Як у кра­плі во­ди

SHLYAH PEREMOGY UKRAINЕ - - Головна Сторінка - Ігор Ло­сєв

Мо­жна ду­же ба­га­то роз­по­від­а­ти про те, як чин­на вла­да ге­ро­ї­чни­ми зу­си­л­ля­ми ство­ри­ла з ну­ля но­ву укра­їн­ську ар­мію, мо­жна, по­си­ла­ю­чись на іно­зем­ні ана­лі­ти­чні фун­да­ції, по­ві­дом­ля­ти, що на­ша ар­мія по­сі­дає одне з най­ви­щих місць в Єв­ро­пі та сві­ті. Мо­жна пе­ре­мо­жно за­яв­ля­ти, що ра­ні­ше Укра­ї­на ма­ла «ве­ли­ку па­пе­ро­ву ар­мію», а те­пер усе зов­сім ін­ше.

Аще мо­жна вла­што­ву­ва­ти PR-акції, де­мон­стру­ю­чи но­ві (ду­же не­чи­слен­ні) зраз­ки озбро­єнь, що не по­тра­пля­ють на фронт, а якщо по­тра­пля­ють, то ви­кли­ка­ють чи­ма­ло на­рі­кань, бо ви­яв­ля­ю­ться но­сі­я­ми ба­га­тьох не­до­лі­ків, а не­зрід­ка за­вод­сько­го бра­ку, не­які­сної бро­ні, що за­гро­жує жи­т­тю вій­сько­ви­ків.

Про­те час від ча­су тра­пля­ю­ться ви­пад­ки, що як у кра­плі во­ди по­ка­зу­ють ре­аль­ний стан ар­мії та ре­аль­ну ці­ну обо­рон­них зу­силь вла­дних стру­ктур, зокре­ма й там, де не тре­ба ве­ли­ких ко­штів на нор­ма­лі­за­цію, а не­об­хі­дно ли­ше ма­ти чі­тку по­зи­цію що­до юри­ди­чно-пси­хо­ло­гі­чних основ жит­тє­ді­яль­но­сті вій­ська. А це та­кож ви­зна­ча­є­ться ті­єю ре­аль­ною стра­те­гі­єю, що має, або не має вла­да у вій­ні.

Са­ме та­кий ви­па­док (із ду­же за­гроз­ли­вим бек­гра­ун­дом) став­ся 29 жов­тня по­то­чно­го ро­ку в Оде­сі у вій­сько­вій ча­сти­ні А 3571 на ае­ро­дро­мі «Шкіль­ний». Гру­па не­ві­до­мих осіб у ка­му­фля­жі та «ба­ла­кла­вах» за­хо­пи­ла 20 со­ток те­ри­то­рії вій­сько­во­го ае­ро­дро­му. Зро­би­ли во­ни це ду­же лег­ко і швид­ко. Чо­мусь (як ви­яви­ло­ся!) в А 3571 не ді­яв Ста­тут ка­ра­уль­ної слу­жби, що є ду­же про­стим і ефе­ктив­ним. За йо­го при­пи­са­ми сол­дат на по­сту має за­пи­та­ти не­ві­до­му осо­бу, яка на­ма­га­є­ться вдер­ти­ся на те­ри­то­рію, що охо­ро­ня­є­ться: «Стій! Хто йде?». По­тім: «Стій! Стрі­ля­ти­му!». А пі­сля цьо­го пер­ший по­стріл по­пе­ре­джу­валь­ний у по­ві­тря, а по­тім по­стрі­ли на вра­же­н­ня. Так має ді­я­ти вар­то­вий за за­ко­ном. Йо­му не тре­ба ні про що пи­та­ти не те що на­чаль­ни­ка Ген­шта­бу чи ко­ман­ди­ра бри­га­ди, а на­віть на­чаль­ни­ка сво­го ка­ра­у­лу. Ця пра­кти­ка від­пра­цьо­ва­на сто­лі­т­тя­ми во­єн­ної істо­рії, ве­ли­че­зним кри­ва­вим до­сві­дом ба­га­тьох кра­їн і на­ро­дів. Не дар­ма ж ка­жуть, що вій­сько­ві ста­ту­ти пи­шу­ться кров’ю…

