Де­сять ро­ків пі­сля вій­ни

SHLYAH PEREMOGY UKRAINЕ - - Панорама - Ігор Яко­вен­ко Оль­га Во­ро­жбит Ред.)

10 ро­ків то­му Мо­сква розв’яза­ла пер­шу в XXI сто­літ­ті вій­ну на те­ри­то­рії Єв­ро­пи. З цьо­го ча­су Ро­сія пе­ре­тво­ри­ла­ся з по­тен­цій­но­го дже­ре­ла за­гро­зи ми­ру на пла­не­ті, яким во­на ста­ла пі­сля Мюн­хен­ської про­мо­ви Пу­ті­на, на ре­аль­не, на най­біль­ше зло на Зем­лі.

Спі­ву­ча­сни­ком цьо­го пе­ре­тво­ре­н­ня став ко­ле­ктив­ний За­хід, який обрав що­до пу­тін­ської Ро­сії по­лі­ти­ку за­спо­ко­є­н­ня, по­вто­рив­ши ті по­мил­ки, які зро­би­ли лі­де­ри Єв­ро­пи сто­сов­но Тре­тьо­го Рай­ху 1938 ро­ку. Роль Да­ла­дьє та Чем­бер­ле­на за 70 ро­ків ви­ко­на­ли Сар­ко­зі й Оба­ма. Сим­во­лом зра­ди з бо­ку ко­ле­ктив­но­го За­хо­ду ста­ла швей­цар­ський ди­пло­мат Хай­ді Та­лья­ві­ні, яка очо­ли­ла Ко­мі­сію з роз­слі­ду­ва­н­ня при­чин зброй­но­го кон­флі­кту в Пів­ден­ній Осе­тії, отри­ма­ла бю­джет у 1,6 міль­йо­на єв­ро і ви­ро­би­ла текст, який їй аб­со­лю­тно без­опла­тно мо­гли на­пи­са­ти в МЗС РФ або в Крем­лі. У до­по­віді Та­лья­ві­ні ска­за­но, що Гру­зія зви­ну­ва­чує Ро­сію у по­ча­тку вій­ни, а Ро­сія — Гру­зію. Ко­мі­сія не мо­же зро­зу­мі­ти, хто з них пра­вий і хто ж роз­по­чав вій­ну. Але в ре­зуль­та­ті, на дум­ку ко­мі­сії, вій­ну все-та­ки роз­по­ча­ла Гру­зія. Ро­сій­ські вій­ська пе­ре­бу­ва­ли на те­ри­то­рії Гру­зії. Те, що це те­ри­то­рія Гру­зії, бу­ло ви­зна­но на той час усі­ма, без жо­дно­го ви­ня­тку, кра­ї­на­ми сві­ту. А вій­ну все одно роз­по­ча­ла Гру­зія.

До­по­відь Та­лья­ві­ні ста­ла ве­ли­ким по­да­рун­ком для пу­тін­ської Ро­сії, го­лов­ним на той мо­мент при­зом, отри­ма­ним за успі­хи, до­ся­гну­ті в ін­фор­ма­цій­ній вій­ні. Єв­ге­ній По­пов у про­гра­мі «60 хви­лин» від 8 сер­пня 2018 р. із но­сталь­гі­єю ви­го­ло­сив: «Спо­ді­ва­ти­ме­мо­ся, що по­ді­бна до­по­відь ви­йде і що­до Дон­ба­су з ви­зна­н­ням ви­ни По­ро­шен­ка». Що­прав­да, на Та­лья­ві­ні на­дії вже не­має, оскіль­ки ця па­ні, вти­хо­ми­рив­ши Ро­сію в ра­зі її агре­сії про­ти Гру­зії, по­тім з 2014-го по 2015-й ути­хо­ми­рю­ва­ла агре­со­ра як пред­став­ник мі­сії ОБСЄ що­до Укра­ї­ни, те­пер на­чеб­то пи­ше ме­му­а­ри.

