Вер­хов­ний Суд Укра­ї­ни

Спра­ва про усу­не­н­ня пе­ре­шкод у ко­ри­сту­ван­ні та роз­по­ря­джен­ні вла­сні­стю шля­хом ви­се­ле­н­ня із бу­дин­ку

Pravoviy tyzhden - - ГОЛОВНА СТОРІНКА -

Спра­ва про усу­не­н­ня пе­ре­шкод у ко­ри­сту­ван­ні та роз­по­ря­джен­ні вла­сні­стю шля­хом ви­се­ле­н­ня із бу­дин­ку.

У спра­ві за по­зо­вом Осо­ба 1, Осо­ба 2 до Осо­ба 3, Осо­ба 4, Осо­ба 5, Осо­ба 6, Осо­ба 7, тре­тя осо­ба – ор­ган опі­ки та пі­клу­ва­н­ня Ра­де­хів­ської ра­йон­ної дер­жав­ної адмі­ні­стра­ції, про усу­не­н­ня пе­ре­шкод у ко­ри­сту­ван­ні та роз­по­ря­джен­ні вла­сні­стю шля­хом ви­се­ле­н­ня із бу­дин­ку та зня­т­тя з ре­є­стра­ції за за­явою Осо­ба 1 та Осо­ба 2 про пе­ре­гляд ухва­ли Ви­що­го спе­ці­а­лі­зо­ва­но­го су­ду Укра­ї­ни з роз­гля­ду ци­віль­них і кри­мі­наль­них справ (да­лі – ВССУ) від 24 кві­тня 2014 р. Го­ло­ву­ю­чий на за­сі­дан­ні – су­д­дя ВСУ Ана­то­лій Яре­ма.

Об­ста­ви­ни спра­ви

У ли­пні 2013 р. Осо­ба 1 та Осо­ба 2 звер­ну­лись до су­ду із за­зна­че­ним по­зо­вом, по­си­ла­ю­чись на те, що во­ни є вла­сни­ка­ми бу­дин­ку, у цьо­му бу­дин­ку про­жи­ва­ють від­по­від­а­чі, які все­ли­лись та за­ре­є­стру­ва­лись за жи­т­тя по­пе­ре­дньо­го вла­сни­ка бу­дин­ку Осо­ба 8, яка померла. Оскіль­ки за­кон не пе­ред­ба­чає у ви­пад­ку змі­ни вла­сни­ка бу­дин­ку пе­ре­хід прав і обов’яз­ків по­пе­ре­дньо­го вла­сни­ка до но­во­го вла­сни­ка в ча­сти­ні збе­ре­же­н­ня пра­ва ко­ри­сту­ва­н­ня жи­тлом чле­нів сім’ї ко­ли­шньо­го вла­сни­ка, а від­по­від­а­чі не є чле­на­ми сім’ї но­вих вла­сни­ків бу­дин­ку, то во­ни під­ля­га­ють ви­се­лен­ню з бу­дин­ку.

По­зи­ва­чі про­си­ли зо­бов’яза­ти від­по­від­а­чів не чи­ни­ти їм пе­ре­шкод у ко­ри­сту­ван­ні та роз­по­ря­джен­ні бу­дин­ком, ви­се­ли­ти ї х та зо­бов’яза­ти зня­тись з ре­є­стра­ції.

Рі­ше­н­ням Ра­де­хів­сько­го ра­йон­но­го су­ду Львів­ської обла­сті від 2 гру­дня 2013 р., за­ли­ше­ним без змін ухва­лою Апе­ля­цій­но­го су­ду Львів­ської обла­сті від 11 бе­ре­зня 2014 р., в за­до­во­лен­ні по­зо­ву від­мов­ле­но.

Ухва­лою ВССУ від 24 кві­тня 2014 р. від­мов­ле­но у від­крит­ті ка­са­цій­но­го про­ва­дже­н­ня за ка­са­цій­ною скар­гою Осо­ба 1, Осо­ба 2 на ви­ще­на­ве­де­ні су­до­ві рі­ше­н­ня на під­ста­ві п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК Укра­ї­ни.

