Чи вар­то спри­я­ти во­ро­жій гі­бри­дно­сті?

SHLYAH PEREMOGY UKRAINЕ - - Панорама - Ігор Ло­сєв

Ви­раз «гі­бри­дна вій­на» в Укра­ї­ні за остан­ні чо­ти­ри ро­ки вже став ме­мом, що актив­но ви­ко­ри­сто­ву­є­ться ке­рів­ни­цтвом Укра­ї­ни, над усе, ко­ли тре­ба по­ясни­ти чи ви­прав­да­ти нев­да­чі, не­рі­шу­чість, аб­сур­дність дер­жав­ної по­лі­ти­ки.

Тор­гів­ля з во­ро­гом і йо­го са­те­лі­та­ми? Так «гі­бри­дна» ж вій­на! Під­три­ма­н­ня ди­пло­ма­ти­чних від­но­син із агре­со­ром? Так вій­на ж «гі­бри­дна»! Па­ну­ва­н­ня во­ро­жо­го бі­зне­су в укра­їн­ській еко­но­мі­ці? Але ж вій­на не все­ося­жна, не пов­но­цін­на, а «гі­бри­дна»…

При­чо­му вда­ють, що та­ка вій­на є чи­мось фе­но­ме­наль­ним і уні­каль­ним, та­ким, що ви­ни­кло ли­ше тут і за­раз, із чим люд­ство ра­ні­ше ні­ко­ли не сти­ка­лось, не ма­ло спра­ви і геть не зна­ло, що во­но та­ке…

Але ті­єю чи ін­шою мі­рою гі­бри­дні вій­ни від­бу­ва­ли­ся ще з гли­бо­кої дав­ни­ни, адже чи­сто во­єн­на скла­до­ва у всіх май­же зброй­них кон­флі­ктах ні­ко­ли не бу­ла єди­ною.

Зав­жди ши­ро­ко ви­ко­ри­сто­ву­ва­ли­ся еле­мен­ти по­лі­ти­чні, ди­пло­ма­ти­чні, еко­но­мі­чні, ін­фор­ма­цій­ні, пси­хо­ло­гі­чні то­що.

Вар­то по­чи­та­ти древ­ніх кла­си­ків во­єн­ної те­о­рії, при­мі­ром, ки­тай­ця Сунь-цзи (VІ ст. до н. е.), дав­ньо­ін­дій­ський тра­ктат «Ар­тха­ша­стра» (IV ст. до н. е.), «Іу­дей­ську вій­ну» Йо­си­фа Фла­вія (І ст. н. е.), зре­штою, Ста­рий За­по­віт Бі­блії, де роз­по­від­а­є­ться про вій­ни древ­ніх єв­ре­їв про­ти жи­те­лів Ха­на­а­на та фі­лі­стим­лян, щоб пе­ре­ко­на­ти­ся, що не­гі­бри­дних війн не бу­ває. Пи­та­н­ня ли­ше у пи­то­мій ва­зі рі­зних ком­по­нен­тів скла­дної стру­кту­ри во­єн­них кам­па­ній…

Про­во­ка­ції, де­з­ін­фор­ма­ція су­про­тив­ни­ка, мо­раль­но-пси­хо­ло­гі­чний тиск на ар­мію во­ро­га та йо­го тил — усе це є на­стіль­ки ж древ­нім, як світ, у яко­му ми жи­ве­мо… Це тіль­ки ни­ні­шні ке­рів­ни­ки Укра­ї­ни вда­ють, що до них ні­хто ні­ко­ли не во­ю­вав.

До ре­чі, укра­їн­сько-біль­шо­ви­цька вій­на ча­сів Цен­траль­ної Ра­ди й УНР та­кож бу­ла ціл­ком гі­бри­дною, са­ме зав­дя­ки ви­ко­ри­стан­ню її те­хно­ло­гій, по­мно­же­них на то­ді­шні те­хно­ло­гі­чні мо­жли­во­сті про­па­ган­ди: га­зе­ти, ра­діо та те­ле­граф (що бли­ску­чо вмі­ли ро­би­ти ро­сій­ські біль­шо­ви­ки), від ве­ли­кої кіль­ко­сті укра­їн­ських пол­ків із гу­чни­ми на­зва­ми на честь ге­ро­їв на­ціо­наль­ної істо­рії в мо­мент ата­ки ро­сій­сько­го ко­ман­ду­ва­ча Му­рав­йо­ва взим­ку 1918 ро­ку за­ли­ши­ло­ся ду­же ма­ло лю­дей із ру­шни­ця­ми, зда­тних і охо­чих за­хи­ща­ти Ки­їв. Чер­во­ні мо­ско­ві­ти ефе­ктив­но за­сто­су­ва­ли рі­зні фор­ми спец­про­па­ган­ди про­ти укра­їн­ських вій­сько­вих і про­ти ци­віль­но­го на­се­ле­н­ня, яке під­три­му­ва­ло УНР. Тож у 2014 ро­ці в Кри­му і на Дон­ба­сі ні­чо­го прин­ци­по­во но­во­го (за ви­ня­тком те­хні­чних но­сі­їв остан­ньо­го ча­су: те­ле­ба­че­н­ня, ра­діо, ін­тер- нет, SMS на мо­біль­ні те­ле­фо­ни укра­їн­ських сол­да­тів і офі­це­рів) за­сто­со­ва­но не бу­ло…