Роль Та­лья­ві­ні, тоб­то роль лі­бе­рал-зра­дни­ка, в про­гра­мі «60 хви­лин» ви­ко­ну­вав шта­тний лі­бе­рал за ви­кли­ком Бо­рис На­дє­ждін. Зга­ду­ю­чи по­дії 8.08.08, На­дє­ждін ого­ло­сив: «90% про­ви­ни за вій­ну — на Са­а­ка­шві­лі!». Ви­на то­ді­шньо­го пре­зи­ден­та Гру­зії, на дум­ку На­дє­жді­на, по­ля­га­ла в то­му, що гру­зин­ська ар­мія бу­ла не­по­рів­нян­но слаб­кі­шою за ро­сій­ську, а от­же, во­ю­ва­ти про­ти Ро­сії бу­ло фа­таль­ною по­мил­кою. Бо­рис Бо­ри­со­вич На­дє­ждін за пер­шим фа­хом ма­те­ма­тик, за дру­гим — юрист. Тоб­то по­ви­нен дру­жи­ти і з ло­гі­кою, і з пра­вом. Вва­жаю, що фор­му­ла «ви­нен той, хто слаб­кі­ший» — ке­ру­ю­чись і пра­вом і ло­гі­кою, — мо­же бу­ти ви­зна­на сен­са­цій­ним від­кри­т­тям, хо­ча у Кри­ло­ва щось схо­же зву­ча­ло в бай­ці «Вовк та ягня».

Єди­ний, хто в сту­дії «60 хви­лин» на­ма­гав­ся при­га­да­ти ре­а­лії ті­єї вій­ни без зви­чай­ної для ро­сій­сько­го те­ле­ві­зо­ра мі­фо­ло­гії, був по­лі­то­лог Ан­дрій Ні­ку­лін, який на­га­дав про ма­со­ву роз­да­чу ро­сій­ських па­спор­тів жи­те­лям Пів­ден­ної Осе­тії й Аб­ха­зії, а та­кож ука­зав на оче­ви­дні по­двій­ні стан­дар­ти. Це ко­ли Ро­сія вва­жає си­ло­ве від­нов­ле­н­ня сво­єї те­ри­то­рі­аль­ної ці­лі­сно­сті в Че­чні нор­маль­ним і пра­виль­ним, а спро­би Гру­зії від­но­ви­ти ці­лі­сність сво­єї те­ри­то­рії — зло­чи­ном.

При­ду­ма­ти якісь ар­гу­мен­ти про­ти цих фа­ктів, що ціл­ком оче­ви­дно до­во­дять про­ви­ну й ім­пер­ську по­лі­ти­ку Ро­сії, у сту­дії ні­хто не зміг, а за­ли­ши­ти їх без від­по­віді бу­ло ні­як не мо­жна. То­му ве­ду­чий По­пов кіль­ка ра­зів по­вто­рив: «Що озна­чає, роз­да­ли па­спор­ти? Що озна­чає, роз­да­ли па­спор­ти?», во­че­видь, спо­ді­ва­ю­чись, що від по­вто­ре­н­ня йо­го фра­за на­бу­де сен­су. З при­во­ду Че­чні від­по­відь по­лі­то­ло­го­ві Ні­ку­лі­ну дав пи­сьмен­ник-омо­ні­вець За­хар При­лє­пін: «Пів­ден­ну Осе­тію з Че­чнею не мо­жна по­рів­ню­ва­ти, оскіль­ки в Че­чні мав мі­сце вну­трі­шній кон­флікт між че­чен­ця­ми, ча­сти­на яких бу­ла за єд­ність із Ро­сі­єю, а ча­сти­на — за від­ді­ле­н­ня. У Пів­ден­ній Осе­тії та­ко­го роз­ді­ле­н­ня не бу­ло». По­лі­то­лог на­ма­гав­ся спро­сту­ва­ти бре­хню пи­сьмен­ни­ка, на­во­дя­чи фа­кти про те, що на те­ри­то­рії Пів­ден­ної Осе­тії жи­ли гру­зи­ни, ча­сти­ну яких уби­ли, ча­сти­ну ви­гна­ли, і що го­во­ри­ти про єд­ність жи­те­лів Пів­ден­ної Осе­тії — зну­ща­н­ня. Але на дру­гій фра­зі йо­го вже пе­ре­би­ли.

