«ХТО НЯ СКАЧА — ТОЙ МАСКАЛЬ»!

SHLYAH PEREMOGY UKRAINЕ - - Калейдоскоп - Гри­го­рій Жи­бак

Збір­на Укра­ї­ни стар­ту­ва­ла у но­во­ство­ре­но­му тур­ні­рі УЄФА Лі­зі на­цій.

Де­бют успі­шний. Пер­ший по­єди­нок пі­до­пі­чні Ан­дрія Шев­чен­ка про­во­ди­ли на ви­їзді про­ти Че­хії. Від­ра­зу на­віть важ­ко при­га­да­ти, ко­ли «жов­то­бла­ки­тні» ма­ли на­стіль­ки без­за­пе­ре­чну пе­ре­ва­гу над опо­нен­том. Біль­ше то­го. Про­я­ви­ли во­лю до пе­ре­мо­ги, бо по­сту­па­ли­ся пі­сля влу­чно­го уда­ру на­па­дни­ка іта­лій­ської «Ро­ми» Ши­ка. То бу­ла чи не єди­на вда­ла акція че­хів у на­па­ді. На­да­лі во­ни ли­ше пе­ре­йма­ли­ся обо­ро­ною, при цьо­му не над­то со­ро­ми­лись вда­ва­ти­ся до по­ру­шень фут­боль­них ка­но­нів.

На­шим не та­ла­ни­ло у за­вер­шаль­ній ста­дії. Ли­ше мо­ло­дий на­па­дник бель­гій­сько­го «Ген­та» Ро­ман Ярем­чук міг, що­най­мен­ше, три­чі за­сму­ти­ти го­спо­да­рів. Але що­ра­зу бра­ку­ва­ло влу­чно­сті. На­за­гал, львів’янин спра­вив гар­не враження сво­їм ви­сту­пом. Під­твер­див, що за­раз пе­ре­бу­ває у до­брій го­тов­но­сті і має хо­ро­шу пре­су у Бель­гії. Ди­вує, як ки­їв­ське «Ди­на­мо» не вгле­ді­ло йо­го хи­сту і від­пу­сти­ло до ін­шо­го клу­бу. За­раз, ви­сту­па­ю­чи на між­на­ро­дній аре­ні, ко­ман­да Ха­цке­ви­ча від­чу­ває не­аби­який брак ква­лі­фі­ко­ва­них на­па­дни­ків. Звід­си й при­пи­не­н­ня бо­роть­би у Лі­зі чем­піо­нів. А та­кож уні­каль­ний ви­па­док, ко­ли у стар­то­во­му скла­ді збір­ної Укра­ї­ни не бу­ло жо­дно­го ре­пре­зен­тан­та сто­ли­чно­го гран­да. Не впев­не­ний, тре­ба вда­ва­ти­ся до ста­ти­сти­ки, але ціл­ком імо­вір­но, що це був пер­ший та­кий ви­па­док в істо­рії на­ціо­наль­ної ко­ман­ди Укра­ї­ни.

По­но­ви­ли ста­тус­кво укра­їн­ці на остан­ній хви­ли­ні пер­шої по­ло­ви­ни зу­стрі­чі зав­дя­ки вда­лим ді­ям Мар­ло­са, який по­шив у дур­ні де­кіль­кох обо­рон­ців, та Ко­но­плян­ки. Єв­ген не­від­пор­но вга­тив м’яч у кут во­ріт, пе­ре­бу­ва­ю­чи в ме­жах кар­но­го май­дан­чи­ка че­хів.

Дру­га по­ло­ви­на зу­стрі­чі під­твер­ди­ла ви­щість укра­їн­ців. До­мі­ну­ва­ли у всьо­му, ли­ше кеп­ські дії у без­по­се­ре­дній близь­ко­сті до во­ріт су­пер­ни­ків не до­зво­ля­ли по­ве­сти пе­ред. Ле­две не по­ло­ви­на грав­ців на­шої ко­ман­ди змар­ну­ва­ла свої на­го­ди. Ко­ли по­ча­ла з’яв­ля­ти­ся роз­ча­ро­ва­ність від ре­зуль­та­ту, адже за та­кої то­таль­ної пе­ре­ва­ги нас вла­што­ву­ва­ла тіль­ки пе­ре­мо­га, до­по­міг ви­па­док. На остан­ніх хви­ли­нах при­пу­сти­ли­ся по­мил­ки че­ський «брам­кар» та обо­ро­нець, які пі­сля флан­го­вої пе­ре­да­чі так і не ви­рі­ши­ли, ко­му від­би­ва­ти «шкі­ря­но­го». М’яч опи­нив­ся бі­ля Зін­чен­ка, який пе­ре­бу­вав у лі­че­них ме­трах від по­ки­ну­тих гол­кі­пе­ром во­ріт. Гол!

