньо гро­шей і для ор­га­ні­за­ції на­вчаль­но­го про­це­су, і для на­ле­жно­го ма­те­рі­аль­но-те­хні­чно­го за­без­пе­че­н­ня.

– Вітчизняна зе­мель­на сфе­ра до­сі за­ли­ша­є­ться над­то ко­рум­по­ва­ною. Як з цим скла­да­є­ться си­ту­а­ція в США?

– Го­лов­ний ме­ха­нізм бо­роть­би з ко­ру­пці­єю – це пу­блі­чність рі­шень, які ухва­лю­ю­ться, і їх до­сту­пність для всіх гро­ма­дян. Тіль­ки в США він пра­цює, а у нас – ні. То­му ми і ма­є­мо про­ти­ле­жні ре­зуль­та­ти.

Ве­ли­ке зна­че­н­ня ма­ють та­кож еко­но­мі­чні ва­же­лі. У Спо­лу­че­них Шта­тах на­да­ють пе­ре­ва­гу сти­му­лю­ю­чим за­хо­дам. А це під­ко­шує ко­ру­пцію, бо во­на зав­жди жи­ви­ться тим, що за­бо­ро­ня­є­ться. Якщо не­має за­бо­рон, то не­має і за що пла­ти­ти гро­ші чи­нов­ни­ку.

В Аме­ри­ці вже дав­но до цьо­го зви­кли і на­віть не уявляють, як мо­же бу­ти іна­кше. Ко­ли я роз­по­від­аю про та­кі ре­чі, то мої ко­ле­ги, зна­йо­мі й ро­ди­чі ди­ву­ю­ться: а чи є вза­га­лі зе­мель­на корупція в США? Я так від­по­від­аю: спра­ва не в ко­ру­пції, а в її рів­ні і в то­му, як си­сте­ма з нею бо­реть- ся. В Аме­ри­ці во­на з ко­ру­пці­єю бо­ре­ться успі­шно. В уся­ко­му ра­зі, на жо­дній зу­стрі­чі, під час при­ва­тних роз­мов, які пе­ред­ба­ча­ють біль­шу від­вер­тість, ні­хто з аме­ри­кан­ців на ко­ру­пцію не на­рі­кав.

– На­скіль­ки за­бю­ро­кра­ти­зо­ва­ним у США є про­цес оформ­ле­н­ня вла­сно­сті на зем­лю, її успад­ку­ва­н­ня, да­ру­ва­н­ня, пе­ре­да­чі в орен­ду?

– Сам цей про­цес є до­сить скла­дним, то­му що по­ку­пець зе­мель­ної ді­лян­ки, по су­ті, по­ви­нен від­слід­ку­ва­ти весь лан­цюг опе­ра­цій, які бу­ли здій­сне­ні до ньо­го. Як пра­ви­ло, цим за­йма­ю­ться юри­ди­чні ком­па­нії чи адво­ка­ти, які бе­руть всі за­пи­си, по­чи­на­ю­чи з того мо­мен­ту, ко­ли дер­жа­ва роз­да­ва­ла зем­лі сво­їм гро­ма­дя­нам. І що­ра­зу до­во­ди­ться від­слід­ко­ву­ва­ти цей лан­цюг опе­ра­цій.

По­при свою скла­дність ця про­це­ду­ра в США дає хо­ро­ші ре­зуль­та­ти. Якщо ви її успі­шно прой­де­те, то у подаль­шо­му мо­же­те спо­кій­но пра­цю­ва­ти на зем­лі, не ду­ма­ю­чи про мо­жли­ве її рей­дер­ське за­хо­пле­н­ня.

Орен­дні від­но­си­ни в Спо­лу­че­них Шта­тах пе­ре­ва­жно є ко­ро­тко­тер­мі­но­ви­ми. Во­ни мо­жуть три­ва­ти 1-3 ро­ки. При­чо­му вла­сни­ки зем­лі і орен­да­рі під­пи­су­ють ду­же про­сті до­го­во­ри. За­зви­чай, во­ни їх не ре­є­стру­ють, хо­ча в рі­зних шта­тах що­до цьо­го мо­же бу­ти рі­зна пра­кти­ка.

– Чи сти­ка­ю­ться аме­ри­кан­ці з та­ки­ми про­бле­ма­ми, як від­у­мер­ла спад­щи­на, ні­чий­на зем­ля?

