Вер­хов­ний Суд Укра­ї­ни

Спра­ва про обра­ху­ва­н­ня стро­ку по­зов­ної дав­но­сті по по­вер­нен­ню кре­ди­тних ко­штів та про­цен­тів

Pravoviy tyzhden - - ГОЛОВНА СТОРІНКА -

Спра­ва про обра­ху­ва­н­ня стро­ку по­зов­ної дав­но­сті по по­вер­нен­ню кре­ди­тних ко­штів та про­цен­тів.

У спра­ві за по­зо­вом то­ва­ри­ства з обме­же­ною від­по­від­аль­ні­стю «Кре­ди­тні іні­ці­а­ти­ви» (да­лі – ТОВ «Кре­ди­тні іні­ці­а­ти­ви») до Осо­ба 1, тре­ті осо­би: Осо­ба 2, Осо­ба 3, Осо­ба 4, Осо­ба 5, про звер­не­н­ня стя­гне­н­ня на пре­дмет іпо­те­ки за за­явою Осо­ба 1 про пе­ре­гляд Вер­хов­ним Су­дом Укра­ї­ни ухва­ли Ви­що­го спе­ці­а­лі­зо­ва­но­го су­ду Укра­ї­ни з роз­гля­ду ци­віль­них кри­мі­наль­них справ (да­лі – ВССУ) від 27 бе­ре­зня 2014 р. Го­ло­ву­ю­чий на за­сі­дан­ні – су­д­дя ВСУ Ана­то­лій Яре­ма.

Об­ста­ви­ни спра­ви

У черв­ні 2013 р. ТОВ «Кре­ди­тні іні­ці­а­ти­ви» звер­ну­лось до су­ду з по­зо­вом до Осо­ба 1 про звер­не­н­ня стя­гне­н­ня на пре­дмет іпо­те­ки.

За­зна­ча­ло, що 20 жов­тня 2006 р. між АКБ «ТАС-Ко­мерц­банк» і Осо­ба 2 укла­де­но кре­ди­тний до­го­вір, від­по­від­но до умов яко­го банк на­дав по­зи­чаль­ни­ку кре­дит у роз­мі­рі 50 тис. до­ла­рів США з кін­це­вим тер­мі­ном по­га­ше­н­ня 19 жов­тня 2016 р. вклю­чно зі спла­тою 14% рі­чних за весь строк фа­кти­чно­го ко­ри­сту­ва­н­ня кре­ди­том; 26 жов­тня 2006 р. між АКБ «ТАС-Ко­мерц­банк» і Осо­ба 3 бу­ло укла­де­но кре­ди­тний до­го­вір, згі­дно з яким остан­ньо­му на­да­но кре­дит в роз­мі­рі 50 тис. до­ла­рів США на строк до 20 жов­тня 2016 р. зі спла­тою 14% рі­чних за весь строк фа­кти­чно­го ко­ри­сту­ва­н­ня кре­ди­том; 13 ли­сто­па­да 2006 р. між АКБ «ТАС-Ко­мерц­банк» і Осо­ба 4 бу­ло укла­де­но кре­ди­тний до­го­вір, від­по­від­но до умов яко­го банк на­дав по­зи­чаль­ни­ку кре­дит у роз­мі­рі 50 тис. до­ла­рів США на строк до 11 ли­сто­па­да 2016 р. вклю­чно зі спла­тою 14% рі­чних за весь строк фа­кти­чно­го ко­ри­сту­ва­н­ня кре­ди­том; 13 ли­сто­па­да 2006 р. між АКБ «ТАС-Ко­мерц­банк» і Осо­ба 5 бу­ло укла­де­но кре­ди­тний до­го­вір, від­по­від­но до умов яко­го банк на­дав по­зи­чаль­ни­ку кре­дит у роз­мі­рі 50 тис. до­ла­рів США на строк до 11 ли­сто­па­да 2016 р. вклю­чно зі спла­тою 14% рі­чних за весь строк фа­кти­чно­го ко­ри­сту­ва­н­ня кре­ди­том.

З ме­тою за­без­пе­че­н­ня на­ле­жно­го ви­ко­на­н­ня по­зи­чаль­ни­ка­ми сво­їх зо­бов’язань за вка­за­ни­ми кре­ди­тни­ми до­го­во­ра­ми 20 жов­тня 2006 р. та 13 ли­сто­па­да 2006 р. бу­ло укла­де­но 4 іпо­те­чні до­го­во­ри, за умо­ва­ми яких іпо­те­ко­да­вець Осо­ба 1 пе­ре­дав в іпо­те­ку бан­ку на­ле­жне йо­му на пра­ві вла­сно­сті при­мі­ще­н­ня кі­но­те­а­тру «Укра­ї­на» за­галь­ною пло­щею S1.

