Сі­мей­ні фер­ми: без ста­ту­су сіль­го­спви­ро­бни­ка

Pravoviy tyzhden - - ГОЛОВНА СТОРІНКА - Та­рас ТЕРНІВСЬКИЙ На­ціо­наль­ний прес-клуб з аграр­них та зе­мель­них пи­тань

Не­вдов­зі в Укра­ї­ні мо­жуть з’яви­ти­ся сі­мей­ні фер­мер­ські го­спо­дар­ства. Ста­не­ться це пі­сля того, як но­ва Вер­хов­на Ра­да ухва­лить онов­ле­ний За­кон «Про фер­мер­ське го­спо­дар­ство».

На­справ­ді фер­ми сі­мей­но­го ти­пу в Укра­ї­ні є. Біль­ше того, на рин­ку аграр­ної про­ду­кції во­ни пра­цю­ють дав­но. Але прав­дою є і те, що фун­кціо­ну­ють та­кі фер­ми не­ле­галь­но по­за пра­во­вим по­лем. При­найм­ні, до­те­пер во­ни не ма­ють ста­ту­су сіль­го­спви­ро­бни­ка.

А це вже зов­сім не дрі­бни­чка. Та­кої дум­ки до­три­му­є­ться ди­ре­ктор Де­пар­та­мен­ту еко­но­мі­чно­го роз­ви­тку аграр­но­го рин­ку Мі­ні­стер­ства аграр­ної по­лі­ти­ки та про­до­воль­ства Ві­та­лій Са­блук. Від­су­тність ста­ту­су сіль­го­спви­ро­бни­ка уне­мо­жлив­лює ви­хід від­по­від­ної ка­те­го­рії агра­рі­їв на ор­га­ні­зо­ва­ний ри­нок.

Йде­ться не про де­ся­тки чи на­віть со­тні тонн сіль­госп­про­ду­кції. За да­ни­ми Ві­та­лія Са­блу­ка, які він опри­лю­днив під час чер­го­во­го за­сі­да­н­ня На­ціо­наль­но­го прес-клу­бу з аграр­них та зе­мель­них пи­тань, її на­ба­га­то біль­ше. Зокре­ма, то­рік го­спо­дар­ства­ми на­се­ле­н­ня бу­ло ви­ро­бле­но сіль­госп­про­ду­кції на 118 млрд грн. І це – у ці­нах 2010 р., хо­ча зро­зумі­ло, що за цей час во­ни істо­тно зро­сли.

Хто са­ме виробив про­ду­кцію у та­ко­му зна­чно­му об­ся­зі? Ві­та­лій Са­блук дає від­по­відь і на це пи­та­н­ня – 4,3 млн осо­би­стих се­лян­ських го­спо­дарств (ОСГ), які ра­зом обро­бля­ють май­же 7 млн ге­кта­рів зем­лі.

Для по­рів­ня­н­ня: сіль­госп­під­при­єм­ства, в то­му чи­слі й агро­хол­дин­ги, го­спо­да­рю­ють на по­над 21 млн ге­кта­рах. При цьо­му то­рік во­ни ви­ро­би­ли сіль­госп­про­ду­кції на 133 млрд грн.

Але і це ще не все. З роз­ра­хун­ку на 1 ге­ктар, під­ра­ху­вав пан Са­блук, ма­лі го­спо­дар­ства, які пра­кти­чно по­збав­ле­ні зов­ні­шньо­го фі­нан­су­ва­н­ня, за до­по­мо­гою ло­пат та вил ви­ро­бля­ють до­да­ної вар­то­сті у 3-4 ра­зи біль­ше, ніж ве­ли­кі сіль­госп­під­при­єм­ства.

За під­сум­ка­ми ми­ну­ло­го ро­ку ва­ло­ве ви­ро­бни­цтво в сіль­сько­му го­спо­дар­стві, зно­ву ж та­ки, у ці­нах 2010 р. ста­но­ви­ло 251 млрд грн. По­ло­ви­ну ці­єї про­ду­кції бу­ло від­прав­ле­но за кор­дон і стіль­ки ж – спо­жи­то на вну­трі­шньо­му рин­ку.