У по­да­ній до ВСУ за­яві Осо­ба 1 та Осо­ба 2 про­сять ска­су­ва­ти ухва­лу ВССУ від 24 кві­тня 2014 р., спра­ву на­пра­ви­ти на но­вий роз­гляд до су­ду ка­са­цій­ної ін­стан­ції, по­си­ла­ю­чись на не­о­дна­ко­ве за­сто­су­ва­н­ня су­дом ка­са­цій­ної ін­стан­ції одних і тих са­мих норм ма­те­рі­аль­но­го пра­ва, а са­ме: ст.ст. 64, 156 ЖК УРСР, ст.ст. 383, 391, 405 ЦК Укра­ї­ни.

На під­твер­дже­н­ня сво­їх до­во­дів за­яв­ни­ки на­во­дять ухва­ли ВСУ від 4 жов­тня 2006 р., від 18 ве­ре­сня 2008 р. та ухва­лу ВССУ від 4 ли­пня 2012 р.

Ухва­лою ко­ле­гії суд­дів Су­до­вої па­ла­ти у ци­віль­них спра­вах ВССУ від 22 ве­ре­сня 2014 р. по­нов­ле­но строк на звер­не­н­ня із за­явою про пе­ре­гляд ухва­ли ВССУ від 24 кві­тня 2014 р., спра­ву допу­ще­но до про­ва­дже­н­ня у ВСУ.

За­слу­хав­ши суд­дю-до­по­від­а­ча, пе­ре­ві­рив­ши до­во­ди за­яви, Су­до­ва па­ла­та у ци­віль­них спра­вах ВСУ ви­знає, що за­ява за­до­во­лен­ню не під­ля­гає з та­ких під­став.

Від­по­від­но до ст. 355 ЦПК Укра­ї­ни за­ява про пе­ре­гляд су­до­вих рі­шень у ци­віль­них спра­вах мо­же бу­ти по­да­на ви­клю­чно з під­став:

1) не­о­дна­ко­во­го за­сто­су­ва­н­ня су­дом (су­да­ми) ка­са­цій­ної ін­стан­ції одних і тих са­мих норм ма­те­рі­аль­но­го пра­ва, що по­тя­гло ухва­ле­н­ня рі­зних за змі­стом су­до­вих рі­шень у по­ді­бних пра­во­від­но­си­нах;

2) вста­нов­ле­н­ня між­на­ро­дною су­до­вою уста­но­вою, юрис­ди­кція якої ви­зна­на Укра­ї­ною, по­ру­ше­н­ня Укра­ї­ною між­на­ро­дних зо­бов’язань при ви­рі­шен­ні спра­ви су­дом.

Су­да­ми під час роз­гля­ду спра­ви вста­нов­ле­но, що вла­сни­ком бу­дин­ку, бу­ла Осо­ба 8 – ма­тір Осо­ба 2, Осо­ба 9 та Осо­ба 3. 12 сі­чня 1990 р. Осо­ба 8 скла­ла за­по­віт, яким за­по­ві­ла все своє май­но Осо­ба 9.

Від­по­від­но до сві­доцтв про пра­во вла­сно­сті на спад­щи­ну за за­по­ві­том та за за­ко­ном від 21 ве­ре­сня 2007 р. Осо­ба 9 та Осо­ба 2 ста­ли спів­вла­сни­ка­ми бу­дин­ку, пер­шо­му із них на­ле­жа­ло S1 ча­стин, а дру­го­му – S2 ча­стин. Осо­ба 9 по­мер, за­по­вів­ши свої S1 ча­стин бу­дин­ку Осо­ба 1. По­зи­ва­чі офор­ми­ли своє пра­во вла­сно­сті на жи­тло­вий бу­ди­нок у від­по­від­них ча­сти­нах.

Осо­ба 3, йо­го дру­жи­на Осо­ба 4, а та­кож їх ді­ти: Осо­ба 5, Осо­ба 7 та Осо­ба 6, бу­ли все­ле­ні та за­ре­є­стро­ва­ні в спір­но­му бу­дин­ку за зго­дою ко­ли­шньої вла­сни­ці бу­дин­ку Осо­ба 8 як чле­ни її сім’ї.