Тут в Оде­сі ні­хто за ста­ту­том не ді­яв, за­мість то­го роз­по­ча­ли­ся три­ва­лі дис­ку­сії з на­па­дни­ка­ми. І це то­ді, ко­ли в кра­ї­ні вже не пер­ший рік три­ває вій­на…

Під час по­дій в Кри­му в 2014 ро­ці цю та­кти­ку з ви­ко­ри­ста­н­ням ха­о­су, роз­гу­бле­но­сті й не­ро­зу­мі­н­ня си­ту­а­ції в укра­їн­сько­му вій­ську за­сто­су­ва­ли вель­ми ефе­ктив­но ГРУ Ген­шта­бу ЗС Ро­сії та ФСБ РФ. Зга­дай­мо, як ці­лий ти­ждень на мі­сці та в Ки­є­ві роз­ду­му­ва­ли, хто ці не­ві­до­мі озбро­є­ні осо­би, що за­хо­пи­ли Вер­хов­ну Ра­ду Кри­му та ре­спу­блі­кан­ський уряд. А по­тім ко­ман­ди­ри укра­їн­ських вій­сько­вих ча­стин ні­як не мо­гли зро­зу­мі­ти, хто ці лю­ди в зе­ле­них ка­му­фля­жах без шев­ро­нів, які за­свід­чу­ва­ли б дер­жав­ну при­на­ле­жність, і що з ни­ми ро­би­ти… Дов­го з’ясо­ву­ва­ли, як ре­а­гу­ва­ти на ні­би­то мир­них лю­дей, що щіль­ни­ми кіль­ця­ми ото­чу­ва­ли укра­їн­ські вій­сько­ві ба­зи й бло­ку­ва­ли їх. На­справ­ді, то бу­ли спе­ці­аль­но ор­га­ні­зо­ва­ні й за­ве­зе­ні з Ро­сії лю­ди, що ма­ли уда­ва­ти мі­сце­вих жи­те­лів, а вже по­тім до них, як до ядра при­єд­ну­ва­ли­ся де­які ту­біль­ні про­ро­сій­ські гро­ма­дя­ни. Цю та­кти­ку, що чу­до­во се­бе по­ка­за­ла в Кри­му, те­пер мо­жуть по­ши­ри­ти на всю те­ри­то­рію Укра­ї­ни при­бли­зно так, як це ста­ло­ся в Оде­сі. Ко­ли не­ві­до­мих та­ки ж зу­пи­ни­ли, во­ни по­ча­ли по­си­ла­ти­ся на рі­ше­н­ня Оде­ської мі­ської ра­ди, хо­ча ні­яких до­ку­мен­тів ця пу­блі­ка не на­да­ла. Цю «ті­ту­шню» фа­кти­чно охо­ро­ня­ла оде­ська по­лі­ція, яку ми до­бре зна­є­мо ще за по­ді­я­ми 2014 ро­ку і яка з то­го пе­рі­о­ду фун­да­мен­таль­них змін не за­зна­ла, як і Оде­ська ра­да з її спе­ци­фі­чни­ми де­пу­та­та­ми і не менш спе­ци­фі­чним мі­ським го­ло­вою Тру­ха­но­вим. Цен­траль­на вла­да, су­дя­чи зі всьо­го, ні­чо­го змі­ню­ва­ти в цьо­му стра­те­гі­чно ва­жли­во­му для Укра­ї­ни мі­сті не зби­ра­є­ться. А це озна­чає, що за ін­шої си­ту­а­ції там мо­жуть швид­ко про­го­ло­си­ти «ОНР» – «Оде­ську на­ро­дну ре­спу­блі­ку». Зна­ю­чи си­ту­а­цію в Оде­сі, РФ, яка має ціл­ко­ви­ту ге­ге­мо­нію на Чор­но­му мо­рі (при­найм­ні в пів­ні­чній йо­го ча­сти­ні), мо­же ор­га­ні­зу­ва­ти мор­ський де­сант на Оде­су, щоб спро­во­ку­ва­ти мі­сце­ве на­чаль­ство на зра­ду. Хі­ба те на­чаль­ство па­трі­о­ти­чні­ше за крим­ське?