По­годь­те­ся – про­мо­ви­сті по­ка­зни­ки. Осо­бли­во якщо взя­ти до ува­ги, що на зов­ні­шніх ринках пе­ре­ва­жно тор­гу­ють агро­хол­дин­ги, а на вну­трі­шньо­му – ма­лі го­спо­дар­ства, чиї зем­лі ча­сом ви­мі­рю­ю­ться на­віть не ге­кта­ра­ми, а «со­тка­ми». Від­так, на­про­шу­є­ться ви­сно­вок, що всіх нас зде­біль­шо­го го­ду­ють осо­би­сті се­лян­ські го­спо­дар­ства. На них від­по­від­но до офі­цій­ної ста­ти­сти­ки при­па­дає 60% усьо­го ви­ро­бле­но­го в Укра­ї­ні м’яса, 58% мо­ло­ка, по­над 92% пло­до­во-ягі­дної про­ду­кції і май­же 99% кар­то­плі.

Отже, вне­сок осо­би­стих се­лян­ських го­спо­дарств в аграр­ну еко­но­мі­ку сут­тє­вий. Та па­ра­докс по­ля­гає в то­му, що ОСГ по­рів­ня­но з ве­ли­ки­ми сіль­госп­під­при­єм­ства­ми пе­ре­бу­ва­ють в гір­ших умо­вах, і це вже ви­зна­ють й ті, хто при­че­тний до фор­му­ва­н­ня на­ціо­наль­ної аграр­ної по­лі­ти­ки. Зокре­ма, під час за­сі­да­н­ня прес-клу­бу Ві­та­лій Са­блук зі­знав­ся: «На сьо­го­дні­шній день ма­лі фор­ми го­спо­да­рю­ва­н­ня зна­хо­дя­ться в на­ба­га­то гір­ших умо­вах».

Про які умо­ви йде­ться? Про одну ми вже зга­да­ли – це від­су­тність до­сту­пу до ор­га­ні­зо­ва­них рин­ків. Але на­справ­ді про­блем, з яки­ми до­ни­ні ре­аль­но сти­ка­ю­ться осо­би­сті се­лян­ські го­спо­дар­ства, на­ба­га­то біль­ше, і важ­ко ска­за­ти, яка з них є най­бо­лю­чі­шою і по­тре­бує пер­шо­ря­дно­го ви­рі­ше­н­ня.

Ска­жі­мо, осо­би­сті се­лян­ські го­спо­дар­ства по­збав­ле­ні змо­ги до­сту­пи­ти­ся до фі­нан­со­вих ре­сур­сів. І не тіль­ки до бан­ків­ських кре­ди­тів, а й до бю­дже­тних ко­штів, ко­трі дер­жа­ва спря­мо­вує на під­трим­ку сіль­сько­го го­спо­дар­ства. І все, зно­ву ж та­ки, че­рез від­су­тність в ОСГ ста­ту­су сіль­го­спви­ро­бни­ка.

Ма­ло того, че­рез брак цьо­го ста­ту­су во­ни не мо­жуть та­кож ство­ри­ти ко­опе­ра­тив або всту­пи­ти до ньо­го, адже за­ко­ном пе­ред­ба­че­но, що чле­на­ми ко­опе­ра­ти­вів є сіль­сько- го­спо­дар­ські ви­ро­бни­ки! Від­су­тність ста­ту­су пе­ре­кри­ває для ОСГ це ва­жли­ве дже­ре­ло зро­ста­н­ня: во­ни не мо­жуть зор­га­ні­зу­ва­ти­ся в ко­опе­ра­тив і ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти ефект мас­шта­бу. Це шлях у без­ви­хідь.

Звід­си брак мі­ні-тра­кто­рів, сі­ва­лок, ком­бай­нів та ін­шої те­хні­ки, яку успі­шно екс­плу­а­ту­ють на сво­їх по­лях аме­ри­кан­ські та єв­ро­пей­ські фер­ме­ри. За­га­лом, до­дав ке­рів­ник на­прям­ку «Роз­ви­ток рин­ко­вої ін­фра­стру­кту­ри» Про­е­кту USAID «Агро­Ін­вест» Ми­ко­ла Гри­цен­ко, ли­ше 7% ОСГ «за­без­пе­че­ні хоч яко­юсь те­хні­кою». Зваж­те, не су­ча­сною, ефе­ктив­но пра­цю­ю­чою, а та­кою, яка ча­сто на ла­дан ди­хає.

Ще одна про­бле­ма: в сіль­ській мі­сце­во­сті спо­сте­рі­га­є­ться ви­со­кий рі­вень бе­зро­бі­т­тя. Один су­ча­сний тра­ктор John Deere або йо­му по­ді­бний зда­тен ви­віль­ни­ти одра­зу кіль­кох ме­ха­ні­за­то­рів.