У зв’яз­ку з не­на­ле­жним ви­ко­на­н­ням бор­жни­ка­ми сво­їх зо­бов’язань за кре­ди­тни­ми до­го­во­ра­ми ви­ни­кла за­бор­го­ва­ність, яку по­зи­вач про­сив стя­гну­ти шля­хом звер­не­н­ня стя­гне­н­ня на пре­дмет іпо­те­ки.

Рі­ше­н­ням На­двір­нян­сько­го ра­йон­но­го су­ду Іва­но-Фран­ків­ської обла­сті від 9 гру­дня 2013 р., за­ли­ше­ним без змін ухва­лою апе­ля­цій­но­го су­ду Іва­но-Фран­ків­ської обла­сті від 28 сі­чня 2014 р., по­зов ТОВ «Кре­ди­тні іні­ці­а­ти­ви» за­до­во­ле­но: звер­ну­то стя­гне­н­ня на пре­дмет іпо­те­ки – при­мі­ще­н­ня бу­дів­лі кі­но­те­а­тру «Укра­ї­на», від­по­від­но до до­го­во­рів іпо­те­ки шля­хом про­ве­де­н­ня при­лю­дних тор­гів на під­ста­ві ЗУ «Про ви­ко­нав­че про­ва­дже­н­ня» у ра­ху­нок по­га­ше­н­ня за­бор­го­ва­но­сті за кре­ди­тни­ми до­го­во­ра­ми, які укла­де­ні з Осо­ба 2, Осо­ба 3, Осо­ба 4, Осо­ба 5.

Ухва­лою ВССУ від 27 бе­ре­зня 2014 р. від­мов­ле­но у від­крит­ті ка­са­цій­но­го про­ва­дже­н­ня за скар­гою Осо­ба 1 на під­ста­ві п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК.

У по­да­ній до ВСУ за­яві про пе­ре­гляд ухва­ли ВССУ від 27 бе­ре­зня 2014 р. Осо­ба 1 по­ру­шує пи­та­н­ня про ска­су­ва­н­ня за­зна­че­них рі­шень су­дів та ухва­ле­н­ня но­во­го рі­ше­н­ня про від­мо­ву в по­зо­ві з під­ста­ви, пе­ред­ба­че­ної п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК Укра­ї­ни, – не­о­дна­ко­во­го за­сто­су­ва­н­ня су­дом ка­са­цій­ної ін­стан­ції одних і тих са­мих норм ма­те­рі­аль­но­го пра­ва, що по­тя­гло ухва­ле­н­ня рі­зних за змі­стом су­до­вих рі­шень у по­ді­бних пра­во­від­но­си­нах, а са­ме: ч. 2 ст. 258, ст.ст. 261, 266 ЦК.

Для при­кла­ду на­яв­но­сті за­зна­че­ної під­ста­ви подання за­яви про пе­ре­гляд су­до­во­го рі­ше­н­ня Осо­ба 1 по­си­ла­є­ться на ухва­ли ВССУ від 15 жов­тня 2013 р., від 4 гру­дня 2013 р., від 25 гру­дня 2013 р. та від 22 сі­чня 2014 р.

Осо­ба 1 вка­зує на те, що пра­во­ві ви­снов­ки ВССУ про за­сто­су­ва­н­ня норм ма­те­рі­аль­но­го пра­ва, по­кла­де­ні в осно­ву су­до­во­го рі­ше­н­ня у спра­ві, яка пе­ре­гля­да­є­ться, не є одна­ко­ви­ми з ви­снов­ка­ми, зро­бле­ни­ми су­дом ка­са­цій­ної і нстан­ції в на­да­них для при­кла­ду су­до­вих рі­ше­н­нях, що по­тя­гло ухва­ле­н­ня рі­зних за змі­стом су­до­вих рі­шень у по­ді­бних пра­во­від­но­си­нах.

За­слу­хав­ши до­по­відь суд­ді, по­ясне­н­ня пред­став­ни­ка ТОВ «Кре­ди­тні іні­ці­а­ти­ви» Осо­ба 6, пе­ре­ві­рив­ши на­ве­де­ні в за­яві до­во­ди, Су­до­ва па­ла­та у ци­віль­них спра­вах ВСУ вва­жає, що за­ява про пе­ре­гляд оскар­жу­ва­них су­до­вих рі­шень під­ля­гає час­тко­во­му за­до­во­лен­ню з та­ких під­став.

