Кру­ти. Пер­ші до­бро­воль­чі ба­таль­йо­ни

SHLYAH PEREMOGY UKRAINЕ - - Головна Сторінка - Ан­дрій Ри­бал­ко

Кіль­ка мі­ся­ців пі­сля ре­во­лю­ції. Уряд у Ки­є­ві слаб­кий і без­по­ра­дний. На Схо­ді Укра­ї­ни ру­ка­ми Мо­скви ство­рю­є­ться «на­ро­дна ре­спу­блі­ка», а при­сла­ні з Ро­сії вій­сько­ві за­го­ни за­хо­плю­ють мі­сто за мі­стом. Три­ває не­ого­ло­ше­на вій­на. Ки­їв під за­гро­зою на­сту­пу. Вла­да, яка не до­кла­да­ла зу­силь для по­бу­до­ви вла­сно­го вій­ська, по­кла­да­є­ться на ди­пло­ма­тію і за­хі­дних со­ю­зни­ків. У бій на Схід зби­ра­ю­ться не­чи­слен­ні па­трі­о­ти­чні вій­сько­ві, а та­кож до­бро­воль­ці. У пер­шу чер­гу — мо­лодь.

Ні. Це не 2014 рік. Це май­же сто ро­ків до ньо­го. 1918-й. Сенс істо­рії в то­му, що во­на по­стій­но по­вто­рю­є­ться. По­вто­рю­є­ться до­ти, до­по­ки ми не ви­вчи­мо всі по­мил­ки.

Укра­ї­на від­зна­чає 100 ро­ків би­тви під Кру­та­ми. На жаль, ін­ко­ли цей бій на­ма­га­ю­ться по­да­ти як тра­ге­дію, а кру­тян­ців — як жертв. Я ж хо­чу го­во­ри­ти про по­двиг і ге­ро­їв.

Ге­рой — це не жер­тва. Ге­рой без­мір­но ці­нує щось ін­ше, ви­ще за се­бе. За­ра­ди сво­го іде­а­лу він го­то­вий за­бу­ти се­бе й на­віть від­да­ти жи­т­тя. Сво­їм по­дви­гом він за­крі­плює кля­тву вір­но­сті Бу­т­тю. То­му жер­тви по­ми­ра­ють, а ге­рої жи­вуть ві­чно.

Чи на­звеш ти ім’я сво­го пра­пра­ді­да? Чи зна­єш, що він ро­бив у то­му да­ле­ко­му 1918 ро­ці, чим жив, про що мрі­яв? Нав­ряд. А це твій пря­мий пре­док, йо­го кров те­че у тво­їх жи­лах, і йо­го прі­зви­ще, на­пев­но, ти но­сиш. Мо­жли­во, він про­жив дов­ге жи­т­тя. А мо­жли­во, по­ми­ра­ю­чи в Го­ло­до­мор, він жал­ку­вав, що в той сі­чне­вий день він не взяв до рук зброю і не пі­шов на Схід. Нам не ві­до­мо, бо хто зга­дає сьо­го­дні йо­го, тво­го пред­ка?

Йо­го ро­ве­сник та­кож ва­гав­ся, та­кож бо­яв­ся, та­кож мав ко­ха­ну й ба­тьків. Але пі­шов у бій. І на­віть, якщо він не встиг за­ли­ши­ти на­щад­ків, він знає, що йо­го прав­ну­ка­ми є ба­га­то­міль­йон­на на­ція. І в то­му бою він не за­знав по­раз­ки. Він пе­ре­міг! Бо сьо­го­дні є ве­ли­ка Укра­їн­ська дер­жа­ва, є силь­на укра­їн­ська ар­мія, є ти­ся­чі й де­ся­тки ти­сяч укра­їн­ців, які за­хо­плю­ю­ться тим по­дви­гом.

Ко­ли про лю­ди­ну за­бу­ва­ють, во­на йде в не­бу­т­тя. Ко­ли її вчин­ка­ми на­ди­ха­ю­ться да­ле­кі на­щад­ки, во­на жи­ве у Ві­чно­сті. Там, у Ві­чно­сті, зна­хо­ди­ться за­ти­шний укра­їн­ський ку­то­чок Цар­ства Не­бе­сно­го. Там пе­ре­бу­ва­ють кня­жі дру­жин­ни­ки, які при­би­ва­ли щи­ти на вра­тах Ца­ре­гра­да. Ко­за­ки, які пе­ре­ма­га­ли мо­ско­ви­тів під Ко­но­то­пом. Там укра­їн­ські пов­стан­ці і Не­бе­сна со­тня. І, зві­сно, там кру­тян­ці. Усі во­ни з не­бес спо­гля­да­ють на нас. Ві­рять у нас. І че­ка­ють на на­шу пе­ре­мо­гу!

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.