Вій­на на два фрон­ти

SHLYAH PEREMOGY UKRAINЕ - - Панорама - Ігор Ло­сєв

Ни­ні­шній Чем­піо­нат сві­ту з фут­бо­лу в Ро­сії ви­кли­кає по­га­ні пе­ред­чу­т­тя. Зи­мо­ва Олім­пі­а­да в Со­чі за­кін­чи­ла­ся для Укра­ї­ни ро­сій­ською зброй­ною ін­тер­вен­ці­єю в Кри­му і на Дон­ба­сі. Чим за­кін­чи­ться фут­боль­ний чем­піо­нат?

Усі тра­гі­чні по­дії на пів­дні й схо­ді Укра­ї­ни ста­ли­ся че­рез не­го­тов­ність дер­жа­ви до від­сі­чі. Чи є та­ка го­тов­ність те­пер? Усу­пе­реч офі­цій­ним за­явам, упев­не­но­сті в та­кій го­тов­но­сті не­має. Ко­ли ди­ви­шся на те, що ни­ні від­бу­ва­є­ться в Азов­сько­му мо­рі, від­чу­ва­єш де­жа­вю Кри­му-2014… Ро­сія чи­нить агре­сив­ні дії про­ти укра­їн­ських су­ден не ли­ше в цен­траль­ній ча­сти­ні Азов­сько­го мо­ря, але вже й бі­ля Ма­рі­у­по­ля й Бер­дян­ська, і жо­дної ре­а­кції з бо­ку офі­цій­но­го Ки­є­ва не­має (при­найм­ні, ав­тор не чув на­віть ні­яких за­яв із бо­ку укра­їн­сько­го МЗС).

Са­ме так РФ ді­я­ла в Кри­му під час сво­єї ін­тер­вен­ції — крок упе­ред і ви­чі­ку­ва­н­ня ре­а­кції Укра­ї­ни, не­має ре­а­кції — наступний крок, рі­шу­чі­ший, і зно­ву ви­чі­ку­ва­н­ня, зно­ву укра­їн­ська вла­да спить — то­ді дії Ро­сії ста­ють зов­сім зу­хва­ли­ми.

Зда­є­ться, крим­ські по­раз­ки на­чаль­ни­ків із Пе­чер­ських па­гор­бів Ки­є­ва ні­чо­му не на­вчи­ли. А то­му укра­їн­ське узбе­реж­жя Азов­сько­го мо­ря мо­же бу­ти втра­че­не в та­ко­му са­мо­му сти­лі, як зда­ли Крим у 2014 ро­ці…

То­ді бо­йо­ві дії про­ти Укра­ї­ни Пу­тін роз­по­чав пі­сля сво­го трі­ум­фу на Олім­пі­а­ді в Со­чі. Те­пер він має Чем­піо­нат сві­ту з фут­бо­лу.

Між ін­шим, ко­ли в 1979 ро­ці СРСР вдер­ся до Аф­га­ні­ста­ну, за­хі­дний світ спро­міг­ся ор­га­ні­зу­ва­ти бой­кот мо­сков­ської Олім­пі­а­ди. Ни­ні з бо­ку де­мо­кра­ти­чно­го За­хо­ду ні­чо­го по­ді­бно­го не від­бу­ва­є­ться. А ті за­хі­дні по­лі­ти­ки, які нав­ви­пе­ред­ки їздять до Пу­ті­на роз­ки­да­ти йо­му ком­плі­мен­ти, на­ди­ха­ють ро­сій­сько­го ди­кта­то­ра на подаль­ші «по­дви­ги» про­ти су­сі­дніх кра­їн, да­ю­чи йо­му де­фа­кто карт-бланш на про­дов­же­н­ня агре­сив­ної по­ве­дін­ки.

Чо­го вар­ті за­хі­дні сан­кції, ко­ли то­ва­ро­обіг між Ро­сі­єю і кра­ї­на­ми Єв­ро­пи по­стій­но зро­стає, а пре­зи­дент Фран­ції Ма­крон обі­цяє Мо­скві ба­га­то­мі­льяр­дні ін­ве­сти­ції в ро­сій­ську еко­но­мі­ку?

От­же, Кремль ба­чить, що «ні­хто не бу­де во­ю­ва­ти за Дан­циг», як пи­са­ли пе­ред са­мим по­ча­тком Дру­гої сві­то­вої вій­ни де­які єв­ро­пей­ські га­зе­ти. Це не­ма­лою мі­рою на­ди­хну­ло то­ді бісну­ва­то­го фю­ре­ра. Вра­хо­ву­ю­чи ти­по­ло­гі­чну спо­рі­дне­ність пу­тін­сько­го ре­жи­му з кла­си­чним то­та­лі­та­ри­змом, мо­жна ду­ма­ти: сьо­го­дні в Ро­сії зро­стає пе­ре­ко­на­н­ня в то­му, що вар­то йти до кін­ця, а За­хід, мов­ляв, усе про­ков­тне…