Суд вста­но­вив

Від­по­від­но до ст. 353 ЦПК ВСУ пе­ре­гля­дає су­до­ві рі­ше­н­ня у ци­віль­них спра­вах ви­клю­чно з під­став і в по­ряд­ку, вста­нов­ле­них цим Ко­де­ксом.

За по­ло­же­н­ня­ми п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК під­ста­вою для подання за­яви про пе­ре­гляд су­до­вих рі­шень у ци­віль­них спра­вах є не­о­дна­ко­ве за­сто­су­ва­н­ня су­дом (су­да­ми) ка­са­цій­ної ін­стан­ції одних і тих са­мих норм ма­те­рі­аль­но­го пра­ва, що по­тя­гло ухва­ле­н­ня рі­зних за змі­стом су­до­вих рі­шень у по­ді­бних пра­во­від­но­си­нах.

За змі­стом ст. 3604 ЦПК суд за­до­воль­няє за­яву про пе­ре­гляд спра­ви і ска­со­вує су­до­ве рі­ше­н­ня у спра­ві, яка пе­ре­гля­да­є­ться з під­ста­ви, пе­ред­ба­че­ної п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК, якщо вста­но­вить, що су­до­ве рі­ше­н­ня є не­за­кон­ним.

З ме­тою за­без­пе­че­н­ня на­ле­жно­го ви­ко­на­н­ня по­зи­чаль­ни­ка­ми сво­їх зо­бов’язань за вка­за­ни­ми кре­ди­тни­ми до­го­во­ра­ми 20 жов­тня 2006 р. та 13 ли­сто­па­да 2006 р. бу­ло укла­де­но 4 іпо­те­чні до­го­во­ри, згі­дно з яки­ми іпо­те­ко­да­вець Осо­ба 1 пе­ре­дав в іпо­те­ку бан­ку на­ле­жне йо­му на пра­ві вла­сно­сті при­мі­ще­н­ня кі­но­те­а­тру «Укра­ї­на», за­галь­ною пло­щею S1, яке на­ле­жить іпо­те­ко­дав­цю на пра­ві вла­сно­сті на під­ста­ві до­го­во­ру ку­пів­лі-про­да­жу, по­свід­че­но­му при­ва­тним но­та­рі­у­сом На­двір­нян­сько­го ра­йон­но­го но­та­рі­аль­но­го окру­гу 13 лю­то­го 2001 р. та за­ре­є­стро­ва­но­му в І ва­но­Фран­ків­сько­му ОБТІ 26 жов­тня 2006 р.

У зв’яз­ку з не­на­ле­жним ви­ко­на­н­ням бор­жни­ка­ми сво­їх зо­бов’язань за кре­ди­тни­ми до­го­во­ра­ми ви­ни­кла за­бор­го­ва­ність, яка ста­но­ви­ла:

- у Осо­ба 2 ста­ном на 1 бе­ре­зня 2013 р.: за кре­ди­том – $42 976, за від­со­тка­ми – $27 965,58, пе­ня – $32 126,79, що скла­дає 823 825 грн. 48 коп.;

- у Осо­ба 4 ста­ном на 1 черв­ня 2013 р.: за кре­ди­том – $41 243, за від­со­тка­ми – $28 313,25, пе­ня – $33 421,77, що скла­дає 823 103 грн. 32 коп.;

- у Осо­ба 5 ста­ном на 1 черв­ня 2013 р.: за кре­ди­том – $41 243, за від­со­тка­ми – $28 313,25, пе­ня – $33 424,81, що скла­дає 823 127 грн. 62 коп.;

- у Осо­ба 3 ста­ном на 1 черв­ня 2013 р.: за кре­ди­том – $42 976; за від­со­тка­ми – $29 503; пе­ня – $34 843,59, що скла­дає 857 830 грн. 82 коп.

28 ли­сто­па­да 2012 р. між ПАТ «Све­дбанк», яке є пра­во­на­сту­пни­ком АКБ «ТАС-Ко­мерц­банк» та ТОВ «Фа­кто­рин­го­ва ком­па­нія «Ве­ктор Плюс», укла­де­но до­го­вір фа­кто­рин­гу №15, від­по­від­но до умов яко­го ПАТ «Све­дбанк» від­сту­пив ТОВ «Фа­кто­рин­го­ва ком­па­нія «Ве­ктор Плюс» пра­во ви­мо­ги за­бор­го­ва­но­сті за кре­ди­тни­ми до­го­во­ра­ми, укла­де­ни­ми з бор­жни­ка­ми та за­зна­че­ни­ми в ре­є­стрі за­бор­го­ва­но­сті бор­жни­ків. Того са­мо­го дня між ТОВ «Фа­кто­рин­го­ва ком­па­нія «Ве­ктор Плюс» і ТОВ «Кре­ди­тні іні­ці­а­ти­ви» бу­ло укла­де­но до­го­вір фа­кто­рин­гу, від­по­від­но до умов яко­го ТОВ «Фа­кто­рин­го­ва ком­па­нія «Ве­ктор Плюс» від­сту­пи­ло, а ТОВ «Кре­ди­тні іні­ці­а­ти­ви» на­бу­ло пра­ва ви­мо­ги за­бор­го­ва­но­сті за ви­ще­за­зна­че­ни­ми кре­ди­тни­ми до­го­во­ра­ми.

