На на­ших — не сво­їх те­ле­ка­на­лах...

SHLYAH PEREMOGY UKRAINЕ - - Погляд - Ігор Ло­сєв

Ко­ли в Укра­ї­ні на­тхнен­но спе­ре­ча­ю­ться про те, як слід за­без­пе­чи­ти на­да­н­ня укра­їн­сько­го те­ле­си­гна­лу на оку­по­ва­ну те­ри­то­рію, чо­мусь не ці­кав­ля­ться тим, а що ж лю­ди в Кри­му і ОРДЛО по­ба­чать і які по­чу­т­тя по­ба­че­не у них ви­кли­че. Що олі­гар­хі­чне те­ле­ба­че­н­ня зда­тне їм за­про­по­ну­ва­ти...

Ба­га­то про­грам УТ мо­жуть ли­ше за­ну­ри­ти оку­по­ва­них укра­їн­ців у бе­зо­дню від­чаю без­на­дії та зне­ві­ри. Ви­гра­ти вій­ну з та­ким те­ле­ба­че­н­ням не­мо­жли­во. Ча­сто-гу­сто укра­їн­ські (?) те­ле­ка­на­ли ви­ко­ну­ють фун­кції за­бо­ро­не­них в Укра­ї­ні ро­сій­ських, ро­блять їх ро­бо­ту. Зро­зумі­ло, все це при­кри­ва­є­ться «сво­бо­дою сло­ва», хо­ча в ре­зуль­та­ті та­кої ді­яль­но­сті ми не­ми­ну­че втра­ти­мо не тіль­ки сво­бо­ду сло­ва, а вза­га­лі будь-яку сво­бо­ду. Як крим­ча­нин я пам’ятаю, яка ва­кха­на­лія «сво­бо­ди» від­бу­ва­ла­ся у ЗМІ Кри­му до 2014 ро­ку, ко­ли не бу­ло жо­дних кор­до­нів до­зво­ле­но­го, ко­ли жур­на­лі­сти зма­га­ли­ся у то­му, хто більш сма­чно плю­не в Укра­їн­ську дер­жа­ву, хто більш ви­тон­че­но по­зну­ща­є­ться над укра­їн­ською мо­вою, куль­ту­рою, на­ціо­наль­ною гі­дні­стю укра­їн­ців. За­те те­пер крим­ські жур­на­лі­сти, за­був­ши про сво­бо­ду, хо­дять стро­єм і все пи­шуть «пра­виль­но», а будь-яка кри­ти­ка мі­сце­вої вла­ди (не ка­жу­чи вже про сон­це­по­ді­бно­го Пу­ті­на) за­гро­жує ве­ли­ки­ми не­при­єм­но­стя­ми аж до кри­мі­наль­ної спра­ви. Ба­га­то з на­ших дур­ну­ва­тих (я не го­во­рю про ку­пле­них) аде­птів «сво­бо­ди сло­ва» ро­зу­мі­ють, що мчать са­ме до та­ко­го ре­зуль­та­ту. Ни­ні най­біль­шою мо­дою у де­яких ЗМІ Укра­ї­ни є мо­да на ка­пі­ту­лянт­ство. Всі­ля­кі «пів­ні сві­ту» (за ана­ло­гі­єю з «го­лу­ба­ми») за­по­ло­ни­ли со­бою екра­ни, ра­діо­хви­лі та сто­рін­ки га­зет і актив­но за­кли­ка­ють до «ми­ру за вся­ку ці­ну». Що­прав­да, те­пер во­ни де­що ско­ре­кту­ва­ли свою ме­то­ди­ку і го­во­рять уже про «ком­про­міс»...

На най­більш ідей­но не­ро­збір­ли­во­му «112» ка­на­лі з’явив­ся екс-ге­не­рал вну­трі­шніх військ пан Кі­хтен­ко, який про­пра­цю­вав де­який час гла­вою вій­сько­во-ци­віль­ної адмі­ні­стра­ції звіль­не­них ра­йо­нів До­не­цької обла­сті.