Фрон­ти — зов­ні­шній і

вну­трі­шній

Укра­ї­на у ни­ні­шній гі­бри­дній вій­ні зму­ше­на во­ю­ва­ти на два фрон­ти — вну­трі­шній і зов­ні­шній. Вну­трі­шній фронт — це п’ята ко­ло­на Крем­ля все­ре­ди­ні дер­жа­ви, для ді­яль­но­сті якої ство­ре­но май­же іде­аль­ні умо­ви. Вна­слі­док пра­кти­ки амо­раль­них «до­го­вір­ня­ків» із по­лі­ти­чною аген­ту­рою Ро­сії в Укра­ї­ні, п’ята ко­ло­на де­фа­кто ле­га­лі­зу­ва­ла­ся і про­лі­зла в усі сфе­ри жи­т­тя дер­жа­ви й су­спіль­ства. Во­на має по­ту­жні фра­кції у Вер­хов­ній Ра­ді, ке­рує те­ле­ка­на­ла­ми, ра­діо­стан­ці­я­ми, га­зе­та­ми, ін­тер­нет-сай­та­ми, має сво­їх мі­ських го­лів не тіль­ки в ра­йон­них і обла­сних цен­трах, а й на­віть у де­яких ме­га­по­лі­сах.

Якщо опір чин­ної вла­ди на­зов­ні мо­жна оці­ни­ти (ду­же по­бла­жли­во!) на трій­ку з мі­ну­сом, то опір на вну­трі­шньо­му фронті з бо­ку вла­ди є аб­со­лю­тно про­валь­ним. П’ята ко­ло­на стра­шен­но змі­цни­ла­ся, зро­сла, роз­га­лу­жи­ла­ся, ні­ко­го й ні­чо­го не бо­ї­ться і ди­ктує свої правила по­ве­дін­ки су­спіль­ству. Зга­дай­мо де­марш нар­де­па Єв­ге­на Му­ра­є­ва, який пу­блі­чно ви­сло­вив пі­до­зру, що укра­їн­ський по­літв’язень Крем­ля Олег Сен­цов, мо­жли­во, справ­ді те­ро­рист. А про­вла­дні си­ли зда­тні на це ре­а­гу­ва­ти ли­ше жа­лю­гі­дним ве­ре­ща­н­ням і обу­ре­н­ням у пар­ла­мен­ті. ГПУ по­ру­ши­ла якусь кри­мі­наль­ну спра­ву про­ти Му­ра­є­ва, але зна­є­мо ми їхні кри­мі­наль­ні спра­ви. П’ята ко­ло­на ли­ше по­смі­є­ться, та й по то­му… А ді­ям па­трі­о­ти­чних сил про­ти п’ятої ко­ло­ни вла­да тіль­ки за­ва­жає. То­му ви­бо­ри 2019 ро­ку мо­жуть по­ста­ви­ти Укра­їн­ську дер­жа­ву над прір­вою, по­лег­шив­ши си­ту­а­цію для агре­со­ра.

Важ­ко не по­го­ди­ти­ся з на­ро­дним де­пу­та­том Ан­дрі­єм Іл­лєн­ком, що Пу­ті­ну кон­че по­трі­бна лі­кві­да­ція су­ве­рен­ної Укра­ї­ни, ча­сти­ну те­ри­то­рій якої він на­пря­му при­єд­нає до Ро­сії, а на ре­шті ство­рить аб­со­лю­тно ма­ріо­не­тко­ву псев­до­дер­жа­ву на кшталт «ре­жи­му Ві­ші» на оку­по­ва­ній на­ци­ста­ми ча­сти­ні Фран­ції під час Дру­гої сві­то­вої вій­ни.

Ситуація для Укра­ї­ни стає де­да­лі за­гроз­ли­ві­шою. Вра­хо­ву­ю­чи, що в гро­мад­сько-по­лі­ти­чно­му жит­ті За­хо­ду зро­ста­ють на­строї на ко­ристь чер­го­вої «мюн­хен­ської змо­ви» зраз­ка 1938 ро­ку (ко­ли від­да­ли на по­та­лу Гі­тле­ру Че­хо­сло­вач­чи­ну) сто­сов­но Укра­ї­ни, Гру­зії, Мол­до­ви (а як по-ін­шо­му ро­зу­мі­ти за­яви ви­щих по­са­до­вих осіб Фран­ції, Іта­лії, Ав­стрії, Че­хії, Угор­щи­ни і так да­лі?), слід ро­зу­мі­ти: Укра­ї­на по­вин­на бу­ти го­то­ва існу­ва­ти, бо­ро­ти­ся й за­хи­ща­ти­ся на­віть за та­ких украй не­спри­я­тли­вих умов. І чи не до­ве­де­ться укра­їн­цям, ки­ну­тим на­при­зво­ля­ще ча­сти­ною со­ю­зни­ків (які мо­жуть на­віть під­три­ма­ти «в ім’я ми­ру» ви­мо­ги агре­со­ра до сво­єї жер­тви), бу­ду­ва­ти дер­жа­ву-фор­те­цю, по­жер­тву­вав­ши під час вій­ни де­яки­ми бла­га­ми лі­бе­раль­ної де­мо­кра­тії?