З до­го­во­ру про пе­ре­да­чу прав за іпо­те­чним до­го­во­ром, який укла­де­ний між ТОВ «Фа­кто­рин­го­ва ком­па­нія «Ве­ктор Плюс» і ТОВ «Кре­ди­тні іні­ці­а­ти­ви», уба­ча­є­ться, що ра­зом із від­сту­пле­н­ням пра­ва ви­мо­ги за­бор­го­ва­но­стей за кре­ди­тни­ми до­го­во­ра­ми від бор­жни­ків, що здій­сню­є­ться на під­ста­ві до­го­во­ру фа­кто­рин­гу від 28 ли­сто­па­да 2012 р., укла­де­но­го між сто­ро­на­ми, одно­ча­сно пе­ре­да­ю­ться пра­ва ви­мо­ги за іпо­те­чни­ми до­го­во­ра­ми, які ви­зна­че­ні цим до­го­во­ром. Іпо­те­ко­дер­жа­тель пе­ре­дає но­во­му іпо­те­ко­дер­жа­те­лю пра­ва за іпо­те­чни­ми до­го­во­ра­ми, пе­ре­лік яких на­ве­де­но в до­да­тку №1 до цьо­го до­го­во­ру.

Ухва­лю­ю­чи рі­ше­н­ня про за­до­во­ле­н­ня по­зо­ву ТОВ «Кре­ди­тні іні­ці­а­ти­ви», суд пер­шої ін­стан­ції, з ви­снов­ка­ми яко­го по­го­ди­ли­ся й су­ди апе­ля­цій­ної та ка­са­цій­ної ін­стан­цій, ви­хо­див із того, що у зв’яз­ку з не­на­ле­жним ви­ко­на­н­ням Осо­ба 2, Осо­ба 3, Осо­ба 4, Осо­ба 5 сво­їх зо­бов’язань за кре­ди­тни­ми до­го­во­ра­ми ви­ни­кла за­бор­го­ва­ність, а то­му по­зи­вач як іпо­те­ко­дер­жа­тель має пра­во за­до­воль­ни­ти свої ви­мо­ги за зо­бов’яза­н­ня­ми шля­хом звер­не­н­ня стя­гне­н­ня на пре­дмет іпо­те­ки. При цьо­му до­во­ди Осо­ба 1 що­до спли­ву по­зов­ної дав­но­сті, про за­сто­су­ва­н­ня якої він за­явив, суд ви­знав не­об´рун­то­ва­ни­ми, ді­йшов­ши ви­снов­ку, що від­по­від­но до п. 5 ст. 261 ЦК за зо­бов’яза­н­ня­ми з ви­зна­че­ним стро­ком ви­ко­на­н­ня пе­ре­біг по­зов­ної дав­но­сті по­чи­на­є­ться зі спли­вом стро­ку ви­ко­на­н­ня. Оскіль­ки строк дії до­го­во­рів уста­нов­ле­но: Осо­ба 2 – до 19 жов­тня 2016 р., Осо­ба 3 – до 20 жов­тня 2016 р., а Осо­ба 5 та Осо­ба 4 – до 11 ли­сто­па­да 2016 р., отже з ці­єї да­ти по­ви­нен по­чи­на­ти­ся пе­ре­біг по­зов­ної дав­но­сті за ви­мо­га­ми бан­ку.