Су­да­ми та­кож уста­нов­ле­но, що пі­сля смер­ті вла­сни­ці бу­дин­ку Осо­ба 8, від­по­від­а­чі про­дов­жу­ва­ли про­жи­ва­ти у бу­дин­ку як на­йма­чі жи­тла, не­сли ви­тра­ти на йо­го

Пра­во чле­нів сім'ї вла­сни­ка бу­дин­ку ко­ри­сту­ва­тись жи­лим при­мі­ще­н­ням мо­же ви­ни­кну­ти та існу­ва­ти ли­ше за на­яв­но­сті пра­ва вла­сно­сті на бу­ди­нок в осо­би, чле­на­ми сім'ї якої во­ни є; із при­пи­не­н­ням пра­ва вла­сно­сті осо­би втра­ча­є­ться й пра­во ко­ри­сту­ва­н­ня жи­лим при­мі­ще­н­ням у чле­нів її сім'ї

ре­монт і утри­ма­н­ня та здій­сню­ва­ли ін­ші обов’яз­ко­ві пла­те­жі.

Ухва­лю­ю­чи рі­ше­н­ня про від­мо­ву в за­до­во­лен­ні по­зо­ву, суд пер­шої ін­стан­ції, з яким по­го­ди­лись су­ди апе­ля­цій­ної та ка­са­цій­ної ін­стан­цій, ви­хо­див із того, що по­зи­ва­чі про­жи­ва­ють у м. Льво­ві, де за­без­пе­че­ні жи­тлом, а від­по­від­а­чі все­ли­лись у бу­ди­нок як чле­ни сім’ї вла­сни­ка Осо­ба 8, пі­сля її смер­ті во­ни про­жи­ва­ють у бу­дин­ку як на­йма­чі жи­тла і не­суть ви­тра­ти на йо­го утри­ма­н­ня. Ра­зом із тим у на­да­них для по­рів­ня­н­ня за­яв­ни­ка­ми ухва­лі ВСУ від 4 жов­тня 2006 р. та ухва­лі ВССУ від 4 ли­пня 2012 р. су­ди ка­са­цій­ної ін­стан­ції ді­йшли ви­снов­ку про те, що ви­ни­кне­н­ня у чле­нів сім’ї вла­сни­ка жи­ло­го бу­дин­ку пра­ва на ко­ри­сту­ва­н­ня цим бу­дин­ком є по­хі­дним від ви­ни­кне­н­ня у вла­сни­ка пра­ва вла­сно­сті на бу­ди­нок, а від­так: при­пи­не­н­ня пра­ва вла­сно­сті осо­би на бу­ди­нок, при­пи­няє пра­во чле­нів йо­го сім’ї на ко­ри­сту­ва­н­ня жи­лим бу­дин­ком.

На­да­на за­яв­ни­ка­ми ухва­ла ВСУ від 18 ве­ре­сня 2008 р. не мо­же бу­ти ви­зна­на при­кла­дом не­о­дна­ко­во­го за­сто­су­ва­н­ня су­дом ка­са­цій­ної ін­стан­ції одних і тих са­мих норм ма­те­рі­аль­но­го пра­ва, що по­тя­гло ухва­ле­н­ня рі­зних за змі­стом су­до­вих рі­шень у по­ді­бних пра­во­від­но­си­нах, оскіль­ки во­на ухва­ле­на в по­ряд­ку пе­ре­гля­ду су­до­вих рі­шень за ви­ня­тко­ви­ми об­ста­ви- на­ми згі­дно гла­ви 3 роз­ді­лу 5 ЦПК Укра­ї­ни (у ре­да­кції від 22 кві­тня 2008 р.), і не є су­до­вим рі­ше­н­ням су­ду ка­са­цій­ної ін­стан­ції.

Ви­кла­де­не свід­чить про те, що має мі­сце не­о­дна­ко­ве за­сто­су­ва­н­ня су­да­ми ка­са­цій­ної і нстан­ції одних і тих са­мих норм ма­те­рі­аль­но­го пра­ва, що по­тя­гло ухва­ле­н­ня рі­зних за змі­стом су­до­вих рі­шень у по­ді­бних пра­во­від­но­си­нах.

Ви­рі­шу­ю­чи пи­та­н­ня про усу­не­н­ня роз­бі­жно­стей у за­сто­су­ван­ні су­дом ка­са­цій­ної ін­стан­ції ви­ще­на­ве­де­них норм ма­те­рі­аль­но­го пра­ва, Су­до­ва па­ла­та у ци­віль­них спра­вах ВСУ ви­хо­дить із та­ко­го.