Ге­не­рал за­кли­кав «іти на по­сту­пки» Ро­сії «за­ра­ди ми­ру». Во­рог уже ане­ксу­вав Крим і ОРДЛО. Що ще, за Кі­хтен­ком, ми по­вин­ні йо­му від­да­ти? По­сту­пки і ком­про­мі­си мо­жли­ві ли­ше пі­сля звіль­не­н­ня всі­єї те­ри­то­рії на­шої кра­ї­ни. І тут ще пи­та­н­ня: хто по­ви­нен іти на по­сту­пки: агре­сор чи жер­тва агре­сії? Кі­хтен­ко за­кли­кав по­го­ди­ти­ся на ви­бо­ри в «ДНР /ЛНР». Які ви­бо­ри мо­жли­ві в бан­дит­ських ан­кла­вах, атмо­сфе­рі іно­зем­ної оку­па­ції і по­стій­но­го те­ро­ру?

А на ка­на­лі «ZIK» із та­ких же по­зи­цій ви­сту­пав екс-ге­не­рал СБУ Вовк: да­вай­те ком­про­міс, да­вай­те ви­бо­ри на оку­по­ва­них те­ри­то­рі­ях, мов­ляв, на­род Укра- їни хо­че ми­ру. Так, хо­че, але ми­ру, а не ка­пі­ту­ля­ції. Про­по­но­ва­не від­став­ни­ми ге­не­ра­ла­ми — це план Пу­ті­на, і якщо ни­ні ви­бо­ри в ОРДЛО від­бу­ду­ться, то про­ве­дуть їх за ре­це­пта­ми мо­сков­ських по­літ­те­хно­ло­гів. Ні на що ін­ше Мо­сква не по­го­ди­ться. А пі­сля та­ких «ви­бо­рів» за­штов­хну­ти ке­ро­ва­ні Крем­лем те­ри­то­рії до скла­ду Укра­ї­ни як «тро­ян­сько­го ко­ня» бу­де вже пи­та­н­ням те­хні­ки. А за­ги­бель уна­слі­док цьо­го Укра­їн­ської дер­жа­ви ста­не спра­вою най­ближ­чо­го ча­су...

Сум­но. Ось та­кі у нас бу­ли і є ге­не­ра­ли. Ко­ли ж з’яв­ля­ться ін­ші? Чи до­че­ка­є­мо­ся?

Якщо ми по­сту­пи­мо­ся ду­ху ка­пі­ту­лянт­ства, який нам нав’язу­є­ться че­рез лі­нії фрон­ту, то га­ран­то­ва­но втра­ти­мо свою кра­ї­ну. Не мо­жна гра­ти за пра­ви­ла­ми во­ро­га.

А на то­му ж «112» Дми­тро Гор­дон про­го­ло­шу­вав чер­го­ві екс­тра­ва­ган­тні ідеї. Зокре­ма, про­спі­вав гімн Ку­чмі, яко­му ми всі, на дум­ку Гор­до­на, по­вин­ні бу­ти вдя­чні за по­ря­ту­нок Укра­ї­ни в Мін­ську. Гор­дон осо­бли­во акцен­ту­вав на то­му, що Да­ни­лич, не­зва­жа­ю­чи на вік, ще ціл­ком ні­чо­го. Це на­тяк на те, що він го­то­вий по­вер­ну­ти­ся, якщо кра­ї­на по­кли­че?

По­тім жур­на­ліст про­спі­вав та­кий са­мий гімн пре­зи­ден­ту Ка­зах­ста­ну На­зар­ба­є­ву, мов­ляв, ве­ли­кий і му­дрий пра­ви­тель. Ці­ка­во, а сам віль­ний жур­на­ліст Дми­тро хо­тів би жи­ти в Ка­зах­ста­ні, де мо­жли­вість ви­да­ва­ти та­ке ЗМІ, як «Буль­вар Гор­до­на», є більш ніж сум­нів­ною і де бра­тія пи­сак про «сво­бо­ду сло­ва» дав­но не зга­дує? Та­кі у нас спра­ви з ло­гі­кою і по­слі­дов­ні­стю...

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.