Чи вар­то спри­я­ти во­ро­жій гі­бри­дно­сті?

Якщо ана­лі­зу­ва­ти дії офі­цій­но­го Ки­є­ва від по­ча­тку ро­сій­ської агре­сії в лю­то­му 2014 ро­ку і до да­но­го мо­мен­ту, то ви­яви­ться чи­ма­ло ці­ка­вих і див­них мо­мен­тів. Весь цей час Мо­сква ду­ри­ла За­хід тим, що, мов­ляв, ні­якої вій­ни Ро­сія про­ти Укра­ї­ни не ве­де, це та­кий со­бі гро­ма­дян­ський кон­флікт усе­ре­ди­ні Укра­ї­ни. Ці­ка­во, що ця про­па­ган­дист­ська схе­ма спо­ча­тку ви­ко­ри­сто­ву­ва­ла­ся у Кри­му («не­має ро­сій­ських військ на пів­остро­ві, а це са­мі крим­ча­ни, об’єд­на­ні в «са­мо­обо­ро­ну»), а вже по­тім її пе­ре­не­сли на фаль­ши­ві «ДНР/ЛНР». Ці схе­ми охо­че під­три­мав офі­цій­ний Ки­їв із йо­го ка­пі­ту­лянт­ськи­ми іде­я­ми про якусь АТО за­мість ре­аль­ної вій­ни. У вла­ді Укра­ї­ни ка­за­ли, що, так, є на Дон­ба­сі те­ро­ри­сти, яким до­по­ма­гає Ро­сія. Хо­ча на­вряд чи мо­жна на­зи­ва­ти те­ро­ри­ста­ми озбро­є­них лю­дей, зве­де­них у ро­ти, ба­таль­йо­ни, бри­га­ди на чо­лі з офі­це­ра­ми і на­віть ге­не­ра­ла­ми, що ді­ють за пла­на­ми, роз­ро­бле­ни­ми у про­фе­сій­них вій­сько­вих шта­бах, і всі ці бо­йо­ві дії на фрон­ті три­ва­ють ро­ка­ми…

Бра­ку­ва­ло смі­ли­во­сті про­сто ви­зна­ти той факт, що Ро­сія без­по­се­ре­дньо во­ює на Схо­ді Укра­ї­ни як сво­ї­ми ре­гу­ляр­ни­ми вій­сько­ви­ми ча­сти­на­ми (не­хай і за­ма­ско­ва­ни­ми під «від­пу­скни­ків»), так і мі­сце­ви­ми ко­ла­бо­рант­ськи­ми, на­вче­ни­ми в Ро­сії фор­му­ва­н­ня­ми («ша­хта­ря­ми та тра­кто­ри­ста­ми») під ору­дою ро­сій­ських ко­ман­ди­рів. Із ці­єю АТО офі­цій­ний Ки­їв ду­же пі­ді­грав пла­ну Пу­ті­на. Усе по­ча­ло­ся з Кри­му, ко­ли не на­зи­ва­ю­чи вій­ну вій­ною, а агре­сію агре­сі­єю укра­їн­ська вла­да по­с­при­я­ла роз­гу­бле­но­сті в сто­ли­цях сво­їх пар­тне­рів і сут­тє­во по­лег­ши­ла пе­ре­біг опе­ра­ції «Рус­ская ве­сна»…

