КҐБ у бо­роть­бі за укра­їн­ську ді­а­спо­ру (1989-1990 рр.)

SHLYAH PEREMOGY UKRAINЕ - - Історія - Юрій Щур

На по­ча­тку ве­сни 1990 ро­ку ке­рів­ни­цтво КҐБ до­по­від­а­ло ЦК КПУ про пев­ні змі­ни в се­ре­до­ви­щі укра­їн­ської ді­а­спо­ри. За­зна­ча­ло­ся, що під впли­вом про­це­сів «пе­ре­бу­до­ви» й змін у ру­слі де­мо­кра­ти­за­ції зро­стає ін­те­рес до на­ла­го­дже­н­ня кон­та­ктів та спів­пра­ці у рі­зних га­лу­зях. Зокре­ма, зга­ду­ва­ло­ся ство­ре­н­ня за уча­сті вче­них із УССР та кра­їн За­хо­ду «Між­на­ро­дної асо­ці­а­ції укра­ї­ні­стів».

Крім то­го, зро­став ін­те­рес укра­їн­ських етні­чних ді­ло­вих кіл до тор­гі­вель­но-еко­но­мі­чно­го спів­ро­бі­тни­цтва з під­при­єм­ства­ми УССР, зокре­ма в на­прям­ку ство­ре­н­ня спіль­них фірм та ко­опе­ра­ти­вів. Акту­аль­ність цьо­го на­прям­ку мо­жна бу­ло ствер­джу­ва­ти ли­ше на осно­ві да­них про кіль­кість уча­сни­ків кон­фе­рен­ції «Бі­знес з Укра­ї­ною», яка від­бу­ла­ся на­пе­ре­до­дні по­яви ли­ста від КҐБ. На цей за­хід, що від­бу­вав­ся у США, при­бу­ло близь­ко 150 під­при­єм­ців.

Ро­бля­чи ви­сно­вок, що по­ді­бний ін­те­рес ді­а­спо­ри ви­кли­ка­ний про­це­са­ми де­мо­кра­ти­за­ції, спів­ро­бі­тни­ки КҐБ все одно шу­ка­ли вин­них («край­ніх») у не­до­ста­тній ін­тен­сив­но­сті роз­ви­тку вка­за­но­го еко­но­мі­чно­го спів­ро­бі­тни­цтва. Як і ра­ні­ше, та­ким бу­ли «кон­се­рва­тив­ні ко­ла За­хо­ду та за­кор­дон­ні цен­три ОУН». Са­ме їм, а не со­вєт­ським та ко­му­ні­сти­чним ді­я­чам, ка­ґе­бі­сти при­пи­су­ва­ли дис­кре­ди­та­цію хо­ду «пе­ре­бу­до­ви».

Ра­зом із тим, спів­ро­бі­тни­ки КҐБ за­зна­ча­ли, що ан­ти­со­вєт­ське се­ре­до­ви­ще удо­ско­на­лює свою ді­яль­ність від­по­від­но до но­вих умов ді­яль­но­сті. Ува­га акцен­ту­ва­ла­ся на то­му, що укра­їн­ські ре­да­кції ра­діо­стан­цій «Сво­бо­да» та «Віль­на Європа» на­при­кін­ці 1989 ро­ку очо­ли­ли до­свід­че­ні спе­ці­а­лі­сти в га­лу­зі пси­хо­ло­гі­чної вій­ни. Ці ре­да­кції акти­ві­зу­ва­ли ро­бо­ту з роз­ши­ре­н­ня чи­сель­но­сті ко­ре­спон­ден­тів й ін­фор­ма­то­рів, за­лу­ча­ю­чи гро­ма­дян СССР та кра­їн Схі­дної Єв­ро­пи. Ві­дбу­ва­ла­ся, зокре­ма, акту­а­лі­за­ція ін­фор­ма­ції що­до про­це­сів, які від­бу­ва­ли­ся в Укра­ї­ні.