– На­віть в Аме­ри­ці не зав­жди зна­хо­дять ре­аль­них вла­сни­ків зем­лі. Але на те є юри­сти. Во­ни за­йма­ю­ться їх по­шу­ком. Та­кож ці спра­ви роз­гля­да­ю­ться в су­ді.

Тоб­то про­бле­ми з від­у­мер­лою спад­щи­ною та ні­чий­ною зем­лею є, але во­ни ви­рі­шу­ю­ться. І по­ки во­ни ви­рі­шу­ю­ться, ні­хто не­ле­галь­но та­кі ді­лян­ки у сіль­го­спви­ро­бни­цтві не ви­ко­ри­сто­вує. Якщо щось подібне і ста­не­ться, про­ти по­ру­шни­ка за­ко­ну по­ста­не вся си­сте­ма.

Як це ви­гля­дає у нас? Лю­ди­на пі­шла з жи­т­тя, вла­сни­ків зе­мель­ної ді­лян­ки ні­хто не шу­кає, а са­му цю ді­лян­ку успі­шно обро­бляє орен­дар. Той як мав з того зиск, так і надалі про­дов­жує отри­му­ва­ти до­хо­ди.

– На­пе­ре­до­дні ни­ні­шніх пар­ла­мент­ських ви­бо­рів лі­де­ри де­яких по­лі­ти­чних пар­тій ви­сту­пи­ли про­ти запровадження в Укра­ї­ні ме­ха­ні­зму ку­пів­лі-про­да­жу зем­лі сіль­госп­при­зна­че­н­ня. Що це – по­лі­ти­чний по­пу­лізм чи про­яв мо­жли­вої змі­ни по­лі­ти­ки в зе­мель­ній сфе­рі?

– За­бо­ро­ня­ти про­даж зем­лі мо­жна скіль­ки зав­го­дно, але якщо економіка по­тре­бу­ва­ти­ме ме­ха­ні­зму по­шу­ку ефе­ктив­но­го вла­сни­ка, ри­нок зем­лі все одно бу­де існу­ва­ти. Сьо­го­дні він пе­ре­бу­ває у на­пів­кри­мі­наль­но­му ста­ні, пра­цює зде­біль­шо­го не­ле­галь­но. Але осо­бли­во при­кро те, що дер­жа­ва не хо­че ви­зна­ти дій­сно­сті, а са­ме – існу­ва­н­ня та­ко­го рин­ку. Во­дно­час во­на пра­гне йо­го ре­гу­лю­ва­ти і кон­тро­лю­ва­ти.

Екс­пер­ти Ре­сур­сно­го цен­тру ба­чать, що є еко­но­мі­чні та юри­ди­чні ме­ха­ні­зми, які до­зво­ля­ють зро­би­ти наш зе­мель­ний ри­нок про­зо­рим. Без­умов­но, по­вин­ні бу­ти пев­ні обме­же­н­ня, але за­бо­ро­ни­ти про­даж зем­лі сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня пра­кти­чно не­мо­жли­во.

Ва­жли­ві кро­ки, які має здій­сни­ти Укра­ї­на, щоб під­го­ту­ва­ти­ся до від­кри­т­тя рин­ку зе­мель, ви­кла­де­ні в під­го­тов­ле­ній на­ши­ми екс­пер­та­ми про­гра­мі «Де­сять кро­ків до по­до­ла­н­ня ко­ру­пції в зе­мель­них від­но­си­нах». Зараз ми актив­но впро­ва­джу­є­мо за­зна­че­ну про­гра­му: ор­га­ні­зо­ву­є­мо пу­блі­чні обго­во­ре­н­ня, го­ту­є­мо ана­лі­ти­чні ма­те­рі­а­ли, роз­ро­бля­є­мо про­е­кти за­ко­но­дав­чих актів. У цій ро­бо­ті ми бу­де­мо ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти й зна­н­ня, отри­ма­ні у США, але, зві­сно, з ура­ху­ва­н­ням ре­а­лій і осо­бли­во­стей укра­їн­ських зе­мель­них від­но­син та їх ре­гу­лю­ва­н­ня

Ан­дрій КОШИЛЬ: «За­бо­ро­ня­ти про­даж зем­лі мо­жна скіль­ки зав­го­дно, але якщо економіка по­тре­бу­ва­ти­ме ме­ха­ні­зму по­шу­ку ефе­ктив­но­го вла­сни­ка, ри­нок зем­лі все одно бу­де існу­ва­ти»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.