Ра­зом із тим у ін­ших спра­вах, які ви­ни­кли з по­ді­бних пра­во­від­но­син – про стя­гне­н­ня за­бор­го­ва­но­сті за кре­ди­тним до­го­во­ром, суд ка­са­цій­ної ін­стан­ції в ухва­лах ВССУ від 15 жов­тня 2013 р., від 4 гру­дня 2013 р., від 25 гру­дня 2013 р. та від 22 сі­чня 2014 р. на під­ста­ві ст. ст. 257, 258, 261 та 267 ЦК ді­йшов ви­снов­ку про за­сто­су­ва­н­ня по­зов­ної дав­но­сті, оскіль­ки у зо­бов’яза­н­нях по­ряд з уста­нов­ле­н­ням стро­ку дії до­го­во­ру бу­ло вста­нов­ле­но і стро­ки ви­ко­на­н­ня окре­мих зо­бов’язань – вне­се­н­ня що­мі­ся­чних пла­те­жів, що вхо­дить до змі­сту зо­бов’яза­н­ня, яке ви­ни­кло на осно­ві до­го­во­ру. Отже, строк по­зов­ної дав­но­сті за ви­мо­га­ми кре­ди­то­ра про по­вер­не­н­ня кре­ди­тних ко­штів та про­цен­тів, яке ви­зна­че­но пе­рі­о­ди­чни­ми що­мі­ся­чни­ми пла­те­жа­ми, не­об­хі­дно обра­хо­ву­ва­ти не з дня, ко­ли за­кін­чу­є­ться строк дії до­го­во­ру, а з мо­мен­ту на­ста­н­ня стро­ку по­га­ше­н­ня чер­го­во­го пла­те­жу. Крім того, до ви­мог про стя­гне­н­ня не­у­стой­ки за­сто­со­ву­є­ться по­зов­на дав­ність в один рік згі­дно зі ст. 258 ЦК, який обме­жу­є­ться остан­ні­ми 12 мі­ся­ця­ми пе­ред звер­не­н­ням до су­ду, а по­чи­на­є­ться за пра­ви­ла­ми ст. 253 ЦК з на­сту­пно­го дня пі­сля від­по­від­ної ка­лен­дар­ної да­ти або на­ста­н­ня по­дії, з якою пов’яза­но йо­го по­ча­ток, та на­ра­хо­ву­є­ться за ко­жен день у ме­жах по­зов­ної дав­но­сті за основ­ною ви­мо­гою.

Отже, існує не­о­дна­ко­ве за­сто­су­ва­н­ня су­дом ка­са­цій­ної ін­стан­ції одних і тих са­мих норм ма­те­рі­аль­но­го пра­ва.

Ви­рі­шу­ю­чи пи­та­н­ня про усу­не­н­ня роз­бі­жно­стей у за­сто­су­ван­ні су­дом ка­са­цій­ної і нстан­ції за­зна­че­них норм ма­те­рі­аль­но­го пра­ва, Су­до­ва па­ла­та у ци­віль­них спра­вах ВСУ ви­хо­дить із та­ко­го.

Від­по­від­но до ст. 1054 ЦК за кре­ди­тним до­го­во­ром банк або ін­ша фі­нан­со­ва уста­но­ва (кре­ди­то­да­вець) зо­бов’язу­є­ться на­да­ти гро­шо­ві ко­шти (кре­дит) по­зи­чаль­ни­ко­ві у роз­мі­рах та на умо­вах, вста­нов­ле­них до­го­во­ром, а по­зи­чаль­ник зо­бов’язу­є­ться по­вер­ну­ти кре­дит та спла­ти­ти про­цен­ти (ч. 1 ст. 1048 ЦК).

Згі­дно з нор­мою ст. 526 ЦК зо­бов’яза­н­ня має ви­ко­ну­ва­ти­ся на­ле­жним чи­ном від­по­від­но до умов до­го­во­ру та ви­мог цьо­го Ко­де­ксу, ін­ших актів ци­віль­но­го за­ко­но­дав­ства, а за від­су­тно­сті та­ких умов та ви­мог – від­по­від­но до зви­ча­їв ді­ло­во­го обо­ро­ту або ін­ших ви­мог, що за­зви­чай ставляться.

У ра­зі по­ру­ше­н­ня зо­бов’яза­н­ня на­ста­ють пра­во­ві на­слід­ки, вста­нов­ле­ні до­го­во­ром або за­ко­ном, зокре­ма: змі­на умов зо­бов’яза­н­ня; спла­та не­у­стой­ки; від­шко­ду­ва­н­ня зби­тків та мо­раль­ної шко­ди (ст. 611 ЦК). По­ру­ше­н­ням зо­бов’яза­н­ня є йо­го не­ви­ко­на­н­ня або ви­ко­на­н­ня з по­ру­ше­н­ням умов, ви­зна­че­них змі­стом зо­бов’яза­н­ня (не­на­ле­жне ви­ко­на­н­ня) (ст. 610 ЦК).

