МІ­ЖНА­РО­ДНИЙ ТРИПТИХ

SHLYAH PEREMOGY UKRAINЕ - - Політика -

По­лі­ти­ка со­ю­зни­ків чо­мусь використовує рід­кі­сну ари­фме­ти­ку. Сім плюс один до­рів­нює не ві­сім, а — шість. Аме­ри­кан­ський пре­зи­дент на­ма­га­є­ться зно­ву за­лу­чи­ти РФ до гру­пи G7, але ця ти­по­ва для Трам­па при­го­лом­шли­ва про­по­зи­ція при­зве­де ли­ше до то­го, що до­ве­де­ться мі­ня­ти основ­ні пра­ви­ла ма­те­ма­ти­ки. США пра­гнуть ізо­ля­ції, во­ни ро­блять усе для ізо­ля­ції, во­ни по­тра­плять в ізо­ля­цію. G7 від­те­пер на­зи­ва­ти­ме­ться G6, США мо­жуть да­лі від­ві­ду­ва­ти на­ра­ди як спо­сте­рі­га­чі. Як дов­го ця гру­па на най­ви­що­му рів­ні збе­ре­же­ться, ще під пи­та­н­ням.

Трамп не від­рі­зняє дру­га від во­ро­га. У ньо­го не­має со­ю­зни­ків, він до­ві­ряє ли­ше со­бі. На це вже дав­но на­рі­ка­ли, але те­пер клуб за­хі­дних со­ю­зни­ків США від­чу­ва­ти­ме пра­кти­чні на­слід­ки.

На­при­клад, тор­гів­ля: Трамп про­ти пе­ре­го­во­рів як мі­ні­маль­ної зу­стрі­чної ви­мо­ги, якої ко­жен со­ю­зник мав би пра­во очі­ку­ва­ти. Він си­дить один за сто­лом пе­ре­го­во­рів, не спри­йма­ю­чи жо­дно­го ар­гу­мен­ту.

На­при­клад, Ро­сія: ви­клю­че­н­ня Мо­скви із клу­бу G7 ба­зу­є­ться на ло­гі­ці, на якій по­бу­до­ва­на уся по­лі­ти­ка су­про­ти РФ із бо­ку ЄС, ба біль­ше — за­га­лом усьо­го За­хо­ду. При­йма­є­мо пра­ви­ла (не­по­ру­шність кор­до­нів), ті пра­ви­ла по­ру­шу­ють (Крим), от­же, це тя­гне за со­бою пев­ні на­слід­ки (ви­клю­че­н­ня з G7 та сан­кції), до то­го ча­су, по­ки пра­ви­ла не бу­дуть зно­ву до­три­ма­ні. Бліц-на­ступ Трам­па роз­би­ває цю ло­гі­ку і спра­ве­дли­во ви­кли­кає гнів у со­ю­зни­ків.

са­ме та­кою є кла­си­чна по­кро­ко­ва дія в рам­ках спіль­но­ти дер­жав, яка отри­мує мі­цність від спіль­них пра­вил. Ли­ше сва­віль­ні ре­жи­ми не до­три­му­ю­ться пра­вил, во­ни фор­му­лю­ють їх за по­тре­ба­ми. Ця від­мін­ність зав­жди від­зна­ча­ла при­ва­бли­вість За­хо­ду.

До­нальд Трамп те­пер ви­рі­шив ігно­ру­ва­ти ці пра­ви­ла, лан­цю­жок рве­ться, США да­ють си­гнал, що ко­жен мо­же чи­ни­ти за вла­сним упо­до­ба­н­ням. Силь­ні­ший і так пе­ре­мо­же. Но­вий уряд Іта­лії від­ра­зу по­пав у цю спо­ку­сли­ву пас­тку і мав змо­гу від­чу­ти цей ме­ха­нізм на пра­кти­ці.

