Вер­хов­ний Суд Укра­ї­ни

Спра­ва про стя­гне­н­ня ін­фля­цій­них втрат та 3% рі­чних за не­своє­ча­сне ви­ко­на­н­ня рі­ше­н­ня су­ду

Pravoviy tyzhden - - ГОЛОВНА СТОРІНКА -

Спра­ва про стя­гне­н­ня ін­фля­цій­них втрат та 3% рі­чних за не­своє­ча­сне ви­ко­на­н­ня рі­ше­н­ня су­ду.

У спра­ві за по­зо­вом Осо­ба 1 до Осо­ба 2 про стя­гне­н­ня су­ми ін­фля­цій­них втрат та 3% рі­чних за не­своє­ча­сне ви­ко­на­н­ня рі­ше­н­ня су­ду за за­явою Осо­ба 2 про пе­ре­гляд ухва­ли Ви­що­го спе­ці­а­лі­зо­ва­но­го су­ду Укра­ї­ни з роз­гля­ду ци­віль­них і кри­мі­наль­них справ (да­лі – ВССУ) від 6 ли­сто­па­да 2013 р. Го­ло­ву­ю­чий на за­сі­дан­ні – су­д­дя ВСУ Ана­то­лій Яре­ма.

Об­ста­ви­ни спра­ви

У жов­тні 2012 р. Осо­ба 1 звер­ну­ла­ся до су­ду з по­зо­вом до Осо­ба 2 про стя­гне­н­ня су­ми ін­фля­цій­них втрат та 3% рі­чних за не­своє­ча­сне ви­ко­на­н­ня ви­ро­ку Хмель­ни­цько­го мі­ськра­йон­но­го су­ду від 22 черв­ня 2009 р. в ча­сти­ні за­до­во­ле­н­ня її ци­віль­но­го по­зо­ву про стя­гне­н­ня ма­те­рі­аль­ної та від­шко­ду­ва­н­ня мо­раль­ної шко­ди.

Рі­ше­н­ням Хмель­ни­цько­го мі­ськра­йон­но­го су­ду від 23 сі­чня 2013 р. по­зов за­до­во­ле­но час­тко­во. Стя­гну­то з Осо­ба 2 на ко­ристь Осо­ба 1 3% рі­чних у роз­мі­рі 68 404 грн. 93 коп. та су­му ін­фля­цій­них втрат у роз­мі­рі 135 300 грн. 74 коп.

Рі­ше­н­ням Апе­ля­цій­но­го су­ду Хмель­ни­цької обла­сті від 4 кві­тня 2013 р. рі­ше­н­ня су­ду пер­шої ін­стан­ції ска­со­ва­но і ухва­ле­но но­ве рі­ше­н­ня, яким у по­зо­ві від­мов­ле­но.

Ухва­лою ВССУ від 6 ли­сто­па­да 2013 р. рі­ше­н­ня апе­ля­цій­но­го су­ду ска­со­ва­но та за­ли­ше­но в си­лі рі­ше­н­ня су­ду пер­шої ін­стан­ції.

У за­яві про пе­ре­гляд су­до­во­го рі­ше­н­ня ВСУ Осо­ба 2 про­сить ска­су­ва­ти ухва­лу ка­са­цій­но­го су­ду і за­ли­ши­ти в си­лі рі­ше­н­ня су­ду апе­ля­цій­ної ін­стан­ції, по­си­ла­ю­чись на не­о­дна­ко­ве за­сто­су­ва­н­ня су­дом ка­са­цій­ної ін­стан­ції ст. 625 ЦК.

За­слу­хав­ши до­по­відь суд­ді ВСУ, до­слі­див­ши ма­те­рі­а­ли спра­ви та пе­ре­ві­рив­ши на­ве­де­ні у за­яві до­во­ди, Су­до­ва па­ла­та у ци­віль­них спра­вах ВСУ ді­йшла ви­снов­ку, що за­ява за­до­во­лен­ню не під­ля­гає.

