Тест на на­ціо­наль­ну гі­дність

SHLYAH PEREMOGY UKRAINЕ - - Го­лов­на Сто­рін­ка - Ла­ри­са Во­ло­ши­на

кра­ї­на по­над усе!», «Пе­ре­мо­га або смерть!». Сьо­го­дні ці на­ціо­на­лі­сти­чні га­сла ста­ли від­би­т­тям об’єктив­ної ре­аль­но­сті. Мо­жна скіль­ки зав­го­дно го­во­ри­ти про рух Укра­ї­ни в Єв­ро­пу, але не мо­жна не по­мі­ча­ти, що для то­го, аби не ви­пу­сти­ти Укра­ї­ну з ро­сій­ської пас­тки, ко­ли­шня ме­тро­по­лія пі­шла на край­ні за­хо­ди. Ро­сія, розв’язав­ши про­ти на­шої кра­ї­ни но­во­ім­пе­рі­а­лі­сти­чну вій­ну, ста­вить пе­ред со­бою ме­ту зни­щи­ти укра­їн­ську суб’єктність і на­зав­жди ви­тра­ви­ти з ко­ле­ктив­ної сві­до­мо­сті ідею по­бу­до­ви не­за­ле­жної Укра­їн­ської дер­жа­ви.

Якщо ми про­гра­є­мо ім­пе­рії в цій на­ціо­наль­но-ви­зволь­ній вій­ні — ми за­ги­не­мо як на­ція, як на­род, як суб’єктна спіль­ність. То­му для будь-яко­го пред­став­ни­ка укра­їн­ської по­лі­ти­чної на­ції Укра­ї­на сьо­го­дні ста­ла по­над усе. Це не наш ви­бір. Це наш спо­сіб са­мо­за­хи­сту. Спо­сіб ко­ле­ктив­но­го ви­жи­ва­н­ня, якщо хо­че­те. Сьо­го­дні для Укра­ї­ни по­ня­т­тя на­ціо­наль­ної гі­дно­сті не­ро­зрив­но пов’яза­не з пе­ре­мо­гою над агре­сив­ною ім­пе­рі­єю.

Ро­сія вмі­ло ви­ко­ри­сто­вує сьо­го­дні­шні свої ди­пло­ма­ти­чні по­раз­ки як плац­дарм для май­бу­тньої пе­ре­мо­ги. Її роз­ра­ху­нок не на со­ю­зни­ків. Її роз­ра­ху­нок на бай­ду­жих. Пі­сля го­ло­су­ва­н­ня Тре­тім ко­мі­те­том ООН за ре­зо­лю­цію що­до Кри­му ро­сій­ські «екс­пер­ти» нав­пе­ре­бій ствер­джу­ють, що те, що ста­ло­ся, — це на­о­чне під­твер­дже­н­ня ан­ти­ро­сій­ської змо­ви За­хо­ду. Але го­лов­не, що це «пов­не фі­а­ско і про­вал Ки­є­ва, Брюс­се­ля і Ва­шинг­то­на». Ро­сій­ські сим­па­ти­ки вка­зу­ють на те, що з 172 кра­їн, які взя­ли участь у го­ло­су­ван­ні 2017 ро­ку, за за­су­дже­н­ня ро­сій­ської агре­сії був від­да­ний 71 го­лос, 77 утри­ма­ли­ся і 25 кра­їн про­го­ло­су­ва­ли «про­ти». Цей ре­зуль­тат істо­тно від­рі­зня­є­ться від тих 100 чле­нів ООН з 193, хто го­ло­су­вав у 2014 ро­ці, які ви­сло­ви­ли­ся «за» укра­їн­ський Крим, 11 — «про­ти», 58 кра­їн «утри­ма­ли­ся». Про­во­дя­чи про­стий ари­фме­ти­чний роз­ра­ху­нок, ро­сій­ська пре­са за­пев­няє, що світ по­сту­по­во «про­зрі­ває» і го­то­вий ви­зна­ти «во­лю на­ро­ду Кри­му». При цьо­му за­мов­чу­є­ться, що дві ре­зо­лю­ції, які при­во­дя­ться як по­рів­ня­н­ня, від­рі­зня­ю­ться за змі­стом. У 2014 ро­ці ООН під­три­ма­ла те­ри­то­рі­аль­ну ці­лі­сність Укра­ї­ни без згад­ки фа­кту агре­сії Ро­сій­ської Фе­де­ра­ції. Та­ке со­бі аб­стра­ктне по­ня­т­тя, яке мо­жна по­рів­ня­ти з по­зи­ці­єю «ми за все хо­ро­ше про­ти всьо­го по­га­но­го». Не­має ні­чо­го див­но­го, що чи­сло тих, хто під­три­мав ре­зо­лю­цію в 2014 ро­ці, бу­ло на­стіль­ки ви­со­ке. Текст 2017 ро­ку мі­стить не­о­дно­ра­зо­ві згад­ки Ро­сії як кра­ї­ни-агре­со­ра, а Кри­му — як оку­по­ва­ної те­ри­то­рії. Ми ба­чи­мо, що чи­сло кра­їн, го­то­вих на­зи­ва­ти ре­чі сво­ї­ми іме­на­ми, зна­чно змен­ши­лось.