Прем’єр Кон­те по­ві­до­мив че­рез «Твіт­тер», ра­ді­сно по­ту­ра­ю­чи ар­гу­мен­там Трам­па, про по­вер­не­н­ня Ро­сії до гру­пи «Ве­ли­кої сім­ки». Про­те дер­жа­ви ЄС й уча­сни­ки G7 до­ве­ли до ві­до­ма, що всі во­ни до­три­му- ються ін­шої дум­ки і що цей соль­ний но­мер Іта­лії на ко­ристь Ро­сії ма­ти­ме на­слід­ки для кра­ї­ни. Кон­те мав ви­рі­ши­ти, хто з по­зи­ції йо­го «Твіт­те­ра» для ньо­го ва­жли­ві­ший пар­тнер: ЄС чи США?

Про­сві­тле­ний гро­ма­дя­нин Ема­ну­ель Ма­крон з усмі­хом про­ци­ту­вав Бі­смар­ка, який усім гля­да­чам ра­див по­сма­ку­ва­ти ков­ба­ски. А ки­ну­ти по­гляд у ку­хню м’ясни­ка — кра­ще б не ри­зи­ку­ва­ти. Так тре­ба со­бі уяви­ти на­ра­ду глав дер­жав G7: кров’ю об­при­ска­на рі­зни­цька ку­хня. На ко­ну сто­їть ба­га­то: май­бу­тнє зро­ста­н­ня ро­бо­чих місць під за­гро­зою тор­го­вель­них сан­кцій; єд­ність, а че­рез це — і за­хи­ще­ність За­хо­ду; вся ар­хі­те­кту­ра цін­но­стей, за якою ці­нять і ви­мі­рю­ють по­ве­дін­ку дер­жав. До­нальд Трамп про­я­вив се­бе як жа­лю­гі­дний учень рі­зни­ка, то­му, що він не знає при­пра­ви до які­сної ков­ба­си, і то­му, що він від­крив нам по­гляд у бой­ню.

Озна­чає це, що гру­па G7 вже ві­ді­гра­ла свою роль? Не так швид­ко. Так дов­го, як Трамп бра­ти­ме у ній участь, мо­жна йо­му де­мон­стру­ва­ти при­клад згур­то­ва­но­сті. Та­ка зу­стріч є еле­мен­тар­но не­об­хі­дною для дер­жав­них ке­рів­ни­ків, зокре­ма для та­ко­го на­пів­бож­ка, як Трамп, яко­му в Бі­ло­му до­мі ні­хто вже не сміє за­пе­ре­чи­ти і який се­бе злег­ка ста­вить над за­ко­ном.

Та­кож зу­стрі­чі та­ко­го ґа­тун­ку є зав­жди чу­до­вою на­го­дою роз­він­ча­ти прим­хи Трам­па. Пре­зи­дент по­стій­но по­гро­жує якнай­біль­шим ха­о­сом, ра­птом від­сту­пає, а по­тім роз­по­від­ає про те, чо­го він до­ся­гнув. Так він по­вів­ся з Іра­ном, де ре­жим пі­сля ро­зір­ва­н­ня ядер­ної уго­ди ні­би­то змі­нив свою по­лі­ти­ку (чо­го на­справ­ді не зро­бив), так са­мо він час­тко­во вчи­нив під час тор­го­вель­ної свар­ки з Ки­та­єм (де Трамп до­пу­скає рід­кі­сні ви­ня­тки в сан­кцій­ній по­лі­ти­ці), так во­но бу­ло й у вів­то­рок (12 черв­ня в Сін­га­пу­рі) з Кімом Чен Ином, який ні­би­то за­явив на­мір про пов­не ядер­не роз­збро­є­н­ня (але він до­сі ли­ше від­крив у се­бе один ре­сто­ран із бур­ге­ра­ми).

Іно­ді Трамп бле­фує, іно­ді ре­а­гує бо­же­віль­но ри­зи­ко­ва­но, він зав­жди роз­ко­лює. Дру­зі ста­ють во­ро­га­ми, і во­ро­ги по­зір­но дру­зя­ми. З та­ким пре­зи­ден­том не­мо­жли­во до­мов­ля­ти­ся. До­ве­де­ться йо­го по­тер­пі­ти. Ні­ме­цькі екс­пер­ти з ві­до­мо­го еко­но­мі­чно­го Ifo-Ін­сти­ту­ту в Мюн­хе­ні твер­дять, що ци­фри, яки­ми опе­рує пре­зи­дент Трамп, не від­по­від­а­ють ре­аль­но­сті в еко­но­мі­чних вза­є­ми­нах між США та ЄС — то­ва­ро­об­мін Аме­ри­ки су­про­ти ЄС не по­ка­зує де­фі­ци­ту. Нав­па­ки. Про це ін­фор­мує га­зе­та «Зюд­дой­че цай­тунг» за 11 черв­ня 2018 р.