Вер­хов­ний го­лов­но­ко­ман­ду­вач, мі­ністр обо­ро­ни, на­чаль­ник Ген­шта­бу еле­мен­тар­но не на­вчи­ли ар­мію, не про­сти­му­лю­ва­ли її ді­я­ти за ста­ту­та­ми, не да­ли чі­ткої сан­кції на це. На Схо­ді ар­мія за­ля­ка­на «сє­пар­ськи­ми» су­да­ми, які да­ють вій­сько­вим по 13 ро­ків ув’язне­н­ня за ви­ко­на­н­ня на­ка­зу ко­ман­ди­ра, па­ра­лі­зу­ю­чи та­ким чи­ном Зброй­ні си­ли.

Чо­му вза­га­лі ци­віль­ні су­ди Пів­дня й Схо­ду су­дять вій­сько­вих за за­ко­на­ми мир­но­го ча­су? Не ка­жу­чи вже про те, що в тих су­дах є чи­ма­ло лю­дей у ман­ті­ях, по­гля­ди яких не ду­же від­рі­зня­ю­ться від по­гля­дів, по­ши­ре­них у «ДНРЛНР»…

От­же, те, що ста­ло­ся в Оде­сі, на мій по­гляд, ува­жно ви­вча­ють у Мо­скві, бо за та­кою «Оде­ською схе­мою» мо­жна за­хо­пи­ти чи­ма­ло укра­їн­ських вій­сько­вих ча­стин і баз. А якщо ви­ни­кнуть пе­ре­шко­ди, то тре­ба бу­де ли­ше ви­тяг­ти з ки­ше­ні рі­ше­н­ня яко­гось ра­йон­но­го «го­ло­пу­пів­сько­го» су­ду про те, що да­на укра­їн­ська вій­сько­ва ча­сти­на пе­ре­бу­ває в цьо­му мі­сці не­за­кон­но і має сво­єю те­ри­то­рі­єю по­сту­пи­ти­ся пред’яв­ни­ко­ві су­до­во­го рі­ше­н­ня… Це мо­же для ро­сій­ських під­роз­ді­лів, усі­ля­ких «зе­ле­них чо­ло­ві­чків» ви­яви­ти­ся зна­чно пер­спе­ктив­ні­шим, ніж хо­ди­ти в ата­ку і від­кри­ва­ти во­гонь. По­стає пи­та­н­ня до вла­ди: чи мо­же за­хи­сти­ти кра­ї­ну ар­мія, якщо во­на не зда­тна за­хи­сти­ти се­бе? Вій­сько­ві ма­ють отри­ма­ти карт-бланш на за­хист Укра­ї­ни. Для цьо­го по­трі­бен во­єн­ний стан.

А за не­ба­жа­н­ня на­шо­го го­лов­но­го бі­зне­сме­на на­зва­ти вій­ну вій­ною, пе­ре­ве­сти дер­жа­ву на во­єн­ні рей­ки Укра­ї­на вже спла­чує до­ро­гу ці­ну, а мо­жли­во, що до­ве­де­ться роз­пла­ти­ти­ся ка­та­стро­фою. Ну, а як про­ти­сто­я­ти ві­ро­гі­дним зброй­ним під­сту­пам «зе­ле­них чо­ло­ві­чків»? Ду­же про­сто. Ді­я­ти за ста­ту­том. «Стій! Хто йде? Стій! Стрі­ля­ти­му!»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.