Вер­хов­ний Суд Укра­ї­ни

Спра­ва про ви­зна­н­ня до­го­во­рів мі­ни не­дій­сни­ми та ска­су­ва­н­ня держ­ре­є­стра­ції пра­ва вла­сно­сті на зе­мель­ні ді­лян­ки

Pravoviy tyzhden - - ТЕМА ТИЖНЯ: ЗЕМЕЛЬНЕ ПРАВО -

У спра­ві за по­зо­вом про­ку­ро­ра Ко­зе­ле­цько­го ра­йо­ну Чер­ні­гів­ської обла­сті до Осо­ба 1, Осо­ба 2, Осо­ба 3, тре­ті осо­би: дер­жав­на ін­спе­кція сіль­сько­го го­спо­дар­ства у Чер­ні­гів­ській обла­сті, Осо­ба 4, при­ва­тний но­та­рі­ус Ки­їв­сько­го мі­сько­го но­та­рі­аль­но­го окру­гу Осо­ба 5, про ви­зна­н­ня до­го­во­рів мі­ни не­дій­сни­ми та ска­су­ва­н­ня дер­жав­ної ре­є­стра­ції пра­ва вла­сно­сті на зе­мель­ні ді­лян­ки за за­явою Осо­ба 1 про пе­ре­гляд Вер­хов­ним Су­дом Укра­ї­ни ухва­ли Ви­що­го спе­ці­а­лі­зо­ва­но­го су­ду Укра­ї­ни з роз­гля­ду ци­віль­них кри­мі­наль­них справ (да­лі – ВССУ) від 13 бе­ре­зня 2014 р. Го­ло­ву­ю­чий на за­сі­дан­ні – су­д­дя ВСУ Ана­то­лій Яре­ма.

Об­ста­ви­ни спра­ви

У сер­пні 2013 р. про­ку­рор Ко­зе­ле­цько­го ра­йо­ну Чер­ні­гів­ської обла­сті звер­нув­ся до су­ду з по­зо­вом до Осо­ба 1, Осо­ба 2, Осо­ба 3 про ви­зна­н­ня до­го­во­рів мі­ни не­дій­сни­ми та ска­су­ва­н­ня дер­жав­ної ре­є­стра­ції пра­ва вла­сно­сті на зе­мель­ні ді­лян­ки. За­зна­чав, що 28 сі­чня 2012 р. Осо­ба 3 укла­ла з Осо­ба 1 до­го­вір мі­ни зе­мель­них ді­ля­нок, згі­дно з яким Осо­ба 3 пе­ре­да­ла у вла­сність Осо­ба 1, а остан­ній прийняв у вла­сність зе­мель­ну ді­лян­ку S1; Осо­ба 1 пе­ре­дав у вла­сність Осо­ба 3, а оста­н­ня прийня­ла у вла­сність зе­мель­ну ді­лян­ку пло­щею S2. 28 сі­чня 2012 р. Осо­ба 2 укла­ла з Осо­ба 1 три до­го­во­ри мі­ни зе­мель­них ді­ля­нок, згі­дно з яки­ми Осо­ба 2 пе­ре­да­ла у вла­сність Осо­ба 1, а остан­ній прийняв у вла­сність зе­мель­ні ді­лян­ки пло­щею, від­по­від­но, S3, S4, S5; Осо­ба 1 пе­ре­дав у вла­сність Осо­ба 2, а оста­н­ня прийня­ла у вла­сність три зе­мель­ні ді­лян­ки пло­щею S2 ко­жна.