Крим став чи­мось на зра­зок па­ро­ля. Ла­кму­сом, який про­яв­ляє став­ле­н­ня до агре­сив­ної зов­ні­шньої по­лі­ти­ки Ро­сій­ської Фе­де­ра­ції. Спи­сок тих, хто про­го­ло­су­вав про­ти, яв­ляє со­бою пев­ний та­бір мар­гі­наль­них ав­то­ри­тар­них ре­жи­мів, які пов­ні­стю за­ле­жать від Мо­скви. Се­ред тих, хто за­су­див по­ру­ше­н­ня прав лю­ди­ни в Кри­му, — кра­ї­ни Єв­ро­со­ю­зу, США, Ка­на­да. Та­бір тих, хто утри­мав­ся, — це ті, ко­му за­га­лом бай­ду­жі спро­би Мо­скви зруй­ну­ва­ти сві­то­ву ар­хі­те­кту­ру. Та­ким чи­ном, ана­лі­зу­ю­чи го­ло­су­ва­н­ня що­до крим­ських ре­зо­лю­цій, ми мо­же­мо су­ди­ти не про ви­зна­н­ня або не­ви­зна­н­ня «Крим­ської ве­сни» — про це не йде­ться, — а про го­тов­ність кра­їн — чле­нів ООН про­ти­сто­я­ти спро­бам Ро­сії ане­ксу­ва­ти си­лою те­ри­то­рії су­сі­дніх кра­їн. Йде­ться про рі­вень пра­во­вої сві­до­мо­сті в сві­ті і про той «кі­стяк» із де­мо­кра­ти­чних дер­жав, які усві­дом­лю­ють ро­сій­ську за­гро­зу. Якщо роз­гля­да­ти ре­зуль­та­ти го­ло­су­ва­н­ня у Тре­тьо­му ко­мі­те­ті ООН із та­кої по­зи­ції, то ди­пло­ма­ти­чний ви­граш яв­но на

У рі­чни­цю по­ча­тку Ре­во­лю­ції Гі­дно­сті за­зви­чай пи­шуть про Май­дан, на­ро­дну со­лі­дар­ність, єв­ро­пей­ський ви­бір. Я ж хо­чу по­го­во­ри­ти про гі­дність як на­ціо­наль­ну ве­ли­чи­ну.

бо­ці Укра­ї­ни. Але і чи­сло «бай­ду­жих» не мо­же не ви­кли­ка­ти три­во­гу. «Ва­гі­тні по­двій­ни­ми стан­дар­та­ми» кра­ї­ни роз­ро­ди­ли­ся по­ло­вин­ча­стою по­зи­ці­єю що­до Кри­му або вза­га­лі вва­жа­ли за кра­ще са­мо­усу­ну­ти­ся від про­бле­ми. Ось на них Ро­сія і ро­би­ти­ме роз­ра­ху­нок.

По­ки світ ви­зна­ча­є­ться що­до Ро­сії, са­ма Ро­сія всі­ля­ко на­ма­га­є­ться імі­ту­ва­ти рух до ми­ру. Чи­слен­ні ро­сій­ські спі­ке­ри з усіх пра­сок пе­ре­ко­ну­ють, що з Ро­сі­єю тре­ба дру­жи­ти. Ре­тро­гра­ди-пу­тін­ці на­га­ду­ють, що тіль­ки Кремль мо­же бу­ти по­се­ре­дни­ком у розв’язан­ні пів­ні­чно­ко­рей­ської ядер­ної за­гро­зи, си­рій­ської бій­ні і пе­ре­шко­ди­ти зро­стан­ню те­ро­ри­зму в сві­ті. Про­гре­си­сти­о­по­зи­ціо­не­ри роз­по­від­а­ють на лі­бе­раль­них май­дан­чи­ках, що «укра­їн­ська кри­за», яка по­ча­ла­ся із Кри­му, — це та­ка со­бі «нер­во­ва по­лі­ти­чна ре­а­кція Крем­ля на від­да­ле­н­ня Укра­ї­ни». Ре­а­кціо­ні­сти ви­тя­гу­ють на за­галь­ний огляд мра­ко­біс­ся і пра­во­слав­ний ха­лі­фат, по­гро­жу­ю­чи від­по­ві­сти на будь-які спро­би за­кли­ка­ти Ро­сій­ську Фе­де­ра­цію до ви­ко­на­н­ня між­на­ро­дних норм по­си­ле­н­ням ім­пер­сько­го без­ум­ства. «Три­май­те ме­не се­ме­ро», — во­лає ро­сій­ська по­лі­ти­чна елі­та в на­дії на­ля­ка­ти сві­то­вих бю­ро­кра­тів.

