То­мос для Укра­ї­ни: по­трій­на по­раз­ка Крем­ля

SHLYAH PEREMOGY UKRAINЕ - - Головна Сторінка -

Ро­сія та її аген­ти впли­ву про­дов­жу­ють на­ма­га­ти­ся роз­хи­та­ти ре­лі­гій­ну си­ту­а­цію в Укра­ї­ні. Кремль яв­но не вла­што­вує мо­жли­вість на­да­н­ня то­мо­су про ав­то­ке­фа­лію Укра­їн­ській Цер­кві Кон­стан­ти­но­поль­ським па­трі­ар­хом, адже то­ді Ро­сія має всі шан­си втра­ти­ти ще один ва­жіль впли­ву на укра­їн­ців.

То­му не див­но, що з’яви­ли­ся сло­ва укра­їн­сько­го нар­де­па та екс-гро­ма­дя­ни­на Ро­сії Ва­ди­ма Но­вин­сько­го, та­кож ві­до­мо­го сво­єю близь­кі­стю до РПЦ та УПЦ (Мо­сков­сько­го па­трі­ар­ха­ту), про те, що на­да­н­ня то­мо­су мо­же при­зве­сти до гро­ма­дян­ської вій­ни в Укра­ї­ні.

Ци­ми сло­ва­ми Но­вин­ський не ли­ше хо­че на­ля­ка­ти Кон­стан­ти­но­поль­сько­го па­трі­ар­ха Вар­фо­ло­мія І мо­жли­ви­ми не­га­ра­зда­ми та про­си­гна­лі­зу­ва­ти го­тов­ність Крем­ля би­ти­ся за Укра­ї­ну в ре­лі­гій­но­му пи­тан­ні до кін­ця. Це ще й спро­ба шан­та­жу­ва­ти та на­ля­ка­ти укра­їн­ців. Щось по­ді­бне у ви­ко­нан­ні про­ро­сій­ських сил уже від­бу­ва­ло­ся не­о­дно­ра­зо­во. На­при­клад, ко­ли одним із клю­чо­вих ме­се­джів пе­ред­ви­бор­чої кам­па­нії Ві­кто­ра Яну­ко­ви­ча в 2004 ро­ці був ро­лик із пі­снею «Если не бу­дет гра­ж­дан­ской вой­ны».

То­му хре­сну хо­ду РПЦ на­пе­ре­до­дні свя­тку­ва­н­ня 1030-ї рі­чни­ці хре­ще­н­ня Ру­сі-Укра­ї­ни слід спри­йма­ти як спро­бу па­ра­ду. Ба­жа­н­ня про­де­мон­стру­ва­ти чи­сель­ність вла­сних бо­йо­вих за­го­нів.

Три по­раз­ки в одній

На­да­н­ня то­мо­су про ав­то­ке­фа­лію Укра­їн­ській Цер­кві мо­же ста­ти для Крем­ля по­трій­ною по­раз­кою.

По-пер­ше, на­да­н­ням то­мо­су Кон­стан­ти­но­поль по­ка­зує вла­сну са­мо­стій­ність, а не ва­саль­ність, як би то­го хо­ті­ло­ся ро­сій­ській вла­ді. Пар­ті­арх Вар­фо­ло­мій І на­га­дує Мо­скві, що­би во­на не за­бу­ва­ла, хто на­справ­ді го­лов­ний.

То­мос для Укра­ї­ни – це шанс для до­да­тко­во­го роз­ви­тку пра­во­слав’я. І в Кон­стан­ти­но­по­лі це ро­зу­мі­ють, бо отри­ма­н­ня ав­то­ке­фа­лії дає по­штовх цер­кві, мо­же при­ве­сти в ло­но об’єд­на­ної цер­кви но­вих ві­рян. Та­кож це укрі­плює сам Кон­стан­ти­но­поль та по­сла­блює Кремль.

По-дру­ге, це шанс для ін­ших цер­ков ра­но чи пі­зно на­ди­хну­ти­ся при­кла­дом Укра­ї­ни й теж ви­йти зі сфе­ри впли­ву РПЦ, а для бал­кан­ських на­ро­дів – звіль­ни­ти­ся від по­ді­бної за­ле­жно­сті від Серб­ської пра­во­слав­ної цер­кви.