Суд вста­но­вив

На під­ста­ві ст. 3604 ЦПК Укра­ї­ни ВСУ ска­со­вує су­до­ве рі­ше­н­ня у спра­ві, яка пе­ре­гля­да­є­ться з під­ста­ви не­о­дна­ко- во­го за­сто­су­ва­н­ня су­дом (су­да­ми) ка­са­цій­ної ін­стан­ції одних і тих са­мих норм ма­те­рі­аль­но­го пра­ва, що по­тя­гло ухва­ле­н­ня рі­зних за змі­стом су­до­вих рі­шень у по­ді­бних пра­во­від­но­си­нах, якщо вста­но­вить, що во­но є не­за­кон­ним.

Ухва­лю­ю­чи рі­ше­н­ня про стя­гне­н­ня 3% рі­чних та ін­фля­цій­них втрат за не­своє­ча­сне ви­ко­на­н­ня ви­ро­ку су­ду в ча­сти­ні ци­віль­но­го по­зо­ву у спра­ві, яка пе­ре­гля­да­є­ться, суд пер­шої ін­стан­ції, з ви­снов­ка­ми яко­го по­го­див­ся суд ка­са­цій­ної ін­стан­ції, ви­хо­див із того, що на пра­во­від­но­си­ни, які ви­ни­кли між сто­ро­на­ми, роз­по­всю­джу­ю­ться по­ло­же­н­ня ст. 625 ЦК.

В ухва­лах ВССУ від 23 сі­чня, 19 черв­ня та 18 ве­ре­сня 2013 р., на які як на при­кла­ди не­о­дна­ко­во­го за­сто­су­ва­н­ня су­дом ка­са­цій­ної ін­стан­ції ст. 625 ЦК по­си­ла­є­ться у сво­їй за­яві за­яв­ник, суд ка­са­цій­ної ін­стан­ції вка­зав, що від­шко­ду-

На­ра­ху­ва­н­ня ін­фля­цій­них втрат на су­му бор­гу та 3% рі­чних вхо­дять до скла­ду гро­шо­во­го зо­бов’яза­н­ня і є осо­бли­вою мі­рою від­по­від­аль­но­сті бор­жни­ка за про­стро­че­н­ня гро­шо­во­го зо­бов’яза­н­ня

ва­н­ня шко­ди – це від­по­від­аль­ність, а не бор­го­ве зо­бов’яза­н­ня, від­так, ст. 625 ЦК до спір­них пра­во­від­но­син не за­сто­со­ву­є­ться. Отже, су­дом ка­са­цій­ної ін­стан­ції допу­ще­но не­о­дна­ко­ве за­сто­су­ва­н­ня ст. 625 ЦК, що по­тя­гло ухва­ле­н­ня рі­зних за змі­стом су­до­вих рі­шень у спра­вах з по­ді­бних пра­во­від­но­син.

Усу­ва­ю­чи роз­бі­жно­сті у за­сто­су­ван­ні за­зна­че­ної нор­ми ма­те­рі­аль­но­го пра­ва, ВСУ ви­хо­дить з та­ко­го.

Від­по­від­но до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК зо­бов’яза­н­ням є пра­во­від­но­ше­н­ня, в яко­му одна сто­ро­на (бор­жник) зо­бов’яза­на вчи­ни­ти на ко­ристь дру­гої сто­ро­ни (кре­ди­то­ра) пев­ну дію (пе­ре­да­ти май­но, ви­ко­на­ти ро­бо­ту, на­да­ти по­слу­гу, спла­ти­ти гро­ші то­що) або утри­ма­ти­ся від пев­ної дії, а кре­ди­тор має пра­во ви­ма­га­ти від бор­жни­ка ви­ко­на­н­ня йо­го обов’яз­ку. Зо­бов’яза­н­ня ви­ни­ка­ють з під­став, вста­нов­ле­них ст. 11 ЦК.