Одним із ви­дів по­ру­ше­н­ня зо­бов’яза­н­ня є про­стро­че­н­ня – не­ви­ко­на­н­ня зо­бов’яза­н­ня в об­умов­ле­ний сто­ро­на­ми строк. При цьо­му в за­ко­но­дав­стві ви­зна­ча­ю­ться рі­зні по­ня­т­тя: як «строк дії до­го­во­ру», так і «строк (тер­мін) ви­ко­на­н­ня зо­бов’яза­н­ня» (ст.ст. 530, 631 ЦК). Якщо в зо­бов’язан­ні вста­нов­ле­ний строк (тер­мін) йо­го ви­ко­на­н­ня, то во­но під­ля­гає ви­ко­нан­ню в цей строк (тер­мін). Зо­бов’яза­н­ня, строк (тер­мін) ви­ко­на­н­ня яко­го ви­зна­че­ний вка­зів­кою на по­дію, яка не­ми­ну­че має на­ста­ти, під­ля­гає ви­ко­нан­ню з на­ста­н­ням ці­єї по­дії (ч. 1 ст. 530 ЦК).

На­слід­ки про­стро­че­н­ня по­зи­чаль­ни­ком по­вер­не­н­ня по­зи­ки ви­зна­че­но у ст. 1050 ЦК. Якщо до­го­во­ром

Якщо за умо­ва­ми до­го­во­рів по­га­ше­н­ня кре­ди­ту та про­цен­тів по­вин­но здій­сню­ва­тись по­зи­чаль­ни­ка­ми ча­сти­на­ми ко­жно­го мі­ся­ця, у ра­ху­нок чо­го вно­ся­ться ко­шти, по­ча­ток по­зов­ної дав­но­сті для стя­гне­н­ня цих пла­те­жів не­об­хі­дно об­чи­слю­ва­ти з мо­мен­ту (мі­ся­ця, дня) не­ви­ко­на­н­ня по­зи­чаль­ни­ка­ми ко­жно­го із цих зо­бов’язань, а не з дня, ко­ли за­кін­чу­є­ться строк дії до­го­во­ру

вста­нов­ле­ний обов’язок по­зи­чаль­ни­ка по­вер­ну­ти по­зи­ку ча­сти­на­ми (з роз­стро­че­н­ням), то в ра­зі про­стро­че­н­ня по­вер­не­н­ня чер­го­вої ча­сти­ни по­зи­ко­да­вець має пра­во ви­ма­га­ти до­стро­ко­во­го по­вер­не­н­ня ча­сти­ни по­зи­ки, що за­ли­ши­ла­ся, та спла­ти про­цен­тів, на­ле­жних йо­му від­по­від­но до ст. 1048 цьо­го Ко­де­ксу (ч. 2 ст. 1050 ЦК).

Як за­зна­ча­лось ви­ще, сто­ро­ни вста­но­ви­ли як строк дії до­го­во­ру, так і стро­ки ви­ко­на­н­ня зо­бов’язань зі що­мі­ся­чним по­га­ше­н­ням пла­те­жів, остан­ній з яких у ви­зна­че­ній су­мі під­ля­гав ви­ко­нан­ню за­ле­жно від до­го­во­рів: для Осо­ба 2 – до 19 жов­тня 2016 р., для Осо­ба 3 – до 20 жов­тня 2016 р., а для Осо­ба 5 та Осо­ба 4 – до 11 ли­сто­па­да 2016 р.

Гра­фі­ком пла­те­жів, який є скла­до­вою ча­сти­ною до­го­во­ру, по­га­ше­н­ня кре­ди­тної за­бор­го­ва­но­сті та стро­ки спла­ти чер­го­вих пла­те­жів ви­зна­че­но мі­ся­ця­ми. Отже, по­ряд з уста­нов­ле­н­ням стро­ку дії до­го­во­ру сто­ро­ни вста­но­ви­ли й стро­ки ви­ко­на­н­ня бор­жни­ком окре­мих зо­бов’язань (вне­се­н­ня що­мі­ся­чних пла­те­жів), що вхо­дять до змі­сту зо­бов’яза­н­ня, яке ви­ни­кло на осно­ві до­го­во­ру.

Строк ви­ко­на­н­ня ко­жно­го що­мі­ся­чно­го зо­бов’яза­н­ня згі­дно з ч. 3 ст. 254 ЦК спли­ває у від­по­від­не чи­сло остан­ньо­го мі­ся­ця стро­ку.