Від­по­від­но до ч. 1 ст. 383 ЦК Укра­ї­ни вла­сник жи­тло­во­го бу­дин­ку має пра­во ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти по­ме­шка­н­ня для вла­сно­го про­жи­ва­н­ня, про­жи­ва­н­ня чле­нів сво­єї сім’ї, ін­ших осіб.

Згі­дно по­ло­жень ст. 391 ЦК Укра­ї­ни вла­сник май­на має пра­во ви­ма­га­ти усу­не­н­ня пе­ре­шкод у здій­снен­ні ним пра­ва ко­ри­сту­ва­н­ня та роз­по­ря­дже­н­ня сво­їм май­ном.

Стат­тею 156 ЖК УРСР пе­ред­ба­че­но, що чле­ни сім’ї вла­сни­ка жи­ло­го бу­дин­ку, які про­жи­ва­ють ра­зом із ним у бу­дин­ку, що йо­му на­ле­жить, ко­ри­сту­ю­ться жи­лим при­мі­ще­н­ням на­рів­ні з вла­сни­ком бу­дин­ку, якщо при їх все­лен­ні не бу­ло ін­шої уго­ди про по­ря­док ко­ри­сту­ва­н­ня цим при­мі­ще­н­ням.

Ана­ло­гі­чну нор­му мі­стить та­кож ст. 405 ЦК Укра­ї­ни.

Ана­ліз ви­ще­на­ве­де­них пра­во­вих норм дає під­ста­ви для ви­снов­ку про те, що пра­во чле­нів сім’ї вла­сни­ка бу­дин­ку ко­ри­сту­ва­тись цим жи­лим при­мі­ще­н­ням мо­же ви­ни­кну­ти та існу­ва­ти ли­ше за на­яв­но­сті пра­ва вла­сно­сті на бу­ди­нок в осо­би, чле­на­ми сім’ї якої во­ни є; і з при­пи­не­н­ням пра­ва вла­сно­сті осо­би втра­ча­є­ться й пра­во ко­ри­сту­ва­н­ня жи­лим при­мі­ще­н­ням у чле­нів її сім’ї.

Ухва­лю­ю­чи рі­ше­н­ня про від­мо­ву в по­зо­ві, суд за­зна­чив, що від­по­від­а­чі за­ре­є­стро­ва­ні в бу­дин­ку як чле­ни сім’ї вла­сни­ка бу­дин­ку, є до­бро­со­ві­сни­ми на­йма­ча­ми, не­суть ви­тра­ти на ре­монт і утри­ма­н­ня бу­дин­ку.

Ра­зом із тим су­дом не вра­хо­ва­но, що пра­во на ко­ри­сту­ва­н­ня жи­лим при­мі­ще­н­ням чле­нів сім’ї вла­сни­ка бу­дин­ку і на­йма­чів ре­гу­лю­є­ться рі­зни­ми нор­ма­ми. Зокре­ма, пра­ва і обов’яз­ки чле­нів сім’ї вла­сни­ка бу­дин­ку ре­гу­лю­ю­ться ст.ст. 156, 157 ЖК УРСР, а пра­ва і обов’яз­ки на­йма­чів – ст.ст. 158-170 ЖК УРСР, а та­кож гла­вою 59 ЦК Укра­ї­ни.

Від­по­від­но до ви­мог ча­стин 1, 2 ст. 3604 ЦПК Укра­ї­ни суд за­до­воль­няє за­яву у спра­ві, яка пе­ре­гля­да­є­ться з під­ста­ви, пе­ред­ба­че­ної п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК Укра­ї­ни, якщо вста­но­вить, що су­до­ве рі­ше­н­ня є не­за­кон­ним.

Ура­хо­ву­ю­чи ви­кла­де­не, ухва­ла ВССУ від 24 кві­тня 2014 р. під­ля­гає ска­су­ван­ню з на­прав­ле­н­ням спра­ви на но­вий роз­гляд до су­ду ка­са­цій­ної ін­стан­ції.

Суд по­ста­но­вив

Ке­ру­ю­чись ст. 3603 ЦПК, Су­до­ва па­ла­та у ци­віль­них спра­вах ВСУ по­ста­но­ви­ла за­яву Осо­ба 1 та Осо­ба 2 за­до­воль­ни­ти. Ухва­лу ВССУ від 24 кві­тня 2014 р. ска­су­ва­ти, спра­ву на­пра­ви­ти на но­вий роз­гляд до су­ду ка­са­цій­ної ін­стан­ції

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.