Як ви­щий ав­то­ри­тет у ро­сій­ських вій­нах XXI сто­лі­т­тя був ви­кли­ка­ний спів­ро­бі­тник ВГТРК Оле­ксандр Слад­ков, чиє зо­бра­же­н­ня на екра­ні по­ві­до­ми­ло, що во­но лю­бить гру­зин­ський на­род, і ви­но у них хо­ро­ше, але в усьо­му вин­ні гру­зин­ські по­лі­ти­ки, які не хо­ті­ли йти на пе­ре­мо­ви. Пі­сля чо­го зо­бра­же­н­ня спів­ро­бі­тни­ка Слад­ко­ва тут же пе­ре­ве­ло роз­мо­ву на Укра­ї­ну: «І за­раз у Дон­ба­сі все одно бу­дуть пе­ре­мо­ви­ни. Іна­кше Пу­тін і Трамп ви­рі­шу­ва­ти­муть їхні про­бле­ми».

Про­гра­му за­вер­шив той же За­хар При­лє­пін, який звер­нув­ся із за­кли­ком до су­сі­дніх на­ро­дів: «Укра­їн­ці та гру­зи­ни, дру­жіть з Ро­сі­єю! Во­на зав­жди вам до­по­мо­же і за­хи­стить!».

Що са­ме від­по­ві­ли на це укра­їн­ці та гру­зи­ни, гля­да­чі те­ле­ка­на­ла «Ро­сія-1» не по­чу­ли. Вва­жаю, що біль­шість від­по­від­ей скла­да­ти­му­ться го­лов­ним чи­ном із чо­ти­рьох за­по­ві­тних слів, ви­ко­ри­ста­н­ня яких у ЗМІ су­во­ро за­бо­ро­не­не Ро­ском­на­гля­дом. Оскіль­ки до­по­мо­га та за­хист Ро­сії для укра­їн­ців озна­чає по­над 12 ти­сяч уби­тих гро­ма­дян Укра­ї­ни й оку­па­цію Кри­му та ча­сти­ни Дон­ба­су. Що сто­су­є­ться Пів­ден­ної Осе­тії, то в ре­зуль­та­ті ро­сій­ської «до­по­мо­ги» та «за­хи­сту» ця те­ри­то­рія пра­кти­чно втра­ти­ла еко­но­мі­ку. По­над 70% пра­це­зда­тно­го на­се­ле­н­ня за­ді­я­ні в бю­дже­тній сфе­рі, ко­шти на яку дає Ро­сія, ре­шта — або та­кси­сти, або пе­ре­про­ду­ють гру­зин­ські чи ро­сій­ські про­ду­кти. Ця те­ри­то­рія — ізгой, яку ви­зна­ли Ро­сія, Ні­ка­ра­гуа, Ве­не­су­е­ла, На­у­ру, Ту­ва­лу та Си­рія. О, ле­две не за­був, ще «ЛНР». За сво­ї­ми па­спор­та­ми гро­ма­дя­ни Пів­ден­ної Осе­тії не мо­жуть в’їха­ти до жо­дної кра­ї­ни сві­ту. Оскіль­ки май­же в усіх є ро­сій­ські па­спор­ти, то їдуть до Ро­сії.

По­дії 08.08.08 у Ро­сії ста­ли «за­бу­тою вій­ною». За да­ни­ми «Ле­ва­да-цен­тру», 18% ро­сі­ян ні­ко­ли не чу­ли про цю вій­ну, 56% — «щось чу­ли», а зна­ють про те, що то­ді від­бу­ва­ло­ся, ли­ше 23% опи­та­них. Ве­ли­ка ча­сти­на ре­спон­ден­тів — 58% — по­кла­дає від­по­від­аль­ність за вій­ну на ке­рів­ни­цтво Гру­зії, США і НАТО, а ке­рів­ни­цтво Ро­сії вва­жа­ють від­по­від­аль­ним ли­ше на 5%.