Се­ред пред­став­ни­ків ді­ло­вих кіл про­во­ди­ла­ся роз’ясню­валь­на ро­бо­та, що еко­но­мі­чна співпраця із УССР ли­ше по­си­лить пар­тій­но-бю­ро­кра­ти­чний апа­рат та по­зи­ції мо­сков­ської цен­тра­лі. Тим біль­ше, що не бу­ло жо­дної га­ран­тії не­зво­ро­тно­сті за­по­ча­тко­ва­них Гор­ба­чо­вим пе­ре­тво­рень. Але ціл­ко­ви­то ідея про спіль­ні еко­но­мі­чні про­е­кти на те­ри­то­рії УССР ОУН та ін­ши­ми ор­га­ні­за­ці­я­ми дер­жав­ни­цько­го спря­му­ва­н­ня не від­ки­да­ла­ся. Як ми вже пи­са­ли на сто­рін­ках «Шля­ху Пе­ре­мо­ги», по­ді­бні під­при­єм­ства актив­но ви­ко­ри­сто­ву­ва­ли­ся для ма­те­рі­аль­ної та те­хні­чної під­трим­ки де­мо­кра­ти­чних та на­ціо­на­лі­сти­чних пар­тій і груп в Укра­ї­ні.

За­га­лом, се­ред при­чин, з яких КҐБ звер­тав­ся до ЦК КПУ з пи­та­н­ням зв’яз­ків з укра­їн­ською ді­а­спо­рою, бу­ла акти­ві­за­ція ру­хів­ців у цьо­му на­прям­ку. За­зна­ча­ло­ся, що спе­ці­аль­на ре­зо­лю­ція Ру­ху про зв’яз­ки з ді­а­спо­рою від­обра­жа­ла на­ма­га­н­ня йо­го ке­рів­ни­ків пе­ре­хо­пи­ти роль ко­ор­ди­на­то­ра ро­бо­ти із за­кор­дон­ни­ми укра­їн­ця­ми, а та­кож ви­ро­би­ти на цьо­му по­лі­ти­чний ка­пі­тал і за­ру­чи­ти­ся фі­нан­со­вою та ін­шою під­трим­кою, зокре­ма як ді­є­вої опо­зи­ції до вла­ди КПСС.

Як не див­но, паль­му пер­шо­сті у зв’яз­ках з укра­їн­ською ді­а­спо­рою Ру­ху ка­ґе­бі­сти від­да­ва­ти не хо­ті­ли, на­го­ло­шу­ю­чи на то­му, що на­ла­го­дже­н­ня по­ді­бної ро­бо­ти ви­ма­гає но­вих по­лі­ти­чних оці­нок та роз­роб­ки но­вих під­хо­дів для її вті­ле­н­ня. Че­рез це про­по­ну­ва­ло­ся роз­гля­ну­ти кіль­ка пи­тань.

1. Про­ана­лі­зу­ва­ти ра­зом із мі­ні­стер­ства­ми іно­зем­них справ та куль­ту­ри УССР, рі­зни­ми ака­де­мі­чни­ми ін­сти­ту­та­ми, гро­мад­ськи­ми ор­га­ні­за­ці­я­ми, ре­да­кці­я­ми га­зет і жур­на­лів то­що стан ро­бо­ти із за­кор­дон­ни­ми укра­їн­ця­ми. За ре­зуль­та­та­ми цьо­го не­об­хі­дно бу­ло роз­ро­би­ти ком­пле­ксну про­гра­му акти­ві­за­ції зв’яз­ків з емі­гра­ці­єю, зокре­ма й на ко­мер­цій­ній осно­ві. Се­ред прі­о­ри­те­тних на­прям­ків у КҐБ вба­ча­ли на­сту­пні: — су­спіль­но-по­лі­ти­чні зв’яз­ки; — тор­гі­вель­но-еко­но­мі­чні зв’яз­ки;

— кон­та­кти в га­лу­зі на­у­ки, куль­ту­ри, ми­сте­цтва й мо­ло­ді­жний обмін;

— зв’яз­ки із спів­ві­тчи­зни­ка­ми із со­ці­а­лі­сти­чних кра­їн.

2. Кон­троль за ви­ко­на­н­ням ці­єї про­гра­ми, за­без­пе­че­н­ня не­об­хі­дної ко­ор­ди­на­ції, по­слі­дов­но­сті й ці­ле­спря­мо­ва­но­сті у ро­бо­ті з емі­гра­ці­єю, на дум­ку КҐБ, тре­ба бу­ло до­ру­чи­ти Ко­мі­сії з між­на­ро­дних справ Вер­хов­ної Ра­ди УССР або ж гру­пі де­пу­та­тів із ці­єї ко­мі­сії та низ­ці осіб, які бу­ли ві­до­ми­ми для емі­гра­ції.