По-тре­тє, Ро­сія ри­зи­кує втра­ти­ти вплив на Укра­ї­ну в одній із най­ва­жли­ві­ших для неї сфер – у пи­тан­ні ре­лі­гії. Це одра­зу по­сла­блює ідею «ру­ско­го мі­ра» й мо­жли­во­сті за­пу­дри­ти нею міз­ки укра­їн­цям. Ча­сти­ну вір­них стри­му­ва­ло від пе­ре­хо­ду із УПЦ (МП) до УПЦ КП те, що оста­н­ня вва­жа­ла­ся не­ка­но­ні­чною, те­пер же цей фа­ктор має всі шан­си зни­кну­ти. Та­ким чи­ном роз­ста­нов­ка сил на ре­лі­гій­ній ма­пі ймо­вір­но до­бря­че змі­ни­ти­ся.

Все це є про­дов­же­н­ням про­це­су ви­хо­ду Укра­ї­ни із ро­сій­ської сфе­ри впли­ву. Про­дов­же­н­ням ру­ху на справ­жню не­за­ле­жність. А це, в свою чер­гу, до­зво­лить мен­ше зва­жа­ти на Кремль та йо­го дії й спо­кій­но йти до сво­єї ме­ти.

Ви­кли­ки для Укра­ї­ни

Будь-які змі­ни зав­ше озна­ме­но­ву­ють со­бою й низ­ку ви­кли­ків, че­рез які по­трі­бно прой­ти, аби до­би­ти­ся сво­єї ме­ти.

Пе­ре­дов­сім слід че­ка­ти ще рі­шу­чі­шо­го спро­ти­ву Мо­скви аж до всі­ля­ких про­во­ка­цій, які ма­ти­муть на ме­ті ви­ста­ви­ти Укра­ї­ну та на­да­н­ня мі­сце­во­му пра­во­слав’ю ав­то­ке­фа­лії в не­га­тив­но­му сві­тлі.

То­мос мо­же вре­шті при­швид­ши­ти про­цес ста­нов­ле­н­ня єди­ної по­мі­сної цер­кви. Про­те тут слід не за­бу­ва­ти, як важ­ко про­хо­дять в Укра­ї­ні будь-які об’єд­нав­чі про­це­си на­віть без впли­ву з Мо­скви. Ва­жли­во не допу­сти­ти ні­якої зверх­но­сті та роз­бра­ту.

Ще один ви­клик – ймо­вір­ність то­го, що вла­да та цер­ква спро­бу­ють осі­дла­ти хви­лю успі­ху й ско­ри­ста­ти­ся зі сво­го ста­но­ви­ща, аби змі­цни­ти свій вплив. Слід не за­бу­ва­ти, що Укра­ї­на – світ­ська дер­жа­ва, то­му не вар­то йти хи­бним шля­хом за ро­сій­ським при­кла­дом, де вла­да та цер­ква зли­ли­ся в єди­ну стру­кту­ру. Бо це не­ви­гі­дно для всіх уча­сни­ків про­це­сів, адже на­род втра­тить цер­кву як ав­то­ри­тет, який міг слу­гу­ва­ти як за­по­бі­жник, стри­му­ва­н­ням вла­ди, як бу­ло під час Єв­ро­май­да­ну. Цер­ква ж ри­зи­кує втра­ти­ти свій ви­со­кий від­со­ток до­ві­ри, пі­шов­ши на змо­ву з дер­жа­вою. Вла­да ж – оста­то­чно се­бе дис­кре­ди­ту­ва­ти.

Вар­то пам’ята­ти, що ве­ли­кі здо­бу­тки не да­ю­ться про­сто так. Що не­о­дмін­но Укра­ї­ну ото­чу­ва­ти­муть де­ся­тки спо­кус та не­без­пек, ко­трих вар­то уни­кну­ти. Але ви­на­го­ро­да вар­тує важ­ко­го шля­ху.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.