До­нальд Трамп, гра­ю­чи обу­ре­но­го, за­люб­ки ого­ло­шує на пу­блі­ку жа­хли­ву ци­фру: 811 млрд до­ла­рів — та­ким не­ймо­вір­но ви­со­ким ми­ну­ло­го ро­ку був де­фі­цит, що йо­го США ви­ра­ху­ва­ли за тор­го­вель­ний обмін із пар­тне­ра­ми в усьо­му сві­ті.

З по­гля­ду пре­зи­ден­та, який не роз­гля­дає тор­гів­лю як ді­яль­ність на дво­сто­рон­ню ко­ристь, а ду­має в ка­те­го­рі­ях пе­ре­мо­ги й по­раз­ки, та­ка ци­фра озна­чає на­ціо­наль­не при­ни­же­н­ня, яко­го він вже біль­ше не хо­че тер­пі­ти. Че­рез що він те­пер го­стро кри­ти­кує сво­їх со­ю­зни­ків у гру­пі G7. За­ра­ди­ти цьо­му ма­ли б під­ви­ще­ні ми­тні та­ри­фи на ім­порт й обме­же­ні кво­ти на вве­зе­н­ня ста­лі та алю­мі­нію, мо­жли­во, і на ав­то­мо­бі­лі. Усе це спря­мо­ва­но го­лов­ним чи­ном про­ти дер­жав ЄС, в яких на­дли­шок від екс­пор­ту до США до­сяг 153 млрд дол. З то­го 40% при­па­дає ли­ше на Ні­меч­чи­ну.

Про­те чи на­зва­ні ци­фри, яки­ми опе­ру­ють аме­ри­кан­ці, від­по­від­а­ють дій­сно­сті? Чи, мо­же, Трамп де­що не зро­зу­мів? Якщо ві­ри­ти екс­пер­там з еко­но­мі­ки від IfoІн­сти­ту­ту в Мюн­хе­ні, то не Аме­ри­ка стор­гу­ва­ла со­бі де­фі­цит у ба­лан­сі з ЄС. Нав­па­ки, де­фі­цит на­ра­ху­ва­ли єв­ро­пей­ці: ли­ше за 2017 рік у них є не­ста­ча на 14,2 млрд до­ла­рів. «Не мо­жна вва­жа­ти еко­но­мі­чни­ми вза­є­ми­на­ми те, ко­ли Трамп роз­по­від­ає, що один пла­тить, а дру­гий отри­має», — по­яснює Га­брі­єль Фель­бер­ма­єр, ке­рів­ник від­ді­лу зов­ні­шньої тор­гів­лі в да­но­му ін­сти­ту­ті. «Це озна­чає, що Єв­ро­па мо­гла б у пе­ре­го­во­рах зі США на­ба­га­то впев­не­ні­ше ви­сту­па­ти, як це во­на до­те­пер ро­би­ла». Аме­ри­кан­ці у сві­то­вій тор­гів­лі є на­стіль­ки ж вра­зли­ви­ми, як і са­ма Єв­ро­па.

