Су­ча­сна Ро­сія як Ра­дян­ський Со­юз-2

SHLYAH PEREMOGY UKRAINЕ - - Об’єктив -

Під час вій­ни з агре­со­ром Укра­ї­ні ду­же ва­жли­во то­чно ви­зна­чи­ти­ся, з чим і ким са­ме во­на має спра­ву в осо­бі во­ро­га. Це пи­та­н­ня для кра­ї­ни, що бо­ре­ться за своє існу­ва­н­ня, є да­ле­ко не ака­де­мі­чним. І тут не мо­жна при­пу­ска­ти­ся по­ми­лок. Во­ни над­то до­ро­го ко­шту­ва­ти­муть і са­мій Укра­ї­ні, і всьо­му сві­ту.

Уцьо­му пла­ні вар­то звер­ну­ти ува­гу на те, що не­що­дав­но в ін­терв’ю укра­їн­ським ЗМІ кан­ди­да­тка у пре­зи­ден­ти Ро­сії Ксе­нія Соб­чак, ви­знав­ши, що оку­па­ція і ане­ксія Кри­му бу­ли зло­чи­ном, по­ру­ше­н­ням між­на­ро­дно­го пра­ва, во­дно­час за­яви­ла, що в умо­вах де­мо­кра­ти­чної кра­ї­ни по­вер­ну­ти Крим Укра­ї­ні не мо­жна, бо то бу­де су­про­ти во­лі ро­сій­сько­го на­ро­ду. Чо­му Соб­чак ни­ні­шню Ро­сію вва­жає де­мо­кра­ти­чною, за­ли­ша­є­ться за­гад­кою. Адже йде­ться про ти­по­во ди­кта­тор­ську кра­ї­ну, де мо­жна во­льо­вим шля­хом за­бра­ти Крим чи по­вер­ну­ти Крим, і ма­си ні­як не змо­жуть кон­вер­ту­ва­ти свої на­строї в ті чи ін­ші ре­аль­ні змі­ни. При­найм­ні, до­по­ки ди­кта­тор кон­тро­лює ар­мію і спец­слу­жби.

Ро­сій­ський на­род у цьо­му сен­сі ма­ло від­рі­зня­є­ться від пів­ні­чно­ко­рей­сько­го. Пів­ні­чні ко­рей­ці мо­жуть від­чу­ва­ти будь-що, але це аж ні­як ні на що не впли­не, до­по­ки «тов­стий Кім» кон­тро­лює апа­рат на­силь­ства.

Важ­ко не ви­зна­ти, що су­ча­сна РФ де­да­лі більш на­бу­ває рис де­що змен­ше­ної і в де­чо­му по­гір­ше­ної ко­пії Ра­дян­сько­го Со­ю­зу. У чо­мусь це ре­ге­не­ра­ція йо­го бре­жнєв­ських осо­бли­во­стей, а в чо­мусь ста­лін­ських. Що в цьо­му кон­текс­ті впа­дає в око в ни­ні­шній Ро­сії? Бе­зу­мов­ний по­лі­ти­чний де­спо­тизм і прин­цип во­жді­зму (в СРСР цей прин­цип по­тро­ху де­гра­ду­вав по смер­ті Ста­лі­на), від­су­тність будь-якої по­лі­ти­чної кон­ку­рен­ції і змі­ни вла­ди, то­таль­не все­вла­д­дя спец­служб (тут на­віть пе­ре­вер­ши- ли Ра­дян­ський Со­юз), аб­со­лю­тна про­па­ган­да (і тут пе­ре­вер­ши­ли!), гра­ни­чна мі­лі­та­ри­за­ція (в цьо­му впев­не­но пе­ре­бу­ва­ють на шля­ху до пе­ре­вер­ше­н­ня) і пов­не без­прав’я су­спіль­ства що­до впли­ву на си­сте­му, яка па­нує в кра­ї­ні. Ве­ктор ру­ху — зро­зумі­лий. Але чи ви­ста­чить на це ре­сур­сів Ро­сій­ської Фе­де­ра­ції, що по­мі­тно по­сту­па­ю­ться ре­сур­сам ко­ли­шньо­го Ра­дян­сько­го Со­ю­зу?

На шля­ху не­о­ра­дян­ської

ре­став­ра­ції

Го­во­ря­чи про спіль­ні ри­си су­ча­сної РФ та СРСР, не мо­жна оми­ну­ти й від­мін­но­сті. Ко­му­нізм ра­дян­сько­го зраз­ка в іде­о­ло­гі­чно­му пла­ні був своє­рі­дною «світ­ською ре­лі­гі­єю», де бу­ла своя «свя­та трій­ця»: Маркс-Ен­гельс-Ле­нін, свої «свя­ті мо­щі» — мав­зо­лей Ле­ні­на, свій «на­мі­сник трій­ці на зем­лі» в осо­бі ген­се­ка, своє «свя­те сі­мей­ство»: по­літ­бю­ро ЦК, свої єре­ти­ки і своя «свя­та ін­кві­зи­ція» (ЧК, ВЧК, ҐПУ, ОҐПУ, НКВД, НКҐБ, МҐБ, КҐБ).