По­си­ла­ю­чись на опла­тний ха­ра­ктер до­го­во­ру мі­ни, по­зи­вач ствер­джу­вав, що фа­кти­чно від­бу­лось від­чу­же­н­ня зе­мель­них ді­ля­нок, які Осо­ба 3 та Осо­ба 2 отри­ма­ли у вла­сність на їхню час­тку (пай) за ра­ху­нок зе­мель, ви­ді­ле­них у вла­сність ре­ор­га­ні­зо­ва­ним сіль­сько­го­спо­дар­ським під­при­єм­ствам, на ко­ристь Осо­ба 1 в обмін на на­ле­жні йо­му зе­мель­ні ді­лян­ки для ве­де­н­ня осо­би­сто­го се­лян­сько­го го­спо­дар­ства, що отри­ма­ні по­пе­ре­днім вла­сни­ком не в ра­ху­нок час­тки (паю), чим бу­ло по­ру­ше­но на­кла­де­ний за­ко­но­дав­ством мо­ра­то­рій на від­чу­же­н­ня та­ких зе­мель­них ді­ля­нок, і про­сив на під­ста­ві п. 15 роз­ді­лу Х «Пе­ре­хі­дні по­ло­же­н­ня» Зе­мель­но­го ко­де­ксу (да­лі – ЗК Укра­ї­ни) (в ре­да­кції, яка бу­ла чин­ною на час ви­ни­кне­н­ня спір­них пра­во­від­но­син) та ст. 14 За­ко­ну «Про по­ря­док ви­ді­ле­н­ня в на­ту­рі (на мі­сце­во­сті) зе­мель­них ді­ля­нок вла­сни­кам зе­мель­них ча­сток (па­їв)» (да­лі – За­кон) ви­зна­ти вка­за­ні до­го­во­ри мі­ни не­дій­сни­ми та ска­су­ва­ти дер­жав­ну ре­є­стра­цію пра­ва вла­сно­сті на зе­мель­ні ді­лян­ки.

Рі­ше­н­ням Ко­зе­ле­цько­го ра­йон­но­го су­ду Чер­ні­гів­ської обла­сті від 18 ли­сто­па­да 2013 р., за­ли­ше­ним без змін ухва­лою Апе­ля­цій­но­го су­ду Чер­ні­гів­ської обла­сті від 17 лю­то­го 2014 р., по­зов про­ку­ро­ра Ко­зе­ле­цько­го ра­йо­ну Чер­ні­гів­ської обла­сті за­до­во­ле­но: ви­зна­но не­дій­сни­ми з мо­мен­ту укла­де­н­ня до­го­во­ри мі­ни зе­мель­них ді­ля­нок №1, №2, №3, що укла­де­ні між Осо­ба 2 і Осо­ба 1 28 сі­чня 2012 р., №4, що укла­де­ний між Осо­ба 3 і Осо­ба 1 28 сі­чня 2012 р., які по­свід­че­ні при­ва­тним но­та­рі­у­сом Ки­їв­сько­го мі­сько­го но­та­рі­аль­но­го окру­гу Осо­ба 5; та ска­со­ва­но дер­жав­ну ре­є­стра­цію пра­ва вла­сно­сті на: зе­мель­ну ді­лян­ку пло­щею S5 за Осо­ба 1, яка здій­сне­на управ­лі­н­ням Держ­ком­зе­му у Ко­зе­ле­цько­му ра­йо­ні Чер­ні­гів­ської обла­сті в по­зе­мель­ній кни­зі 23 лю­то­го 2012 р. за №5 (дер­жакт №6); зе­мель­ну ді­лян­ку пло­щею S4 за Осо­ба 1 (дер­жакт №8); зе­мель­ну ді­лян­ку пло­щею S3 за Осо­ба 1 (дер­жакт №10); зе­мель­ну ді­лян­ку пло­щею S1 за Осо­ба 1 (дер­жакт №12); вирішено пи­та­н­ня про роз­по­діл су­до­вих ви­трат.

Ухва­лою ВССУ від 13 бе­ре­зня 2014 р. від­мов­ле­но у від­крит­ті ка­са­цій­но­го про­ва­дже­н­ня за скар­гою Осо­ба 1 на під­ста­ві п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК Укра­ї­ни.