При­чи­на про­ти­ле­жних ре­зуль­та­тів по­ля­гає в то­му, що мюн­хен­ські еко­но­мі­сти-до­слі­дни­ки у сво­їх обра­хун­ках роз­гля­да­ють не ли­ше ім­порт та ек­спорт то­ва­рів, але і всі ін­ші фі­нан­со­ві по­то­ки-транс­а­кції між Аме­ри­кою та Єв­ро­пою. Як тіль­ки до­пов­ни­ти да­ні про то­ва­ро­пе­ре­ве­зе­н­ня з обмі­ном у сер­ві­сній сфе­рі, які — для при­кла­ду — ви­ко­ну­ють аме­ри­кан­ські ІТ-кон­цер­ни, бан­ки і ту­ри­сти­чні фір­ми для сво­їх єв­ро­пей­ських клі­єн­тів, то кар­ти­на ра­ди­каль­но змі­ню­є­ться: США отри­ма­ли в 2017 р. на­дли­шок у 50 млрд до­ла­рів, які уже ско­ро­чу­ють за­галь­ний де­фі­цит су­про­ти ЄС до всьо­го тіль­ки 100 млрд.

Ко­ли до то­го ще до­ра­ху­ва­ти т. зв. пер­вин­ні і вто­рин­ні до­хо­ди, ба­ланс зов­сім змі­ню­є­ться в ін­ший бік. За пер­вин­ни­ми до­хо­да­ми хо­ва­ю­ться пе­ред­усім при­бу­тки, що їх єв­ро­пей­ські до­чір­ні ІТ-кон­цер­ни, як «Apple», «Amazon», «Facebook» i «Google», пе­ре­во­дять на ра­хун­ки сво­їх ма­тір­них під­при­ємств у США. Тут США у 2017 отри­ма­ли на­дли­шок у 106 млрд до­ла­рів. Це свід­чить, що аме­ри­кан­ські ін­ве­сти­ції в ЄС бу­ли яв­но на­ба­га­то при­бу­тко­ві­ши­ми, ніж єв­ро­пей­ські в США.

По­ка­зо­во при цьо­му, що цей над­при­бу­ток скла­да­є­ться май­же ви­клю­чно на осно­ві ви­щих до­хо­дів аме­ри­кан­ців су­про­ти Ні­дер­лан­дів, Ве­ли­кої Бри­та­нії та ін­ших кра­їн т. зв. Єв­ро­зо­ни, се­ред яких пе­ред­усім мо­жна ви­рі­зни­ти Ір­лан­дію та Маль­ту. Са­ме ці остан­ні ви­сту­па­ють як по­да­тко­ві оа­зи­си, і то­му аме­ри­кан­ські кон­цер­ни за­люб­ки їх оби­ра­ють для сво­їх офі­цій­них фір­мо­вих адрес в Єв­ро­пі. Для ЄС це має, без­пе­ре­чно, та­кож по­лі­ти­чні на­слід­ки, бо ін­те­ре­си окре­мих дер­жав — чле­нів ЄС є зов­сім рі­зни­ми. Трамп міг би цим ско­ри­ста­ти­ся і при­найм­ні спро­бу­ва­ти на­ла­шту­ва­ти єв­ро­пей­ців одних про­ти дру­гих. Мен­ше зна­че­н­ня, ніж пер­вин­ні до­хо­ди (при­бу­тки США з ЄС), ма­ють т. зв. вто­рин­ні до­хо­ди — гро­ші, які аме­ри­кан­ці з Єв­ро­пи пе­ре­си­ла­ють сво­їм ро­ди­чам до США. І тут Спо­лу­че­ні Шта­ти отри­ма­ють у під­сум­ку плю­со­ву ци­фру в 10 млрд до­ла­рів. Так що в кін­це­во­му під­ра­хун­ку ми отри­ма­є­мо в тор­го­вель­но­му ба­лан­сі з Єв­ро­пою на­чеб­то скром­ний за­галь­ний на­дли­шок у су­мі аж ці­лих 14 млрд до­ла­рів. «Та­кі ци­фри ма­ють ду­же чі­тке по­ясне­н­ня: якщо США ма­ють про­бле­му зі сво­їм зов­ні­шньо­тор­го­вель­ним ба­лан­сом, то то­чно не че­рез свої транс­а­кції з Єв­ро­пою, але че­рез не­рів­ну тор­гів­лю з ре­штою сві­ту», — чи­та­є­мо у ра­пор­ті Ifo-Ін­сти­ту­ту в Мюн­хе­ні. Ма­буть, тут ма­ють на ува­зі на­сам­пе­ред Ки­тай (!).