У са­мій Ро­сії пі­сля тих п’яти сер­пне­вих днів пі­шла хви­ля па­трі­о­ти­чно­го ча­ду. У мо­сков­ських шко­лах по­ча­ли скла­да­ти спи­ски учнів із гру­зин­ськи­ми прі­зви­ща­ми, май­бу­тній го­лов­ний опо­зи­ціо­нер На­валь­ний на­звав гру­зин «гри­зу­на­ми», а ро­сій­ських вій­сько­вих — «мо­лод­ця­ми», за­про­по­ну­вав за­про­ва­ди­ти пов­ну бло­ка­ду Гру­зії, за­пу­сти­ти ра­ке­ти у бік гру­зин­сько­го Ген­шта­бу та де­пор­ту­ва­ти всіх гро­ма­дян Гру­зії з те­ри­то­рії РФ. Зго­дом На­валь­ний ви­ба­чив­ся ли­ше за «гри­зу­нів», під усім ін­шим він го­то­вий, за йо­го сло­ва­ми, по­ста­ви­ти під­пис і сьо­го­дні.

«П’яти­ден­на вій­на» ста­ла пе­ре­лом­ним мо­мен­том в істо­рії пу­тін­ської Ро­сії. До 8 сер­пня 2008 ро­ку Ро­сія бу­ла «злом у со­бі» і «для се­бе». Пі­сля ці­єї да­ти пу­тін­ська Ро­сія ста­ла «злом для всіх», тоб­то сві­то­вим злом. То­ді світ цьо­го не зро­зу­мів. І за­раз, мо­жли­во, ро­зу­мі­н­ня по­ки що не при­йшло. Го­лов­не, щоб це не ста­ло­ся за­над­то пі­зно.

Усло­ва­цьких ЗМІ з’яви­ла­ся ін­фор­ма­ція, що гру­па де­пу­та­тів пар­ла­мен­ту кра­ї­ни та під­при­єм­ців на чо­лі з по­за­фра­кцій­ним Пе­те­ром Мар­че­ком зби­ра­є­ться від­ві­да­ти Крим. При­чо­му здій­сни­ти свою по­їзд­ку на оку­по­ва­ний пі­во­стрів во­ни хо­ті­ли з Мо­скви, що су­пе­ре­чить укра­їн­сько­му за­ко­но­дав­ству. Про на­слід­ки та­кої по­їзд­ки де­пу­та­тів по­пе­ре­див по­сол Укра­ї­ни Юрій Му­шка, за­явив­ши, що уча­сни­ки де­ле­га­ції, які по­їдуть до Кри­му че­рез те­ри­то­рію Ро­сії, най­імо­вір­ні­ше, ді­ста­нуть за­бо­ро­ну на в’їзд до Укра­ї­ни в май­бу­тньо­му. І по­ра­див уни­ка­ти ви­сту­пів, які мо­гли би бу­ти ви­ко­ри­ста­ні в про­па­ган­дист­ських ці­лях.