У по­да­ній до ВСУ за­яві про пе­ре­гляд ухва­ли ВССУ від 13 бе­ре­зня 2014 р. Осо­ба 1 по­ру­шує пи­та­н­ня про ска­су­ва­н­ня за­зна­че­них рі­шень су­дів та ухва­ле­н­ня но­во­го рі­ше­н­ня про від­мо­ву в по­зо­ві з під­ста­ви, пе­ред­ба­че­ної п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК Укра­ї­ни, – не­о­дна­ко-

Оскіль­ки спір­ні до­го­во­ри мі­ни зе­мель­них ді­ля­нок укла­де­но в пе­рі­од дії за­бо­ро­ни на від­чу­же­н­ня зе­мель­них ді­ля­нок, що в си­лу по­ло­жень за­ко­ну є під­ста­вою для ви­зна­н­ня їх не­дій­сни­ми, су­ди у спра­ві, яка пе­ре­гля­да­є­ться, ді­йшли об´рун­то­ва­но­го ви­снов­ку про за­до­во­ле­н­ня по­зов­них ви­мог

во­го за­сто­су­ва­н­ня су­дом ка­са­цій­ної ін­стан­ції одних і тих са­мих норм ма­те­рі­аль­но­го пра­ва, що по­тя­гло ухва­ле­н­ня рі­зних за змі­стом су­до­вих рі­шень у по­ді­бних пра­во­від­но­си­нах, а са­ме п. 15 «Пе­ре­хі­дні по­ло­же­н­ня» ЗК Укра­ї­ни та ст. 14 За­ко­ну.

Для при­кла­ду на­яв­но­сті за­зна­че­ної під­ста­ви подання за­яви про пе­ре­гляд су­до­во­го рі­ше­н­ня Осо­ба 1 по­си­ла­є­ться на ухва­ли ВССУ від 15 лю­то­го 2012 р., від 21 трав­ня 2014 р. та від 25 черв­ня 2014 р.

Осо­ба 1 ука­зує на те, що пра­во­ві ви­снов­ки ВССУ про за­сто­су­ва­н­ня норм ма­те­рі­аль­но­го пра­ва, по­кла­де­ні в осно­ву су­до­во­го рі­ше­н­ня у спра­ві, яка пе­ре­гля­да­є­ться, не є одна­ко­ви­ми з ви­снов­ка­ми, зро­бле­ни­ми су­дом ка­са­цій­ної і нстан­ції в на­да­них для при­кла­ду су­до­вих рі­ше­н­нях, що по­тя­гло ухва­ле­н­ня рі­зних за змі­стом су­до­вих рі­шень у по­ді­бних пра­во­від­но­си­нах.

За­слу­хав­ши до­по­відь суд­ді, по­ясне­н­ня пред­став­ни­ка Осо­ба 1 – Осо­ба 6 та про­ку­ро­ра, пе­ре­ві­рив­ши на­ве­де­ні в за­яві до­во­ди, Су­до­ва па­ла­та у ци­віль­них спра­вах ВСУ вва­жає, що за­ява про пе­ре­гляд оскар­жу­ва­них су­до­вих рі­шень не під­ля­гає за­до­во­лен­ню з та­ких під­став.

Суд вста­но­вив

Від­по­від­но до ст. 353 ЦПК Укра­ї­ни ВСУ пе­ре­гля­дає су­до­ві рі­ше­н­ня у ци­віль­них спра­вах ви­клю­чно з під­став і в по­ряд­ку, вста­нов­ле­них цим Ко­де­ксом.

За по­ло­же­н­ня­ми п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК Укра­ї­ни під­ста­вою для подання за­яви про пе­ре­гляд су­до­вих рі­шень у ци­віль­них спра­вах є не­о­дна­ко­ве за­сто­су­ва­н­ня су­дом (су­да- ми) ка­са­цій­ної ін­стан­ції одних і тих са­мих норм ма­те­рі­аль­но­го пра­ва, що по­тя­гло ухва­ле­н­ня рі­зних за змі­стом су­до­вих рі­шень у по­ді­бних пра­во­від­но­си­нах.

Ухва­лю­ю­чи рі­ше­н­ня про за­до­во­ле­н­ня по­зо­ву про­ку­ро­ра, суд пер­шої ін­стан­ції, з ви­снов­ка­ми яко­го по­го­ди­ли­ся й су­ди апе­ля­цій­ної та ка­са­цій­ної ін­стан­цій, ви­хо­див із того, що за оспо­рю­ва­ни­ми до­го­во­ра­ми мі­ни здій­сне­но обмін зе­мель­них ді­ля­нок (па­їв) на ін­ші зе­мель­ні ді­лян­ки, уна­слі­док чо­го бу­ло здій­сне­но об­хід мо­ра­то­рію на за­бо­ро­ну від­чу­же­н­ня зе­мель­них ді­ля­нок сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня.