Крім того, су­дом уста­нов­ле­но, що Осо­ба 4, Осо­ба 5, Осо­ба 3 отри­ма­ли пи­сьмо­ві по­ві­дом­ле­н­ня ПАТ «Све­дбанк» від 25 ли­сто­па­да 2009 р. про змі­ну умов кре­ди­тно­го до­го­во­ру, згі­дно з яки­ми банк ско­ри­став­ся сво­їм пра­вом, пе­ред­ба­че­ним ч. 2 ст. 1050 ЦК, і змі­нив строк ви­ко­на­н­ня зо­бов’язань за кре­ди­тни­ми до­го­во­ра­ми, за­зна­чив­ши днем оста­то­чно­го їх по­га­ше­н­ня де­ся­тий день з дня на­прав­ле­н­ня від­по­від­ної пи­сьмо­вої ви­мо­ги, тоб­то з 7 гру­дня 2009 р.

Згі­дно зі ст. 3 ЗУ «Про іпо­те­ку» іпо­те­ка має по­хі­дний ха­ра­ктер від основ­но­го зо­бов’яза­н­ня і є дій­сною до при­пи­не­н­ня основ­но­го зо­бов’яза­н­ня або до за­кін­че­н­ня стро­ку дії іпо­те­чно­го до­го­во­ру.

Від­по­від­но до ст. 256 ЦК по­зов­на дав­ність – це строк, у ме­жах яко­го осо­ба мо­же звер­ну­ти­ся до су­ду з ви­мо­гою про за­хист сво­го ци­віль­но­го пра­ва або ін­те­ре­су.

Сплив по­зов­ної дав­но­сті, про за­сто­су­ва­н­ня якої за­яв­ле­но сто­ро­ною у спо­рі, є під­ста­вою для від­мо­ви у по­зо­ві (ч. 4 ст. 267 ЦК).

Ци­віль­не за­ко­но­дав­ство пе­ред­ба­чає два ви­ди по­зов­ної дав­но­сті: за­галь­ну і спе­ці­аль­ну. За­галь­на по­зов­на дав­ність вста­нов­лю­є­ться три­ва­лі­стю у три ро­ки (ст. 257 ЦК). Для окре­мих ви­дів ви­мог за­ко­ном вста­нов­ле­на спе­ці­аль­на по­зов­на дав­ність. Зокре­ма, ч. 2 ст. 258 ЦК Укра­ї­ни пе­ред­ба­чає, що по­зов­на дав­ність в один рік за­сто­со­ву­є­ться до ви­мог про стя­гне­н­ня не­у­стой­ки (штра­фу, пе­ні).

Ана­ліз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК дає під­ста­ви для ви­снов­ку про те, що стя­гне­н­ня не­у­стой­ки (пе­ні, штра­фу) обме­жу­є­ться остан­ні­ми 12 мі­ся­ця­ми пе­ред звер­не­н­ням кре­ди­то­ра до су­ду, а по­чи­на­є­ться з дня (мі­ся­ця), з яко­го во­на на­ра­хо­ву­є­ться, у ме­жах стро­ку по­зов­ної дав­но­сті за основ­ною ви­мо­гою.

За за­галь­ним пра­ви­лом пе­ре­біг за­галь­ної і спе­ці­аль­ної по­зов­ної дав­но­сті по­чи­на­є­ться з дня, ко­ли осо­ба до­від­а­ла­ся або мо­гла до­від­а­ти­ся про по­ру­ше­н­ня сво­го пра­ва або про осо­бу, яка йо­го по­ру­ши­ла (ч. 1 ст. 261 ЦК).

Для об­чи­сле­н­ня по­зов­ної дав­но­сті за­сто­со­ву­ю­ться за­галь­ні по­ло­же­н­ня про об­чи­сле­н­ня стро­ків, що мі­стя­ться у ст.ст. 252-255 ЦК.

При цьо­му по­ча­ток пе­ре­бі­гу по­зов­ної дав­но­сті пов’язу­є­ться не стіль­ки зі стро­ком дії (при­пи­не­н­ня дії) до­го­во­ру, як з пев­ни­ми мо­мен­та­ми (фа­кта­ми), які свід­чать про по­ру­ше­н­ня прав осо­би (ст. 261 ЦК).

За змі­стом ці­єї нор­ми по­ча­ток пе­ре­бі­гу по­зов­ної дав­но­сті спів­па­дає з мо­мен­том ви­ни­кне­н­ня у за­ці­кав­ле­ної сто­ро­ни пра­ва на по­зов, тоб­то мо­жли­во­сті ре­а­лі­зу­ва­ти своє пра­во в при­му­со­во­му по­ряд­ку че­рез суд.