Про рі­вень не­го­тов­но­сті

Ситуація зму­шує за­пи­ту­ва­ти: чи ба­га­то зро­би­ла чин­на вла­да за ці чо­ти­ри ро­ки, що від­пу­сти­ла Укра­ї­ні істо­рія, для ство­ре­н­ня по­ту­жної во­єн­ної си­ли? У 2014 ро­ці в Лу­ган­ську Укра­ї­на втра­ти­ла свій єди­ний за­вод із ви­го­тов­ле­н­ня па­тро­нів. За цей час екс­тра­ор­ди­нар­ни­ми ме­то­да­ми вже мо­жна бу­ло збу­ду­ва­ти но­вий десь на за­хо­ді або в цен­трі кра­ї­ни. Крім то­го, укра­їн­ська ар­мія вже по­чи­нає від­чу­ва­ти де­фі­цит сна­ря­дів для важ­кої ар­ти­ле­рії, хо­ча че­рез «мін­ські «до­го­вір­ня­ки» стрі­ляє ма­ло. Ви­хо­дить так, що ро­сій­ські ди­вер­сії на скла­дах боє­при­па­сів ЗСУ ви­яви­ли­ся на­про­чуд ефе­ктив­ни­ми, що має для укра­їн­ської обо­ро­ни вель­ми дра­ма­ти­чні на­слід­ки. За чо­ти­ри ро­ки ціл­ком мо­жна бу­ло ство­ри­ти вла­сну про­ми­сло­вість боє­при­па­сів, це, зві­сно, якщо опі­ку­ва­ти­ся дер­жа­вою, а не сво­їм при­ва­тним бі­зне­сом. Адже мо­же ста­ти­ся так, що ні­хто Укра­ї­ні не дасть жо­дно­го на­бою, біль­ше то­го, вже не да­ють, бо єв­ро­пей­ські кра­ї­ни, які ма­ють на озбро­єн­ні ра­дян­ську зброю та її лі­цен­зій­ні ко­пії, па­ні­чно бо­я­ться Ро­сії й го­ту­ю­ться до обо­ро­ни чи за­гра­ють із ті­єю ж Ро­сі­єю…

Між ін­шим, як­би ни­ні­шні лі­де­ри Укра­ї­ни до­бре зна­ли на­ціо­наль­ну істо­рію, во­ни б зга­да­ли, як під час Ви­зволь­ної вій­ни по­ча­тку ХХ сто­лі­т­тя на те­ри­то­рії су­сі­дніх кра­їн бу­ли за­а­ре­што­ва­ні при­дба­ні УНР боє­при­па­си, за які во­на вже на­віть спла­ти­ла гро­ші…

Сьо­го­дні на Азов­сько­му мо­рі та й під Оде­сою Укра­ї­ні го­стро по­трі­бні бо­йо­ві ко­ра­блі, яких не­має (ка­те­ри «Гюр­за-М», які на­ді­йшли на озбро­є­н­ня фло­ту, го­дя­ться ли­ше для ви­сад­ки ди­вер­сій­но-роз­ві­ду­валь­них груп, і то в ти­ху по­го­ду). А в цей са­мий час у США вже кіль­ка ро­ків че­ка­ють, ко­ли ж укра­їн­ська вла­да за­бе­ре кіль­ка аме­ри­кан­ських бо­йо­вих ка­те­рів, що їх аме­ри­кан­ський уряд пе­ре­дав Укра­ї­ні… Там мо­жна бу­ло б отри­ма­ти ще де­що, але чо­му обо­ро­но­зда­тність Укра­ї­ни має хви­лю­ва­ти Ва­шинг­тон біль­ше, ніж Ки­їв?

А на ви­ро­бни­цтво укра­їн­сько­го кор­ве­та зно­ву не­має фі­нан­сів, і це за­кін­чи­ться тим, що фа­хів­ці (яких за­ли­ши­ло­ся ма­ло) ро­зій­ду­ться, й то­ді все…

Ре­зуль­тат зло­чин­ної без­ді­яль­но­сті: на­пе­ре­до­дні мо­жли­вої ро­сій­ської де­сан­тної опе­ра­ції на Азов­сько­му мо­рі й пів­ні­чно­за­хі­дно­му узбе­реж­жі Чор­но­го укра­їн­ський флот за­ли­шив­ся го­лим і бо­сим.

Час на по­ря­ту­нок Укра­їн­ської дер­жа­ви ще є, але він не­вбла­ган­но спли­ває…

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.