На по­пе­ре­дже­н­ня укра­їн­сько­го по­сла ви­рі­шив від­ре­а­гу­ва­ти на­віть го­ло­ва сло­ва­цько­го пар­ла­мен­ту Ан­дрей Дан­ко, який, якщо про­сте­жи­ти йо­го за­яви та дії, має та­кож до­во­лі про­ро­сій­ську по­зи­цію в ба­га­тьох пи­та­н­нях. Спі­кер, го­ло­ва пра­вої Сло­ва­цької на­ціо­наль­ної пар­тії, яка пев­ний час бу­ла мо­лод­шим пар­тне­ром по уря­до­вій ко­а­лі­ції ра­зом із прав­ля­чою пар­ті­єю «Курс — со­ці­аль­на де­мо­кра­тія», до­во­лі ча­стий гість у Мо­скві. Во­стан­нє він там спів­ав ди­фі­рам­би слов’янам та ро­сій­ським іко­нам і на­го­ло­шу­вав: «Ми, ма­лі на­ро­ди, мо­же­мо ли­ше звер­та­ти­ся до ве­ли­ких дер­жав, без їхньої до­по­мо­ги не спро­мо­жні до­мог­ти­ся ми­ру». Дан­ко у сво­є­му по­сті у Facebook ви­ма­гав у мі­ні­стра за­кор­дон­них справ Сло­вач­чи­ни Ми­ро­сла­ва Лай­ча­ка ви­кли­ка­ти укра­їн­сько­го по­сла че­рез ви­слов­ле­ні ним по­пе­ре­дже­н­ня Мар­че­ку. «Якщо будь-який гро­ма­дя­нин, тим біль­ше де­пу­тат На­ціо­наль­ної ра­ди Сло­вач­чи­ни, за­хо­че ку­дись по­їха­ти, жо­ден по­сол не вка­зу­ва­ти­ме, чи маю їха­ти ту­ди, чи ні», — на­пи­сав по­лі­тик. Крім то­го, Дан­ко ні­як не від­ре­а­гу­вав на гру­бий та не­е­ти­чний ко­мен­тар під сво­їм по­стом ро­сій­сько­го ди­пло­ма­та Дмі­трія Ко­валь­ко­ва. Де­пу­та­ти опо­зи­цій­них пар­тій за­про­по­ну­ва­ли ви­сла­ти остан­ньо­го з кра­ї­ни за та­ку не­гі­дну по­ве­дін­ку.

Що ж до са­мо­го Мар­че­ка, то, як за­зна­чає по­лі­ти­чний ана­лі­тик Па­вол Де­меш у ко­мен­та­рі сло­ва­цько­му сай­ту noviny.sk, цей де­пу­тат до­сі не ви­яв­ляв ін­те­ре­су до за­кор­дон­ної по­лі­ти­ки. Однак на йо­го сто­рін­ці у Facebook з’явив­ся ві­део­ко­мен­тар з ае­ро­пор­ту пе­ред від­льо­том до Кри­му. Він та­ки пря­мує на оку­по­ва­ний пі­во­стрів. За сло­ва­ми Мар­че­ка, у де­ле­га­ції ра­зом із ним та­кож ще чо­ти­ри де­пу­та­ти пар­ла­мен­ту та 10 під­при­єм­ців. Не­ві­до­мо та­кож, хто фі­нан­сує по­їзд­ку ди­пло­ма­тів до Кри­му, як пи­шуть сло­ва­цькі ме­діа. На­пе­ре­до­дні ві­зи­ту одіо­зний по­лі­тик та­кож дав ко­мен­тар ро­сій­ській га­зе­ті «Изве­стия», де за­явив, що вва­жає Крим ро­сій­ським. Ця йо­го дум­ка не збі­га­є­ться з офі­цій­ною по­зи­ці­єю сло­ва­цько­го МЗС, а та­кож де­яких ін­ших ко­лег Мар­че­ка по пар­ла­мен­ту. Ба біль­ше, в опи­са­ній ви­ще си­ту­а­ції бу­ли та­кож де­пу­та­ти, які ви­сло­ви­ли своє обу­ре­н­ня ді­я­ми та за­ява­ми цьо­го по­лі­ти­ка. Однак, як свід­чать опи­ту­ва­н­ня, рі­вень ру­со­філь­ства в Сло­вач­чи­ні най­ви­щий се­ред кра­їн Ви­ше­град­ської че­твір­ки, і це ду­же три­во­жна тен­ден­ція для кра­ї­ни — без­по­се­ре­дньо­го су­сі­да Укра­ї­ни. На­при­клад, у то­рі­шньо­му опи­ту­ван­ні Мі­жна­ро­дно­го ре­спу­блі­кан­сько­го ін­сти­ту­ту (МРІ) се­ред сло­ва­ків най­біль­ший від­со­ток ре­спон­ден­тів (75%) на­го­ло­шу­вав на то­му, що Ро­сію слід роз­гля­да­ти як пар­тне­ра в си­сте­мі єв­ро­пей­ської без­пе­ки й по­вер­ну­ти її до єв­ро­пей­ських без­пе­ко­вих стру­ктур.