Ра­дість пе­ре­мо­ги за­тьма­ри­ли по­дії дов­ко­ла ма­тчу. Че­ські пра­во­охо­рон­ці за­три­ма­ли де­кіль­кох укра­їн­ців. Зго­дом, оштра­фу­вав­ши, їх від­пу­сти­ли. Уни­кну­ти сер­йо­зних су­ти­чок пі­сля гри вда­ло­ся зав­дя­ки втру­чан­ню Ан­дрія Шев­чен­ка, який не допу­стив по­би­т­тя на­ших фа­на­тів, а пі­зні­ше, в по­лі­ції, спри­яв їхньо­му ви­зво­лен­ню. Впро­довж ма­тчу укра­їн­ські вбо­лі­валь­ни­ки три­ма­ли пла­кат «Хто за­мо­вив Ган­дзюк?». Хер­сон­ську по­лі­ти­чну та гро­мад­ську ді­я­чку, яка не да­ва­ла спо­кою «пра­во­охо­рон­цям», обли­ли ки­сло­тою, зав­дав­ши їй важ­ких травм. І до баб­ці хо­ди­ти не тре­ба, чо­му цю спра­ву так умі­ло за­во­дять на ма­нів­ці.

Як на ме­не, на­ба­га­то при­крі­ший ви­па­док став­ся у ста­ні збір­ної Укра­ї­ни. Є тра­ди­ція, що грав­ці, впер­ше ви­кли­ка­ні до го­лов­ної ко­ман­ди кра­ї­ни, ма­ють ви­ко­на­ти якусь пі­сню. Цей своє­рі­дний обряд по­свя­ти від­бу­ва­є­ться за­зви­чай під час ве­че­рі, під апло­ди­смен­ти грав­ців, тре­не­рів, об­слу­го­ву­ю­чо­го пер­со­на­лу. Уже зга­да­ний Ро­ман Ярем­чук ра­зом із обо­рон­цем «Оле­ксан­дрії» Ан­дрі­єм Цу­рі­ко­вим за­спі­ва­ли пі­сню «Бє­гі» із ре­пер­ту­а­ру мо­сквин­ської гру­пи «Іва­ну­шкі International». Са­ме так! Не ди­ви­на «ру­ско­я­зи­чно­му» Цу­рі­ко­ву. Але ти, Ро­ма­не! Львів’янин, за­мість бу­ти при­кла­дом і по­вер­ну­ти всіх цих «без ро­ду і пле­ме­ні» у пра­виль­не ру­сло, при­став на «язик» во­ро­га! Чо­му не за­спі­вав ві­чну Іва­сю­ко­ву «Чер­во­ну ру­ту», яка, до то­го ж, від­те­пер ста­ла офі­цій­ним сим­во­лом на­ціо­наль­ної ко­ман­ди Укра­ї­ни?!

Ін­ші троє но­во­бран­ців — Ва­силь Кра­вець, Олег Дан­чен­ко та Єв­ген Ма­ка­рен­ко — «іспол­ні­лі» та­кож ка­цап­ську пі­сню «Млад­ший лєй­тє­нант». І це грав­ці ко­ман­ди, на фут­бол­ках якої від­те­пер, за узго­дже­ні­стю з УЄФА, кра­су­є­ться на­пис «Сла­ва Укра­ї­ні»! Він же укра­їн­ською! До­по­ки?! Чи мо­жна уяви­ти со­бі но­во­бран­ців, ска­жі­мо, у мо­ска­лів чи по­ля­ків, які спів­а­ють укра­їн­ську пі­сню?

Че­рез два дні збір­на Укра­ї­ни про­во­ди­ла на­сту­пний по­єди­нок. У Льво­ві, про­ти сло­ва­ків. Мі­сто Ле­ва не змо­гло, як за­зви­чай, під­три­ма­ти наш хор «пєв­цов», бо «Аре­на Львів» бу­ла дис­ква­лі­фі­ко­ва­на УЄФА че­рез за­бо­ро­не­ні ба­не­ри під час по­пе­ре­дніх по­єдин­ків. На­віть за по­ро­жніх три­бун мо­жна бу­ло здо­га­да­ти­ся, де від­бу­вав­ся матч. Сла­вень Укра­ї­ни спі­ва­ли май­же всі грав­ці збір­ної й усі львів­ські ді­ти, які ви­во­ди­ли ко­ман­ди на по­ле. Усі!