Для Ро­сій­ської Фе­де­ра­ції оку­па­ція Кри­му — це пре­дмет на­ціо­наль­ної гор­до­сті. Вій­на на Дон­ба­сі — це біль, кров, смерть, від яких Ро­сія на­ма­га­є­ться від­ме­жу­ва­ти­ся. Але Крим — це плю­вок в облич­чя Укра­ї­ни. Це де­мон­стра­тив­ний акт, схва­ле­ний ро­сій­ськи­ми Ду­ма­ми і Со­вє­та­ми, ро­сій­ською вла­дою і ро­сій­ським на­ро­дом. Ро­сія, зви­чай­но ж, роз­ра­хо­вує, що зав­дя­ки по­ло­вин­ча­стій по­зи­ції За­хо­ду, го­то­во­го по­сту­пи­ти­ся агре­сив­ній і ха­мо­ви­тій ядер­ній кра­ї­ні, Крим сти­глим яблу­ком сам впа­де їй у ру­ки. Але най­біль­ше во­на роз­ра­хо­вує на те, що від Кри­му від­мо­ви­ться Укра­ї­на. У Мо­скві че­ка­ють, що на тлі гу­чних ре­зо­лю­цій і ди­пло- ма­ти­чних поз від­бу­ва­ти­ме­ться «при­ми­ре­н­ня», під­ки­лим­ні до­го­вор­ня­ки. Ко­ли вже від­кри­то роз­кві­тне «вза­є­мо­ви­гі­дне спів­ро­бі­тни­цтво між бра­тні­ми кра­ї­на­ми». Ро­сія хо­че, щоб ми пе­ре­ста­ли бо­ро­ти­ся за Крим. Щоб за­бу­ли, що са­ме від Кри­му за­ле­жить — жи­ва во­ро­жа ім­пе­рія чи мер­тва. Для Ро­сії втра­та так пом­пе­зно за­хо­пле­но­го Кри­му ста­не на­ціо­наль­ною по­раз­кою, якої во­на не змо­же пе­ре­жи­ти. Для Укра­ї­ни по­вер­не­н­ня Кри­му бу­де озна­ча­ти пе­ре­мо­гу в на­ціо­наль­но-ви­зволь­ній вій­ні, що три­ває ба­га­то сто­літь.

Єди­не, чим мо­жна від­по­ві­сти на на­ціо­наль­не при­ни­же­н­ня укра­їн­сько­го на­ро­ду, яким ста­ла ане­ксія Кри­му, так це ви­ра­зною по­зи­ці­єю — ні, не що­до Кри­му — що­до Ро­сії. Ми по­вин­ні зро­зу­мі­ти, що сьо­го­дні на­ша гі­дність пе­ре­бу­ває в ла­пах оку­пан­та, і са­ме за те, щоб по­вер­ну­ти її со­бі, ми й ве­де­мо бо­роть­бу. Що ж ми ба­чи­мо за­мість цьо­го? Укра­їн­ські пред­став­ни­ки бе­руть участь у чи­слен­них «при­мир­них» кон­фе­рен­ці­ях, ді­я­чі ча­сів Яну­ко­ви­ча зби­ра­ють на За­хо­ді кру­глі сто­ли, а чин­на вла­да ні-ні та ви­го­ло­сить пу­блі­чно щось на кшталт: «Нам ні­ку­ди не по­ді­ти­ся від ро­сій­сько­го су­сід­ства. Ра­но чи пі­зно до­ве­де­ться до­мов­ля­тись». Укра­ї­на до­сі не ви­ро­би­ла чі­тку і пря­му дер­жав­ну по­лі­ти­ку що­до кра­ї­ни-ін­тер­вен­та. У нас спо­кій­но фун­кціо­нує ро­сій­ський бі­знес, ме­діа, що пра­цю­ють на ро­сій­ські гро­ші, гро­мад­ські ор­га­ні­за­ції, які підв’язу­ють за не­по­га­ні гран­ти про­су­ва­ти яв­но ро­сій­ські ін­те­ре­си. Укра­їн­ські чи­нов­ни­ки до­сі їздять як в оку­по­ва­ний Крим, так і в Ро­сію, ані­тро­хи не кри­ю­чись. Укра­їн­ська гі­дність сьо­го­дні зне­ва­жа­є­ться ба­жа­н­ням «ла­тен­тних ма­ло­ро­сів» пе­ре­си­ді­ти кри­ти­чний для кра­ї­ни час на двох стіль­цях. Крим став на­шим вну­трі­шнім ру­бі­ко­ном. Те­стом на го­тов­ність бу­ти на­ціо­наль­но гор­ди­ми. Те­стом на го­тов­ність бу­ти укра­їн­ця­ми.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.