3. Про­по­ну­ва­ло­ся ство­ри­ти у емі­грант­сько­му се­ре­до­ви­щі «па­трі­о­ти­чні» ор­га­ні­за­ції та гру­пи, які б ма­ли спри­я­ти роз­ши­рен­ню кон­та­ктів з УССР. Скла­да­ли­ся б во­ни з «про­гре­си­стів та ней­тра­лів». Уча­сни­ків для та­ких ор­га­ні­за­цій ре­ко­мен­ду­ва­ло­ся шу­ка­ти се­ред тих пред­став­ни­ків укра­їн­ської ді­а­спо­ри, які ча­сто від­ві­ду­ва­ли Со­вєт­ську Укра­ї­ну. Для мо­раль­но­го за­охо­че­н­ня по­ді­бних ді­я­чів про­по­ну­ва­ло­ся роз­гля­ну­ти мо­жли­вість за­сну­ва­н­ня спе­ці­аль­ної гра­мо­ти УССР, якою б на­го­ро­джу­ва­ли­ся ві­до­мі в емі­гра­ції осо­би за зна­чний осо­би­стий вне­сок чи по­се­ре­дни­цтво у пи­та­н­нях змі­цне­н­ня сто­сун­ків УССР та за­кор­до­ну.

Та­кож акцен­ту­ва­ла­ся ува­га на акти­ві­за­ції ро­бо­ти в на­прям­ку спів­ро­бі­тни­цтва укра­їн­ських вче­них-гу­ма­ні­та­рі­їв із за­кор­дон­ни­ми ко­ле­га­ми. У КҐБ про­по­ну­ва­ли роз­гля­ну­ти на­сту­пні мо­жли­во­сті:

— ство­ре­н­ня змі­ша­них ав­тор­ських ко­ле­кти­вів для під­го­тов­ки спіль­них на­у­ко­вих ро­біт, що сто­су­ва­ли­ся істо­рії, куль­ту­ри й ми­сте­цтва Укра­ї­ни;

— спіль­но­го ви­да­н­ня ху­до­жніх тво­рів укра­їн­ських ав­то­рів з емі­гра­ції;

— обмі­ну ін­фор­ма­ці­єю між ре­да­кці­я­ми га­зет і жур­на­лів УССР та емі­гра­цій­ни­ми «ней­траль­ни­ми» ви­да­н­ня­ми то­що.

Та­кож спів­ро­бі­тни­ки КҐБ пи­са­ли про ще одну ці­ка­ву про­по­зи­цію, яка, на їх дум­ку, за­слу­го­ву­ва­ла окре­мої ува­ги. Мо­ва йшла про до­пуск іно­зем­них вче­них укра­їн­сько­го по­хо­дже­н­ня до де­я­ких фон­дів ар­хі­вів в УССР, зокре­ма до ма­те­рі­а­лів з істо­рії ОУН та «про­блем го­ло­ду 1932-1933 ро­ків». Що сто­су­є­ться істо­рії ОУН, ма­те­рі­а­ли про­по­ну­ва­ло­ся на­да­ва­ти да­ле­ко не усі: ли­ше про її ді­яль­ність на­пе­ре­до­дні та під час ні­ме­цько­со­вєт­ської вій­ни й, зви­чай­но ж, про «спів­пра­цю з на­ци­ста­ми». На ба­зі спіль­ної ро­бо­ти із вка­за­них про­блем ка­ґе­бі­сти вба­ча­ли за до­ціль­не про­ве­де­н­ня кру­глих сто­лів, зокре­ма й з те­ма­ти­ки, «ви­гі­дної в про­па­ган­дист­сько­му пла­ні».

Не остан­нім пи­та­н­ням у вза­є­мо­дії з ді­а­спо­рою для КҐБ бу­ли еко­но­мі­чні від­но­си­ни, з ме­тою за­лу­че­н­ня ка­пі­та­лу та фі­нан­сів до УССР. Для по­бо­ре­н­ня те­зи про еко­но­мі­чну й по­лі­ти­чну не­ста­біль­ність у ре­спу­блі­ці у КҐБ вба­ча­ли за до­ціль­не про­по­ну­ва­ти ді­а­спо­рі ство­ри­ти фонд спри­я­н­ня роз­ви­тку Укра­ї­ни, який би на­пов­ню­вав­ся за ра­ху­нок по­жертв емі­гран­тів. Цей фонд, за за­ду­мом, мав ста­ти га­ран­том за­хі­дних ін­ве­сти­цій для ство­ре­н­ня спіль­них під­при­ємств то­що.