У спра­ві, яка пе­ре­гля­да­є­ться, су­дом уста­нов­ле­но, що згі­дно з умо­ва­ми кре­ди­тних до­го­во­рів по­зи­чаль­ни­ки зо­бов’яза­ні здій­сню­ва­ти по­вер­не­н­ня кре­ди­ту ча­сти­на­ми (що­мі­ся­чни­ми пла­те­жа­ми) в роз­мі­рі та у стро­ки, ви­зна­че­ні гра­фі­ком по­вер­не­н­ня кре­ди­ту, та що­мі­ся­ця спла­чу­ва­ти про­цен­ти за ко­ри­сту­ва­н­ня кре­ди­том, а та­кож уста­нов­ле­но від­по­від­аль­ність за по­ру­ше­н­ня гра­фі­ка по­вер­не­н­ня кре­ди­ту та про­цен­тів за ко­ри­сту­ва­н­ня ним.

Оскіль­ки умо­ва­ми до­го­во­ру (гра­фі­ком по­га­ше­н­ня кре­ди­ту) вста­нов­ле­ні окре­мі са­мо­стій­ні зо­бов’яза­н­ня, які де­та­лі­зу­ють обов’язок бор­жни­ка по­вер­ну­ти весь борг ча­сти­на­ми та вста­нов­лю­ють са­мо­стій­ну від­по­від­аль­ність за не­ви­ко­на­н­ня цьо­го обов’яз­ку, то пра­во кре­ди­то­ра вва­жа­є­ться по­ру­ше­ним з мо­мен­ту не­до­три­ма­н­ня бор­жни­ком стро­ку по­га­ше­н­ня ко­жно­го чер­го­во­го тран­шу, а від­так, і по­ча­ток пе­ре­бі­гу по­зов­ної дав­но­сті за ко­жний чер­го­вий пла­тіж по­чи­на­є­ться з мо­мен­ту по­ру­ше­н­ня стро­ку йо­го по­га­ше­н­ня.

Та­ким чи­ном, якщо за умо­ва­ми до­го­во­рів по­га­ше­н­ня кре­ди­ту та про­цен­тів має здій­сню­ва­тись по­зи­чаль­ни­ка­ми ча­сти­на­ми ко­жно­го мі­ся­ця, у ра­ху­нок чо­го вно­ся­ться ко­шти, по­ча­ток по­зов­ної дав­но­сті для стя­гне­н­ня цих пла­те­жів не­об­хі­дно об­чи­слю­ва­ти з мо­мен­ту (мі­ся­ця, дня) не­ви­ко­на­н­ня по­зи­чаль­ни­ка­ми ко­жно­го із цих зо­бов’язань.

У зв’яз­ку з на­ве­де­ним ви­сно­вок су­ду про по­ча­ток пе­ре­бі­гу по­зов­ної дав­но­сті з ви­зна­че­ної су­дом да­ти за­кін­че­н­ня дії кре­ди­тних до­го­во­рів і від­су­тність під­став для за­сто­су­ва­н­ня по­зов­ної дав­но­сті до ви­мог бан­ку про стя­гне­н­ня за­бор­го­ва­них на час звер­не­н­ня до су­ду пла­те­жів ´рун­ту­є­ться на не­пра­виль­но­му за­сто­су­ван­ні норм ма­те­рі­аль­но­го пра­ва, що при­зве­ло до ухва­ле­н­ня не­за­кон­но­го рі­ше­н­ня.

Ана­ло­гі­чні ви­снов­ки мі­стя­ться в ухва­лах ВССУ від 15 жов­тня 2013 р., від 4 гру­дня 2013 р., від 25 гру­дня 2013 р. та від 2 сі­чня 2014 р.

За та­ких об­ста­вин з ви­снов­ком су­ду про не­об´рун­то­ва­ність за­яви про за­сто­су­ва­н­ня по­зов­ної дав­но­сті не мо­жна по­го­ди­тись, то­му що він ´рун­ту­є­ться на не­пра­виль­но­му за­сто­су­ван­ні норм ма­те­рі­аль­но­го пра­ва.

Ура­хо­ву­ю­чи ви­кла­де­не, ухва­ла ВССУ від 27 бе­ре­зня 2014 р. під­ля­гає ска­су­ван­ню з на­прав­ле­н­ням спра­ви на но­вий роз­гляд до су­ду ка­са­цій­ної ін­стан­ції.

Суд по­ста­но­вив

Ке­ру­ю­чись п. 1 ст. 355, п. 1 ч. 1 ст. 3603, ч. 1 ст. 3604 ЦПК Укра­ї­ни, Су­до­ва па­ла­та у ци­віль­них спра­вах ВСУ по­ста­но­ви­ла за­яву Осо­ба 1 за­до­воль­ни­ти час­тко­во. Ухва­лу ВССУ від 27 бе­ре­зня 2014 р. ска­су­ва­ти, спра­ву на­пра­ви­ти на но­вий роз­гляд до су­ду ка­са­цій­ної ін­стан­ції

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.