Ни­ні ця до­во­лі струн­ка іде­о­ло­гі­чно-«ре­лі­гій­на» схе­ма зруй­но­ва­на до­бою «пе­ре­бу­до­ви» і ча­са­ми Єль­ци­на, то­му існує ли­ше окре­ми­ми фра­гмен­та­ми, де­які з яких на­бу­ли гі­пер­тро­фо­ва­но­го роз­ви­тку. При­мі­ром, май­же пов­ні­стю мар­гі­на­лі­зо­ва­на в СРСР Ро­сій­ська Пра­во­слав­на Цер­ква Мо­сков­сько­го Па­трі­ар­ха­ту те­пер у РФ стає де­да­лі більш ва­жли­вою і ор­га­ні­чною ча­сти­ною дер­жав­но­по­лі­ти­чно­го апа­ра­ту РФ. Зві­сно, там по­ки що не на­зи­ва­ють Пу­ті­на «бо­го­да­ним во­ждем», як на­зи­вав Ста­лі­на дру­гий ра­дян­ський па­трі­арх РПЦ Але­ксій Пер­ший (Сі­ман­ський), але все по­пе­ре­ду.

Про­те не мо­жна не на­зва­ти й де­які оче­ви­дні но­ва­ції ни­ні­шньо­го ре­жи­му. Зокре­ма, не­чу­ва­но зро­сла ва­га спе­ці­аль­них служб, на­віть у по­рів­нян­ні з ча­са­ми Єжо­ва та Бе­рії. І тут мо­жна го­во­ри­ти про сві­то­вий фе­но­мен. Ні­ко­ли ра­ні­ше в істо­рії, в ав­то­ри­тар­них і то­та­лі­тар­них дер­жа­вах, спец­слу­жби, за­хи­ща­ю­чи вла­ду, са­мі не ста­ва­ли вла­дою, пе­ре­бу­ва­ю­чи під кон­тро­лем ін­ших сил і стру­ктур. У на­цист­ській Ні­меч­чи­ні над ім­пер­ським управ­лі­н­ням без­пе­ки (РСХА) сто­я­ла на­цист­ська пар­тія в осо­бі її фю­ре­ра, в Ра­дян­сько­му Со­ю­зі над ЧК-ҐПУ-НКВД-КҐБ та­кож сто­я­ла пар­тія в осо­бі її ген­се­ка, а са­мі спец­слу­жби тра­кту­ва­ли­ся як «озбро­є­ний за­гін» ком­пар­тії. У Ро­сії сьо­го­дні спец­слу­жби са­мі є вла­дою, що кон­тро­лює всіх, а са­ма не кон­тро­лю­є­ться ні­ким. На рів­ні про­па­ган­ди це по­ясню­є­ться су­спіль­ству так: Ро­сія, що па­да­ла в прір­ву вна­слі­док роз­гу­лу лі­бе­ра­лі­зму, в остан­ній мо­мент за­че­пи­ла­ся за «че­кіст­ський гак» і по­ви­сла над ур­ви­щем, че­ка­ю­чи на оста­то­чний по­ря­ту­нок.

Вра­хо­ву­ю­чи всі ці об­ста­ви­ни, ни­ні­шню РФ на­справ­ді мо­жна вва­жа­ти уні­каль­ною в сві­ті дер­жа­вою спец­служб і «дер­жа­вою-спец­слу­жбою». А це зму­шує Укра­ї­ну вжи­ва­ти екс­тра­ор­ди­нар­них за­хо­дів для до­ко­рін­но­го ре­фор­му­ва­н­ня вла­сної роз­від­ки і кон­тр­ро­звід­ки в ім’я ефе­ктив­но­го про­ти­сто­я­н­ня всю­ди­су­щій ді­яль­но­сті на її те­ри­то­рії се­кре­тних стру­ктур кра­ї­ни­агре­сор­ки, що най­ближ­чим ча­сом ли­ше по­си­лю­ва­ти­ме­ться.

Не­об­хі­дні ви­снов­ки

На­сам­пе­ред Укра­ї­на і За­хід ма­ють пе­ре­ста­ти де-фа­кто ста­ви­ти­ся до Ро­сій­ської Фе­де­ра­ції як до де­мо­кра­ти­чної і ци­ві­лі­зо­ва­ної дер­жа­ви, адже та­ка за ви­зна­че­н­ням не мо­же ве­сти оче­ви­дно не­де­мо­кра­ти­чну і не­ци­ві­лі­зо­ва­ну по­лі­ти­ку. Не мо­жна ста­ви­ти­ся до Ро­сії і як до ци­ві­лі­зо­ва­ної дер­жа­ви з не­ци­ві­лі­зо­ва­ною, ав­то­ри­тар­ною вла­дою. РФ сьо­го­дні від­рі­зня­є­ться від Пів­ні­чної Ко­реї ли­ше кіль­кі­сно, а не які­сно, не прин­ци­по­во. Та й дер­жа­ва «тов­сто­го Кі­ма» на­вряд чи мо­гла б ма­ти ядер­ну зброю і су­ча­сні ра­ке­тні те­хно­ло­гії без до­по­мо­ги Мо­скви, якій ви­гі­дно ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти КНДР для та­ких сво­їх акцій у сві­то­вій по­лі­ти­ці, які їй не­зру­чно ро­би­ти від вла­сно­го іме­ні.