Ра­зом із тим у ін­шій спра­ві, яка ви­ни­кла з по­ді­бних пра­во­від­но­син – ви­зна­н­ня не­дій­сним до­го­во­ру мі­ни, за ана­ло­гі­чних об­ста­вин суд ка­са­цій­ної ін­стан­ції в ухва­лі ВССУ від 15 лю­то­го 2012 р. на під­ста­ві

п. 15 «Пе­ре­хі­дні по­ло­же­н­ня» ЗК Укра­ї­ни та За­ко­ну ді­йшов про­ти­ле­жно­го ви­снов­ку – про укла­де­н­ня до­го­во­ру мі­ни з до­три­ма­н­ням ви­мог за­ко­но­дав­ства.

Отже, і снує не­о­дна­ко­ве за­сто­су­ва­н­ня су­дом ка­са­цій­ної ін­стан­ції одних і тих са­мих норм ма­те­рі­аль­но­го пра­ва.

Про­те на­да­ні за­яв­ни­ком дві ін­ші ухва­ли су­ду ка­са­цій­ної ін­стан­ції не свід­чать про не­о­дна­ко­ве за­сто­су­ва­н­ня су­дом ви­ще­за­зна­че­них норм ма­те­рі­аль­но­го пра­ва.

Так, ухва­лою ВССУ від 21 трав­ня 2014 р. від­хи­ле­но ка­са­цій­ну скар­гу та за­ли­ше­но без змін рі­ше­н­ня су­дів пер­шої та апе­ля­цій­ної ін­стан­цій про за­до­во­ле­н­ня по­зо­ву про­ку­ро­ра Чер­ні­гів­сько­го ра­йо­ну про ви­зна­н­ня не­дій­сним до­го­во­ру мі­ни, за­яв­ле­но­го з під­став по­ру­ше­н­ня сто­ро­на­ми до­го­во­ру мо­ра­то­рію на за­бо­ро­ну від­чу­же­н­ня зе­мель­них ді­ля­нок сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня, що свід­чить про ухва­ле­н­ня су­дом ка­са­цій­ної ін­стан­ції ана­ло­гі­чних су­до­вих рі­шень у двох рі­зних спра­вах із по­си­ла­н­ням на ті са­мі нор­ми пра­ва, які су­дом ка­са­цій­ної і нстан­ції в обох спра­вах за­сто­со­ва­ні пра­виль­но.

На від­мі­ну від ви­снов­ків, які мі­стя­ться в су­до­вих рі­ше­н­нях у спра­ві, яка пе­ре­гля­да­є­ться, в ухва­лі ВССУ від 25 черв­ня 2014 р., на яку по­си­ла­є­ться за­яв­ник як на при­клад не­о­дна­ко­во­го за­сто­су­ва­н­ня су­дом ка­са­цій­ної і нстан­ції норм ма­те­рі­аль­но­го пра­ва, ви­сно­вок су­ду про від­мо­ву в по­зо­ві ´рун­ту­є­ться ви­клю­чно на то­му, що по­зи­вач не­пра­виль­но обрав спо­сіб за­хи­сту по­ру­ше­но­го пра­ва та що має пра­во по­ру­шу­ва­ти пи­та­н­ня про ви­тре­бу­ва­н­ня зе­мель­ної ді­лян­ки на під­ста­ві ст. 388 ЦК Укра­ї­ни. Отже, у спра­ві, яка пе­ре­гля­да­є­ться, та у спра­ві, на рі­ше­н­ня в якій по­си­ла­є­ться Осо­ба 1 в об´рун­ту­ва­н­ня сво­єї за­яви про пе­ре­гляд су­до­вих рі­шень, на­яв­ні рі­зні фа­кти­чні об­ста­ви­ни, що не свід­чить про не­о­дна­ко­ве за­сто­су­ва­н­ня су­дом ка­са­цій­ної і нстан­ції п. 15 «Пе­ре­хі­дні по­ло­же­н­ня» ЗК Укра­ї­ни та ст. 14 За­ко­ну.