Ін­ши­ми сло­ва­ми, ста­ти­сти­ка по­ка­зує ре­зуль­тат, для до­ся­гне­н­ня яко­го ви­ста­ча­ло б гля­ну­ти на успі­шність най­біль­ших під­при­ємств по обох бо­ках Атлан­ти­ки: США по­ка­зу­ють ве­ли­че­зну кон­ку­рен­тну пе­ре­ва­гу у сфе­рі по­слуг, зокре­ма в ді­яль­но­сті фі­нан­со­вих уста­нов та ІТ-під­при­ємств. Єв­ро­пей­ці, зі сво­го бо­ку, ве­дуть пе­ред у ви­ро­бни­цтві ав­то­мо­бі­лів, ма­ши­но­бу­ду­ван­ні та в до­став­ці ін­ших про­ми­сло­вих про­ду­ктів. У су­хо­му під­сум­ку ми отри­ма­є­мо та­ким чи­ном аме­ри­кан­сько­єв­ро­пей­ський обмін то­ва­ра­ми і по­слу­га­ми, який про­тя­гом остан­ніх 10 ро­ків май­же по­стій­но пе­ре­бу­ває в рів­но­ва­зі. Якщо не бу ти Трам­пом і не роз­гля­да­ти ве­ли­ку кар­ти­ну спро­ще­но, то мо­жна твер­ди­ти: гло­баль­ний роз­по­діл пра­ці (між ЄС і США — та­ки фун­кціо­нує.

Однак пре­зи­дент США да­лі ро­бить ви­гляд, на­че він ка­пі­тан фут­боль­ної ко­ман­ди, яка про­грає з ре­зуль­та­том 0:5, а він те­пер ки­дає всіх в ата­ку, щоб змі­ни­ти хід зма­га­н­ня — вклю­чно зі штов­ха­ни­ною, жорс­тки­ми під­ка­та­ми і та­кти­чни­ми по­ру­ше­н­ня­ми пра­вил. До­слі­дже­н­ня Ifo-Ін­сти­ту­ту під­ка­зує Єв­ро­пей­сько­му Со­ю­зо­ві мо­жли­ві ці­лі для кон­тр­на­сту­пу на той ви­па­док, якщо Трамп ви­рі­шить ре­а­лі­зу­ва­ти свої по­гро­зи і справ­ді під­ні­ме ім­порт­ні ми­та на ав­то­мо­бі­лі з ЄС. «То­ді не бу­де до­ста­тньо у від­по­відь під­ви­щи­ти ми­та на вве­зе­н­ня де­яких сор­тів го­ро­ди­ни зі США, — пи­ше еко­но­міст Фель­бер­ма­єр і звер­тає свою ува­гу на по­ста­чаль­ни­ків фі­нан­со­вих та ІТ-по­слуг. — Ядро аме­ри­кан­сько­го на­ро­дно­го го­спо­дар­ства ле­жить де­ін­де». Ни­ні в цен­трі ува­ги між­на­ро­дних спо­сте­рі­га­чів та при­том­ної гро­мад­сько­сті пе­ре­бу­ває істо­ри­чна по­дія в Сін­га­пу­рі — зу­стріч ке­рів­ни­ків США і КНДР. Ці по­лі­ти­ки де в чо­му схо­жі один на одно­го. З тим, що Трамп пред­став­ляє де­мо­кра­ти­чну, віль­ну й ви­со­ко­ро­з­ви­не­ну дер­жа­ву, а Кім Чен Ин па­нує як без­о­гля­дний ди­кта­тор у то­та­лі­тар­ній дер­жа­ві, ко­му­ні­сти­чній, із со­тня­ми по­лі­ти­чни­ми по­літв’язня­ми і го­ло­ду­ю­чим на­се­ле­н­ням. На те­ри­то­рії Пів­ні­чної Ко­реї роз­та­шо­ва­ні чи­слен­ні пів­ден­но­ко­рей­ські за­во­ди, які до­по­ма­га­ють сво­їм пів­ні­чним су­сі­дам ви­жи­ва­ти…

