Те­ри­то­рія зла

SHLYAH PEREMOGY UKRAINЕ - - Об’єктив - Ва­ле­рій Фу­йор

юди як лю­ди... Ну, лег­ко­ва­жні... ну, що ж... і ми­ло­сер­дя іно­ді сту­ка­є­ться в їхні сер­ця... зви­чай­ні лю­ди... за­га­лом, на­га­ду­ють ко­ли­шніх», – го­во­рив один ві­до­мий лі­те­ра­тур­ний пер­со­наж, вдив­ля­ю­чись в облич­чя мо­скви­чів із гли­би­ни сце­ни.

«Ра­дян­ський Со­юз очи­ма за­ру­бі­жних го­стей» – бу­ла та­ка ну­дна про­па­ган­дист­ська пе­ре­да­ча, своє­рі­дна ві­три­на ра­дян­сько­го ла­ду. За 30 хви­лин ефір­но­го ча­су іно­зем­ці з ши­ро­ко від­кри­ти­ми очи­ма і ли­це­мір­ни­ми по­смі­шка­ми бур­жу­їв роз­кри­ва­ли пе­ре­ва­ги ра­дян­сько­го ла­ду. А що, іно­зе­мець бре­ха­ти не бу­де. Це у вас око за­ми­ли­ло­ся від зви­чних ви­до­вищ, по­ро­жніх по­лиць ма­га­зи­нів і єди­но­го сор­ту пи­ва «Жи­гу­лів­ське роз­бав­ле­не». А іно­зе­мець ди­ви­ться в ко­рінь і якщо ба­чить окре­мі не­до­лі­ки, то про них, див­ля­чись на ко­ре­спон­ден­та з від­би­тком «КГБ» на облич­чі, на­ма­га­є­ться не зга­ду­ва­ти і не за­сму­чу­ва­ти при­йма­ю­чу сто­ро­ну.

Ко­ли іно­зе­мець не міг швид- ко ви­га­да­ти об’єкт за­хо­пле­н­ня, то йо­го за­хо­плю­ва­ли про­сті ра­дян­ські лю­ди і їхній па­трі­о­тизм. Па­трі­о­тизм не ту­а­ле­тний па­пір і не ма­йо­нез – па­трі­о­ти­зму бу­ло зав­жди вдо­сталь, хоч від­прав­ляй йо­го на екс­порт. Пі­зні­ше так і ста­ло­ся, мій ін­сти­тут­ський то­ва­риш по­їхав до Бель­гії і вже звід­ти лю­то лю­бив Ра­дян­ський Со­юз, з ча­сом пе­ре­клю­чив­ши свою лю­бов на Пу­ті­на.

Ста­ло­ся так, що кра­ї­на, яка за­стря­гла в ХХ сто­літ­ті, отри­ма­ла чем­піо­нат сві­ту з фут­бо­лу й у за­ру­бі­жних го­стей з’яви­ла­ся мо­жли­вість по­ди­ви­ти­ся вже на ро­сі­ян.

«Дан­ці по­лю­би­ли Са­ранськ!» – кри­ча­ли за­го­лов­ки га­зет, а вмить по­жов­клі спор­тив­ні ви­да­н­ня при­ді­ля­ли ува­гу не му­дро­ва­ним фут­боль­ним фін­там і обве­де­н­ням, а ро­би­ли акцент на го­стин­но­сті ро­сі­ян, їхній щи­ро­сті і сер­де­чно­сті.

Прав­да, пі­сля «Сла­ва Укра­ї­ні!» сер­де­чність зни­кла, і ми по­ба­чи­ли ве­ли­че­зний мі­фо­ло­гі­чний про­стір, на­пов­не­ний до кра­їв не­на­ви­стю і злі­стю. Укра­ї­на, на­віть не по­тра­пив­ши на чем­піо­нат, яко­рем мі­цно за­сі­ла в го­ло­вах ро­сі­ян. Са­ма згад­ка про Укра­ї­ну ви­во­дить ро­сі­ян із ле­тар­гії, во­ни по­чи­на­ють ду­же збу­джу­ва­ти­ся і з ко­ко­шни­ка­ми на­пе­ре­ва­ги від­ра­зу ви­слов­лю­ють го­тов­ність бо­ро­ти­ся з фа­ши­змом.

Ді­ста­ло­ся і сво­їм. Жін­ки, які сим­па­ти­зу­ють іно­зем­цям, бу­ли ого­ло­ше­ні по­ві­я­ми. Бу­ли за­кли­ки не всту­па­ти в ста­те­ві сто­сун­ки з пред­став­ни­ка­ми ін­шої ра­си, а тим, хто не по­слу­хав­ся, по­гро­жу­ва­ли «ви­рва­ти ма­тку». Ну, якщо ро­сій­ським жін­кам ви­рва­ти ма­тки, то хто їм на­ро­дить уні­вер­саль­них сол­да­тів, яких «не­має» ні в Укра­ї­ні, ні в Си­рії?

Світ ще на­ма­га­є­ться ди­ви­ти­ся на РФ че­рез ка­ла­му­тне скло цін і цін­но­стей. Фут­боль­ні вбо­лі­валь­ни­ки – ау­ди­то­рія над­то спе­ци­фі­чна. По­хму­ра кра­ї­на на­ма­га­ла­ся спо­до­ба­ти­ся, по­ка­за­ти своє люд­ське облич­чя. Свя­то фут­бо­лу ду­же по­трі­бне бу­ло ро­сі­я­нам. Во­ни і ра­ді­ли, як ді­ти, – «А в тюр­мі за­раз ма­ка­ро­ни!»

Те­ри­то­рія кон­цен­тро­ва­но­го зла. Тут від­тво­ре­но ре­кон­стру­кцію кри­во­го про­сто­ру, з ви­га­да­ною істо­рі­єю, не­і­сну­ю­чи­ми ге­ро­я­ми, ки­сло­тним се­ре­до­ви­щем про­па­ган­ди, де крим­ська за­сма­га – ли­ше бруд до пер­шої ла­зні, а «бо­же­ствен­не по­хо­дже­н­ня ро­сій­ської лю­ди­ни» – бре­хня по­пів, які пе­ре­бу­ва­ють на слу­жбі в «кон­то­рі».

Кра­ї­на, яка жи­ве під опе­ра­тив­ним псев­до­ні­мом «Ро­сій­ська Фе- де­ра­ція», стра­ждає від де­фі­ци­ту ува­ги, дій­сно за­слу­го­вує на те, щоб у неї ре­тель­но вди­ви­ти­ся. При­ді­літь їй ува­гу! По­ди­ві­ться злу в очі!

Лю­ди як лю­ди, го­во­ри­те? Ми­ло­сер­дя? Яке ми­ло­сер­дя тут мо­же бу­ти, ко­ли укра­їн­ця з Кри­му при­зна­ча­ють ро­сі­я­ни­ном і від­прав­ля­ють від­бу­ва­ти по­ка­ра­н­ня в Яма­ло-Не­не­цький ав­то­ном­ний округ?

Але ж я зов­сім за­був, що лі­те­ра­тур­ний пер­со­наж, який вгле­дів іскру ми­ло­сер­дя, не хто ін­ший, як Са­та­на.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.