Ча­сто се­ля­ни втра­ча­ють не ли­ше ро­бо­ту, а й мо­жли­вість три­ва­лий час пра­цю­ва­ти на вла­сній зем­лі, бо зму­ше­ні зда­ва­ти її в орен­ду агро­хол­дин­гам та фер­ме­рам на зна­чний тер­мін. Він мо­же ся­га­ти 15 і на­віть 49 ро­ків. Орен­да­рям це ви­гі­дно, але що ро­би­ти увесь цей час орен­до­дав­цям і осо­бли­во тим, чиї ді­ти по­до­ро­слі­ша­ли і ма­ють на­мір зна­йти со­бі ні­шу у цьо­му жит­ті, пов’яза­ну з се­лом?

Крім того, ни­ні­шні вла­сни­ки ОСГ не мо­жуть роз­ра­хо­ву­ва­ти на пен­сію. Бо її по­трі­бно з чо­гось на­ра­хо­ву­ва­ти. А з чо­го її бра­ти, якщо осо­би­сті се­лян­ські го­спо­дар­ства, при­найм­ні, так вва­жа­є­ться офі­цій­но, пра­цю­ють ви­ня­тко­во на се­бе.

І в цьо­му по­ля­гає чер­го­вий па­ра­докс. Бо на­справ­ді, ствер­джує Ві­та­лій Са­блук, 20% осо­би­стих се­лян­ських го­спо­дарств зо­рі­єн­то­ва­ні на ри­нок. І тіль­ки те, що не мо­жуть про­да­ти на ба­за­рах, по­бли­зу до­ріг, бо не ма­ють місць для про­да­жу на опто­вих ринках, в су­пер­мар­ке­тах, спо­жи­ва­ють в до­ма­шніх умо­вах.

Та­ка до­ля за­чі­пає по­над 800 тис. на­ших спів­ві­тчи­зни­ків, які мешкають у сіль­ській мі­сце­во­сті і за те­пе­рі­шніх об­ста­вин зму­ше­ні якось ви­жи­ва­ти. З ча­сом во­ни мо­жуть не ви­три­ма­ти ви­про­бу­ва­н­ня чин­ною не­да­ле­ко­гля­дною аграр­ною по­лі­ти­кою, яка ігно­рує їх еко­но­мі­чні та со­ці­аль­ні ін­те­ре­си і, по су­ті, ви­жи­ває із се­ла. Та спра­ва в то­му, що на них ні­хто не че­кає і в мі­стах.

«Тре­ба би­ти на спо­лох, – не­по­ко­ї­ться з цьо­го при­во­ду вла­сник ОСГ зі Згу­рів­сько­го ра­йо­ну Ки­їв­ської обла­сті Оле­ксандр Де­ру­нець, – бо ми втра­ча­є­мо се­ло. Во­но і так ка­та­стро­фі­чно ста­ріє. А ми та­кою на­шою по­лі­ти­кою під­штов­ху­є­мо до того, щоб лю­ди за­ли­ша­ли свої до­мів­ки».

Ви­хід із си­ту­а­ції, що скла­ла­ся, один – ви­зна­ти осо­би­сті се­лян­ські го­спо­дар­ства пов­но­цін­ни­ми уча­сни­ка­ми аграр­но­го рин­ку. І не про­сто ви­зна­ти, а зро­би­ти все для того, щоб во­ни уві­йшли в ньо­го і тим са­мим до­по­мо­гли йо­го де­ті­ні­за­ції. Бо, на­го­ло­сив Ві­та­лій Са­блук, 50-55% сіль­сько­го на­се­ле­н­ня до­сі пе­ре­бу­ва­ють по­за ме­жа­ми ор­га­ні­зо­ва­но­го рин­ку і то­му ча­сто зму­ше­ні спів­пра­цю­ва­ти з рі­зно­го ро­ду діл­ка­ми, по­го­джу­ва­ти­ся на за­про­по­но­ва­ні ни­ми ті­ньо­ві схе­ми.

Усі мо­жли­во­сті для пов­но­цін­но­го вхо­дже­н­ня ОСГ до ор­га­ні­зо­ва­но­го рин­ку є. «Осо­би­сті се­лян­ські го­спо­дар­ства, – на­го­ло­шує го­лов­ний на­у­ко­вий спів­ро­бі­тник Ін­сти­ту­ту еко­но­мі­ки та про­гно­зу­ва­н­ня НАН Укра­ї­ни Лю­бов Мол­до­ван, – апрі­о­рі вже є фер­мер­ськи­ми го­спо­дар­ства­ми». За ха­ра­кте­ром ор­га­ні­за­ції пра­ці, її про­ду­ктив­ні­стю і ба­га­тьма ін­ши­ми по­ка­зни­ка­ми во­ни ні­чим не по­сту­па­ю­ться фер­мер­ським го­спо­дар­ствам ба­га­тьох кра­їн сві­ту.