Ви­рі­шу­ю­чи пи­та­н­ня про усу­не­н­ня роз­бі­жно­стей у за­сто­су­ван­ні су­дом ка­са­цій­ної ін­стан­ції за­зна­че­них норм ма­те­рі­аль­но­го пра­ва, Су­до­ва па­ла­та у ци­віль­них спра­вах ВСУ ви­хо­дить із та­ко­го.

У спра­ві, яка пе­ре­гля­да­є­ться, су­да­ми вста­нов­ле­но, що роз­по­ря­дже­н­ням Ко­зе­ле­цької ра­йон­ної держ­адмі­ні­стра­ції Чер­ні­гів­ської обла­сті від 12 жов­тня 2006 р. №13 пе­ре­да­но гро­ма­дя­нам (у то­му чи­слі Осо­ба 3) зе­мель­ні ді­лян­ки, у роз­мі­рі зе­мель­ної ді­лян­ки (паю), без­опла­тно у вла­сність для ве­де­н­ня то­вар­но­го сіль­сько­го­спо­дар­сько­го ви­ро­бни­цтва та до­зво­ле­но ви­го­то­ви­ти в уста­нов­ле­но­му по­ряд­ку дер­жав­ні акти на зе­мель­ні ді­лян­ки за­мість сер­ти­фі­ка­тів на пра­во на зе­мель­ну час­тку (пай). Роз­по­ря­дже­н­ням від 19 ли­сто­па­да 2007 р. №14 на­да­но до­звіл Осо­ба 2 на ви­го­тов­ле­н­ня в уста­нов­ле­но­му по­ряд­ку дер­жав­но­го акта на пра­во вла­сно­сті на зе­мель­ні ді­лян­ки, у роз­мі­рі зе­мель­ної час­тки (паю), для ве­де­н­ня осо­би­сто­го се­лян­сько­го го­спо­дар­ства із зе­мель ко­ли­шньо­го КСП «Єв­мин­ка». На під­ста­ві за­зна­че­них роз­по­ря­джень Осо­ба 3 отри­ма­ла дер­жакт на пра­во вла­сно­сті на зе­мель­ну ді­лян­ку пло­щею S1, а Осо­ба 2 – дер­жа­кти на пра­во вла­сно­сті на зе­мель­ні ді­лян­ки пло­щею S3, S4, S5.

На під­ста­ві до­го­во­рів ку­пів­лі-про­да­жу зе­мель­них ді­ля­нок №15, №16 від 10 бе­ре­зня 2011 р. Осо­ба 1 на­був пра­ва вла­сно­сті на зе­мель­ні ді­лян­ки пло­щею S6, S6, які по­пе­ре­дні вла­сни­ки отри­ма­ли у вла­сність для ве­де­н­ня осо­би­сто­го се­лян­сько­го го­спо­дар­ства із зе­мель дер­ж­вла­сно­сті на те­ри­то­рії Єв­мин­ської сіль­ської ра­ди Ко­зе­ле­цько­го ра­йо­ну Чер­ні­гів­ської обла­сті, а не за ра­ху­нок зе­мель­ної час­тки (паю).

За за­явою Осо­ба 1 бу­ло про­ве­де­но по­діл за­зна­че­них зе­мель­них ді­ля­нок на три ча­сти­ни ко­жної пло­ща­ми: S2; S2 та S7 – з ви­го­тов­ле­н­ням но­вих дер­жа­ктів і з ці­льо­вим при­зна­че­н­ням для ве­де­н­ня осо­би­сто­го се­лян­сько­го го­спо­дар­ства.

28 сі­чня 2012 р. Осо­ба 3 укла­ла з Осо­ба 1 до­го­вір мі­ни зе­мель­них ді­ля­нок, згі­дно з яким Осо­ба 3 пе­ре­да­ла у вла­сність Осо­ба 1, а остан­ній прийняв у вла­сність зе­мель­ну ді­лян­ку пло­щею S1; Осо­ба 1 пе­ре­дав у вла­сність Осо­ба 3, а оста­н­ня прийня­ла у вла­сність зе­мель­ну ді­лян­ку пло­щею S2.