Пункт 3 ч. 2 ст. 11 ЦК Укра­ї­ни одні­єю з під­став ви­ни­кне­н­ня зо­бов’яза­н­ня вста­нов­лює зав­да­н­ня май­но­вої та мо­раль­ної шко­ди ін­шій осо­бі.

Су­дом вста­нов­ле­но, що ви­ро­ком Хмель­ни­цько­го мі­ськра­йон­но­го су­ду від 22 черв­ня 2009 р., який на­брав за­кон­ної си­ли, Осо­ба 2 ви­зна­но вин­ним у вчи­нен­ні зло­чи­ну, пе­ред­ба­че­но­го ст.ст. 190, 358 КК Укра­ї­ни, та при­зна­че­но кри­мі­наль­не по­ка­ра­н­ня. Та­кож цим ви­ро­ком за­до­во­ле­но ци­віль­ний по­зов Осо­ба 1 про від­шко­ду­ва­н­ня за­по­ді­я­ної зло­чи­ном май­но­вої та мо­раль­ної шко­ди й стя­гну­то з Осо­ба 2 на її ко­ристь 780 000 грн. Та­ке зо­бов’яза­н­ня зво­ди­ться до спла­ти гро­шей, від­так, є гро­шо­вим зо­бов’яза­н­ням.

Згі­дно із ч. 2 ст. 625 ЦК в ра­зі по­ру­ше­н­ня гро­шо­во­го зо­бов’яза­н­ня бор­жник, який про­стро­чив йо­го ви­ко­на­н­ня, на ви­мо­гу кре­ди­то­ра зо­бов’яза­ний спла­ти­ти су­му бор­гу з ура­ху­ва­н­ням вста­нов­ле­но­го ін­де­ксу ін­фля­ції за весь час про­стро­че­н­ня, а та­кож 3% рі­чних від про­стро­че­ної су­ми, якщо ін­ший роз­мір про­цен­тів не вста­нов­ле­ний до­го­во­ром або за­ко­ном.

За змі­стом ці­єї нор­ми за­ко­ну на­ра­ху­ва­н­ня ін­фля­цій­них втрат на су­му бор­гу та 3% рі­чних вхо­дять до скла­ду гро­шо­во­го зо­бов’яза­н­ня і є осо­бли­вою мі­рою від­по­від­аль­но­сті бор­жни­ка за про­стро­че­н­ня гро­шо­во­го зо­бов’яза­н­ня, оскіль­ки ви­сту­па­ють спосо­бом за­хи­сту май­но­во­го пра­ва та ін­те­ре­су, який по­ля­гає у від­шко­ду­ван­ні ма­те­рі­аль­них втрат кре­ди­то­ра від зне­ці­не­н­ня гро­шо­вих ко­штів уна­слі­док ін­фля­цій­них про­це­сів та отри­ман­ні ком­пен­са­ції (пла­ти) від бор­жни­ка за ко­ри­сту­ва­н­ня утри­му­ва­ни­ми ним гро­шо­ви­ми ко­шта­ми, на­ле­жни­ми до спла­ти кре­ди­то­ро­ві. Та­ким чи­ном у спра­ві, рі­ше­н­ня в якій пе­ре­гля­да­є­ться, ка­са­цій­ним су­дом пра­виль­но за­сто­со­ва­но ст. 625 ЦК, що від­по­від­но до ч. 1 ст. 3605 ЦПК є під­ста­вою для від­мо­ви у за­до­во­лен­ні за­яви.

Суд по­ста­но­вив

Ке­ру­ю­чись п. 1 ст. 355, п. 2 ч. 1 ст. 3603, ч. 1 ст. 3605 ЦПК Укра­ї­ни, Су­до­ва па­ла­та у ци­віль­них спра­вах ВСУ по­ста­но­ви­ла у за­до­во­лен­ні за­яви Осо­ба 2 ві­дмо­ви­ти

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.