Тіль­ки тре­ба ви­зна­чи­ти­ся, яке го­спо­дар­ство мо­жна вва­жа­ти фер­мер­ським. У Поль­щі, на­при­клад, до їх чи­сла на­ле­жать всі, хто обро­бляє 1 ге­ктар і біль­ше. У США спо­від­у­є­ться ін­шій під­хід: тут ста­тус фер­мер­сько­го го­спо­дар­ства на­бу­ває той, хто ви­ро­бляє і ре­а­лі­зує сіль­госп­про­ду­кції на су­му, яка ста­но­вить, що­най­мен­ше, 1 тис. до­ла­рів.

При­на­гі­дно Лю­бов Мол­до­ван ска­за­ла, що фер­ме­ри, а отже, і сі­мей­ні фер­мер­ські го­спо­дар­ства мо­жуть уни­кну­ти по­гли­на­н­ня агро­хол­дин­га­ми. Для цьо­го ли­ше вар­то ско­ри­ста­ти­ся до­сві­дом США. Там у 1960-ті ро­ки в сіль­ській мі­сце­во­сті спо­сте­рі­га­ла­ся по­ді­бна до на­шої си­ту­а­ція: ве­ли­кі кор­по­ра­ції по­гли­на­ли не­ве­ли­кі го­спо­дар­ства. Це при­зво­ди­ло до на­ро­ста­н­ня со­ці­аль­ної на­пру­ги в кра­ї­ні. Про­бле­му бу­ло вирішено ухва­ле­н­ням ан­ти­тре­стів­сько­го за­ко­ну. Від­по­від­но до ньо­го не­сіль­сько­го­спо­дар­ським ком­па­ні­ям бу­ло за­бо­ро­не­но за­йма­ти­ся сіль­сько­го­спо­дар­ською ді­яль­ні­стю і во­ло­ді­ти сіль­сько­го­спо­дар­ськи­ми зем­ля­ми. Во­дно­час бу­ло за­про­ва­дже­но по­лі­ти­ку, спря­мо­ва­ну на об’єд­на­н­ня фер­ме­рів, при­чо­му не ли­ше на ви­ро­бни­чо­му рів­ні, а й на рів­ні пе­ре­роб­ки ви­ро­ще­ної про­ду­кції, її збе­рі­га­н­ня, збу­ту, по­ста­ча­н­ня ма­те­рі­аль­но-те­хні­чних ре­сур­сів то­що.

«Отже, нам по­трі­бно па­ра­лель­но ле­га­лі­зу­ва­ти ті ме­ха­ні­зми, які за­без­пе­чать осо­би­стим се­лян­ським го­спо­дар­ствам на­бу­т­тя ста­ту­су фер­ме­ра», – до­да­ла па­ні Мол­до­ван.

За рі­зни­ми оцін­ка­ми, за­зна­чив Ми­ко­ла Гри­цен­ко, на ба­зі осо­би­стих се­лян­ських го­спо­дарств мо­же бу­ти ство­ре­но 500-600 тис. фер­мер­ських го­спо­дарств. На сьо­го­дні їх на­ба­га­то мен­ше – ли­ше 41 тис. Тож є мо­жли­вість зна­чно по­лі­пши­ти фер­мер­ську ста­ти­сти­ку, а го­лов­не – упо­ряд­ку­ва­ти ві­тчи­зня­ну аграр­ну га­лузь і за­пу­сти­ти пов­но­цін­ну ро­бо­ту одно­го з най­по­ту­жні­ших її се­кто­рів, який зна­чною мі­рою за­без­пе­чує про­до­воль­чу без­пе­ку на­шій кра­ї­ні

Не­вдов­зі в Укра­ї­ні мо­жуть з’яви­ти­ся сі­мей­ні фер­мер­ські го­спо­дар­ства. Ста­не­ться це пі­сля того, як но­ва Вер­хов­на Ра­да ухва­лить онов­ле­ний За­кон «Про фер­мер­ське го­спо­дар­ство». До­те­пер актив­на ро­бо­та над йо­го вдо­ско­на­ле­н­ням три­ває в Мі­ні­стер­стві аграр­ної по­лі­ти­ки та про­до­воль­ства. До уча­сті в ній за­лу­че­ні пред­став­ни­ки гро­мад­ських ор­га­ні­за­цій, те­хні­чних про­е­ктів та про­від­ні ві­тчи­зня­ні екс­пер­ти

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.