4. Оче­ви­дної акти­ві­за­ції для КҐБ по­тре­бу­ва­ла ро­бо­та із укра­їн­ця­ми, які про­жи­ва­ли у кра­ї­нах «со­ці­а­лі­сти­чно­го та­бо­ру». Го­стро­ти цій си­ту­а­ції до­да­ва­ло те, що на тих те­ре­нах до­сить успі­шну ро­бо­ту вже про­во­ди­ли пред­став­ни­ки ан­ти­со­вєт­ської емі­гра­ції. Основ­на ува­га тут при­ді­ля­ла­ся Ор­га­ні­за­ції укра­їн­ців Поль­щі, для неї роз­ро­бляв­ся ці­лий ком­плекс за­хо­дів, які ма­ли на ме­ті при­вер­не­н­ня її чле­нів на про­со­вєт­ську пла­тфор­му.

5. Ви­зна­ю­чи до­сить силь­ний вплив ОУН та ін­ших са­мо­стій­ни­цьких ор­га­ні­за­цій на мо­лодь у ді­а­спо­рі, спів­ро­бі­тни­ки КҐБ про­по­ну­ва­ли низ­ку за­хо­дів, які ма­ли спри­я­ти «від­ри­ву мо­ло­до­го по­ко­лі­н­ня з-під впли­ву на­ціо­на­лі­сти­чних цен­трів». Се­ред та­ких на­зи­ва­ли­ся: зу­стрі­чі мо­ло­дих спів­ві­тчи­зни­ків, про­ве­де­н­ня під егі­дою ком­со­мо­лу зу­стрі­чей мо­ло­дих вче­них та ство­ре­н­ня «Укра­їн­сько­го по­лі­те­хні­чно­го ін­сти­ту­ту» (за ана­лог брав­ся Ка­у­на­ський уні­вер­си­тет), де одно­ча­сно мо­гли б на­вча­ти­ся жи­те­лі УССР та пред­став­ни­ки укра­їн­ської ді­а­спо­ри.

Зви­чай­но ж, по­за ува­гою не за­ли­ша­ли­ся мо­жли­во­сті за­со­бів ма­со­вої (дез)ін­фор­ма­ції. Зокре­ма, крім ін­шо­го, КҐБ ці­ка­ви­ло ство­ре­н­ня кор­пун­кту за­хі­дних га­зет у Ки­є­ві з тим, щоб їхній (тоб­то ка­ґе­бе­шний) жур­на­ліст на­прав­ляв ко­ре­спон­ден­ції що­до по­дій в Укра­ї­ні до га­зе­ти Укра­їн­сько­го на­ро­дно­го со­ю­зу «Сво­бо­да» (Нью-Джер­сі) й ін­ших.

До­сить ці­ка­вим з огля­ду на ві­до­му спе­ци­фі­ку ді­яль­но­сті КҐБ є ви­сно­вок до ли­ста, адре­со­ва­но­го ЦК КПУ: «Роз­роб­ка й ре­а­лі­за­ція про­по­но­ва­ної про­гра­ми бу­де спри­я­ти роз­ши­рен­ню зв’яз­ків УССР із за­кор­дон­ни­ми спів­ві­тчи­зни­ка­ми, ста­нов­лен­ню ре­аль­но­го еко­но­мі­чно­го й по­лі­ти­чно­го су­ве­ре­ні­те­ту ре­спу­блі­ки, під­ви­щен­ню її між­на­ро­дно­го й вну­трі­шньо­со­ю­зно­го ав­то­ри­те­ту».

Без­пе­рерв­но, впер­то, із усі­єю по­ту­жні­стю по­бо­рю­ю­чи укра­їн­ський ви­зволь­ний рух, що пра­гнув до су­ве­ре­ні­те­ту та не­за­ле­жно­сті Укра­ї­ни, КҐБ пра­гнув пе­ре­бра­ти на се­бе паль­му пер­шо­сті. Але, оче­ви­дно, ко­му­ні­сти­чне ро­зу­мі­н­ня су­ве­ре­ні­те­ту для Укра­ї­ни до­ко­рін­но від­рі­зня­ло­ся від про­го­ло­ше­но­го у 1990 ро­ці й за­твер­дже­но­го 1991 ро­ку.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.