Ще одним три­во­жним дзвін­ком не ли­ше для Укра­ї­ни, а й для ЄС ста­ли ін­ші ли­пне­ві по­дії в Сло­вач­чи­ні. Ві­до­ма бай­кер­ська гру­па «Но­чные вол­ки» за­по­ча­тку­ва­ла вла­сну ба­зу на те­ри­то­рії Сло­вач­чи­ни не­по­да­лік від сто­ли­ці Бра­ти­сла­ви (мі­сте­чко Доль­на Кру­па). «Но­чные вол­ки» ра­зом із їхнім ва­таж­ком на прі­зви­сько Хі­рурґ близь­кі до Вла­ді­мі­ра Пу­ті­на, і чле­ни ці­єї гру­пи та­кож бра­ли участь в ане­ксії Кри­му та в бо­йо­вих ді­ях на Дон­ба­сі на бо­ці оку­пан­та. Те­ри­то­рія, яку мо­сков­ські бай­ке­ри на­зи­ва­ють сво­єю єв­ро­пей­ською ба­зою, по­ді­бна до вій­сько­во­го об’єкта, фо­то, зро­бле­ні з по­ві­тря, по­ка­зу­ють, що на ній від­бу­ва­ю­ться вій­сько­ві на­вча­н­ня.

Як пи­ше вже аме­ри­кан­ський Newsweek із по­си­ла­н­ням на Мі­ні­стер­ство за­кор­дон­них справ Сло­вач­чи­ни, пред­став­ни­ки уря­ду стур­бо­ва­ні при­су­тні­стю «Но­чных вол­ков» у Сло­вач­чи­ні. Однак, за їхні­ми ж сло­ва­ми, по­ки що пред­став­ни­ки цьо­го угру­по­ва­н­ня не зро­би­ли ні­чо­го не­за­кон­но­го. Учо­ра про своє за­не­по­ко­є­н­ня при­су­тні­стю «Но­чных вол­ков» ви­сло­вив­ся і сло­ва­цький пре­зи­дент Ан­дрей Кі­ска: «Їхній («Но­чных вол­ков» — за­снов­ник є в сан­кцій­но­му спи­ску й не мо­же по­до­ро­жу­ва­ти до ЄС. Це не без­не­вин­ні лю­би­те­лі мо­то­ци­клів, а ін­стру­мент ре­жи­му, який брав участь в ане­ксії ча­сти­ни Укра­ї­ни, що є по­ру­ше­н­ням мі­жна­ро­дно­го пра­ва», — за­явив сло­ва­цький пре­зи­дент. За йо­го сло­ва­ми, єв­ро­пей­ська штаб-квар­ти­ра «Но­чных вол­ков» у Сло­вач­чи­ні — сер­йо­зний без­пе­ко­вий ри­зик для йо­го кра­ї­ни.

Ко­ри­сту­ва­чі ж у Twitter, які по­ши­рю­ють зо­бра­же­н­ня з те­ри­то­рії ба­зи, стур­бо­ва­ні й по­рів­ню­ють цю при­су­тність «бай­ке­рів» із по­ча­тком оку­па­ції укра­їн­ської те­ри­то­рії. Сло­ва­цькі ана­лі­ти­ки, зокре­ма Да­ні­ель Краль, ствер­джу­ють, що за­по­ча­тку­ва­н­ня зга­да­ної ба­зи мо­же ста­ти но­вим по­штов­хом до під­трим­ки уль­тра­пра­вих у Єв­ро­пі. Так чи іна­кше, це ще одна шпа­ри­на, яку Ро­сія зна­йшла, щоб по­ши­рю­ва­ти свою екс­пан­сив­ну по­лі­ти­ку на За­хід.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.