Як і Ра­дян­ський Со­юз, Ро­сій­ська Фе­де­ра­ція ре­а­гує ли­ше на кон­кре­тні про­я­ви си­ли сво­їх опо­нен­тів, а не на де­кла­ра­ції, ди­пло­ма­ти­чні де­мар­ші й та­ке ін­ше. Як за­свід­чує до­свід 1980-х ро­ків, силь­на і прин­ци­по­ва по­зи­ція пре­зи­ден­та США Ро­наль­да Рей­га­на зро­би­ла для кра­ху сві­то­во­го ко­му­ні­зму біль­ше, ніж усі роз­ряд­ки між­на­ро­дної на­пру­ги, ніж усі кон­фе­рен­ції на кшталт Гель­сін­ської…

Укра­ї­ні, щоб ма­ти пра­во ви­ма­га­ти за­хі­дну до­по­мо­гу, не­об­хі­дно ве­сти прин­ци­по­ву і че­сну по­лі­ти­ку про­ти­сто­я­н­ня агре­со­ро­ві, а не си­ді­ти на двох стіль­цях одно­ча­сно, на­ма­га­ю­чись не во­ю­ю­чи во­ю­ва­ти, не ви­зна­ва­ти ре­аль­ність і не на­зи­ва­ти ре­чі їхні­ми вла­сни­ми іме- на­ми, бо ни­ні­шня Ро­сія це та­ка ж са­ма за­гро­за люд­ству, якою був ко­ли­шній Ра­дян­ський Со­юз.

А в де­яких аспе­ктах во­на є ще біль­шою за­гро­зою…

Ко­ли пі­сля за­вер­ше­н­ня гро­ма­дян­ської вій­ни біль­шо­ви­цькі ди­пло­ма­ти в ка­пе­лю­хах-ци­лін­драх, фра­ках і кра­ва­тках-ме­те­ли­ках їха­ли на Ге­ну­езь­ку між­на­ро­дну кон­фе­рен­цію на­ла­го­джу­ва­ти вза­є­ми­ни з бур­жу­а­зним сві­том, за­хі­дні ді­я­чі щи­ро ра­ді­ли, мов­ляв, ці ра­дян­ські — та­кі ж як ми, на­їв­но спри­йма­ю­чи при­стой­ний зов­ні­шній ви­гляд біль­шо­ви­ків як до­каз їхньої ци­ві­лі­зо­ва­но­сті. По­ді­я­ло! То­ді чи­ма­ло по­лі­ти­ків та ін­те­ле­кту­а­лів За­хо­ду щи­ро спі­йма­ли­ся на «біль­шо­ви­цький гак» і до­по­мо­гли Крем­лю бу­ду­ва­ти то­та­лі­тар­ну де­спо­тію, за­без­пе­чив­ши СРСР най­но­ві­тні­ши­ми те­хно­ло­гі­я­ми вій­сько­во­го при­зна­че­н­ня. А че­рез де­сять ро­ків пі­сля Ге­ну­езь­кої кон­фе­рен­ції Ста­лін про­го­ло­сив се­бе го­лов­ним «ан­ти­фа­ши­стом» і «ми­ро­твор­цем», чим знов-та­ки «по­са­див на гак» зна­чну ча­сти­ну за­хі­дно­го су­спіль­ства — і зно­ву одер­жав на піль­го­вих умо­вах най­но­ві­тні­ші вій­сько­во-про­ми­сло­ві те­хно­ло­гії, зав­дя­ки чо­му Чер­во­на ар­мія на­при­кін­ці 1930-х ма­ла тан­ків і лі­та­ків біль­ше, ніж у всьо­му сві­ті. І весь цей час між «то­ва­ри­ша­ми у фра­ках» і за­кри­вав­ле­ни­ми че­кі­ста­ми у чо­бо­тах і шкі­рян­ках ні­яка прин­ци­по­ва рі­зни­ця на­справ­ді не існу­ва­ла…

Ви­сно­вок про­стий: Укра­ї­ні та За­хо­ду ду­же ва­жли­во сьо­го­дні не ду­ри­ти са­мих се­бе, не жи­ви­ти­ся не­без­пе­чни­ми ілю­зі­я­ми що­до Ро­сії.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.