28 сі­чня 2012 р. Осо­ба 2 укла­ла з Осо­ба 1 три до­го­во­ри мі­ни зе­мель­них ді­ля­нок, згі­дно з яки­ми Осо­ба 2 пе­ре­да­ла у вла­сність Осо­ба 1, а остан­ній прийняв у вла­сність зе­мель­ні ді­лян­ки пло­щею S3, S4, S5; Осо­ба 1 пе­ре­дав у вла­сність Осо­ба 2, а оста­н­ня прийня­ла у вла­сність три зе­мель­ні ді­лян­ки пло­щею S2 ко­жна.

Згі­дно з п. 15 роз­ді­лу Х «Пе­ре­хі­дні по­ло­же­н­ня» ЗК Укра­ї­ни (у ре­да­кції, яка бу­ла чин­ною на мо­мент ви­ни­кне­н­ня спір­них пра­во­від­но­син) до на­бра­н­ня чин­но­сті за­ко­на­ми Укра­ї­ни про дер­жав­ний зе­мель­ний ка­дастр та про ри­нок зе­мель, але не ра­ні­ше 1 сі­чня 2012 р., не до­пу­ска­є­ться ку­пів­ля­про­даж або і ншим спосо­бом від­чу­же­н­ня

зе­мель­них ді­ля­нок і змі­на ці­льо­во­го при­зна­че­н­ня (ви­ко­ри­ста­н­ня) зе­мель­них ді­ля­нок, які пе­ре­бу­ва­ють у вла­сно­сті гро­ма­дян та юри­ди­чних осіб, для ве­де­н­ня то­вар­но­го сіль­сько­го­спо­дар­сько­го ви­ро­бни­цтва, зе­мель­них ді­ля­нок, ви­ді­ле­них у на­ту­рі (на мі­сце­во­сті) вла­сни­кам зе­мель­них ча­сток (па­їв), крім пе­ре­да­чі їх у спад­щи­ну, обмі­ну на іншу зе­мель­ну ді­лян­ку від­по­від­но до за­ко­ну та ви­лу­че­н­ня (ви­ку­пу) зе­мель­них ді­ля­нок для су­спіль­них по­треб.

За­ко­ном, зокре­ма ст. 14, пе­ред­ба­че­но, що у ра­зі, якщо вла­сник зе­мель­ної ді­лян­ки, яка зна­хо­ди­ться все­ре­ди­ні єди­но­го ма­си­ву, що ви­ко­ри­сто­ву­є­ться спіль­но вла­сни­ка­ми зе­мель­них ді­ля­нок чи ін­ши­ми осо­ба­ми для ве­де­н­ня то­вар­но­го сіль­сько­го­спо­дар­сько­го ви­ро­бни­цтва, ви­яв­ляє ба­жа­н­ня ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти на­ле­жну йо­му зе­мель­ну ді­лян­ку са­мо­стій­но, він мо­же обмі­ня­ти її на іншу зе­мель­ну ді­лян­ку на ме­жі цьо­го або ін­шо­го ма­си­ву. Обмін зе­мель­ни­ми ді­лян­ка­ми здій­сню­є­ться за зго­дою їх вла­сни­ків від­по­від­но до за­ко­ну та по­свід­чу­є­ться но­та­рі­аль­но. Пун­ктом 2 При­кін­це­вих по­ло­жень цьо­го За­ко­ну зо­бов’яза­но Ка­бі­нет мі­ні­стрів роз­ро­би­ти ре­ко­мен­да­ції що­до обмі­ну зе­мель­ни­ми ді­лян­ка­ми, одер­жа­ни­ми вла­сни­ка­ми зе­мель­них ча­сток (па­їв) у на­ту­рі (на мі­сце­во­сті).