Для сприйня­т­тя ва­жли­вих по­дій по­трі­бна фа­хо­ва та які­сна жур­на­лі­сти­ка. На жаль, ни­ні май­же всі ко­мер­ці­а­лі­зо­ва­ні ЗМІ (укра­їн­ські не ста­нов­лять у цьо­му ви­ня­тку) га­ня­ю­ться го­лов­ним чи­ном за рей­тин­га­ми. Но­ви­ни по­да­ю­ться ви­бір­ко­во, без на­ле­жної ана­лі­ти­ки, пе­ре­ва­жає про­па­ган­да і т. зв. Reality TV. Спе­ці­аль­ність но­вин­кар­ства втра­чає зміст, її за­мі­нює сло­ве­сна по­ло­ва. До цьо­го но­во­го сти­лю по­пу­ліст­сько­го по­крою при­сто­со­ву­є­ться біль­шість по­лі­ти­ків і лі­де­рів у про­від­них кра­ї­нах сві­ту. На жаль.

У Сін­га­пу­рі, крім яскра­вої сен­са­ції від зу­стрі­чі двох са­мо­за­ко­ха­них нар­ци­сів, з’ясу­ва­ло­ся ма­ло кон­кре­тно­го, при то­му ви­ни­ка­ють но­ві пи­та­н­ня, які да­лі жив­лять не­спо­кій. Де­хто з екс­пер­тів твер­дить, що Трамп фа­кти­чно по­тра­пив у пас­тку сво­го мо­лод­шо­го ко­ле­ги, а ре­аль­ним пе­ре­мож­цем пі­сля Сін­га­пу­ру вва­жа­ють лі­де­ра Ки­таю Сі, а та­кож Пу­ті­на.

Єди­не, чо­го до­сяг Трамп сво­єю при­су­тні­стю у Сін­га­пу­рі, — змен­шив на­пру­гу між КНРД і США, якій він, до ре­чі, пе­ред тим сам до­по­міг під­ня­ти­ся до за­гроз­ли­во­го рів­ня. По­мил­ко­вим бу­де оці­ни­ти цю зу­стріч як без­пе­ре­чний успіх. Істо­рія знає ці­лу низ­ку ана­ло­гі­чних зу­стрі­чей, де спо­ді­ва­н­ня по­то­му зов­сім не ви­пра­вда­ли­ся (пре­зи­дент США Віль­сон на Па­ризь­кій мир­ній кон­фе­рен­ції, Ру­звельт зі Ста­лі­ним в Ял­ті, Кен­не­ді зі Хру­що­вим у Ві­дні, Рей­ган з Єль­ци­ним в Іслан­дії, Буш-мо­лод­ший із Пу­ті­ним…).

Зу­стріч мі­ні­стрів за­кор­дон­них справ у Нор­манд­сько­му фор­ма­ті з при­во­ду агре­сії Мо­скви про­ти Укра­ї­ни, яка від­бу­ла­ся па­ра­лель­но в Бер­лі­ні, та­кож ма­ла жа­лю­гі­дний ре­зуль­тат. Зокре­ма, якщо зва­жа­ти на та­кі пе­ку­чі і не­ви­рі­ше­ні пи­та­н­ня, як пов­не при­пи­не­н­ня во­гню, до­ля по­літв’язнів і по­ло­не­них, від­нов­ле­н­ня ці­лі­сно­сті і су­ве­ре­ні­те­ту Укра­ї­ни на за­гар­ба­них те­ри­то­рі­ях. Усі ці пи­та­н­ня, які за­чі­па­ють ко­жно­го укра­їн­ця, за­ли­ша­ю­ться на рів­ні status quo. До­слів­но, на мер­твій то­чці.

На­ша істо­ри­чна до­ля не­змін­на — змі­цню­ва­ти єд­ність на­ції і під­ви­щу­ва­ти боє­го­тов­ність дер­жа­ви так дов­го, до­ки не по­яви­ться сві­тло на­дії на мир і збе­ре­же­н­ня жи­т­тя кра­ї­ни — в кін­ці ту­не­лю, дру­гий кі­нець яко­го зна­хо­ди­ться в хво­рій та ізо­льо­ва­ній Ро­сії Пу­ті­на.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.