Пер­ша по­ло­ви­на зу­стрі­чі ви­окрем­лю­ва­ла­ся не­по­сту­пли­ві­стю. Для сло­ва­ків то був пер­ший по­єди­нок тур­ні­ру, і во­ни спо­ді­ва­ли­ся на свою лі­пшу го­тов­ність. На­ші ж, гра­ю­чи дру­гий матч за три дні, не фор­су­ва­ли по­дій. Ро­зу­мі­ю­чи ці­ну зу­стрі­чі, су­пер­ни­ки не ого­лю­ва­ли ша­блі, че­ка­ю­чи на кон­тра­та­ку чи по­мил­ку опо­нен­та.

Не змі­нив­ся ри­су­нок гри й по пе­ре­р­ві. Обе­ре­жна гра обох ко­манд ма­ла за­кін­чи­ти­ся ло­гі­чним ні­чий­ним ви­слі­дом, але вдру­ге по­спіль тре­нер­ський хист Шев­чен­ка зу­мо­вив та­ку ба­жа­ну пе­ре­мо­гу. У Че­хії ви­рі­шаль­но­го уда­ру зав­дав Зін­чен­ко, який не­за­дов­го до то­го ви­йшов на за­мі­ну. Цьо­го ра­зу «джо­ке­ром» су­ди­ло­ся ста­ти на­пів­обо­рон­цю ки­їв­сько­го «Ди­на­мо» Ци­ган­ко­ву. На по­лі лі­дер сто­ли­чно­го клу­бу пе­ре­бу­вав лі­че­ні хви­ли­ни, ко­ли йо­го флан­го­вий про­хід у ме­жах кар­но­го май­дан­чи­ка не за пра­ви­ла­ми зу­пи­нив чи не най­кра­щий гра­вець у ста­ні го­стей, ре­пре­зен­тант іта­лій­сько­го «Ін­те­ра» Шкрі­няр. Гре­цький су­д­дя без ва­гань при­зна­чив най­ви­щий фут­боль­ний ви­рок. Пе­наль­ті ще тре­ба бу­ло ре­а­лі­зу­ва­ти. За не­аби­якої від­по­від­аль­но­сті йо­го взяв­ся ви­ко­ну­ва­ти Яр­мо­лен­ко. На ща­стя — вда­ло! Во­ро­тар сло­ва­ків до­тя­гнув­ся до м’яча, але за­ра­ди­ти го­лу не зу­мів. Від йо­го ру­ки «кру­глий» пір­нув у во­ро­та.

Остан­ні хви­ли­ни бу­ли на­дваж­ки­ми. Го­сті будь­що пра­гну­ли уни­кну­ти по­раз­ки. Да­ла­ся взна­ки їхня кра­ща фі­зи­чна го­тов­ність. Упе­ред пі­шли на­віть їхні обо­рон­ці. Та швид­ше укра­їн­ці мо­гли по­дво­ї­ти ре­зуль­тат, ніж збір­на Сло­вач­чи­ни ви­рів­ня­ти ста­но­ви­ще. Кон­тра­та­ки укра­їн­ців, а бу­ло їх де­кіль­ка, яки­мось ди­вом не увін­ча­ли­ся успі­хом. Зокре­ма, ко­ли Яр­мо­лен­ко зав­да­вав уда­ру з де­ся­ти ме­трів, але влу­чив пря­мі­сінь­ко у «брам­ка­ря» Ду­брав­ку.

Пе­ре­мо­га. За ре­гла­мен­том тур­ні­ру збір­на Укра­ї­ни мо­же пе­ре­йти до силь­ні­ших ко­манд. Тре­ба не по­сту­пи­ти­ся че­хам вдо­ма і сло­ва­кам на ви­їзді. Або ж пе­ре­мог­ти в одно­му із цих по­єдин­ків.

Ми за крок до ме­ти! У Лі­зі на­цій. Хо­че­ться, аби ми справ­ді бу­ли на­ці­єю. І грав­ці та­кож. Не­хай бе­руть при­клад із убо­лі­валь­ни­ків, фа­на­тів. Хіт про крем­лів­сько­го кар­ли­ка Пу­ті­на вже став між­на­ро­дним. А на ма­тчі цьо­го тур­ні­ру Бі­ло­русь — Са­нМа­ри­но на­ші бра­ти­«ся­бри» ви­ко­на­ли в одно­му по­ри­ві зна­ме­ни­тий хіт львів­ських уль­трас сво­єю мо­вою: «Хто ня скача — той маскаль»!

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.