На ре­а­лі­за­цію ці­єї нор­ми За­ко­ну на­ка­зом Дер­жав­но­го ко­мі­те­ту по зе­мель­них ре­сур­сах від 17 ли­сто­па­да 2003 р. №288 бу­ло за­твер­дже­но ре­ко­мен­да­ції що­до обмі­ну зе­мель­ни­ми ді­лян­ка­ми, згі­дно п/п. 3, 5 яких вла­сник зе­мель­ної ді­лян­ки, яка зна­хо­ди­ться все­ре­ди­ні єди­но­го ма­си­ву, що ви­ко­ри­сто­ву­є­ться спіль­но вла­сни­ка­ми зе­мель­них ді­ля­нок чи і нши­ми осо­ба­ми для ве­де­н­ня то­вар­но­го сіль­сько­го­спо­дар­сько­го ви­ро­бни­цтва, звер­та­є­ться усно або пи­сьмо­во до вла­сни­ка ін­шої зе­мель­ної ді­лян­ки на ме­жі цьо­го або ін­шо­го ма­си­ву, на яку він ба­жає обмі­ня­ти свою зе­мель­ну ді­лян­ку, і з про­по­зи­ці­єю укла­сти до­го­вір мі­ни зе­мель­них ді­ля­нок. Оскіль­ки обмін зе­мель­ни­ми ді­лян­ка­ми здій­сню­є­ться за зго­дою їх вла­сни­ків, то у ра­зі від­хи­ле­н­ня про­по­зи­ції укла­сти до­го­вір мі­ни зе­мель­них ді­ля­нок вла­сник зе­мель­ної ді­лян­ки, який ви­явив ба­жа­н­ня її обмі­ня­ти, має пра­во звер­ну­тись і з за­зна­че­ною ви­ще про­по­зи­ці­єю до вла­сни­ка ін­шої зе­мель­ної ді­лян­ки на ме­жі цьо­го або ін­шо­го ма­си­ву.

Отже, ана­ліз за­зна­че­них норм пра­ва дає мо­жли­вість ді­йти ви­снов­ку про те, що обмі­не­ни­ми мо­жуть бу­ти тіль­ки зе­мель­ні ді­лян­ки за схе­мою «пай на пай». Про­те за­яв­ник на під­ста­ві до­го­во­ру ку­пів­лі-про­да­жу на­був пра­во вла­сно­сті на зе­мель­ні ді­лян­ки пло­щею по S6 ко­жна для ве­де­н­ня осо­би­сто­го се­лян­сько­го го­спо­дар­ства із зе­мель дер­жав­ної вла­сно­сті (а не за ра­ху­нок зе­мель, ви­ді­ле­них на час­тку (пай) у ре­ор­га­ні­зо­ва­но­му сіль­сько­го­спо­дар­сько­му під­при­єм­стві), які зго­дом по­ді­ле­но на ча­сти­ни, що на під­ста­ві до­го­во­рів мі­ни ним бу­ли обмі­ня­ні на зе­мель­ні ді­лян­ки, на­бу­ті в роз­мі­рі зе­мель­них ча­сток (па­їв).

Оскіль­ки спір­ні до­го­во­ри мі­ни зе­мель­них ді­ля­нок укла­де­но в пе­рі­од дії за­бо­ро­ни на від­чу­же­н­ня зе­мель­них ді­ля­нок та зе­мель­них ча­сток (па­їв), що в си­лу по­ло­жень за­ко­ну є під­ста­вою для ви­зна­н­ня їх не­дій­сни­ми, су­ди у спра­ві, яка пе­ре­гля­да­є­ться, ді­йшли об´рун­то­ва­но­го ви­снов­ку про за­до­во­ле­н­ня по­зов­них ви­мог.

З огля­ду на ви­кла­де­не об­ста­ви­ни, які ста­ли під­ста­вою для пе­ре­гля­ду спра­ви, не під­твер­ди­ли­ся, що від­по­від­но до ч. 1 ст. 3605 ЦПК Укра­ї­ни є під­ста­вою для від­мо­ви в за­до­во­лен­ні за­яви.

Суд по­ста­но­вив

Ке­ру­ю­чись п. 1 ст. 355, п. 2 ч. 1 ст. 3603, ч. 1 ст. 3605 ЦПК Укра­ї­ни, Су­до­ва па­ла­та у ци­віль­них спра­вах ВСУ по­ста­но­ви­ла у за­до­во­лен­ні за­яви Осо­ба 1 про пе­ре­гляд ухва­ли ВССУ від 13 бе­ре­зня 2014 р. ві­дмо­ви­ти

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.