Аб­со­лю­тну ра­цію має Ві­та­лій Пор­тни­ков, ко­ли пи­ше: «У гі­бри­дній вій­ні, яку Ро­сія роз­по­ча­ла про­ти Укра­ї­ни 2014 ро­ку, ду­же ва­жли­во не на­зи­ва­ти ре­чі сво­ї­ми іме­на­ми. Ро­сій­ський сол­дат пе­ре­су­ва­є­ться по чу­жій зем­лі, як зло­дій — без шев­ро­нів і по­го­нів… Во­ни бо­я­ться прав­ди на­ба­га­то біль­ше, ніж сан­кцій і вій­сько­вих дій». На пре­ве­ли­кий жаль, укра­їн­ське ке­рів­ни­цтво зро­би­ло ду­же ба­га­то для під­трим­ки гі­бри­дно­сті ро­сій­ської агре­сії, що ду­же вла­што­вує Пу­ті­на. На­сам­пе­ред іде­ться про своє­рі­дне «мов­ча­н­ня ягнят» у Ки­є­ві, ко­ли вла­да ма­ло не чо­ти­ри ро­ки на юри­ди­чно­му рів­ні не ви­зна- ва­ла факт вій­ни, ви­ко­ри­сто­ву­ю­чи всі­ля­кі фаль­ши­ві пре­текс­ти і по­ясне­н­ня, більш за все по­бо­ю­ю­чись обра­зи­ти Мо­скву. Та­ка пра­кти­ка дра­тує як міль­йо­ни укра­їн­ців, так і ті кра­ї­ни, на до­по­мо­гу яких Укра­ї­на роз­ра­хо­вує.

Про­сві­тле­н­ня на че­твер­то­му ро­ці вій­ни?

Пев­ним зру­ше­н­ням ста­ло ухва­ле­н­ня 18 сі­чня 2018 ро­ку Вер­хов­ною Ра­дою за­ко­ну про від­нов­ле­н­ня дер­жав­но­го су­ве­ре­ні­те­ту над оку­по­ва­ни­ми те­ри­то­рі­я­ми в До­не­цькій і Лу­ган­ській обла­стях. На­ре­шті агре­со­ра на­зва­ли агре­со­ром, а «на­чаль­ни­ків» про­мо­сков­ських «бан­ту­ста­нів» на Дон­ба­сі — ро­сій­ськи­ми оку­па­цій­ни­ми адмі­ні­стра­ці­я­ми. Про­те на­справ­ді це спі­зні­лий і ду­же не­рі­шу­чий крок. Він був би смі­ли­вим і вча­сним, як­би йо­го зро­би­ли ще в 2014 ро­ці. Аб­со­лю­тно ди­ко, що до­сі з кра­ї­ною, яка во­ює про­ти Укра­ї­ни і що­дня вби­ває її гро­ма­дян, існу­ють до­го­во­ри про «дру­жбу і спів­ро­бі­тни­цтво» у рі­зних сфе­рах, а в Мо­скві фун­кціо­нує укра­їн­ське по­соль­ство і кон­суль­ство. Бу­дья­кий ре­аль­ний чи по­тен­цій­ний со­ю­зник Укра­ї­ни з не­ро­зу­мі­н­ням мо­же за­пи­та­ти: «Так у вас вій­на чи не вій­на?». Охо­че під­три­му­ю­чи ро­сій­ську гі­бри­дність про­ти жер­тви агре­сії, Ки­їв де­да­лі біль­ше штов­хає Укра­ї­ну в глу­хий во­єн­но-по­лі­ти­чний кут, ви­йти з яко­го без ве­ли­че­зних утрат бу­де не­мо­жли­во.

По­ки що вся ця гі­бри­дність пра­цює на ко­ристь агре­со­ра, а не Укра­ї­ни. По­сту­по­во не ли­ше в сві­ті, а на­віть у са­мій Укра­ї­ні за­бу­ва­ють про Крим, за умов­ча­н­ням по­го­джу­ю­чись на те, що він ні­би­то не є та­кою ж са­мою оку­по­ва­ною те­ри­то­рі­єю, як ОРДЛО. Ду­же по­га­ним сим­пто­мом є той факт, що в ефі­рі най­біль­ших те­ле­ка­на­лів Укра­ї­ни згад­ки про Крим ста­нов­лять ли­ше 0,1% ефір­но­го ча­су.

Пу­ті­ну вда­ло­ся на­ки­ну­ти Укра­ї­ні над­зви­чай­но шкі­дли­ву для неї гі­бри­дність, яка йо­го ціл­ком вла­што­вує і до­по­ма­гає ти­сну­ти на Укра­їн­ську дер­жа­ву і шан­та­жу­ва­ти її за­хі­дних пар­тне­рів. Чо­му най­ви­ща вла­да Укра­ї­ни так охо­че влі­зла в цю вій­сько­во-по­лі­ти­чну пас­тку, за­ли­ша­є­ться ве­ли­ким пи­та­н­ням. Не див­но, що у сві­ті скла­да­є­ться вра­же­н­ня, на­че Ро­сія зов­сім не ве­де вій­ну, що ро­сій­ської агре­сії не­має, то­му на неї мо­жна не ре­а­гу­ва­ти, а в офі­цій­них до­ку­мен­тах між­на­ро­дних ор­га­ні­за­цій на­зи­ва­ти ла­куз Крем­ля «при­хиль­ни­ка­ми фе­де­ра­лі­зму» і за­люб­ки вжи­ва­ти тер­мін «кон­флікт на Схо­ді Укра­ї­ни»…

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.